ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року Справа № 160/16055/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коренева А.О.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Пенсійного фонду України, в якому позивач просить суд:
визнати протиправною відмову Пенсійного фонду України в прийнятті заяви-розрахунку від 04.07.2023 № 3239316689-2023-13 та нарахування і виплати допомоги по вагітності та пологах на підставі листків непрацездатності від 28.11.2022 № 5876256-2011237928-1.1 та від 03.04.2023 № 5876256-2014009211-1.1;
зобов'язати Пенсійний фонд України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 допомогу по вагітності та пологам на підставі листків непрацездатності від 28.11.2022 №5876256-2011237928-1.1 та від 03.04.2023 № 5876256-2014009211-1.1 згідно із заявою-розрахунком від 04.07.2023 № 3239316689-2023-13.
В обґрунтування позову позивач зазначила, що зареєстрована як фізична особа-підприємець та з моменту реєстрації сплачувала єдиний соціальний внесок за себе, що відображено в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування. У зв'язку з пологами та вагітністю позивач перебувала на лікарняному в період з 28.11.2022 по 16.04.2023, в зв'язку з чим її були видані відповідні листки непрацездатності від 28.11.2022 № 5876256-2011237928-1.1 (126 днів) та від 03.04.2023 №5876256-2014009211-1.1(14 днів). Через особистий кабінет на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву-розрахунок № 3239316689-2023-13 про нарахування і виплату допомоги по вагітності та пологах на підставі листків непрацездатності від 28.11.2022 №5876256-2011237928-1.1 та від 03.04.2023 № 5876256-2014009211-1.1. Проте, 04.07.2023 року згідно інформації в особистому кабінеті на Веб-порталі електронних послуг, Пенсійний фонд України відмовив мені в прийняті заяви-розрахунку № 3239316689-2023-13 від 04.07.2023 та доданих до неї документів мотивуючи це тим, що ч. 6 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного' внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що особи які мають основне місце роботи, та за яких роботодавцем сплачений страховий внесок не менше мінімального страхового внеску звільняються від сплати ЄСВ, а тому позивач як ФОП не є платником ЄСВ, а тому не має права на отримання вказаної допомоги як ФОП за листком непрацездатності. У зв'язку з чим позивач звернулася до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11липня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
10 серпня 2023 року до суду надійшов відзив відповідача, у якому зазначив, що будь-яких звернень від Позивачки на адресу Пенсійного фонду України не надходило. Рішень з питань соціального забезпечення, у розумінні ст. 19 КАС України, що можуть бути оскаржені до суду, Пенсійним фондом України не приймалося. Абз. 4, 5 Постанови № 28-3 передбачає, що заява-розрахунок та повідомлення про виплату коштів застрахованим особам подаються страхувальниками через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України, а також можуть подаватися у паперовій формі разом з електронною формою на електронному носії інформації головним управлінням Пенсійного фонду України в областях та м.Києві за основним місцем обліку страхувальників. Функції з нарахування страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до Закону № 1105 є дискреційними повноваженнями територіальних органів Фонду. На підставі викладеного Пенсійний фонд України просив замінити неналежного відповідача Пенсійний фонд України на належного - Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України - відмовити в повному обсязі.
04 вересня 2023 року до суду надійшла відовідь на відзив від ОСОБА_1 , у якій позивачка зазначила, що Відповідач відмовив Позивачу у прийняті заяви-розрахунку №3239316689-2023-13 від 04.07.2023 та доданих до неї документів, тобто Відповідач здійснив бездіяльність по не прийняттю відповідної заяви-розрахунку чим порушив права, свободи або законні інтереси Позивача, в зв'язку з чим Позивач і вимушений був звернутися до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з відповідним позовом для їх захисту. Отже, враховуючи зазначене, керуючись положеннями ст. 55 Конституції України та ст. 5 КАС України позиція Відповідача щодо безпідставності визначення Пенсійного фонду України Відповідачем у справі з вищезазначених причин є протиправною, так як не відповідає положенням діючого законодавства України. Крім того, позивачка посилалась на розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», цей закон набирає чинності з 01 січня 2023, тому питання надання матеріального забезпечення за страховими випадками, що сталися в 2022 році і продовжені в 2023 році здійснюються згідно положень Закону №1105-XIV, в редакції, що діяла до 01.01.2023. Так як, страховий випадок Позивача стався в 2022 році й продовжувався в 2023 році (у зв'язку з вагітністю та пологами в період з 28.11.2022 по 16.04.2023 - видані відповідні листки непрацездатності від 28.11.2022 №5876256-2011237928-1.1 (на 126 днів) та від 03.04.2023 №5876256-2014009211-1.1. (на додаткові 14 дні) у даному конкретному випадку підлягає застосуванню положення Закону №1105-XIV, в редакції, що діяла до 01.01.2023.
Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачка через особистий кабінет на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву-розрахунок №3239316689-2023-13 про нарахування і виплату допомоги по вагітності та пологах на підставі листків непрацездатності від 28.11.2022 року та від 03.04.2023 року. До заяви-розрахунку додала сканкопії протоколу засідання комісії із соціального страхування б/н від 28.12.2022, розрахунку № 1 по листку непрацездатності від 28.11.2022 № 5876256-2011237928-1.1, протоколу засідання комісії із соціального страхування б/н від 18.05.2023, розрахунку №1 по листку непрацездатності від 03.04.2023 № 5876256-2014009211-1.1., протоколу засідання комісії із соціального страхування № 07/12-22 від 07.12.2022, довідки про доходи № 07/12 від 07.12.2022, протоколу засідання комісії із соціального страхування № 03/04-23 від 03.04.2023, додатку 1 ЄСВ до податкової декларації про майновий стан і доходи за 2022 рік, квитанції №2 про прийняття декларації, довідки про відсутність заборгованості з ЄСВ за 2022 рік, довідку форми ОК-5, довідку форми ОК-7, квитанції про сплату ЄСВ за 2022 рік.
04.07.2023 року згідно інформації в особистому кабінеті на Веб-порталі електронних послуг, Пенсійний фонд України відмовив в прийняті заяви-розрахунку №3239316689-2023-13 від 04.07.2023 та доданих до неї документів мотивуючи це тим, що ч.6 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що особи які мають основне місце роботи, та за яких роботодавцем сплачений страховий внесок не менше мінімального страхового внеску звільняються від сплати ЄСВ, а тому позивач як ФОП не є платником ЄСВ, а тому не має права на отримання вказаної допомоги як ФОП за листком непрацездатності.
Не погоджуючись із такими діями суб'єкта владних повноважень, позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із відповідним позов, в якому просила відновити порушене право.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі - Закон №1105-XIV) відповідно до Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я.
Так, ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», встановлено, що призначення та здійснення страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, встановлено, що страхова виплата у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності). Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) або за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Враховуючи, що з 01 січня 2023 року набула чинності оновлена редакція Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку визначено Пенсійний фонд України Для отримання фінансування щодо надання матеріального забезпечення застрахованим особам у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та окремих виплат потерпілим на виробництві страхувальнику, необхідно подати заяву-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами
Судом встановлено, що позивачкою враховуючи оновлені положення Закону 1105-XIV, 04.07.2023 року через особистий кабінет на Веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України подала заяву-розрахунок № 3239316689-2023-13 про нарахування і виплату допомоги по вагітності та пологах на підставі листків непрацездатності від 28.11.2022 №5876256-2011237928-1.1 та від 03.04.2023 №5876256-2014009211-1.1.
Тобто, в період дії редакції Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 1105-XIV, з 01.01.2023 року.
Таким чином, оскільки Позивачка звернулася із заявою у 2023 році, то до її розгляду застосовуються положення Закону № 1105 чинні на час розгляду.
А доводи позивачки про те, що до вказаних правовідносин необхідно застосувати положення Закону № 1105-XIV, в редакції, що діяла до 01.01.2023 з посилання на розділ VII «Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.09.2022 № 2620-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», є безпідставними.
Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивачкою були поданні спірні листки непрацездатності від 28.11.2022 №5876256-2011237928-1.1 та від 03.04.2023 №5876256-2014009211-1.1. за місцем роботи до АО «Адвокатська компанія «Апріорі» та роботодавцем були нарахуванна та виплачна допомога по вагітності та пологах на підставі вказаних листків.
Суд зауважує, що підставою для фінансування страхувальників територіальними органами ПФУ є оформлена заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми страхових виплат за їх видами (ч. 1 ст. 26 Закону № 1105). Тому після того, як страхувальник (або уповноважені із соціального страхування) прийняв рішення про призначення або відмову в призначенні матзабезпечення, він передає рішення до бухгалтерії підприємства. Бухгалтерія на підставі паперового та/або е-лікарняного (чи його паперової роздруківки) і рішення страхувальника (або уповноважених із соціального страхування) нараховує лікарняні (декретні) та протягом 5 робочих днів оформлює заяву-розрахунок і подає до відділення ПФУ за місцем обліку через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України. Територіальні органи ПФУ здійснюють фінансування страхувальників протягом 3 робочих днів після надходження заяви-розрахунка, зокрема й в електронній формі.
Тобто, розмір допомоги нараховується із розрахунку загально сплаченого єдиного соціального внеску.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку про відсутність підстав у виплатті позивачці допомоги по вагітності та пологах на підставі листків непрацездатності від 28.11.2022 №5876256-2011237928-1.1 та від 03.04.2023 № 5876256-2014009211-1.1. Пенсійним фондом України, оскільки такі виплати ОСОБА_1 отримала за основним місцем роботи, що відповідає вимогам ст. 22 Закону № 1105-XIV в редакції, що діялана момент подання заяви-розрахунку, тобто з 01.01.2023 року.
Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
У відповідності до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до вимог статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Відповідно до частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 8, 9, 72-77, 242-244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.О. Коренев