Справа № 464/3660/23
пр.№ 1-кп/464/376/23
УХВАЛА
про відмову у затвердженні угоди
про визнання винуватості
15 вересня 2023 року м. Львів
Сихівський районний суд м. Львова
в складі: головуючої судді - ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі: прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12023141410000464 від 25.05.2023, про обвинувачення ОСОБА_5 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
встановив:
до Сихівського районного суду м. Львова у кримінальному провадженні №12023141410000464 від 25.05.2023 надійшов обвинувальний акт щодо ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України.
В судовому засіданні прокурором подано угоду про визнання винуватості від 18.08.2023 року, яка була укладена між прокурором Франківської окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , відповідно до умов якої обвинувачений під час досудового розслідування та судового розгляду повністю визнав свою винуватість у вчиненому діянні та зобов'язується беззастережно визнати обвинувачення в повному обсязі в судовому провадженні, сплатити витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні, та сторони погодили, що за скоєння ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, останньому призначається покарання у вигляді штрафу у розмірі 1 050 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 850 (сімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень.
Прокурор в судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості, оскільки така відповідає вимогам КПК України, та призначити ОСОБА_5 узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 1 050 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Обвинувачений ОСОБА_5 визнав вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та пояснив суду, що приблизно у вересні - жовтні 2022 року, він за допомогою інтернет ресурсу вирішив придбати наркотичний засіб для власного вживання. З цією метою, він зв'язався із невідомою особою, здійснив замовлення, та перерахувавши кошти в сумі близько 120 грн. із власного банківського рахунку за отриманими реквізитами, через службу «Нова Пошта» у кукурудзяних паличках отримав канабіс в кількості 60-65 грам, та переніс його за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 , котрий в подальшому під час обшуку в нього було вилучено. Чому в обвинувальному акті вказано, що він за невстановлених часу і місця придбав невстановлену кількість наркотичного засобу йому не відомо. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, та призначити узгоджене покарання у виді штрафу, на оплату котрого має заощадженні кошти, так як неофіційно працює.
Захисник підтвердив, що брав участь в укладенні між обвинуваченим та прокурором угоді про визнання винуватості. Така укладена без жодного примусу. Просив її затвердити та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.
Суд, заслухавши думку учасників судового провадження щодо можливості затвердження вказаної угоди, які вважали за необхідне затвердити угоду і призначити узгоджену сторонами міру покарання, дослідивши її, вважає, що в затвердженні угоди про визнання винуватості слід відмовити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Статтею 472 КПК України передбачено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.
Одночасно, приписами ст.470 КПК України закріплено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: ступінь тяжкості та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; характер і тяжкість обвинувачення (підозри), наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
З цього слідує, що в угоді про визнання винуватості серед інших обставин зазначається беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення (обов'язкова складова змісту угоди). Тобто, укладення угоди стає можливим лише за умови беззаперечного визнання обвинуваченим своєї винуватості, а його добровільні показання замінюють характер істини у цьому провадженні та доцільність використання інших засобів для її встановлення. У такому випадку основним є беззастережне визнання вини, добровільність якого є головною умовою процедури судового провадження на підставі угоди.
Одночасно, угода може бути затверджена судом лише за наявності фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченого. Одного бажання обвинуваченого і прокурора для укладання угоди не достатньо. Суд затверджує угоду за наявності фактичних підстав (доказів) для визнання винуватості підозрюваного. Це правило спрямоване на недопущення ухвалення обвинувального вироку судом на підставі угоди у разі обмови чи самообмови обвинуваченого, а також за відсутності доказів його винуватості.
Таким чином, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, нерозривно пов'язано із наявністю фактичних підстав для визнання винуватості обвинуваченого.
Крім того, умови угоди повинні відповідати інтересам суспільства. Кримінальне правопорушення є суспільно небезпечним діянням, за яке закон передбачає кримінальне покарання. У зв'язку із цим, законодавець, перед, укладенням угоди про визнання винуватості, зобов'язав прокурора врахувати наявність суспільного інтересу у викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень. Дотримання цього положення має на меті забезпечення завдань кримінального провадження.
Як вбачається із обвинувального акту, ОСОБА_5 обвинувачено у незаконному придбанні та незаконному зберігання наркотичних засобів без мети збуту. При цьому обставини незаконного придбання наркотичного засобу (місце, час, кількість), органом досудового розслідування не встановленні.
Однак, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 назвав обставини, котрі органом досудового розслідування визнані невстановленими.
Одночасно, при дослідженні Висновку судового-психіатричного експерта №526 від 30.05.2023 з описової частини встановлено, що на досудовому розслідуванні будучи допитаний в якості свідка ОСОБА_5 повідомив, що через мережу інтернет придбав обладнання для вирощування канабісу, котрий вирощував та висушував самостійно для власного вживання та зберігав у банках.
У зв'язку із цим, обставини вчиненого кримінального правопорушення встановлені в судовому засіданні викликають сумнів в суду щодо беззастережності визнання обвинуваченим вини, оскільки є суперечливими з фактичними даними встановленими органом досудового розслідування.
Як вбачається із положень ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні посеред іншого, підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення, тощо.
Згідно диспозиції ч.1 ст. 309 КК України, суб'єкт злочину підлягає кримінальній відповідальності за незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Статтею 1 Закону України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" передбачено наркотичними засобами є речовини природні чи синтетичні, препарати, рослини, включені до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Відповідно до Таблиці І списку 1 Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів Канабіс являється особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено.
При цьому, ст. 1 вищевказаного Закону передбачено, що культивування рослин, включених до Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, та придбання є окремими видами діяльності з обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, що дозволяються і контролюються згідно з цим Законом.
З урахуванням наведеного, суд зважає, що обставини викладені в обвинувальному акті та угоді про визнання винуватості не дають підстав для беззастережного твердження про вірну правову кваліфікацію дій обвинуваченого, що може в свою чергу порушити також права обвинуваченого як сторони такої угоди.
Крім того, як вбачається із постанови про виділення матеріалів досудового розслідування з кримінального провадження № 12023141410000066 від 26.01.2023 за ч.1 ст. 309 та ч.3 ст. 307 КК України виділено оригінали документів в повному обсязі, тобто і речові докази, долю котрих суд має вирішити в порядку ст. 100 КПК України.
З цього слідує, що в провадженні органу досудового розслідування залишилося кримінальне провадження № 12023141410000066 за фактом вчинення кримінального правопорушення у сфері незаконного обігу наркотичних речовин, що належать до глобальних проблем сучасності і цьому явищу притаманний надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки. Разом з тим, прокурором не доведено, що вирішення долі речових доказів виділених з вищевказаного кримінального провадження жодним чином не вплине на стан досудового розслідування такого кримінального провадження, а затвердження угоди відповідатиме інтересам суспільства.
Крім цього, в угоді про визнання винуватості не передбачено наявності суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.
Відповідно до ч. 7 ст. 474 КПК України суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо:1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди;2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства;3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб;4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися;5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань;6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.
У такому разі досудове розслідування або судове провадження продовжуються у загальному порядку.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд прийшов до переконання, що угода про визнання винуватості, укладена у вказаному кримінальному провадженні, суперечить вимогам КПК України, не відповідає інтересам суспільства, може порушувати права обвинуваченого, а тому в силу вимог ч. 1, 2, 3, 6 ст. 474 КПК України в її затвердженні слід відмовити, а кримінальне провадження призначити до розгляду в загальному порядку.
На підставі ст.ст. 468-470, 472-474 КПК України, на підставі ст. 369, 370, 371, 372 КПК України, суд
ухвалив:
відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості від 18 серпня 2023 року, укладеної між прокурором Франківської окружної прокуратури міста Львова ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР №12023141410000464 від 25.05.2023, по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України.
Судове провадження у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР №12023141410000464 від 25.05.2023, по обвинуваченню ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 309 КК України продовжити у загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуюча ОСОБА_1