06 листопада 2007 р.
№ 12/77
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
В. Овечкін -головуючого,
Є. Чернов
В. Цвігун
за участю представників:
ТОВ "Транспортно-технологічна компанія"
Корнійчук М.О. -(дор. у справі)
ВАТ "Київський річковий порт"
Зінченко О.В. -(дор№ 01-29-692 від 16.07.2007)
Кішинський Д.Г. -(дор.№ 01-29-1223 від 14.12.2005)
розглянув касаційну скаргу
ВАТ "Київський річковий порт"
на постанову
Київського апеляційного господарського суду
від 16 липня 2007 року
у справі
№ 12/77 господарського суду м. Києва
за позовом
ТОВ "Транспортно-технологічна компанія"
до
ВАТ "Київський річковий порт"
про
стягнення заборгованості
зустрічним позовом
ВАТ "Київський річковий порт"
до
ТОВ "Транспортно-технологічна компанія"
про
стягнення заборгованості
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.05.2007 (суддя: Л.Прокопенко) первісний позов задоволено повністю, стягнуто 64080 грн. боргу, зустрічний позов задоволено частково, стягнуто 18660 грн. боргу.
Рішення суду мотивовано тими обставинами, що позивачем було оплачено поставку товару в сумі 72000 грн., тоді як відповідач поставив товар на суму 7920 грн., тому заборгованість 64080 грн. підлягає стягненню; за зустрічним позовом позивач поставив товару та виставив рахунок на 380000 грн., тоді як відповідач оплатив відвантажений товар на суму 249168, 94 грн., під час розгляду справи на суму 33498, 50 грн. та 78672, 56 грн., тому стягненню підлягає заборгованість 18660 грн.; в частині стягнення різниці між вартістю товару за попередньою та новою ціною в позовних вимогах відмовлено, оскільки позивач в порядку передбаченому ст. 188 ГК України про зміну ціни не повідомляв, тоді як зміна ціни в односторонньому порядку не допускається.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2007 (судді: Н.Капацин, Л.Смірнова, С.Пашкіна) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.
ВАТ "Київський річковий порт" просить в касаційній скарзі рішення суду та апеляційну постанову скасувати з підстав порушення апеляційною інстанцією норм процесуального права, що зумовило неправильне застосування норм матеріального права.
Скаржник вважає, що апеляційною інстанцією безпідставно не надано оцінки доказам щодо часткового погашення заборгованості перед ТОВ "Транспортно-технологічна компанія" в сумі 40000 грн.
ТОВ "Транспортно-технологічна компанія" у відзиві на касаційну скаргу просить в задоволенні останньої відмовити, судові рішення у справі залишити без зміни, оскільки доводи скаржника не підтверджені у встановленому ст. 33 ГПК України порядку.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено господарськими судами 01.06.2006р. між позивачем та відповідачем був укладений Договір поставки № 13/06П, відповідно до якого відповідач, як постачальник, зв'язується поставляти, а позивач, як покупець, зобов'язується приймати та оплачувати щебінь в кількості 6000 тон на умовах, передбачених Договором.
Відповідачем здійснено поставку товару на суму 7920 грн. в т.ч. ПДВ, що підтверджується видатковою накладною № 1120 від 21.06.2006р. (поставка 135 тон щебеню на суму 6480 грн.) та видатковою накладною №КР-0001578 від 28.07.2006р. (поставка 30 тон щебеню на суму 1440 грн.).
Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами як відгрузити товар, так і повернути сплачені кошти (лист № 167/08/006 від 19.08.2006р., претензія № 192/09/006 від 29.08.2006р.), проте відповіді так і не отримав.
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем по поставці товару становить 64080 грн., яка обґрунтовано стягнута з відповідача.
Обставин в спростування наведеного відповідач у встановленому ст. 33, 34 ГПК України не довів.
01.12.2005 між сторонами був укладений Договір поставки № 12-78/05П, віднповідно до якого позивач (по зустрічному позову), як постачальник, зобов'язується поставляти, а відповідач (по зустрічному позову), як покупець, зобов'язується приймати та оплачувати пісок річковий, на умовах визначених даним Договором.
Судом встановлено, що 01.12.2005 р. позивач (за зустрічним позовом) виставив рахунок-фактуру № КР-0004342 на суму 380 000 грн. та відповідно 01.12.2005р. відвантажив товар на суму 380 000 грн. у кількості 20000 тон, що підтверджується накладною № КР-6329 від 01.12.2005року.
Судом також встановлено, що заборгованість відповідача за зустрічним позовом становить 18660 грн., яка підлягає стягненню, як обґрунтовано заявлена та підтверджена дослідженими судом матеріалами справи.
Як свідчать матеріали справи, позивач (за зустрічним позовом) не повідомляв належним чином відповідача (за зустрічним позовом) про зміну розцінок на товар.
Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Касаційна інстанція вважає, що висновки господарських судів в частині відмови в позові щодо стягнення різниці у вартості такими, що відповідають приписам матеріального права, ст. 188 ГК України, ст. 525 ЦК України.
В обгрунтування підстав скасування судового рішення скаржник посилається на неврахування доказів сплати коштів в сумі 40000 грн., що підтверджено платіжними дорученнями та листом № 01-29-466 від 25.05.2007 з проханням вважати зазначені кошти оплатою заборгованості згідно договору № 12-43/06П від 01.06.2006.
Касаційна інстанція зазначає, що доводи про порушення апеляційною інстанцією ст. 38, 43 ГПК України щодо неприйняття доказів пов'язане з встановленням обставин та додатковою оцінкою доказів, що не може бути прийнято до уваги з огляду на імперативні приписи ч. 2 ст. 1117 ГПК України, відповідно до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.07.2007 та рішення господарського суду м. Києва від 24.05.2007 у справі № 12/77 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу -без задоволення.
Головуючий В. Овечкін
судді Є. Чернов
В. Цвігун