МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 вересня 2023 р. № 400/763/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Устинова І.А., розглянув в письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001,
про:визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (надалі - відповідач), в якому просить визнати протиправними дії та зобов'язати відповідача перерахувати розмір аліментів, стягнутих з позивача на підставі судового наказу, виданого 28.07.2011 Кривоозерським районним судом Миколаївської області, справа № 2-н-38, а саме: в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.07.2011, згідно ставок прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він у жовтні 2022 року звернувся із запитом до відповідача та дізнався, що із його грошового забезпечення, в тому числі із додаткової винагороди відраховуються аліменти на неповнолітню дитину в розмірі - 25%, у той час, як відповідно до наказу Кривоозерського райсуду від 28.07.2011 по справі № 2-н-38, судом постановлено стягувати з нього щомісячно - 30% прожиткового мінімуму. Позивач вважає, що дії відповідача є протиправними, оскільки відповідачем порушено ч. 2 ст. 25 та ч.1 ст. 7 «Про виконавче провадження», адже аліменти стягуються тільки по відкритому виконавчому провадженню виконавцем чи по виконавчому документу самостійно надісланому стягувачем безпосередньо підприємству та в розмірі встановленому виконавчим листом. Так, як ГУНП в Миколаївській області протиправно стягувало з його грошового забезпечення більшу суму, ніж встановлено у рішенні суд, то позивач просить суд визнати ці дії протиправними та зобов'язати перерахувати розмір стягнутих аліментів, починаючи з 22.07.2011 року згідно ставок прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою від 10.02.2023 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін в судове засідання) та запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що між позивачем та відповідачем спір про розмір, стягнутих аліментів ніколи не виникав та останній ніколи не відомляв позивачеві у проведенні перерахунку розміру стягнутих аліментів, тому, що ОСОБА_1 ніколи не повідомляв його про неправильність проведення відрахувань. До того, наказ Кривоозерського районного суду ніколи до відповідача не надходив, а тому відповідача не можна зобов'язати провести перерахунок на підставі відсутнього у нього судового рішення. Відрахування аліментів здійснюється на підставі рапорта позивача, при цьому позивач не звертався з рапортом про зменшення розміру відрахувань чи про відкликання рапорту про стягнення аліментів.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Позивач отримавши від Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відповідь на свій запит 20.12.2022 дізнався, що з його грошового забезпечення стягуються аліменти в розмірі 25% з усіх видів грошового забезпечення, в тому числі з додаткової винагороди.
При цьому, судовим наказом від 28.07.2011, виданим Кривоозерським районним судом Миколаївської області, справа №2-н-38, з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.07.2011 року до досягнення дитиною повнолітня, тоюто до 31.12.2028 року.
Вважаючи дії відповідача щодо розміру стягнутих аліментів на підставі вищезазначеного судового наказу протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Обов'язок батьків щодо утримання дитини до досягнення нею повноліття визначений Сімейним кодексом України (ст. 180 СК України).
Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 181 СК України, способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними.
За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1, 5 ст. 183 СК України, частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
При цьому, відповідно до пп. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як судові накази.
Відповідно до ч. 1, 3, 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ про стягнення періодичних платежів може бути самостійно надісланий стягувачем безпосередньо підприємству, установі, організації, фізичній особі - підприємцю, фізичній особі, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
У разі наявності заборгованості за виконавчими документами про стягнення періодичних платежів або заперечення її розміру боржником стягувач має право пред'явити виконавчий документ для примусового виконання.
Підприємства, установи, організації, фізичні особи - підприємці та фізичні особи, зазначені у частині першій цієї статті, за заявою стягувача зобов'язані здійснювати відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у розмірі, визначеному виконавчим документом, з урахуванням положень статті 70 цього Закону.
Згідно ч. 1, 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
За наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Таким чином, вищезазначеними нормами визначено порядок стягнення аліментів в примусовому порядку, але Сімейним кодексом України, також передбачено порядок добровільної сплати аліментів.
Так, відповідно до ст. 187 СК України, один із батьків може подати заяву за місцем роботи, місцем виплати пенсії, стипендії про відрахування аліментів на дитину з його заробітної плати, пенсії, стипендії у розмірі та на строк, які визначені у цій заяві. Така заява може бути ним відкликана.
На підставі заяви одного з батьків аліменти відраховуються не пізніше триденного строку від дня, встановленого для виплати заробітної плати, пенсії, стипендії.
На підставі заяви одного з батьків аліменти можуть бути відраховані і тоді, коли загальна сума, яка підлягає відрахуванню на підставі заяви та виконавчих документів, перевищує половину заробітної плати, пенсії, стипендії, а також якщо з нього вже стягуються аліменти на іншу дитину.
Особа, на користь якої присуджено аліменти на дитину, може самостійно подати заяву з виконавчим листом про відрахування аліментів із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів безпосередньо за місцем виплати платникові аліментів заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу.
На підставі заяви такої особи аліменти відраховуються із заробітної плати, пенсії, стипендії або іншого доходу платника аліментів у розмірі, зазначеному у виконавчому листі, та в строки, визначені частиною другою цієї статті, і перераховуються особі, на користь якої присуджені аліменти, за її адресою або на рахунок, зазначений у заяві.
З огляду на вищезазначені норми, платник аліментів може сплачувати алімінети у добровільному порядку, у даному випадку на підставі рапорту (ст. 187 СК), у якому зазначаються: прізвище, ім'я, по-батькові отримувача аліментів, його місце проживання, відомості про дитину, на яку сплачуються аліменти (ім'я і дата народження), розмір і строк сплати аліментів, банківські реквізити для їх отримання (за наявності такого рахунка в отримувача). Або у примусовому порядку за рішенням суду - на підставі постанови державного виконавця.
Так, з матеріалів справи вбачається, що від 28.07.2011, виданим Кривоозерським районним судом Миколаївської області, справа №2-н-38, з позивача стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щомісячно в розмірі 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.07.2011 року до досягнення дитиною повнолітня, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач стверджує, що відповідачем стягуються з нього аліменти на підставі вищезазначеного судового наказу, але не у визначених в ньому розмірах, а саме замість 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку в розмірі 25% з усіх видів грошового забезпечення. Однак, до суду позивачем не надано жодного доказу на підтвердження зазначеного, з наданих позивачем листів - відповідей відповідача вбачається лише, що з його грошового забезпечення стягуються аліменти в розмірі 25%, при цьому в них не зазначено, що зазначені відрахування здійснюються саме на підставі судового наказу. А також у справі відсутні докази відкритого виконавчого провадження з примусового виконання судового наказу, на підставі якого відповідач міг би стягувати аліменти з позивача, більш того позивач у позовній заяві підтверджує його відсутність. Крім того, позивачем не надано докази, що стягувачем аліментів подавалась заява до відповідача про стягнення із грошового забезпечення позивача аліментів на підставі судового наказу.
Таким чином, позивачем не доведено стягнення відповідачем з нього аліментів на підставі судового наказу від 28.07.2011, виданим Кривоозерським районним судом Миколаївської області.
Водночас, позивач надав до суду Витяг з програмного застосунку «Грошове забезпечення» за підставами нарахування та утримань ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_1 , з якого вбачається, що з його грошового забезпечення здійснюється утримання на сплату аліментів 25% у період з 01.05.2017 по 31.12.2028 року на підставі рапорту. Відтак, суд доходить висновку, що стягнення аліментів з позивача проводиться відповідачем на підставі рапорту позивача, а не як стверджує позивач на підставі судового наказу.
Також, суд зазначає, що Сімейним кодексом України статтею 187 визначено, що у разі сплати аліментів на підставі власної заяви, у даному випадку рапорту, така заява може бути відкликана заявником, а також у зазначеній статті визначено право заявника визначати строк та розмір аліментів під час подання заяви про їх стягнення. Зазначене, дає суду підстави для висновку, що позивач подавши рапорт самостійно визначив розмір і строк сплати аліментів, а також позивач має право самостійно відкликати зазначений рапорт, але доказів, що позивач відкликав рапорт про сплату аліментів і відповідач відмовив йому у цьому, до суду не надано.
Таким чином, суд доходить висновку про недоведеність протиправності дій відповідача та відсутності підстав зобов'язання відповідача перерахувати розмір аліментів, адже як вже встановлено судом стягнення аліментів здійснюється відповідачем не на підставі судового наказу, а на підставі рапорту позивача, який на час розгляду справи ним не відкликався і відповідачем у його відкликанні не було відмовлено позивачу.
Відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Судові витрати покласти на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (вул. Декабристів, 5,Миколаїв,54001 40108735) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України.
Суддя І. А. Устинов