13 листопада 2007 р.
№ 20/189
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Національної телекомпанії України, м. Київ,
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2007
зі справи № 20/189
за позовом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі його Рівненської філії (далі -Підприємство), м. Рівне,
до Національної телекомпанії України (далі - НТКУ)
про стягнення 298 423,97 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - Панчука В.Г.,
відповідача -Чоповського Д.П.,
Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з НТКУ 298 423,97 грн. боргу в зв'язку з невиконанням умов державного контракту від 08.06.2006 № 2/16/568-39 на виконання державного замовлення на розповсюдження (трансляцію) телепрограм, вироблених для державних потреб, на 2006 рік (далі -Контракт).
Рішенням названого суду від 13.06.2007 (суддя Палій В.В.) позов задоволено. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 (колегія суддів у складі: Коваленко В.М. -головуючий, судді Вербицька О.В., Гарник Л.Л.) рішення місцевого суду в частині задоволення позову залишено без змін та змінено в частині стягнення з НТКУ державного мита і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Прийняті судові рішення в частині стягнення боргу мотивовано неналежним виконанням НТКУ договірних зобов'язань. Постанову апеляційного суду в частині перерозподілу господарських витрат мотивовано звільненням позивача від сплати державного мита на підставі пункту 38 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито».
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України НТКУ просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Підприємство подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило постанову апеляційного суду зі справи залишити без змін, а касаційну скаргу -без задоволення.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників сторін, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 08.06.2006 позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено Контракт, відповідно до умов якого виконавець за допомогою технічних засобів, що зазначені у Додатку № 1 до цього Контракту, надає замовнику телекомунікаційні послуги з розповсюдження (трансляції) програм замовника, вироблених для державних потреб, у межах обсягів зазначених у державному контракті від 30.12.2005 № 922-31 "на виконання державного замовлення на виробництво і розповсюдження телепрограм на 2006 рік", укладеному Національною телекомпанією України з Державним комітетом телебачення і радіомовлення України та в межах плану асигнувань із загального фонду бюджету на 2006 рік за програмою 1701140 "Виробництво та розповсюдження телепрограм Національної телекомпанії України";
- відповідно до підпункту 2.2.4 пункту 2.2 Контракту НТКУ зобов'язалася оплачувати надані послуги в порядку, передбаченому розділом 4 Контракту;
- згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 Контракту виконавець має право на повну та своєчасну оплату наданих послуг;
- пунктом 3.1 Контракту передбачено, що ціна послуг становить 454 500 грн.;
- згідно з пунктом 3.2 Контракту обсяги послуг та ціни Контракту можуть уточнюватися шляхом укладення додаткових угод до цього Контракту згідно з виділеним додатковим обсягом бюджетного фінансування за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, передбачених бюджетною програмою 1701140 "Виробництво та розповсюдження телепрограм Національної телекомпанії України";
- відповідно до пункту 4.7 Контракту оплата здійснюється замовником щомісячно за фактично відпрацьований час на протязі 10 банківських днів з дати отримання рахунку, виставленого на підставі узгоджених сторонами актів, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок виконавця;
- Підприємством передбачені Контрактом послуги надано в повному обсязі, що підтверджується відповідними актами, підписаними сторонами (а.с. 41-52);
- позивач на виконання вимог пункту 4.7 Контракту виставив відповідачеві рахунки, що підтвердив копіями фіскальних чеків (а.с. 79);
- заборгованість НТКУ з оплати вартості наданих Підприємством за Контрактом послуг становить 298 423,97 грн.
Причиною подання касаційної скарги є питання щодо правомірності стягнення боргу з НТКУ.
Відповідно до частини першої стаття 901 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на наведене попередні судові інстанції на підставі належного дослідження та оцінки усіх наявних доказів, встановивши факт неналежного виконання НТКУ зобов'язань за Контрактом, усі необхідні умови якого сторонами узгоджено у встановленому порядку, дійшли обґрунтованого висновку щодо необхідності стягнення з відповідача боргу.
Твердження скаржника про укладення ним Контракту від імені Державного комітету телебачення і радіомовлення України спростовується фактичним змістом Контракту (досліджено попередніми судовими інстанціями), який недійсним у встановленому порядку не визнавався.
Таким чином, рішення господарського суду міста Києва та постанова Київського апеляційного господарського суду зі справи в частині стягнення з НТКУ боргу відповідають встановленим ними фактичним обставинам, прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для їх скасування відсутні.
Водночас відповідно до пункту 38 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від сплати державного мита звільняються державні замовники та виконавці державного замовлення за позовами, з якими вони звертаються до суду в справах про відшкодування збитків, завданих при укладенні, внесенні змін до державних контрактів, а також невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за державним контрактом на поставку продукції для державних потреб.
Оскільки Контракт не є контрактом на поставку продукції, а предмет даного позову становить стягнення боргу, а не відшкодування збитків, то суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку щодо невідповідності рішення місцевого суду приписам статті 49 ГПК України та необхідності його зміни в частині розподілу господарських витрат, що згідно з частиною першою статті 11110 ГПК України є підставою для зміни постанови апеляційного суду.
Керуючись статтями 1117, 1119 -11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.07.2007 зі справи № 20/189 змінити, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:
“Рішення господарського суду міста Києва від 13.06.2007 зі справи № 20/189 залишити без змін, а апеляційну скаргу Національної телекомпанії України -без задоволення».
2. Касаційну скаргу Національної телекомпанії України залишити без задоволення.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов