ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
13 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/33826/22
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні грошової компенсації вартості за неотримане речове майно;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 100246,30 грн грошової компенсації за неотримане речове майно.
Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.01.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.
02.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №38917/23 та клопотання про залишення позову без розгляду вх. №38910/23. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що представник позивача з даним позовом про стягнення грошової компенсації вартості за неотримане речове майно звернувся лише у грудні 2022 року, тобто звернувся до суду з пропуском місячного строку з дня виключення зі списків особового складу військової частини.
Судом вже було вирішено питання про поновлення строків звернення до суду, а саме: залишено позовну заяву без руху, в якій серед іншого вказано на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом та встановлено строк на подання окремої заяви про поновлення строку звернення до суду з наведенням поважних причин. Представником позивача було виконано вимоги ухвали суду та надано відповідну заяву про поновлення строку, провадження у справі було відкрито 25.01.2023, однак на думку представника відповідача, наведені у клопотанні представником позивача доводи про поновлення строку є необґрунтованими, а клопотання безпідставним. Так, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 була звільнена з військової служби (виключена зі списків особового складу частини) 22.08.2022. При звільненні з нею був проведений остаточний розрахунок - зараховані належні виплати окрім грошової компенсації за неотримане речове майно 26.05.2022. Таким чином, про невиплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно остання дізналась саме 26.05.2022, тобто перебіг процесуального строку на звернення з відповідним позовом починається саме з цієї дати, коли позивач дізналась про порушення її прав або вбачала бездіяльність Військової частини).
Позивач звернулась до суду з позовом 20.12.2022, тобто з пропуском процесуального строку на таке звернення без відповідного клопотання про його поновлення. В подальшому 09.01.2023, представником позивача була подана заява про усунення недоліків та поновлення пропущених процесуальних строків, відповідно до якої він просив їх поновити, посилаючись на ті доводи, що ніби то між позивачем та командуванням Військової частини була певна домовленість. В той же час представник позивача зазначає, що ОСОБА_1 на початку грудня 2022 року в усному порядку звернулась до командування із відповідною вимогою, в зв'язку з чим вважає, що перебіг процесуального строку на звернення із даним позовом слід рахувати саме з цього моменту (а.с.28-29).
На думку представника відповідача, зазначені представником позивача доводи не відповідають дійсним обставинам, є необґрунтованими та не підтверджуються жодним фактом, а тому є безпідставними.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 17.07.2015 в справі №21-8а15 при тлумаченні положень статей 3 Кодексу законів про працю України, 18 Закону України "Про міліцію", зазначено, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Проте суд зауважує, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на військовослужбовців в частині порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Однак, спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому за аналогією закону до спірних відносин слід застосувати норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України та поширити останні на спірні правовідносини.
Так, частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Так, предметом цього адміністративного спору є стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно.
Отже, до таких позовних вимог застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав. Однак, з моменту внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України в частині обмеження строків звернення до суду та до моменту звернення позивача до суду за позовом такі строки звернення є подовженими та не можуть бути обмеженими.
Згідно з п.1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою від 25.04.2023 №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30.06.2023.
Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 було відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином карантинні обмеження на території України діяли до 01.07.2023.
Отже, строк звернення до суду, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України, у даному випадку продовжений до 01.10.2023.
До суду позивач звернувся 14.12.2022. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відсутні, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 122, 241, 243, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Д.М. Гурін