СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 вересня 2023 року м. Харків Справа № 905/210/21 (905/52/23)
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Плахов О.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Здоровко Л.М.,
за участю секретаря судового засідання Голозубової О.І.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - не з'явився;
від третьої особи - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду заяву представника позивача Луковенко Олени Олександрівни, м.Покровськ, Донецька область, про ухвалення додаткового рішення (вх.№10573) з розгляду апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська", м. Київ, (вх. №1259 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 02.06.2023р. у справі №905/210/21 (905/52/23) (суддя Харакоз К.С., ухвалене в м.Харків, дата складення повного тексту - 08.06.2023р.)
за позовом: ОСОБА_1 , м.Покровськ, Донецька область,
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська", м. Київ,
за участю розпорядника майна Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська" арбітражного керуючого Козловської Діани Валеріївни, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача,
про стягнення 418818,57 грн.,
поданої в межах справи про банкрутство за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю "Вуглекон", до боржника Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська",
ВСТАНОВИВ:
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.08.2023р. у справі №905/210/21 (905/52/23) апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська" залишено без задоволення; рішення господарського суду Донецької області від 02.06.2023р. у справі №905/210/21 (905/52/23) залишено без змін.
Під час апеляційного перегляду даної справи у відзиві на апеляційну скаргу поданому 08.08.2023р. позивач просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00грн. Крім того, в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 28.08.2023р. представник позивача просив суд, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, надати йому можливість протягом п'яти днів після ухвалення Східним апеляційним господарським судом постанови за результатами розгляду справи №905/210/21 (905/52/23) надати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
04.09.2023р. представником позивача - Луковенко Олени Олександрівни подано до апеляційного господарського суду заяву про ухвалення додаткового рішення (вх.№10573), в якій просить суд ухвалити додаткову постанову у справі №905/210/21 (905/52/23), якою стягнути з Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська" на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 6000,00грн.
14.09.2023р. представником позивача - Луковенко Олени Олександрівни подано до апеляційного господарського суду клопотання про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі його представника (вх.№11082).
Представники сторін до судового засідання не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи позивач та відповідач повідомлені у відповідності до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України шляхом надіслання у паперовій формі копій зазначеної ухвали суду рекомендованими листами з повідомленням про вручення та в електронному вигляді в електронні кабінети представників сторін.
Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі його представника, судова колегія зазначає про таке.
Відповідно до частини 4 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Оскільки клопотання позивача не суперечить нормам Господарського процесуального кодексу, судова колегія дійшла висновку про його задоволення.
Враховуючи, що учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а також обмежений законом строк розгляду заяви про розподіл судових витрат, судова колегія вважає за можливе розглянути заяву ОСОБА_1 про покладення на Приватне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська" судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції за відсутності представників сторін.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про покладення на Приватне акціонерне товариство "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська" судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, судова колегія зазначає наступне.
Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України):
- подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи;
- зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1 - 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.08.2023р. позивач просив суд апеляційної інстанції стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00грн. Крім того, в судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 28.08.2023р. представник позивача просив суд, в порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, надати йому можливість протягом п'яти днів після ухвалення Східним апеляційним господарським судом постанови за результатами розгляду справи №905/210/21 (905/52/23) надати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу.
З заявою про покладення на відповідача - Приватного акціонерного товариства "Центральна збагачувальна фабрика "Мирноградська" судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції та доказами їх понесення позивач звернувся засобами електронного зв'язку 04.09.2023р., тобто в межах встановленого п'ятиденного процесуального строку з дати ухвалення судового рішення.
До вказаної заяви позивачем додано наступні документи: копію акту надання послуг від 14.09.2023р. №181 на суму 6000,00грн.
Відповідно до статті 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
За змістом частини 3 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг та на нього поширює своє регулювання глава 63 Цивільного кодексу України. Так, згідно зі статтею 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Глава 52 Цивільного кодексу України передбачає загальні засади регулювання та принципи будь-якого договору, включаючи договір про надання послуг. Відповідно до статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена, виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.
Водночас, згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021р. у справі №910/12876/19).
Верховний Суд у постанові від 19.11.2021р. у справі № 910/4317/21 зробив висновок про те, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв; адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі № 922/1163/18, від 07.09.2020р. у справі №910/4201/19.
Так як до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.
Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Зазначені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.
Як вбачається з матеріалів справи правовідносини між позивачем - ОСОБА_1 (надалі - клієнт) та Адвокатським бюро «ДЖАСТІС» в особі керуючого бюро Казанцева Станіслава В'ячеславовича (надалі - адвокатське бюро) як під час розгляду справи місцевим господарським судом та і під час апеляційного перегляду даної справи підтверджуються договором про надання правової допомоги від 12.12.2022р. №573 (надалі - договір т.1 а.с.25), відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатське бюро, відповідно до чинного законодавства України, приймає на себе зобов'язання в якості правової допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та за домовленістю сторін, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити такі послуги (пункт 1.1. договору).
Розділом 2 договору визначено повноваження адвоката.
Зокрема, для виконання представницьких повноважень та захисту прав і законних інтересів клієнта адвокатському бюро надаються наступні повноваження:
- виступати в якості представника (захисника) клієнта перед фізичними та юридичними особами, податковими органами, органами державної влади та управління, місцевого самоврядування, органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями, нотаріальними конторами та приватними нотаріусами тощо з усім обсягом прав, що надані клієнту чинним законодавством України, а зокрема, але не виключно, правом подання та підпису всіх без винятку документів, необхідних для виконання наданих повноважень (пункт 2.1.1 договору);
- виступати в якості представника (захисника) клієнта у судах з усім обсягом прав, наданих учасникам судового процесу, в тому числі правами знайомитися з матеріалами справ, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, збільшення або зменшення позовних вимог, зміни підстави та предмету позову, укладення мирової угоди, підписання, подання та отримання претензій, позовних та інших заяв, апеляційних та касаційних скарг, а також користуватися іншими правами, наданими чинним процесуальним законодавством України стороні та/або іншому учаснику процесу (пункт 2.1.2. договору);
- вчиняти інші дії, необхідні для надання послуг за цим договором та є предметом цього договору (пункт 2.1.3 договору).
Згідно з пунктом 3.1 договору, розмір гонорару за надання правової допомоги, передбаченої цим договору, встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін.
Розмір гонорару адвокатського бюро визначається сторонами у специфікації, яка є невід'ємним додатком цього договору. На вимогу клієнта адвокатським бюро складається детальний розрахунок (калькуляція) вартості послуг за кожною специфікацією (пункт 3.2. договору).
Відповідно до пункту 3.3 договору, розмір витрат на правову допомогу підтверджуються актами про надання правової допомоги, які формуються ним в міру необхідності та вручаються безпосередньо клієнту (уповноваженій особі клієнта) або направляються засобами поштового чи комунікаційного зв'язку за його місцезнаходженням.
Таким чином, відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання правової допомоги від 12.12.2022р. №573, підставою для проведення розрахунків є акт про надання правової допомоги.
25.07.2023р. сторонами було складено та підписано специфікацію №2 до договору про надання правової допомоги від 12.12.2022р. №573, якою на виконання пунктів 1.1., 3.1. договору, сторони погодили наступний перелік послуг з надання правової допомоги, їх вартість та порядок розрахунків:
- представництво у Східного апеляційному господарському суді у справі №905/210/21 (905/52/23) за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "ЦЗФ "Мирноградська" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунків при звільненні та компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати.
- вартість послуг, зазначених в пункті 1 цієї специфікації, складає 6000,00грн.
- порядок оплати: 6000,00грн. - сплачується клієнтом в момент підписання специфікації.
Вартість послуг, зазначених в пункті 1 цієї специфікації, визначена із розрахунку, що судова справа, в якій надаються послуги за цим договором, складається з 3 (трьох) судових засідань. Кожне наступне судове засідання сплачується клієнтом окремо із розрахунку 2000,00грню за одне судове засідання.
Отже, сторонами було узгоджено, що вартість наданих адвокатським бюро послуг визначена у фіксованому розмірі в сумі 6000,00грн.
На виконання умов договору сторонами було складено та підписано акт надання послуг від 14.09.2023р. №181 на суму 6000,00грн., згідно якого адвокатським бюро було надано наступні послуги:
- підготовка та подання до суду відзиву на апеляційну скаргу у справі №905/210/21 (905/52/23) разом з доданими до них документами - 4 години, вартість 4000,00грн.;
- участь представника позивача в судовому засіданні 28.08.2023р. - 1 засідання, вартість 2000,00грн.
Таким чином, загальний розмір витрат Луковенко Олени Олександрівни на професійну правничу допомогу, надану на підставі договору про надання правової допомоги від 12.12.2022р. №573 Адвокатським бюро «ДЖАСТІС» у зв'язку із розглядом справи №905/210/21 (905/52/23) в суді апеляційної інстанції склав 6000,00грн.
З матеріалів справи судом встановлено, що представником позивача -адвокатським бюро в особі адвоката Пихтіна К.В. на підставі Ордеру Серії №АЕ1173178 від 11.01.2023р. було подано до апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу; клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції та прийнято участь в судовому засіданні, яке відбулось 28.08.2023р.; заяву про ухвалення додаткового рішення та заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового рішення без участі його представника.
Отже, матеріалами справи підтверджується факт надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції Луковенко Олені Олександрівні Адвокатським бюро «ДЖАСТІС» в особі адвоката Пихтіна К.В.
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Судова колегія зазначає, що загальне правило щодо розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Така позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19, постанові Верховного Суду від 04.06.2020р. у справі №906/598/19, додатковій постанові Верховного Суду від 08.02.2022р. у справі №915/324/20.
У постанові Верховного Суду від 05.10.2021р. у справі №907/746/17 зазначено, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав не пов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України та висновків об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, встановленого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначено також частинами 6, 7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
З матеріалів справи вбачається, що клопотань про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду даної справи відповідачем не заявлялось.
Приймаючи до уваги той факт, що позивачу дійсно надавалась професійна правнича допомога згідно умов укладеного договору, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), з урахуванням конкретних обставин даної справи, судова колегія вважає, що заявлені представником позивача до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6000,00грн. є повністю співмірними, відповідають складності справи, витраченим адвокатом часом та не є завищеними щодо іншої сторони спору.
Отже, розподіляючи витрати, понесені Луковенко Оленою Олександрівною, на професійну правничу допомогу адвокатського бюро, судова колегія зазначає, що надані до матеріалів справи: копія договору про надання правової допомоги від 12.12.2022р. №573; копія специфікації №2 до договору про надання правової допомоги від 12.12.2022р. №573; копія акту надання послуг від 14.09.2023р. №181 на суму 6000,00грн., в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, оскільки цей розмір судових витрат доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Аналогічна правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018р. у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018р. у справі №910/2170/18.
Поряд з цим слід зауважити, що в абзаці 3 пункту 6.5 постанови Верховного Суду від 03.10.2019р. у справі № 922/445/19 зазначено, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Таким чином, враховуючи наведені положення процесуального законодавства та підтверджений матеріалами справи факт надання адвокатським бюро позивачу професійної правничої допомоги при розгляді апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика Мирноградська” на суму 6000,00грн., заява представника позивача - Луковенко Олени Олександрівни про покладення на Приватне акціонерне товариство “Центральна збагачувальна фабрика Мирноградська” витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.129, 221, 244, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,
УХВАЛИВ:
Заяву представника позивача - Луковенко Олени Олександрівни про ухвалення додаткового рішення (вх.№10573 від 04.09.2023р.) задовольнити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Центральна збагачувальна фабрика Мирноградська” (01001, місто Київ, вул. Прорізна, будинок 12А, код ЄДРПОУ 24820699) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00грн.
Повний текст постанови складено та підписано 14 вересня 2023р.
Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження в касаційному порядку встановлені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.В. Плахов
Суддя Л.І. Бородіна
Суддя Л.М. Здоровко