ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2023 року Справа № 906/567/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г. , суддя Юрчук М.І.
без повідомлення (виклику) сторін
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" на рішення Господарського суду Житомирської області, ухвалене 31.05.2023 (суддя Прядко О.В., повний текст складено 05.06.2023) у справі № 906/567/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ"
про стягнення 226 289, 39 грн
ВСТАНОВИВ:
На розгляді Господарського суду Житомирської області перебувала позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ю.КОМОДІТІЗ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" з вимогою про стягнення заборгованості за поставлену електричну енергію згідно комерційної пропозиції № ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 до договору про постачання електричної енергії споживачу у розмірі 226 289,39 грн, з яких 217 689,54 грн основного боргу, 484,37 грн 3% річних, 8 072,86 грн пені та 42,62 грн інфляційних втрат.
Підставою звернення позивача до суду стало порушення відповідачем зобов'язання з оплати електричної енергії за січень - березень 2023 року за договором про постачання електричної енергії споживачу, укладеного шляхом підписання заяви-приєднання від 03.08.2021, та комерційної пропозиції № ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 до договору.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.05.2023 у справі № 906/567/23 позов задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ТОВ "ГРАНІТ" на користь ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" 217 689,54 грн основного боргу, 484,37 грн 3% річних, 42,62 грн інфляційних втрат, 8 072,86 грн пені та 3 394,34 грн судового збору.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Апелянт вважає помилковими висновки суду першої інстанції та такими, що прийняті з порушенням норм законодавства з огляду на відсутність у відповідача будь - яких зобов'язань перед позивачем та недоведеність позовних вимог. Зокрема відмічає, що судом не спростовано доводи відповідача про те, що позивачем не надано доказів направлення/отримання рахунків на оплату електроенергії, які є підставою для проведення розрахунків. Також не враховано те, що згідно умов комерційної пропозиції № ЮК/22/05/19С від 31.05.2022 строк дії договору сплив 31.12.2022. Відповідно станом на 2023 рік умови договору не діяли, що виключає нарахування договірних санкцій.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; справу постановлено розглянути без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому не погоджується із доводами апелянта та вказує, що місцевим господарським судом досліджено всі докази, подані сторонами у процесі розгляду позовної заяви та надано їм вірну оцінку, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення Господарського суду Житомирської області від 31.05.2023 у справі № 906/567/23 - без змін.
До суду надійшла також відповідь скаржника на відзив.
В свою чергу позивач подав клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду, з огляду на те, що такий документ йому не надсилався та подання його до суду на стадії апеляційного розгляду не передбачено нормами господарського процесуального законодавства.
З даного приводу колегія суддів зазначає, що на відміну від положень ГПК, які встановлюють подання учасником справи відповіді на відзив на позов у встановлений строк, положення цього Кодексу щодо апеляційного перегляду судових рішень не передбачають подання відповіді на відзив на апеляційну скаргу. При цьому, за своїм змістом вказаний документ є письмовими поясненнями щодо спірних обставин справи та зводяться до заперечення доводів позивача, викладених у відзиві.
Приписи пункту 3 частини першої статті 42 ГПК України наділяють учасників справи правом надати суду пояснення. Разом з цим, нормами ГПК України не передбачено прямого обов'язку учасника справи надсилати копію такого документу іншим учасникам справи та надавати суду відповідні докази. За таких обставин клопотання позивача суд залишає без задоволення.
Клопотань про розгляд даної справи в судовому засіданні з викликом сторін до суду не надходило.
За розпорядженням керівника апарату суду від 14.09.2023, у зв'язку із закінченням повноважень судді-члена колегії Савченка Г.І. (рішення ВРП від 20.07.2023 № 731/0/15-23), відповідно до ст. 32 ГПК України, ст. 155 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пунктів 18, 20 Розділу VIII Положення про автоматизовану систему документообігу суду та п. 8.2 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Північно-західному апеляційному господарському суді, призначено автоматизовану заміну суддів-членів колегії у справі № 906/567/23.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.09.2023, для розгляду справи № 906/567/23 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Крейбух О.Г., суддя Юрчук М.І.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Розглянувши матеріали справи № 906/567/23, дослідивши та проаналізувавши наявні докази, колегія суддів встановила наступне.
03.08.2021 між ТОВ "Ю.КОМОДІТІЗ" (Постачальник) та ТОВ "ГРАНІТ" (Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу (Договір) шляхом підписання споживачем заяви-приєднання до Договору.
Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.
За п.2.1 Договору, постачання електричної енергії Споживачу здійснюється Постачальником виключно після надання Споживачем заяви на постачання електричної енергії за формою відповідно до додатку № 1 відповідної комерційної пропозиції, яка є додатком № 2 цього Договору. Початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком № 1 до цього Договору, якщо інше не передбачено комерційною пропозицією (додаток № 2).
Згідно з п.2.3 Договору, постачання електроенергії у розрахунковому періоді Постачальником здійснюється у відповідності до погодинних обсягів споживання електричної енергії, які зазначені Споживачем в заяві-приєднанні та скориговані відповідно до цього Договору. У разі ненадання споживачем відомостей про обсяги споживання електричної енергії, заявлення таких обсягів споживання встановлюються Постачальником самостійно, враховуючи обсяги споживання електричної енергії Споживачем у попередні відповідні періоди постачання. У такому випадку Постачальник не несе відповідальність за відхилення фактичних обсягів споживання електричної енергії від заявлених.
У розділі 4 Договору визначено ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії.
Так, п.4 1 Договору передбачено, що Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком № 2 до цього Договору.
Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника. Для одного об'єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п.4.2 Договору).
Ціна електричної енергії має зазначатися Постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни (п.4.4 Договору).
Розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць (п.4.5 Договору).
Оплата рахунка Постачальника за цим Договором має бути здійснена Споживачем у строк, визначений у рахунку, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання його Споживачем, якщо інші строки не встановлені у комерційній пропозиції (додаток № 2) (п.4.7 Договору).
Відповідно до п.4.8 Договору, у разі порушення Споживачем строків оплати за цим Договором, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, та за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст.625 ЦК України. Споживач сплачує за вимогою Постачальника пеню у розмірі, що визначається цим Договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком № 2 до цього Договору.
Споживач зобов'язується, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього Договору (пп.1 п.5.2 Договору).
За змістом п.8.7 Договору, у разі виникнення спірних питань між Споживачем та Постачальником послуг комерційного обліку (Оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, Постачальник може надавати Споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. В будь-якому випадку інформація Постачальника послуг комерційного обліку (Оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим Договором. Наявність заперечень з боку Споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або неповної оплати коштів, згідно виставлених Постачальником рахунків.
Згідно з умовами п.п.12.1, 12.3, 12.7 Договору, текст цього договору є офертою у розумінні ст. 634 ЦК України, яку акцептує Споживач шляхом надання заяви-приєднання. Оригінал підписаної заяви-приєднання (акцепт) є підтвердженням укладення сторонами Договору. Цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції (додаток № 2), яку обрав Споживач, та набуває чинності з дати подання Споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього Договору починають виконуватися з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної Споживачем у заяві-приєднанні, та сплати рахунку (квитанції) Постачальника (у разі, якщо комерційною пропозицією передбачено здійснення розрахунків у формі попередньої оплати).
Згідно із заявою-приєднання від 03.08.2021, початок постачання визначено з 10.08.2021.
В матеріалах справи наявні копії комерційних пропозицій до Договору: № ЮК/21/07/21/С від 26.07.2021, № ЮК/21/12/35/С від 16.12.2021, № ЮК/22/05/19С від 31.05.2022, № ЮК/22/09/14 від 20.09.2022, заявлені обсяги постачання електричної енергії у розрахункових періодах 2021 року, 2022 року, 2023 року на відповідних класах напруги для потреб ТОВ "ГРАНІТ", технічні характеристики обліку електричної енергії. Оригінал комерційної пропозиції № ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 відсутній, надана позивачем копія комерційної пропозиції №ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 не містить дати її підписання сторонами.
Зі слів представника позивача, оригінал комерційної пропозиції № ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 знаходиться у відповідача, останній не повернув позивачу підписаний примірник. Відповідач, у свою чергу, посилався на комерційну пропозицію № ЮК/22/05/19С від 31.05.2022 та стверджував, що не підписував з позивачем будь-якої іншої, яка діяла б у спірний період.
Суд першої інстанції встановив, що позивач, посилаючись на комерційну пропозицію № ЮК/22/09/14 від 20.09.2022 (фактично зазначає її номер і дату), наводить положення, обґрунтовує свої вимоги і здійснює нарахування відповідно до іншої - комерційної пропозиції № ЮК/22/05/19С від 31.05.2022.
Таким чином, судом першої інстанції підставно взято до уваги положення комерційної пропозиції № ЮК/22/05/19С від 31.05.2022 до Договору, яка підписана сторонами 31.05.2022 і набрала чинності з 01.06.2022 (комерційна пропозиція).
Твердження апелянта про ненадання суду даної комерційної пропозиції спростовується матеріалами справи, зокрема копія комерційної пропозиції № ЮК/22/05/19С від 31.05.2022 знаходиться у справі (арк. 108-111) з відміткою суду про огляд її оригіналу в судовому засіданні 31.05.2023.
Так, згідно з розділом 2 комерційної пропозиції, ціна попередньої оплати постачання електричної енергії за цим договором визначається як середньозважена ціна РДН М-1 (місяць, що передує місяцю постачання) опублікована на сайті (https://www.oree.com.ua/) та на дату підписання комерційної пропозиції становить - 2,299 грн/кВт*год без ПДВ.
У розділі 4 комерційної пропозиції передбачено, що оплата здійснюється на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника, який зазначений у Договорі або розрахункових документах, на умовах узгодженого між сторонами графіка оплати за замовлений обсяг. Розрахунковим періодом є календарний місяць, який встановлюється з 1 числа місяця до такого ж числа наступного місяця. Оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати плановими платежами з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
За змістом розділу 5 комерційної пропозиції, оплата за замовлений обсяг електроенергії за Договором має здійснюватися Споживачем самостійно у відповідності до узгодженого сторонами графіка оплати. Планові платежі здійснюються в наступному порядку:
- 1-й платіж за 3 дні до початку розрахункового місяця - у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період (додаток №3);
- 2-й платіж до 15 числа розрахункового місяця - у розмірі 50% вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий період (додаток №3).
Остаточний розрахунок Споживача за електричну енергію за розрахунковий період здійснюється в строк до 8 числа місяця, наступного за розрахунковим (місяцем поставки), відповідно до фактичного обсягу електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом, у передбачених законом випадках), на підставі отриманого Споживачем від Постачальника рахунка, в якому зазначаються суми до сплати за використану електричну енергію.
За внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушення термінів, визначених цією комерційною пропозицією, Споживач сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунку (розділ 8 комерційної пропозиції).
Розділом 11 комерційної пропозиції визначено, що Договір набирає чинності з дня підписання заяви-приєднання та діє до 31.12.2022.
Як зазначав позивач, на виконання умов Договору у період із січня по березень 2023 року, згідно актів приймання - передачі № UC00-000078 від 31.01.2023, № UC00-000668 від 28.02.2023, № UC00-001066 від 31.03.2023 відповідачу поставлено електроенергію на загальну суму 360 522,00 грн та виставлено рахунки на її оплату.
Акти № UC00-000078 від 31.01.2023 та № UC00-000668 від 28.02.2023 підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками їх підприємств, акт № UC00-001066 від 31.03.2023 не містить підпису відповідача, однак був надісланий останньому засобами електронного зв'язку, що підтверджено відповідним витягом з електронної скриньки позивача.
Також, згідно наявних у справі платіжних інструкцій та акта звірки взаємних розрахунків, підписаного зі сторони позивача, вбачається, що станом на 10.04.2023, з урахуванням попередніх розрахунків, проведених між сторонами з 01.12.2022 по 10.04.2023, за відповідачем утворилась заборгованість на суму 6 088,84 грн за січень 2023 року, 157 447,60 грн за лютий 2023 року та 54 153,10 грн за березень 2023 року, всього у розмірі 217 689,54 грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивач звернувся до відповідача з претензією від 07.04.2023 № 923/2-04/23 про сплату заборгованості без урахування штрафних санкцій на вказану суму до 10.04.2023.
З листа-відповіді відповідача від 10.04.2023 № 41 вбачається, що останній підтвердив наявність заборгованості перед позивачем в сумі 217 689,54 грн та зазначив, що попри усі труднощі, пов'язані з військовою агресією рф проти України та введенням у зв'язку з цим воєнного стану, продовжує виконувати свої зобов'язання за договором, поступово сплачує заборгованість і надалі планує продовжувати сплачувати кошти; просив розглянути можливість розстрочення строків сплати існуючої заборгованості без застосування штрафних санкцій, в т.ч. пені на термін квітень-травень, що надасть можливості уникнути критичних наслідків для підприємства; запевнив, що буде вжито усіх заходів щодо повного погашення існуючої заборгованості.
Однак, станом на дату подання позовної заяви відповідач у добровільному порядку не виконав взяті на себе договірні зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ТОВ "ГРАНІТ" 217 689,54 грн основного боргу та нарахованих на суму боргу 8 072,86 грн пені, 484,37 грн 3% річних та 42,62 грн інфляційних втрат.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, Північно-західний апеляційний господарський суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.
За ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України і ст.193 ГК України, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), ст. 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Згідно з положеннями ст. 626, 627, 628, 629 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч.1 ст. 634 ЦК України).
Встановлено, що між сторонами виникли правовідносини енергопостачання.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ч.1 ст. 275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу.
За змістом ч. 6, 7 ст. 276 ГК України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам, з урахуванням інтересів споживачів регулюються спеціальним Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 312.
Відповідно до п.3.1.7 ПРРЕЕ, договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником. Якщо сторони досягли згоди щодо укладення договору на інших умовах, відмінних від тих, які містяться у комерційних пропозиціях, розміщених на офіційному сайті електропостачальника, договір укладається у паперовій формі.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (п.3.1.8 ПРРЕЕ).
Згідно з ч. 3 ст. 58 Закону України "Про ринок електричної енергії", споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Також у п.п.5.2.1, 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що електропостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів, а споживач електричної енергії зобов'язаний: користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів); сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; за умови неповної оплати за спожиту електричну енергію припинити власне електроспоживання відповідно до умов договору.
Пунктами 4.1, 4.5 ПРРЕЕ передбачено, що розрахунки за електричну енергію та послуги, що надаються на роздрібному ринку, між учасниками цього ринку здійснюються у грошовій формі відповідно до укладених договорів. Споживач, який купує електричну енергію відповідно до умов договору в електропостачальника, здійснює оплату за виставленим електропостачальником рахунком виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання цього електропостачальника в одному з уповноважених банків.
Згідно з п. 4.7 ПРРЕЕ, оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору) (п.4.8 ПРРЕЕ).
Розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії (п.4.12 ПРРЕЕ).
Для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку (п.4.13 ПРРЕЕ).
За приписами п.4.14 ПРРЕЕ, зокрема, платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.
Оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватись згідно зі строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом. Зазначені строки не можуть бути меншими за 5 днів з дня надання платіжного документа споживачу (п.4.21 ПРРЕЕ).
Згідно з п.4.17 ПРРЕЕ, за несвоєчасну оплату передбачених договором (комерційною пропозицією) платежів понад обумовлений термін споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно з законодавством та договором.
Матеріалами справи, зокрема вказаними вище актами № UC00-000078 від 31.01.2023, № UC00-000668 від 28.02.2023, № UC00-001066 від 31.03.2023, а також листом АТ "Житомиробленерго" від 03.05.2023 № 012/9947 про надання інформації щодо споживання електричної енергії Споживача - ТОВ "ГРАНІТ" підтверджується, що позивачем було надано (поставлено), а відповідачем отримано (спожито) електричної енергії за січень-березень 2023 року на загальну суму 360 522,00 грн.
Згідно акта звірки взаємних розрахунків від 11.04.2023 № 1152 та наявних у справі платіжних інструкцій, з урахуванням попередніх розрахунків, проведених між сторонами з 01.12.2022 по 10.04.2023, підтверджується існування заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію у сумі 217 689,54 грн.
Разом з цим, листом - відповіддю № 41 від 10.04.2023 на вимогу позивача щодо оплати заборгованості у вказаному розмірі відповідач фактично підтвердив наявність у нього договірних зобов'язань з оплати електричної енергії та заборгованості перед позивачем у розмірі 217 689,54 грн, просив розстрочити її сплату та запевнив про вжиття усіх заходів щодо повного погашення існуючого боргу.
Водночас існування правовідносин між сторонами у спірний період підтверджують також підписані сторонами заявлені обсяги постачання електричної енергії у розрахункових періодах 2023 року на відповідних класах напруги для потреб ТОВ "ГРАНІТ" (додаток 3 до Договору), підписані сторонами акти приймання-передачі за січень, лютий 2023 року, часткова оплата відповідачем спожитої електричної енергії згідно рахунків від 09.01.2023, 07.02.2023, 08.03.2023.
Таким чином, доводи скаржника щодо безпідставності нарахування спірної заборгованості та недоведеності позовних вимог спростовуються наявними в матеріалах справи доказами фактичного споживання відповідачем електричної енергії за січень-березень 2023 року та за відсутності доказів її оплати - неналежним виконанням останнім договірних зобов'язань.
Таким чином, суд апеляційної інстанції доходить висновку про обґрунтованість та доведеність наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 217 689,54 грн.
Разом з цим, перевіривши наявність правових підстав для вимоги про стягнення з відповідача 484,37 грн 3% річних, 42,62 грн інфляційних втрат та 8 072,86 грн пені, нараховані за період з 09.02.2023 по 11.04.2023 на суму 6 088,84 грн, з 09.03.2023 по 11.04.2023 на суму 157 447,60 грн та з 09.04.2023 по 11.04.2023 на суму 54 153,10 грн, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно зі ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями, згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
Окрім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредиторів від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримання ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов'язання.
Як вже зазначалося вище, відповідно до п.4.8 Договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, та за прострочення виконання вказаного грошового зобов'язання повинен сплатити суму боргу з урахуванням вимог ст. 625 ЦК України. Споживач сплачує за вимогою постачальника пеню у розмірі, що визначається цим договором та зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.
У розділі 8 комерційної пропозиції визначено, що за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушення термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, а також сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, протягом п'яти робочих днів з дня отримання рахунку.
Твердження апелянта про безпідставність нарахування санкцій з огляду на встановлення терміну дії комерційної пропозиції - до 31.12.2022, суд вважає необгрунтованим, оскільки відповідальність споживача (відповідача) першочергово визначена в п. 4.8 договору про постачання електричної енергії та лише дублюється в умовах комерційної пропозиції.
Таким чином, з огляду на доведене порушення відповідачем зобов'язання з оплати спожитої електроенергії своєчасно та у повному обсязі, за результатами перевірки правових підстав та наданих розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, місцевий суд обґрунтовано визнав правомірними та такими, що підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог.
Відповідно до ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних в справі доказів.
В силу приписів ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Наведені в апеляційній скарзі аргументи скаржника не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вони не спростовують обґрунтованих висновків господарського суду, правильність застосування норм матеріального права та не вказують на порушення норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення Господарського суду Житомирської області від 31.05.2023 у справі № 906/567/23 відповідає матеріалам справи та ґрунтується на чинному законодавстві.
Відповідно до п.5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
За результатами розгляду апеляційної скарги у справі № 906/567/23 витрати по сплаті судового збору, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Житомирської області від 31 травня 2023 року у справі № 906/567/23 залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
4. Справу № 906/567/23 повернути Господарському суду Житомирської області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Крейбух О.Г.
Суддя Юрчук М.І.