ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
_______________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/3163/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Рильової В.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик"(місцезнаходження: 02088, місто Київ, вулиця Харченка Євгенія, будинок 42; код ЄДРПОУ 35871504)
до Фізичної особи-підприємця Авдєєвої Мирослави Валеріївни(місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 7 037,28 грн.
без виклику учасників справи
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Авдєєвої Мирослави Валеріївни заборгованості за Договором поставки № БХ 2074 від 30 травня 2018 року в розмірі 7 037,28 грн.
Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 684,00 грн.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.07.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами, наданими сторонами.
Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 12 ГПК України, спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу визначено поняття малозначних справ, а саме - це справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними.
Частиною 1 ст. 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГПК України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідачу було встановлено строк для подачі відзиву на позовну заяву та строк для подання заперечень на відповідь на відзив.
Позивачу було встановлено строк для подачі відповіді на відзив відповідача.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст. 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч. 4 ст. 120 цього Кодексу.
Так, з метою повідомлення сторін про розгляд даної справи, судом було направлено на юридичні адреси позивача та відповідача копії ухвали про відкриття провадження у справі.
Від позивача ухвала про відкриття провадження у справі повернулась за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Позивач повідомлений про розгляд справи телефонограмою суду, яка була прийнята 19.07.2023 року адвокатом Міньковою В.В.
Від відповідача ухвала про відкриття провадження у справі повернулась за зворотною адресою з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідачем телефонограма суду не була прийнята, оскільки номер, який вказано у реєстрі не відповідав. Відомостей щодо інших засобів зв'язку з відповідачем матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Згідно з п. п. 3, 4, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Отже, враховуючи вищевикладене та факт направлення судом ухвали про відкриття провадження у справі на офіційну адресу відповідача, та повернення вказаної ухвали з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою», суд приходить до висновку про належне повідомлення відповідача у даній справі.
Відзиву на позов відповідачем до суду надано не було.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд має право вирішити спір за наявними у справі матеріалами.
Згідно ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.
Перевіривши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані позивачем докази, суд встановив наступне.
30.05.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Баядера Логістик» та Фізичною особою-підприємцем Авдєєвою Мирославою Валеріївною було укладено договір поставки № БХ 2074 (надалі Договір). Згідно з його умовами постачальник зобов'язується передати у власність покупця алкогольні напої (надалі Товар), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити Товар в порядку, визначеному умовами цього Договору. Постачальник поставляє Товар покупцю на підставі його замовлення. Ціна на Товар зазначається постачальником у видатковій накладній на Товар.
Пунктом 3.2 Договору передбачено, що постачальник зобов'язаний поставити Товар за адресою, яка зазначена в його замовленні, а також в засвідчених покупцем копіях ліцензій як місце здійснення діяльності, або за адресою, яка зазначена в засвідчених покупцем копіях довідок про внесення місць зберігання алкоголю до Єдиного державного реєстру.
Згідно з п. 3.6 Договору покупець зобов'язаний до моменту першої поставки надати постачальникові довіреність зі зразками підписів осіб уповноважених приймати Товар і підписувати товаросупроводжувальні документи та зразками печаток /штампів (за наявності). Підпис особи уповноваженої приймати Товар на товаросупроводжувальних документах, зразок якого є у довіреності, наданій покупцем, вважається достатнім доказом того, що Товар прийнятий уповноваженою особою покупця, без необхідності завірення такого підпису печаткою /штампом. У випадку, якщо зразок підпису та (або) зразок печатки /штампу на накладній не збігається зі зразками підписів та (або) зразками печаток /штампів наданих покупцем постачальнику у Довіреності, проте такий підпис наявний на накладних, що були оплачені покупцем раніше, то вважається, що Товар прийнятий уповноваженою особою покупця.
Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за Товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.
Згідно п. 6.2. Договору датою оплати покупцем вартості отриманого від постачальника Товару є дата зарахування цих грошових коштів на рахунок постачальника.
На виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачеві товар на загальну суму 7 037,28 грн, що підтверджується видатковою накладною № 6824/5889 від 12.02.2022 року на суму 2 912,04 грн. (а.с. 10) та видатковою накладною № 8353/6981 від 18.02.2022 року на суму 4 125.24 грн. (а.с. 11), які підписані представниками сторін.
Однак, за поставлений та отриманий Товар відповідач не розрахувався.
Вищезазначені обставини стали підставою звернення позивача до суду з відповідним позовом.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За загальними положеннями цивільного законодавства цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України). При цьому, стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі ст. 173 ГК України, зі змістом якої кореспондуються і приписи ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Частиною 3 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, за змістом ст. 193 ГК України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом. Аналогічні застереження містить ст. 525 ЦК України.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України також встановлено що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України). Укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором потавки.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Як зазначено у ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Як вже було зазначено вище, поставка позивачем товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними на загальну суму 7 037,28 грн.
Пунктом 6.1 Договору передбачено, що розрахунки за Товар здійснюються покупцем протягом 14 календарних днів з дня отримання Товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника або в іншому узгодженими сторонами порядку та формі, що не суперечить чинному законодавству України, або за домовленістю сторін - шляхом попередньої оплати.
Проте, матеріали справи не містять доказів на підтвердження оплати відповідачем вартості отриманого на підставі Договору товару в розмірі 7 037,28 грн, що є предметом позову.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Всупереч вимог ст. 13 та ст. 74 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень) відповідач доказів на спростування викладених обставин не надав.
Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги приписи ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, якими передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту порушення відповідачем умов Договору та діючого законодавства, - суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором у розмірі 7 037,28 грн.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 1, 2, 13, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Авдєєвої Мирослави Валеріївни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Баядера Логістик" (02088, м. Київ, вул. Харченка Євгенія, буд. 42, код ЄДРПОУ 35871504) заборгованість за договором поставки у розмірі 7 037,28 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2684,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "14" вересня 2023 р.
Суддя В.В. Рильова
922/3163/23