ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
13 вересня 2023 року м. Житомир справа № 240/9030/23
категорія 106030000
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Гурін Д.М., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 які полягають у позбавленні ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за травень 2022 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168, за травень 2022 року.
Після усунення позивачем недоліків позову, ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 25.04.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) учасників справи.
02.06.2023 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов вх. №38943/23 та клопотання про залишення позову без розгляду вх. №38936/23. В обґрунтування заявленого клопотання відповідач зазначає, що представник позивача з даним позовом про стягнення додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за травень 2022 року звернувся лише 30.03.2023, тобто звернувся до суду з пропуском місячного строку з дня виключення зі списків особового складу військової частини.
Судом вже було вирішено питання поновлення строку звернення до суду, а саме: було залишено позовну заяву без руху, в якій серед іншого вказано на пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом та встановлено строк на подання окремої заяви про поновлення строку звернення до суду з наведенням поважних причин. Представником позивача було виконано вимоги ухвали суду та надано відповідну заяву про поновлення строку, провадження у справі було відкрито 25.04.2023, однак на думку представника відповідача, наведені у клопотанні представником позивача доводи про поновлення строку є необґрунтованими, а клопотання безпідставним. Так, представник відповідача зазначає, що ОСОБА_1 був звільнений з військової служби (виключений зі списків особового складу частини) 26.06.2022. При звільненні з ним був проведений остаточний розрахунок - зараховані усі належні йому виплати. Таким чином, про невиплату позивачу додаткової грошової винагороди та премії за травень 2022 року позивач міг дізнатись в день звільнення, а саме 26.06.2022, тобто перебіг процесуального строку на звернення з відповідним позовом починається саме з цієї дати, коли позивач дізнався про порушення його прав або вбачав бездіяльність Військової частини).
Однак позивач звернувся до суду з відповідним позовом лише 30.03.2023, тобто з пропуском процесуального строку на таке звернення без відповідного клопотання про його поновлення. В подальшому 19.04.2023, представником позивача була подана заява про усунення недоліків та поновлення пропущених процесуальних строків, відповідно до якої він просив їх поновити, посилаючись на ті доводи, що в грудні 2022 року він звернувся до Військової частини із адвокатським запитом №15/12/09 від 15.12.2022 в якому він просив здійснити доплату ОСОБА_1 належних коштів та надати довідку про розмір виплаченої позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168. Також представник позивача зазначає, що в зв'язку з неотриманням відповіді на зазначений запит він повторно звернувся до Військової частини із аналогічним запитом. Також представник позивача посилається на ту обставину, що його звернення до Військової частини останньою не надавались будь-які відповіді та повідомлення про нараховані та виплачені позивачу суми, що перешкоджало його зверненню до суду з даним позовом. Представником позивача зазначається, що до березня 2023 року жодних письмових повідомлень про виплачені та нараховані суми додаткової винагороди, передбаченої Постановою №168 за травень 2022 року Військова частина не надавала. Представник відповідача зазначає, що таке твердження представника позивача не відповідає дійсним обставинам справи.
Так, у вересні 2022 року на адресу Військової частини представником позивача була надіслана заява з вимогою здійснити відповідний розрахунок (доплату) неотриманих ним сум. У відповідь на дану заяву Військовою частиною була направлена відповідь за №839/2649 від 20.10.2022. Дана обставина засвідчує обізнаність ОСОБА_1 щодо невиплати йому заявлених грошових сум, та порушення (на його думку) права Військовою частиною. З цього слідує, що перебіг строку на звернення до адміністративного суду починає з моменту складання ним зазначеної заяви, тобто з 03.08.2022.
Крім того, у грудні 2022 року, як зазначає представник позивача, ним був направлений на адресу Військової частини адвокатський запит за №15/12/09 від 15.12.2022 на який відповідачем також була надана відповідь листом за вихідним номером №839/3354 від 24.12.2022, яку згідно офіційних відомостей АТ «Укрпошта» представник отримав 30.12.2022 (копії листа-відповіді, опису поштового відправлення, поштової накладної та витяг з офіційного ВЕБ-сайту АТ «Укрпошта» про рух поштової кореспонденції додані до відзиву на позовну заяву).
Отже, зазначене вище на думку відповідача свідчить про порушення позивачем визначеного процесуального строку на звернення з позовом до адміністративного суду.
На думку представника відповідача, зазначені представником позивача доводи не відповідають дійсним обставинам, є необґрунтованими та не підтверджуються жодним фактом, а тому є безпідставними.
Розглянувши клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Однак, 19.07.2022 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX, яким внесено ряд важливих змін до діючого законодавства про працю.
Зокрема, змін зазнали норми законодавства щодо порядку звернення громадян до суду у разі виникнення трудових спорів в частині строків таких звернень.
Частини 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України викладені у наступній редакції: працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Відповідно до постанови Верховного Суду України від 17.07.2015 в справі №21-8а15 при тлумаченні положень статей 3 Кодексу законів про працю України, 18 Закону України "Про міліцію", зазначено, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Крім того, Європейський суд з прав людини в рішенні від 10.03.2011 у справі «Сук проти України» вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Проте суд зауважує, що норми Кодексу законів про працю України не поширюються на військовослужбовців в частині порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Однак, спеціальним законодавством, яким врегульовано оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальності роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому до спірних відносин слід застосувати норми статей 116, 117 Кодексу законів про працю України та поширити останні на спірні правовідносини.
Так, частиною 1 статті 47 Кодексу законів про працю України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до статті 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Так, предметом цього адміністративного спору є стягнення додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168 за травень 2022 року.
Отже до таких позовних вимог застосуванню підлягає тримісячний строк звернення до суду з моменту, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Однак, з моменту внесення змін до статті 233 Кодексу законів про працю України в частині обмеження строків звернення до суду та до часу звернення позивача до суду такі строки звернення були подовженими та не можуть бути обмеженими.
Згідно з п.1 Прикінцевих положень Кодексу законів про працю України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою від 25.04.2023 №383 Кабінет Міністрів України через COVID-19 продовжив режим надзвичайної ситуації в єдиній державній системі цивільного захисту, а також карантин на всій території України до 30.06.2023.
Постановою КМУ від 27.06.2023 №651 було відмінено на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Таким чином карантинні обмеження на території України діяли до 01.07.2023.
Отже, строк звернення до суду, визначений статтею 233 Кодексу законів про працю України, у даному випадку продовжений до 01.10.2023.
До суду позивач звернувся 30.03.2023. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що наведені відповідачем підстави для залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду відсутні, а тому в задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись статтями 9, 122, 241, 243, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя Д.М. Гурін