Справа № 339/114/23
Провадження № 33/4808/565/23
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції Сметанюк В. Б.
Суддя-доповідач Васильєв
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 та його захисника адвоката Воробця Р.М.,
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Воробця Р.М. на постанову судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2023 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Судом першої інстанції встановлено, що 25 березня 2023 року о 21:24 год. водій ОСОБА_1 у місті Болехів по вулиці Лисовицька, керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку із застосуванням технічного приладу Drager 6820, результат позитивний - 2,50‰, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та його захисник Воробець Р.М. просять скасувати постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2023 року, а провадження по справі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч.1 ст. 247 КУпАП.
Вважають, що постанова судді підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи, а також через порушення норм матеріального і процесуального права.
Посилається на те, що суд першої інстанції неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та обставинам, зокрема, поясненням ОСОБА_1 , свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , працівника поліції ОСОБА_4 .
Так, згідно з поясненнями ОСОБА_1 , наданими в судовому засіданні, він свою вину не визнав та пояснив, що 25.03.2023 року біля 21 год. керував автомобілем «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Берегомітній в м. Болехів. В цей час на проїзну частину виїхала на велосипеді незнайома жінка. Він різко загальмував і уник зіткнення. На це до них під'їхав незнайомий мужчина, який вів себе агресивно, став звинувачувати його в неправильному керуванні автомобілем. Його дружина ОСОБА_2 , яка була пасажиром автомобіля, просила незнайомця заспокоїтись, однак останні продовжував викрикувати. Щоб уникнути конфлікту, він залишив автомобіль на місці пригоди, та пішов додому, бо його будинок розташований поруч. Згодом, до нього прийшов його знайомий ОСОБА_3 , з яким він, щоб заспокоїтись, розпили пляшку горілки. Приблизно через 2 години йому хтось зателефонував з працівників поліції і попросив щоб він підійшов до свого автомобіля. Коли він прийшов на місце, то там були працівники відділення поліції м. Долини, які повідомили, що незнайомий мужчина зателефонував на лінію 102 та повідомив, що нібито він ( ОСОБА_5 ) вчинив автопригоду, а також запропонували пройти огляд на стан сп'яніння на приладі «Драгер». Він погодився продути, але повідомив, що вдома вже вживав спиртне. З протоколом про адміністративне правопорушення він не згідний, адже керував автомобілем в тверезому стані, а спиртне вживав вдома.
Аналогічні пояснення дала в судовому засіданні пасажир автомобіля ОСОБА_2 . Зокрема, вона підтвердила той факт, що ОСОБА_1 керував автомобілем в тверезому стані і ДТП не вчиняв, а після конфлікту на дорозі він пішов додому, а невідомий мужчина в цей час викликав поліцейських. Свідок ОСОБА_3 підтвердив той факт, що ввечері 25.03.2023 року біля 22 год. вдома з ОСОБА_1 вживав спиртні напої, після чого пішов додому. Допитаний в судовому засіданні поліцейський СРПП ВП №1 (м. Долина) ОСОБА_4 серез іншого вказував, що коли він приїхав на виклик на вул. Лисовицьку в м. Болехів, де зі слів чергового мало місце ДТП, то там було керівництво відділення поліції, СОГ та працівники інспекції по особовому складу, які повідомили, що поліцейський ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні ДТП та дали вказівку провести його огляд на стан сп'яніння. За деякий час на місце підійшов ОСОБА_1 , де він був йому невідомо.
Апелянти також вказують на те, що відеозапис огляду водія, який проводився одним з працівників поліції на нагрудну боді-камеру, не є безперервним, складається з декількох частин, являє собою фрагментальну нарізку. Відеозаписом не зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, його зупинку, при проведенні огляду та при складанні протоколу, поліцейські не з'ясовують в ОСОБА_1 , коли та в якому стані він керував транспортним засобом, де і коли вживав спиртні напої, тощо.
Крім того, апелянти звертають увагу на те, що фабула адміністративного правопорушення повністю суперечить матеріалам справи. Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення - 25.03.2023 о 21:24 год. водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння. А згідно рапорту оперативного чергового відділення поліції №1 (м. Долина), о 21:24 год. 25.03.2023 надійшло повідомлення від ОСОБА_6 про те, що на вул. Лисовицькій в м. Болехів поліцейський ОСОБА_1 , керуючи автомобілем вчинив ДТП - наїзд на велосипедиста. При цьому, ОСОБА_6 в своєму поясненні, на яке посилається суд першої інстанції, вказав, що ДТП не було, потерпіла жінка сама впала з велосипеда, сказала, що з нею все гаразд, і поїхала геть, після цього він повідомив в поліцію про ДТП, оскільки вважав, що поліцейський ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. Таким чином з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом о 21 год, ДТП не вчиняв. На місці в нього виник конфлікт з ОСОБА_6 , який через неприязні стосунки, а саме через його службу в поліції, зателефонував на лінію «102». Щоб заспокоїтись, ОСОБА_1 пішов до свого будинку, де зі своїм знайомив вжив спиртне. Через дві години, на вимогу поліцейських, які прибули на місце, він повернувся, і повідомив, що вживав спиртне вдома. Однак, поліцейські, всупереч чинному законодавству, провели огляд ОСОБА_1 та склали протокол.
При цьому, апелянти вважають, що ОСОБА_6 вчинив завідомо неправдиве повідомлення про злочин, однак, матеріали справи не містять жодних даних про притягнення його до адміністративної чи кримінальної відповідальності за це правопорушення.
Апелянти стверджують, що поліцейським, які прибули на місце пригоди по виклику ОСОБА_6 було достовірно відомо про те, що ОСОБА_1 ДТП не вчиняв, оскільки потерпіла заявила, що сама впала з велосипеду. ОСОБА_1 в цей час на місці не було, однак поліцейські викликали ОСОБА_1 з дому та умисно провели його огляд на стан алкогольного сп'яніння (не беручи до уваги його пояснень про те, що вдома він вже вжив спиртне), і знаючи, що автомобілем він керував більше двох годин назад, та незаконно склали стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
Водночас зазначають, що згідно висновку службового розслідування, проведеного працівниками інспекції по особовому складу ГУНП в Івано-Франківській області, ОСОБА_1 ще до рішенням суду було визнано винним у керуванні транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та звільнено з лав Національної поліції, що є грубим порушенням Законів України та Конституції України.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисника Воробець Р.М. підтримали вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, просили скасувати постанову суду та закрити провадження у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову судді необхідно залишити без змін з наступних підстав.
Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що Європейський суд неодноразово вказував, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції (справа "Гурепка проти України"), а позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки “право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, серед яких право знати, у вчиненні якого правопорушення його підозрюють або обвинувачують, бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права та обов'язки, мати захисника, оскаржувати судові рішення в апеляційному та касаційному порядку та інші.
Апеляційний суд також неодноразово звертав увагу на недосконалість КУпАП, який було введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР №8074-10 від 07.12.1984 року та вказував на необхідність здійснення правосуддя, виходячи з загальних принципів здійснення судочинства, з метою забезпечення справедливої процедури і юридичної визначеності.
Крім того, апеляційний суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що ЄСПЛ неодноразово зазначав, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. («Пономарьов проти України»)
Під час апеляційного розгляду справи, судом апеляційної інстанції у повному обсязі були реалізовані права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності щодо права скористатись юридичною допомогою професійного захисника та були перевірені її доводи щодо невинуватості у вчиненні правопорушення, внаслідок чого було встановлено, що вони є безпідставними та повністю спростовуються сукупністю досліджених доказів.
Зокрема, ЄСПЛ неодноразово зазначав у своїх рішеннях, що правова певність передбачає дотримання принципу resjudicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи. Цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов'язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи.( «Науменко проти України» )
Апеляційний суд вважає, що допущені судом першої інстанції порушення процесуального закону не можуть бути безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення іншого судового рішення аналогічного за своїм змістом.
Апеляційний суд вважає, що підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції можуть бути тільки істотні порушення вимог процесуального законодавства, які перешкодили суду правильно встановити фактичні обставини та надати вірну оцінку сукупності досліджених доказів та прийти до обґрунтованого висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення.
Так, діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття провадження суд не закрив провадження по справі, або коли рішення було ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 та захисник Воробець Р.М. посилаються на те, що в матеріалах провадження відсутні належні та достатні докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд апеляційної інстанції у повному обсязі перевірив вищевказані доводи та прийшов до висновку, що вони повністю спростовуються сукупністю досліджених судом доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Дослідивши у повному обсязі сукупність зібраних по справі доказів та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, з врахуванням всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Правильність вищевказаних висновків суду повністю доводиться зібраними та дослідженими судом доказами, зокрема: даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 190139 від 25.03.2023 (а.с. 1), роздруківкою даних проведення перевірки на стан сп'яніння з приладу Alkotest Drager 6820 (а.с. 2), актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.03.2023 року (а.с.3), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 25.03.2023 року (а.с.4); рапортом старшого інспектора відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП Кутянського Р.Г. від 25.03.2023 (а.с. 6), світлокопією постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 227789 від 25.03.2023 року (а.с. 9), відеозаписом зі службової камери поліцейського на DVD-R диску (а.с. 11).
Перевіряючи доводи апелянта ОСОБА_1 щодо його невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 звинувачується в тому, що 25 березня 2023 року о 21:24 год. у місті Болехів по вулиці Лисовицька, керував транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, проводився у встановленому законом порядку із застосуванням технічного приладу Drager 6820, результат позитивний - 2,50‰, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП України.
Вказаний протокол складений уповноваженою особою - поліцейським СРПП ВП №1 (м. Долина) старший сержант поліції Нуд М.В., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП та підписаний уповноваженою особою.
Від ознайомлення зі змістом протоколу, надання письмових пояснень по суті порушення протоколу та отримання його копії ОСОБА_1 відмовився.
Відповідно до приписів статей 254, 255, 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
На переконання апеляційного суду, протокол про адміністративне правопорушення відповідає вимогам статей 254, 255, 256 КУпАП і не містить недоліків, які б свідчили про істотне порушення права на захист особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, чи будь-яких інших процесуальних порушень.
Даними долучених відеозаписів підтверджено, що працівник поліції ознайомив ОСОБА_1 зі змістом протоколу та висунутого звинувачення, з правами та обов'язками відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП (а.с. 11).
Право відмовитись давати свідчення щодо себе, закріплене ст. 63 Конституції України, є важливою гарантією захисту від незаконного тиску на особу з метою змусити її своїми показаннями створити підставу для притягнення її до відповідальності. Дотримання права не свідчити проти себе є складовою реалізації права особи на справедливий і публічний розгляд її справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, закріпленого у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Проте заборона притягнення до відповідальності особи на підставі її відмови давати пояснення не свідчить про неможливість використання у доказуванні факту мовчання особи в ситуаціях, які чітко вимагають необхідність надання таких пояснень.
Зокрема, відповідно до практики розгляду справ Європейським судом з прав людини право на мовчання та право не давати свідчення проти себе не є абсолютними правами «не можна сказати, що рішення обвинуваченого мовчати впродовж усього кримінального провадження обов'язково не повинно мати наслідків, коли суд, що розглядає справу, намагатиметься оцінити докази проти нього. Питання, чи порушують статтю 6 негативні висновки, зроблені з мовчання обвинуваченого, має вирішуватися у світлі всіх обставин справи».
Право особи не давати пояснення не повинно перешкоджати «тому, щоб мовчання обвинуваченого в ситуаціях, які чітко вимагають його пояснення, бралося до уваги при оцінюванні переконливості доказів наведених обвинуваченням (справа «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства»).
Апеляційний суд вважає, що гарантії щодо реалізації права не свідчити проти себе не позбавляють суд можливості враховувати відмову особи, яка обвинувачується у вчиненні адміністративного правопорушення від дачі показань, за умови доведеності її вини поза розумним сумнівом на підставі сукупності доказів, досліджених судом.
Зокрема, апеляційний суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 та його захисник не заперечують факт перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння, однак, стверджують, що останній вживав алкогольні напої вже після того, як припинив керувати транспортним засобом, а тому не є суб'єктом правопорушення передбаченого ст.130 ч.1 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані доводи не висловлювались ОСОБА_1 під час проведення огляду на стан сп'яніння та складання матеріалів протоколу про адміністративне правопорушення, що свідчить про їх безпідставність та невідповідність фактичним обставинам.
Так, з оглянутих відеозаписів вбачається, що обставин, які б свідчили про існування передумов для відмови ОСОБА_1 від надання письмових пояснень, не було: працівники поліції діяли в межах службових повноважень - незаконного тиску, примушувань до надання пояснень, тощо не було. На думку апеляційного суду, обставини, за яких було складено протокол про адміністративне правопорушення, чітко вимагали письмових пояснень ОСОБА_1 щодо підозри, яку було висунуто йому працівниками поліції, однак останній розпорядився процесуальними правами на власний розсуд та відмовився від надання письмових пояснень по суті порушення у відповідній графі протоколу.
Відповідно до роздруківки приладу «Alcotest Drager 6820", огляд ОСОБА_1 на стан сп'яніння проведений 25.03.2023 о 23:46 год., результат - 2,50 ‰. Роздруківка підписана поліцейським, ОСОБА_1 від підпису відмовився (а.с. 2).
До протоколу про адміністративне правопорушення додано акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів від 25.03.2023 року, огляд ОСОБА_1 проведений у зв'язку з виявленими ознаками: запах алкоголю з порожнини рота, забарвлення шкіри обличчя, не чітка вимога слів, за допомогою приладу Alcotest 6820, результати огляду на стан сп'яніння - 2,50 ‰. ОСОБА_1 відмовився від підпису (а.с. 3).
Згідно даних направлення в КНП «Долинська багатопрофільна лікарня» на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 25.03.2023 року о 23 год. 50 хв., внаслідок огляду, проведеного поліцейським у водія ОСОБА_1 виявлено ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, різке забарвлення шкіри обличчя, нечітка вимова слів. Огляд у лікарні не проводився в зв'язку з відмовою останнього. (а.с. 4)
Згідно долученого до матеріалів справи рапорту старшого інспектора відділення поліції № 1 (м. Долина) Калуського РВП Кутянського Р.Г., 25 березня 2023 року о 21:24 год. надійшло повідомлення зі служби 102 від ОСОБА_6 про те, що в м. Болехів по вул. Лисовицька водій автомобіля Skoda, д.н.з НОМЕР_1 , ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, здійснив наїзд на велосипедистку та перебуває на місці події. Виїздом слідчо-оперативної групи установлено, що дійсно 25 березня 2023 року приблизно о 21:00 год. водій ОСОБА_1 керував автомобілем Skoda Octavia, д.н.з. НОМЕР_1 , у стані алкогольного сп'яніння. За результатами проведеного огляду за допомогою приладу Drager 6820 у ОСОБА_1 установлено алкогольне сп'яніння (2,50 ‰). Відносно ОСОБА_1 складено протоколи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та винесено постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. Факт причетності ОСОБА_1 до дорожньо-транспортної пригоди не знайшов свого підтвердження, оскільки громадянка ОСОБА_7 повідомила, що вона з власної необережності впала з велосипеда. ОСОБА_1 перебуває на посаді оперуповноваженого СКП ВП № 1 (м. Долина), майор поліції (а.с. 6).
Крім того, в матеріалах справи наявна копія постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 227789, відповідно до якої 25 березня 2023 року о 21:24 год. водій ОСОБА_1 в м. Болехів по вулиці Лисовицькій, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia, д.н.з НОМЕР_1 , не мав при собі та не пред'явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, чим порушив п. 2.1.а ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП (а.с. 9).
Разом з тим, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції безпідставно послався на письмові пояснення свідка ОСОБА_6 , оскільки в порушення принципу безпосередності дослідження доказів останній не допитувався у судовому засіданні.
При цьому, вищевказані письмові пояснення свідка не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки вони повністю суперечать встановленим фактичним обставинам і носять непослідовний та суперечливий характер.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційним судом були досліджені аудіозаписи, які долучено до матеріалів адміністративної справи (а.с. 58). Зокрема, зі змісту аудіозапису у файлі WhatsApp Audio 2023-03-27 at 15.24.03 вбачається, громадянин ОСОБА_8 зателефонував у службу 102 та повідомив про те, що в м. Болехів, вулиця Лисовицька Калуського району, біля магазину «На розі» водій автомобіля Шкода д.н.з. НОМЕР_1 , на думку заявника, на прізвище ОСОБА_5 , здійснив наїзд на велосипедистку та перебуває на місці події, водій в стані сп'яніння. Згідно з аудіозаписом WhatsApp Audio 2023-03-27 at 15.24.08 ОСОБА_9 повторно телефонує в службу 102 щоб дізнатись коли приїде наряд поліції, бо водій хоче втікати з місця події.
Апеляційний суд дослідив відеозаписи зі службової камери поліцейського на DVD-R диску (а.с. 11), з яких вбачається, що працівники поліції прибули на місце події, запропонували ОСОБА_1 пройти огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою спеціального технічного приладу Драгер на місці зупинки транспортного засобу. Поліцейський роз'яснив ОСОБА_1 його права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки, продув Драгер та результат склав - 2,50 проміле. ОСОБА_1 відповів на запитання поліцейського, що згоден з результатом тесту. Жодних зауважень на дії працівників поліції чи щодо неправомірності проходження огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння, ОСОБА_1 не висловлював.
Апеляційний суд звертає увагу, що вищевказаний відеозапис дозволяє прийти до висновку, що ОСОБА_1 добровільно, діючи як водій транспортного засобу, пройшов огляд на стан сп'яніння та повністю погодився із позитивним результатом огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до відеозапису поведінка ОСОБА_1 після проведення огляду на стан сп'яніння свідчила, що він повністю погоджувався із позитивним результатом огляду на стан сп'яніння, визнавав факт перебування у стані сп'яніння та розумів правові наслідки своїх дій.
При цьому, ОСОБА_1 не повідомляв працівникам поліції про наявність обставин, які свідчать про його невинуватість у вчиненні правопорушення, що свідчить про неспроможність його доводів про те, що він керував транспортним засобом у тверезому стані та вжив алкогольні напої після припинення керування транспортним засобом.
Апеляційний суд вважає вкрай непослідовними та суперечливими показання ОСОБА_1 про те, що він, будучи безпідставно звинувачений у наїзді на велосипедистку, залишив транспортний засіб на місці події та пішов до дому, де вжив алкогольні напої.
Апеляційний суд вважає, що наведене свідчить про те, що твердження ОСОБА_1 про те, що він не керував транспортним засобом у стані сп'яніння та вжив алкогольні напої вже після того як припинив керувати транспортним засобом не відповідають фактичним обставинам та спрямовані на уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Вищевказаними відеозаписами зафіксовані реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, дозволяють встановити психологічне ставлення правопорушника до вчиненого правопорушення та інші обставини, які прямо вказують на нього, як на правопорушника, який керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння.
Апеляційний суд вважає, що відеозаписи є вичерпно інформативними, належними та допустимими доказами, отриманими у встановленому законом порядку, дозволяють повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, приписами Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858 (далі - Інструкції), та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 (далі - Порядку).
Відповідно до п. 2 Розділу І Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Матеріали провадження не містять жодних відомостей щодо неправомірних дій працівників поліції під час пропозиції ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, під час процедури його огляду та складання протоколу щодо нього про адміністративне правопорушення. Матеріали провадження також не містять і даних щодо оскарження цих дій ОСОБА_1 як і не містять результатів такого оскарження.
Суд, дослідивши відеоматеріали, що містяться на оптичних дисках, встановив, що працівники поліції під час спілкування з ОСОБА_1 , виявивши в останнього ознаки алкогольного сп'яніння, діяли відповідно до приписів законодавства України, в межах своєї компетенції та виконуючи свої професійні обов'язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію», а відтак обґрунтовано, на законних підставах запропонували водію пройти огляд щодо визначення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу, на що останній добровільно погодився, пройшов такий огляд за допомогою спеціального технічного засобу.
Відеозапис надає можливість повно та об'єктивно дослідити обставини вчиненого правопорушення, встановити послідовність даних, що містяться в матеріалах провадження, зафіксованих у протоколі про адміністративне правопорушення, в оскаржуваній постанові, а також заперечень, викладених в апеляційній скарзі та озвучених під час апеляційного перегляду постанови суду першої інстанції, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку ОСОБА_1 при фіксації обставин подій патрульними поліцейськими, проходженні ним огляду на визначення стану алкогольного сп'яніння з допомогою Алкотестера «Драгер».
Відтак, за результатами перевірки апеляційним судом не встановлено порушень порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Апеляційний суд вважає, що таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку медичний огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що керування транспортним засобом водієм, який підозрюється в тому, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння, створює реальну небезпеку, яка може призвести до тяжких наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" від 29.06.2007 року Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до національного законодавства працівник поліції самостійно на власний розсуд приходить до висновку про наявність ознак сп'яніння у водія транспортного засобу та вирішує питання щодо необхідності проходження водієм транспортного засобу огляду на стан сп'яніння.
Апеляційний суд приймає до уваги доводи про безпідставність долучення до матеріалів провадження матеріалів службового розслідування, проведеного працівниками інспекції по особовому складу ГУНП в Івано-Франківській області щодо ОСОБА_1 .
Разом з тим, зі змісту мотивувальної частини судового рішення вбачається, що суд не приймав до уваги результати службового розслідування і обґрунтував свій висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення належними та допустимими доказами по справі.
Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що в матеріалах провадження достатньо належних та допустимих доказів, які поза всяким розумним сумнівом доводять факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП , за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для інших учасників дорожнього руху та може призвести до тяжких непоправних наслідків.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що притягнення до адміністративної відповідальності водіїв, які керують транспортним засобом у стані сп'яніння пов'язано із необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров'я громадян.
Підвищення ефективності впливу на дисципліну учасників дорожнього руху забезпечується чітким визначенням правових санкцій за вчинення такого правопорушення.
Зокрема, встановлена законодавцем санкція за ч.1 ст. 130 КУПаП, якою передбачена відповідальність за керування транспортним засобом у стані сп'яніння, не передбачає призначення іншого стягнення ніж те, яке застосовано судом першої інстанції до правопорушника.
При вирішанні цього питання законодавець виходив з того, що міжнародний досвід забезпечення безпеки на дорогах свідчить, що одним з найпростіших і водночас найдієвіших способів примусити водіїв дотримуватися вимог Правил дорожнього руху є запровадження системи ефективного покарання.
При цьому, апеляційний суд виходить з того, що при визначенні стягнення необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами.
Застосовуючи справедливе стягнення за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
Суд першої інстанції, враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, призначив ОСОБА_1 справедливе стягнення, яке відповідає вимогам закону.
З огляду на наведене, підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст. 294 КУпАП,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його захисника адвоката Воробця Р.М. залишити без задоволення.
Постанову судді Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 10 липня 2023 року щодо ОСОБА_1 за ст.130 ч.1 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв