08 листопада 2007 р.
№ 14/62(15/243)
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого
Першикова Є.В.
суддів:
Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П.,
розглянула
касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан" (далі ТОВ "Олтан")
на постанову
Луганського апеляційного господарського суду
від
16.07.07
у справі
№ 14/62 (15/243)
господарського суду
Луганської області
за позовом
ТОВ "Олтан"
до
товариства з обмеженою відповідальністю "Едікт" (далі ТОВ "Едікт")
про
стягнення 4 362,88 грн.
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:
Ущенко С.С. (за дор. б/н від 06.05.07);
- відповідача:
Гладишева І.В. (за дов. № 04/09 від 20.11.06).
Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України не заявлено.
За згодою представників сторін, відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 08.11.07 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 07.07.06 господарського суду Луганської області (суддя Пономаренко Є.Ю.) у задоволенні позовних вимог ТОВ "Олтан" відмовлено повністю.
Судові витрати у складі 102,00 грн. державного мита, а також 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладено на ТОВ "Олтан". Крім того, ТОВ "Олтан" повернуто зайво сплачене державне мито у сумі 91,74 грн.
Постановою від 19.09.06. Луганського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Семендяєвої І.В., суддів - Бойченка К.І., Медуниці О.Є.) апеляційну скаргу ТОВ "Олтан" задоволено частково.
Рішення від 07.07.06 господарського суду Луганської області скасовано.
Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ "Олтан" задоволено, з ТОВ "Едікт" на користь ТОВ "Олтан" стягнуто штрафні санкції у розмірі 2 999,48 грн., державне мито за позовом та за апеляційною скаргою у розмірі 105,19 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 81,13 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ТОВ "Олтан" відмовлено.
Постановою від 14.12.06 Вищого господарського суду України касаційну скаргу ТОВ "Едікт" задоволено частково.
Рішення від 07.07.06 господарського суду Луганської області та постанову від 19.09.06 Луганського апеляційного господарського суду скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи рішенням від 12.03.07 господарського суду Луганської області (суддя Лісовицький Є.А.) позовні вимоги ТОВ "Олтан" задоволено частково.
З ТОВ "Едікт" на користь ТОВ "Олтан" стягнуто 454,25 грн. пені, 10,61 грн. витрат по сплаті державного мита та 12,27 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В задоволенні решти позовних вимог ТОВ "Олтан" відмовлено.
ТОВ "Олтан" повернуто зайве сплачене державне мито в сумі 91,74 грн.
Постановою від 16.07.07 Луганського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Якушенко Р.Є., судді -Лазненко Л.Л., Перлова Д.Ю.) апеляційну скаргу ТОВ "Олтан" на рішення від 12.03.07 господарського суду Луганської області залишено без задоволення, а зазначене рішення суду першої інстанції -без змін.
Вказані судові рішення, винесені під час нового розгляду справи, мотивовані тим, що максимальний розмір пені, який може стягуватись судом, встановлено Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій ТОВ "Олтан" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових актів було порушено норми матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст.ст. 546, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193, ч. 4 ст. 230 Господарського кодексу України.
Зокрема, скаржник зазначає про те, що судом апеляційної інстанції не було належним чином враховано ту обставину, що під час розгляду справи місцевим судом ТОВ "Олтан" не було належним чином повідомлено про час та місце судового засідання, в якому було винесене оскаржуване рішення, оскільки реєстр на відправлення поштової кореспонденції, на думку скаржника, не є належним доказом.
У своєму відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Едікт" щодо доводів скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу ТОВ "Олтан" залишити без задоволення, а рішення попередніх судових інстанцій -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи 05.01.04 між ТОВ "Отлат" та ТОВ "Едікт" було укладено договір на надання транспортних послуг у міжнародному та внутрішньому сполученні № 6ТРЭ від 05.01.04 (далі Договір), за змістом якого якого ТОВ "Олтан", як перевізник, взяло на себе зобов'язання надати ТОВ "Едікт" транспортні послуги відповідно до визначених умов, а ТОВ "Едікт" зобов'язалось оплатити такі послуги.
При вирішенні спору судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що у п. 1 Договору сторони передбачили надання на кожне конкретне перевезення заявок, у яких оговорюються кількість та рід вантажу, маршрути слідування, вантажовідправники та вантажоодержувачі, графік подачі транспорту, ставки. Питання щодо порядку та строків розрахунку сторони визначили у п. 3 Договору, відповідно до якого оплата транспортних послуг здійснюється згідно рахунку перевізника після доставки вантажу одержувачу, наданню експедитору (ТОВ "Едікт") оригіналів рахунка та примірника товарно-транспортної накладної (СМR) і вирішення всіх спірних питань протягом десяти банківських днів (якщо інше не оговорено заявкою) безготівковим розрахунком.
Також, попередніми судовими інстанціями встановлено, що у п. 4.2.1 Договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати транспортних послуг експедитор сплачує перевізнику штраф в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочки платежу.
На підставі наданих сторонами доказів по справі місцевим та апеляційним судами встановлено, що ТОВ "Олтан" на виконання умов Договору здійснило перевезення вантажу по маршруту м.Кархула (Фінляндія) -м.Рубіжне (Україна), що підтверджується актом здачі-прийомки виконаних робіт № 589 від 28.12.05. При цьому, встановлено, що вартість наданих послуг складає 13 635,00 грн.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що у заявці на перевезення вантажу порядок розрахунків визначено наступним чином: на 15-й банківський день після отримання рахунку, податкової накладної, ТТН. Разом з тим, встановлено, що ТОВ "Олтан" стверджує про те, що наведені документи були отримані ТОВ "Едікт" 04.01.06, а отже у відповідності до умов п. 3 Договору строк оплати наступив 25.01.06.
Під час нового розгляду справи вирішуючи спір судові інстанції врахували, що ТОВ "Едікт" визнало, що всі необхідні для оплати документи ним отримані від ТОВ "Олтан" 04.01.06. Обґрунтовуючи визнання факту отримання документів від ТОВ "Олтан", під час розгляду апеляційної скарги ТОВ "Едікт" надало пояснення згідно яких податкова накладна № 589 від 28.12.05 прийнята ним як належна, суму ПДВ, зазначену в ній, включено до податкового кредиту за звітний податковий період, з урахуванням чого ТОВ "Едікт" не скористалось правом подати скаргу на ТОВ "Олтан" у зв'язку з порушенням ним порядку заповнення податкової накладної.
Разом з тим на підставі матеріалів справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ "Едікт" розрахувалось з ТОВ "Олтан" за надані послуги з перевезення вантажу тільки 29.03.06, у зв'язку з чим 18.05.06 ТОВ "Олтан" звернулось до суду з позовом про стягнення з ТОВ "Едікт" штрафних санкцій в сумі 4 362,88 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського України договір є підставою для виникнення цивільних прав і обов'язків (господарських зобов'язань).
Згідно з приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Згідно з ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а за змістом ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, визначених законом або договором.
Згідно з ч. 1 ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.
Також, правові наслідки порушення зобов'язання встановлені ст. 611 Цивільного кодексу України. Відповідно до ч. 1 вказаної статті, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Отже, пеня є тривалою неустойкою яка стягується за кожний послідуючий період прострочення невиконаного в строк зобов'язання, при цьому кількість дні прострочення впливає на загальну суму пені.
З урахуванням наведених правових норм колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок попередніх судових інстанцій про те, що фактично передбачена пунктом 4.2 Договору санкція є не штрафом, а пенею, а отже судами правомірно застосовано до спірних правовідносин Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 № 543/96-ВР, положеннями якого передбачено, що розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Щодо доводів ТОВ "Олтан" про те, що місцевим судом під час нового розгляду справу було розглянуто за відсутності його представника не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання, то такі твердження скаржника не можуть бути взяті до уваги з наступних підстав.
Правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що під час нового розгляду справа була прийнята до провадження та призначена до розгляду ухвалою від 05.02.07 господарського суду Луганської області (вих. № 293 від 12.02.07).
Факт отримання даної ухвали ТОВ "Олтан" визнається у заяві № 42 від 16.02.07 /т. ІІ а.с. 24/.
Ухвалою суду від 22.02.07 розгляд справи було відкладено на 12.03.07. Як свідчить відмітка канцелярії суду на зворотній стороні такої ухвали, підшитої до матеріалів справи, остання була надіслана сторонам у справі 26.02.07 (вих. № 425).
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що під час вивчення даного питання судом апеляційної інстанції встановлено, що факт відправки ухвали від 22.02.07 ТОВ "Олтан" підтверджено також випискою з реєстру відправлення поштової кореспонденції господарського суду Луганської області /т. ІІ а.с. 98/.
Колегія суддів Вищого господарського суду України звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 11110 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення місцевого чи апеляційного господарського суду є, зокрема, порушення або неправильне застосування норм процесуального права. Проте судовий акт підлягає скасуванню лише за умови, якщо таке порушення призвело до прийняття неправильного судового рішення. Як правило, скасування судового рішення має бути наслідком істотного порушення процесуальних прав сторін спору або інших учасників судового процесу, що потягло за собою неповне з'ясування обставин, які мають значення для правильного вирішення спору. Відповідне питання повинно вирішуватись у кожному конкретному випадку на підставі встановлення кола обставин, що входять до предмету доказування у справі та з урахуванням її матеріалів.
Відповідно до п. 3.5.1 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.02 № 75 (далі Інструкція) ухвала про порушення провадження у справі і призначення її до розгляду надсилається службою діловодства в день її прийняття всім учасникам процесу з повідомленням про вручення. Факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.
Разом з тим, п.п. 3.5.10, 3.5.11 Інструкції передбачено, що судові документи, які підлягають відправленню, передаються до служби діловодства, реєструються і в той же або наступного дня відправляються за призначенням. Відправка чи передача адресатові судових документів без їх реєстрації у службі діловодства забороняється. Не допускається залишення у справі судового документа без відмітки про його відправку. Перший (підписаний) примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі, на якому на звороті у лівому нижньому куті проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що вказані положення Інструкції мають застосовуватись в комплексі, а тому з урахуванням наведених вимог матеріалами справи підтверджено належним чином факт відправлення ТОВ "Олтан" ухвали від 22.02.07 господарського суду Луганської області.
Щодо доведення скаржником факту неотримання такої ухвали, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає наступне.
За змістом ст. 18 Закону України "Про поштовий зв'язок" від 04.10.01 № 2759-ІІІ у разі неможливості вручити адресатам поштові відправлення вони повертаються відправникам.
Разом з тим, відповідних поштових повідомлень та повернутих поштою ухвал суду матеріали справи не містять.
Відповідно до п. 142 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.02 № 1155, фізична або юридична особа, яка користується послугами поштового зв'язку має право, зокрема: на одержання достовірної та необхідної інформації про порядок і терміни надання послуг поштового зв'язку; подати заяву до будь-якого об'єкта поштового зв'язку про розшук відправленого на його адресу поштового відправлення; подати претензію, в тому числі з вимогою про відшкодування завданих йому збитків, у разі невиконання або неналежного виконання оператором поштового зв'язку обов'язків з надання послуг поштового зв'язку. Такі претензії можуть подаватися об'єктові поштового зв'язку протягом шести місяців з дня прийняття ним поштового відправлення для пересилання.
Доказів звернення до відділу поштового зв'язку з вимогою про надання інформації щодо направлення на його адресу кореспонденції за спірний період чи будь-яких інших доказів щодо неотримання ухвали суду від 22.02.07 (журнал вхідної кореспонденції, ін. докази), ТОВ "Олтан" не надано.
За таких обставин колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені ТОВ "Олтан" в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України бере до уваги, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факт порушення судовою інстанцією не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання які, стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи, здійснюється за внутрішнім переконанням суду і їх перевірка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, враховуючи вимоги ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, відзначає, що перегляд у касаційному порядку судового рішення здійснюється касаційною інстанцією на підставі встановлених фактичних обставин справи та перевіряється застосуванням попередніми інстанціями норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З врахуванням того, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі в силу ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що під час нового розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Олтан" б/н від 15.08.07 залишити без задоволення.
Постанову від 16.07.07 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 14/62 (15/243) господарського суду Луганської області залишити без змін.
Головуючий
Є.Першиков
судді:
Т.Данилова
І.Ходаківська