ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
13 вересня 2023 рокусправа № 380/14484/23
м. Львів, вул. Чоловського, буд. 2
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лунь З.І. розглянула у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження питання про залишення позовної заяви без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Служби зовнішньої розвідки України (місцезнаходження: 04107, м.Київ, вул.Нагірна, 24/1, код ЄДРПОУ 33240845) в якому просить суд:
-визнати протиправними дії Служби зовнішньої розвідки України щодо відмови в оформленні та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 17.07.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №729 для здійснення перерахунку з 01.08.2021 основного розміру пенсії позивача;
-зобов'язати Службу зовнішньої розвідки України підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області нову довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 17.07.2021 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», статті 9 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та з врахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №729 для здійснення перерахунку з 01.08.2021 основного розміру пенсії позивача.
Ухвалою від 27.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін та запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові та електронні докази.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач пропустив встановлений ч.2 ст. 122 КАС України шестимісячний строк звернення до суду.
Ухвалою від 06.09.2023 позовна заява залишена без руху, позивачу наданий строк для усунення недоліків, а саме: надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду разом із доказами, які, на його думку, вказують на поважність причин пропуску строку.
На виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху представник позивача подала заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, де зазначила, що Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 року у справі №240/12017/19 відступив від висновків викладених у постановах: від 29.10.2020 по справі №816/197/18, від 20.10.2020 року по справі №640/14865/16-а, від 25.02.2021 по справі №822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, у першу чергу, з боку держави, а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період. Водночас, у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17, від 19.06.2018 у справі №646/6250/17 та від 15.09.2020 у справі № 635/7878/16 сформульовано правову позицію, згідно якої пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції).
Відтак до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначенні права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, законах України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державою, і за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
Суд перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом, враховує таке.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, законодавець визначив шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.
Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Поряд з цим, поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Оскільки початок шестимісячного строку визначений альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Зі змісту позовної заяви встановлено, що позивач просить зобов'язати відповідача скласти та направити до пенсійного органу довідку про розмір грошового забезпечення станом на 17.07.2021 для перерахунку розміру пенсії з 01.08.2021.
Проте, до суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів позивач звернувся 26.06.2023.
Як відмітив суд в ухвалі від 06.09.2023 про залишення позовної заяви без руху, Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19, сформував наступні висновки щодо застосування норм права у спірних правовідносинах, зокрема щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії.
Так, у постанові від 31.03.2021 Верховний Суд зазначив таке:
« …1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів…
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку, оскільки такі дії позивач почав вчиняти більш ніж через 5 років після отримання пенсії за серпень 2014 року…».
Суд зауважує, що згідно із ч. 4 ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII, з наступними змінами та доповненнями, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
При цьому, підставами позову, як вбачається зі змісту позовної заяви, є те, що зазначена довідка має бути видана у зв'язку зі зміною грошового забезпечення згідно із внесенням змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №729 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704», яка набрала чинності 17.07.2021.
Відтак, позивач повинен був дізнався про порушення своїх прав на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованих довідок, як складових в алгоритмі перерахунку, з 17.07.2021.
Із аналізу вищенаведеного, суд дійшов висновку, що позивач повинен був дізнався про порушення свого права на перерахунок пенсії, в тому числі і відсутності сформованої довідки, як складової в алгоритмі згаданого перерахунку, ще з 01.08.2021.
При цьому, до суду позивач звернувся 26.06.2023, тобто з порушенням шестимісячного строку звернення до суду, визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок щодо підходів визначення початку перебігу строку звернення до суду, викладений у постанові Верховного Суду від 12.04.2023 у справі №380/14933/22.
За правилами ч. 3 ст. 51 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених і військової служби та деяких інших осіб», проведення перерахунку пенсії особи, який не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, проводиться без обмеження строком.
Суд зазначає, що дана норма стосується виключно порядку та строків проведення перерахунку пенсії та не регулює правовідносин, що виникають у зв'язку з видачею довідок про розмір грошового забезпечення, відтак не змінюють моменту з якого позивач повинен був дізнатися про порушення свого права.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики чи інше. При цьому не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
Розглядаючи питання поважності пропуску строку звернення в межах аргументів, наведених позивачем, суд зазначає наступне.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Так, Верховний Суд в ухвалі від 21.07.2022 у справі № 127/2897/13-ц наголошує, що питання поновлення процесуального строку у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення процесуального строку. Такою підставою можуть бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку.
Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2021 у справі № 640/20314/20 досліджуючи питання щодо поважності причин пропуску процесуального строку зазначив, що причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, при цьому такі обставини повинні бути підтверджені належним чином.
При цьому, позивачем у клопотанні не наведено жодної причини пропуску строку звернення до суду які є об'єктивно непереборними, не залежать від його волевиявлення чи пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
На підставі зазначеного та зважаючи на відсутність поважних підстав пропуску позивачем строку звернення до суду з позовом, суд дійшов висновку про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 .
Керуючись ст.ст. 122, 123, 240-243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
УХВАЛИВ:
у задоволенні заяви представника позивача про поновлення процесуального строку - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Служби зовнішньої розвідки України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання.
На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу в строк та в порядку, що передбачені ст.ст.292-293, 295 КАС України з урахуванням п.п 15.5 Перехідні положення КАС України.
Суддя Лунь З.І.