Постанова від 14.09.2023 по справі 904/430/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.09.2023 року м. Дніпро Справа № 904/430/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач ),

суддів: Чус О.В., Дарміна М.О.

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Дніпроважмаш"

на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 р.

( суддя Панна С.П., м. Дніпро, повний текст рішення складено 25.05.2023 р.)

по справі

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер",

м. Кропивницький

до

Акціонерного товариства "Дніпроважмаш",

м. Дніпро

про стягнення заборгованості в розмірі 908 371,14грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Балкер" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" про стягнення заборгованості в розмірі 908 371,14 грн. та судового збору у розмірі 13 625,57 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем умов договору поставки № 61/86 від 05.10.2021 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлену продукцію.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" заборгованість за Договором поставки № 61/86 від 05.10.2021 р. в сумі 908 371,14 грн. та судовий збір у розмірі 7 266,97 грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" частину судового збору в сумі 6 358,60 грн., сплаченого у складі платіжного доручення від 26.12.2022 р. № 224 на суму 13 625,57 грн., про що винести ухвалу.

14.03.2023 р. до Господарського суду Дніпропетровської області від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення по справі та стягнення з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн., які понесені Позивачем у зв'язку із розглядом справи № 904/430/23.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі

Додатковим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" про ухвалення додаткового рішення від 14.03.2023 р. задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 20 000,00 грн.. В решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним додатковим рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Дніпроважмаш", в якій просить суд змінити додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 р. по справі № 904/430/23, задовольнивши заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000,00 грн..

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що відображена інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом позивача роботи ( наданих послуг ) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності ) та розумності їхнього розміру у розумінні приписів частини п'ятої ст. 129 ГПК України.

Водночас, на думку Скаржника, цей спір належить до категорії справ незначної складності. Отже, підготовка цієї справи до розгляду в суді не потребувала значних затрат часу, великого обсягу юридичної і технічної роботи, нормативно-правове регулювання спірних правовідносин після відкриття провадження у справі не змінювалося, доказів на підтвердження ступеня складності справи, вирішення нових правових питань суду не надано.

При цьому Скаржник зазначає, що в жодному судовому засіданні представник Позивача участі не брав, тобто зміст послуги адвоката фактично полягав у підготовці позовної заяви, що не вартує тієї суми, яку Позивач просить стягнути в заяві про ухвалення додаткового рішення.

Скаржник вважає, що розумним та справедливим розміром витрат на оплату послуги адвоката є сума в 2 000,00 грн..

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.

Зокрема, Товариство посилається на те, що при ухваленні додаткового рішення та стягненні з Відповідача на користь Позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції вдвічі зменшив суму витрат, про стягнення яких просив Позивач. При цьому, обґрунтовуючи необхідність зменшення заявленої до стягнення суми, суд першої інстанції посилався на те, що спір у цій справі є нескладним розрахунковим, представник Позивача не приймав участі у судових засіданнях.

Товариство також вказує на те, що Відповідач в апеляційній скарзі повторює аргументацію, наведену судом першої інстанції, проте вважає, що стягненню з AT "Дніпроважмаш" підлягає лише сума судових витрат на професійну правничу допомогу у 2000 грн. Таким чином, відповідач просить про зменшення суми витрат на правову допомогу, які поніс позивач, у 20 разів, не наводячи аргументації для визначення саме такої суми.

Крім того, Товариство зазначає про те, що стягнення з AT "Дніпроважмаш" на користь ТОВ «Балкер» 20 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу у цій справі не є надмірним, а відповідає критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до протоколу передачі раніше визначеному складу суду від 06.06.2023 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Орєшкіна Е.В., Чус О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 08.06.2023 р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи № 904/430/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 р. по справі № 904/430/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

Матеріали справи № 904/430/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.06.2023 р. апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 р. у справі № 904/430/23 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків, а саме для надання суду доказів направлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів на адресу Позивача ( Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" ), листом з описом вкладення.

Після усунення недоліків апеляційної скарги ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 17.07.2023 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 14.09.2023 р..

Розпорядженням керівника апарату суду від 13.09.2023р., у зв'язку з припиненням повноважень судді Орєшкіної Е.В., відповідно до ст. 123 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 904/430/23, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду №2 від 08.10.2018р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.09.2023р., колегією суддів у складі: судді-доповідача Кощеєва І. М.,суддів: Чус О.В., Дарміна М.О., апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023р. у справі №904/430/23 прийнято до свого провадження.

Позивач та Відповідач не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечив явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Позивача та Відповідача.

У судовому засіданні 14.09.2023 р., була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023р. позовні вимоги задоволені в повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" заборгованість за Договором поставки № 61/86 від 05.10.2021 р. в сумі 908 371,14 грн. та судовий збір у розмірі 7 266,97грн. Повернуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" частину судового збору в сумі 6 358,60 грн..

14.03.2023 р. до суду від Позивача надійшла заява, в якій просить ухвалити додаткове рішення по справі, яким стягнути з Відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн., які понесені Позивачем у зв'язку із розглядом справи № 904/430/23.

Від Відповідача надійшов відзив на заяву Позивача про ухвалення додаткового рішення, в якій АТ "Дніпроважмаш" просило суд зменшити суму відшкодування витрат, виходяи з критеріїв розумності та справедливості, до 2 000,00 грн..

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.03.2023 р. призначено розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення у судовому засіданні на 24.03.2023 р..

За наслідками розгляду заяви господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі, яким суд першої інстанції заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" про ухвалення додаткового рішення від 14.03.2023 р. задовольнив частково, стягнувши з Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Балкер" витрати на професійну правничу допомогу, у розмірі 20 000,00 грн. В решті стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовлено.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а додаткове рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Однією з основних засад ( принципів ) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення ( пункт 12 частини третьої ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу ( ст. 124 ГПК України ); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат ( ст. 129 ГПК України ).

Разом з тим чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини четвертої ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У розумінні положень частини п'ятої ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами ( частина шоста ст. 126 ГПК України ).

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій ст. 129 ГПК України: у разі задоволення позову - на Відповідача; у разі відмови в позові - на Позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим у частині п'ятій зазначеної статті цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд ( за клопотанням сторони або з власної ініціативи ) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу.

Зокрема, відповідно до частини п'ятої ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 01.08.2019 р. у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 р. у справі № 904/3583/19. Ці правові висновки було підтверджено і в постановах Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 22.11.2019 р. у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 р. у справі №910/353/19.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; 2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто, критерії, визначені частиною четвертою ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п'ятою ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У додатковій постанові від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21). Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункт 29). Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

За змістом частини третьої ст. 237 ЦК України однією з підстав виникнення представництва є договір.

Частиною першою ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" ( далі - Закон № 5076-VI ) адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Так, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона ( адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання ) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору ( ст. 1 Закону № 5076-VI ).

Закон № 5076-VI формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини ( пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 р. у справі № 755/9215/15-ц; п. 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 р. у справі № 910/12876/19 ).

Частинами першою та другою ст. 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

У розгляді даного спору судова колегія враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 р. у справі № 910/13071/19. У наведеній постанові Верховний Суд у звернув увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Суд апеляційної інстанції також звертається до правової позиції, зазначеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 р. у справі № 922/1964/21. Так, Велика Палата зазначила про те, що частина третя ст. 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт ( наданих послуг ), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

На підтвердження доказів понесення витрат на правову допомогу Позивачем подано до суду Договір № 5/20 про надання правової допомоги від 09.12.2020 р., укладений між Адвокатським об'єднанням "НАЙТІНГЕЙЛС ПАРТНЕРС" ( Виконавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балкер" ( Замовник ), відповідно до п. 1.1. якого, Виконавець зобов'язався надати Замовнику правову допомогу/юридичні послуги ( далі Послуги ), а Замовник прийняти надані Послуги та оплатити їх своєчасно і у повному обсязі згідно з умовами цього Договору. Послуги можуть включати наступне: надання юридичних консультацій, підготовку документів, представництво інтересів Замовника в судових та правоохоронних органах, в органах державної влади, підприємствах, установах, організаціях незалежно від форми власності та перед будь-якими третіми особами, надання інших юридичних послуг за дорученням Замовника. Більш детальний обсяг послуг може бути погоджений шляхом обміну електронними листами або шляхом підписання додаткової угоди до цього Договору.

Пункт 1.3. договору, передбачено, що обсяг правової допомоги підлягає узгодженню сторонами в кожному конкретному випадку в усній або письмовій формі. Правова допомога може бути надана в усній або письмовій формі (у тому числі факсимільним повідомленням або незашифрованим повідомленням електронною поштою).

Виконавець, зокрема, зобов'язався: якісно та своєчасно вчиняти усі необхідні дії з надання Замовнику Послуг, передбачених цим Договором; діяти від імені Замовника виключно в інтересах Замовника ( п. п. 2.1., 2.2. договору ).

Замовник, зокрема, зобов'язався: своєчасно надавати Виконавцю усі наявні у Замовника та необхідні для належного надання Послуг документи (матеріали); приймати і своєчасно оплачувати Послуги ( п. п. 3.1., 3.2. договору ).

Згідно з п. 4.1. договору, вартість (ціна) Послуг та порядок їх оплати відображаються у виставленому рахунку Виконавця.

За п. 5.1. договору, обумовлені цим Договором Послуги можуть надаватися Виконавцем за дорученням Замовника протягом строку дії цього Договору.

Пункт 5.2 Договору передбачає, що надання Послуг підтверджується підписаним сторонами актом здачі-прийняття наданих Послуг.

Договір є укладеним з дати його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за Договором ( п. 9.1 договору).

За змістом п. п. 9.5, п.9.7. договору, всі зміни і доповнення до нього мають бути вчинені у письмовій формі і підписані уповноваженими представниками сторін; правовідносини сторін, не врегульовані цим Договором, регламентуються відповідно до діючого законодавства України.

Договір № 5/20 підписаний обома сторонами та скріплений їхніми печатками.

10.03.2023 р. між Адвокатським об'єднанням "НАЙТІНГЕЙЛС ПАРТНЕРС" ( Виконавець ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Балкер" ( Замовник ) укладена Додаткова угода до договору № 5/20 від 09.12.2020 р. про надання правової допомоги, відповідно до п. 1 якої зазначено, що гонорар Виконавця за надання Замовнику правової допомоги у Господарському суді Дніпропетровської області під час розгляду судової справи № 904/430/23 складає фіксований розмір - 40 000,00 грн..

Відповідно до п. 2 додаткової угоди, Замовник зобов'язується оплатити Виконавцю гонорар протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2023 р. у справі № 904/430/23.

Згідно з Описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатами Адвокатського об'єднання «Найтінгейлс партнерс»: підготовка та подання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки - 4 год.; підготовка та подання заяв про участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 40 хв.; підготовка та подання заяви про повернення сплаченого судового збору у розмірі переплаченої суми - 1 год.; підготовка та подання заяв про розгляд справи без участі представника - 30 хв.; підготовка та подання заяви про ухвалення додаткового рішення - 1 год.

Відповідно до акту прийому-передачі від 10.03.2023 р. до договору про надання правової допомоги № 5/20 від 09.12.2020 р. Адвокатським об'єднанням "НАЙТІНГЕЙЛС ПАРТНЕРС" були надані Товариству з обмеженою відповідальністю "Балкер" така послуга, як: надання професійної правничої допомоги під час розгляду справи № 904/430/23 у Господарському суду Дніпропетровської області в розмірі 40 000,00 грн..

У запереченнях на заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" заперечувало щодо заявленого Позивачем розміру судових витрат посилаючись на те, що відображена інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом Позивача роботи ( наданих послуг ) не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру просило суд зменшити такі витрати до 2 000,00 грн..

У контексті доводів апеляційної скарги та встановлених судами обставин, суд апеляційної інстанції виходить з такого.

Як вже було зазначено вище, суд попередньої інстанції надав оцінку доводам Відповідача, викладеним у заперечення на заяву Позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а також надавши оцінку наявним у справі документам на підтвердження понесення Позивачем витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи дійшов висновку, що що розмір витрат на професійну правничу допомогу у справі № 904/430/23 є завищеним та вважає обґрунтованими, справедливими та співмірними витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн., що покладаються на Відповідача.

Зокрема, зміст оскаржуваного рішення свідчить, що господарський суд надав оцінку умовам Договору у редакції Додаткової угоди, взявши до уваги обсяг наявних у матеріалах справи первинних документів, пропорційність вартості правничої допомоги до предмета спору (з урахуванням ціни позову і значення справи для Позивача), а також поведінку Відповідача під час розгляду справи; виходячи з принципів розумності та справедливості, суд дійшов висновку, що вартість наданої позивачу правничої допомоги в сумі 40 000,00грн. є завищеною.

Також, суд взяв до уваги те, що обставини справи та документи, додані до позовної справи № 904/430/23 вже частково досліджувались в справі № 904/3415/22. Крім того, в жодному судовому засіданні представник Позивача не був присутнім, тобто участі в судових засіданнях суду не приймав. Крім того, для адвоката дана справа є нескладним розрахунковим спором, з врахуванням вже винесеного 11.01.2023 р. рішення Господарським судом Дніпропетровської області по справі № 904/3415/22.

Суд апеляційної інстанції, у контексті доводів апеляційної скарги та висновків суду попередньої інстанції зазначає, що визначення співмірності із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), суди здійснюють з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, з урахуванням статті 86 ГПК у взаємозв'язку із оцінкою таких критеріїв як складність справи (обсяг опрацьованого законодавства, судової практики, кількість та тривалість судових засідань, тощо). Подібні за змістом висновки, викладені і у постановах Верховного Суду від 18.01.2022 р. у справі № 915/1473/20, від 27.01.2022р. у справі № 910/17733/20 та від 15.12.2021 р. у справі № 910/2166/21.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13.12.2018р. у справі № 816/2096/17, від 16.05.2019 р. у справі № 823/2638/18, від 09.07.2019 р. у справі № 923/726/18, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Колегія суддів звертає увагу, що оцінка обґрунтованості, пропорційності витрат на професійну правничу допомогу з урахуванням обсягу наданих адвокатом позивача послуг, складністю справи, а також підтвердженість таких витрат належними та допустимими доказами вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

Отже, беручи до уваги обставини щодо задоволення позовних вимог, складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, місцевий господарський суд, врахувавши заперечення Відповідача в цій частині дійшов висновку про наявність підстав для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу частково у розмірі 20 000,00 грн, оскільки заявлений Позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40 000,00 грн. не відповідає критеріям, які наведені у частині четвертій ст. 126 ГПК України.

Таким чином додаткове рішення було прийнято судом першої інстанції з урахуванням того, що Акціонерне товариство "Дніпроважмаш" у запереченнях на заяву Позивача зазначено, що розмір судових витрат заявлених Позивачем явно завищений та необґрунтований. Вказані Відповідачем обставини і стали підставою для зменшення місцевим господарським судом суми заявлених Позивачем витрат на 50%, а саме: замість заявлених 40 000,00 грн. суд першої інстанції дійшов висновку про стягнення з Відповідача 20 000,00 грн..

Враховуючи усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 р. у справі № 904/430/23 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та його скасування відсутні.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

За змістом статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Звертаючись із апеляційною скаргою, Скаржник не спростував наведених висновків суду першої інстанції та не довів неправильного застосування судом норм процесуального права, як необхідної передумови для зміни чи скасування прийнятого ним судового рішення.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі має бути залишено без змін.

Розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом даної апеляційної скарги судом не здійснюється, оскільки Відповідачем оскаржено додаткове рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат. Натомість, сплата судового збору за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Законом України “Про судовий збір” не передбачена.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Дніпроважмаш" залишити без задоволення.

Додаткове рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2023 р. у справі № 904/430/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Повний текст рішення складено 15.09.2023 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін