ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 545/1724/22 Номер провадження 11-кп/814/975/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддів з секретарем з участю прокурора представника виправної колонії захисника засудженогоОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційними скаргами засудженого ОСОБА_9 та його захисника ОСОБА_8 на ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 липня 2022 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цією ухвалою стосовно ОСОБА_9 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , зареєстрованого у цьому АДРЕСА_2 , громадянина України, з вищою освітою, розлученого, засудженого вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2018 року за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі,
суд відмовив у задоволенні його клопотання про звільнення умовно-достроково від відбування покарання, призначеного вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 05 лютого 2018 року.
В обґрунтування прийнятого рішення суд зазначив, що засуджений поведінкою та ставленням до праці не довів свого виправлення.
За змістом апеляційної скарги ОСОБА_9 не погоджується з ухвалою суду першої інстанції та просить її скасувати.
При цьому зазначає, що відбув 2/3 строку призначеного йому покарання, не мав стягнень та має два заохочення, працевлаштований, хоча і отримує пенсію.
Крім того зауважує, що достроково відшкодував заподіяну у кримінальному провадженні шкоду.
Наголошує, що має власне житло, що сприятиме процесу його соціальної адаптації в суспільстві, а також двох неповнолітніх дітей.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити клопотання ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
При цьому зазначає, що за весь період відбування покарання підзахисний не має жодного стягнення, до нього застосовано два заохочення, він зберігає соціальні зв'язки, спілкується зі своїми родичами по телефону, отримує від них посилки.
Наголошує, що ОСОБА_9 підтримує рівні стосунки із засудженими, у відносинах з персоналом установи виконання покарань поводить себе ввічливо, на заходи виховного впливу реагує правильно.
Звертає увагу на особу засудженого, який вперше притягнутий до кримінальної відповідальності, має вищу освіту, працював директором підприємства, виховав п'ятьох дітей, на даний час йому виповнилося 62 роки.
Наголошує, що під час відбування покарання в Державній установі «Холодногірська виправна колонія (№18)» ОСОБА_9 був працевлаштований, а після переведення до Державної установи «Темнівська виправна колонія (№100)», з урахуванням свого віку, не мав змоги виконувати роботи з огляду на їх тяжкість.
Вказує, що ОСОБА_9 повністю відшкодував потерпілому шкоду до початку відбуття покарання.
Інші учасники провадження ухвалу суду не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого та його захисника на підтримання доводів апеляційних скарг, міркування представника виправної колонії, який покладався на розсуд суду, думку прокурора, який вважав ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до такого.
Згідно зі ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання, зокрема, у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення та після фактичного відбуття ним не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин.
Разом з тим, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого.
При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення (ч.2 ст.81 КК України).
Висновок суду про виправлення засудженого повинен ґрунтуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь час відбування покарання, а не за час, який безпосередньо передує настанню строку, після відбування якого можливе умовно-дострокове звільнення.
Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з'ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потребу в наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.
При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень. Крім того, прийняття судом рішення про умовно-дострокове звільнення особи від подальшого відбування покарання також залежить від переконаності суду в тому, що цілі покарання досягнуті в більш короткий термін, ніж це було визначено вироком.
Доводи апеляційних скарг засудженого та його захисника про наявність підстав для звільнення ОСОБА_9 умовно-дострокового від відбування покарання є непереконливими.
Як вбачається з наданих суду матеріалів, ОСОБА_9 засуджений вироком Дергачівського районного суду Харківської області за ч.1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Згідно з характеристиками, за період відбування покарання в Державних установах «Харківський слідчий ізолятор», «Холодногірська виправна колонія (№18)», «Темнівська виправна колонія (№100)», «Диканівська виправна колонія (№12)» та «Стрижавська виправна колонія (№81)» характеризувався переважно посередньо, заохочувався лише з метою стимулювання правослухняної поведінки.
З 21 червня 2023 року засуджений відбуває покарання в Державній установі «Холодногірська виправна колонія (№18)», характеризується посередньо, хоча і бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу, проте ставиться до них без зацікавленості, не прагне до підвищення наявного загальноосвітнього рівня.
До майна установи і предметів, якими користується при виконані дорученої роботи, відноситься посередньо, здійснює за ними догляд під контролем представників адміністрації. До виконання робіт по благоустрою установи відноситься також посередньо.
Крім того, рішенням комісії установи від 27 квітня 2022 року відмовлено у застосуванні щодо ОСОБА_9 положень ст.81 КК України як до особи, яка не стає на шлях виправлення.
Наявність у ОСОБА_9 за весь період відбування покарання заохочень та відсутність при цьому стягнень не є безумовною підставою для скасування судового рішення, оскільки дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст.9 КВК України, є його обов'язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 6 КВК України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним протягом всього перебування засудженого в установі виконання покарання.
Аналіз наявних в матеріалах провадження даних свідчить, що ОСОБА_9 має позитивні зрушення у своїй поведінці, про що свідчить його працевлаштування на складальній дільниці цеху №3, однак період, протягом якого відбулися ці зрушення, є занадто нетривалим.
При цьому, відбутий засудженим строк покарання хоч формально і узгоджується з вимогами п.2 ч.3 ст.81 КК України, проте в даному випадку є недостатнім для об'єктивного висновку щодо виправлення ОСОБА_9 .
Наведені обставини свідчать, що протягом усього періоду відбування покарання у поведінці ОСОБА_9 дійсно мають місце позитивні тенденції, проте у своїй сукупності вони не доводять, що засуджений своєю поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, оскільки його поведінка за весь період відбування покарання не завжди була сумлінною.
Судове рішення відповідає вимогам ст.370 КПК України.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставою для скасування оскаржуваної ухвали, колегією суддів не встановлено.
Отже, апеляційні скарги засудженого та його захисника не підлягають до задоволення.
Керуючись статтями 404, 405, 407 та 418 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Ухвалу Полтавського районного суду Полтавської області від 15 липня 2022 року щодо засудженого ОСОБА_9 залишити без змін, а апеляційні скарги засудженого та захисника ОСОБА_8 - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4