ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 952/880/20 Номер провадження 11-кп/814/287/23Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду в складі:
головуючого - суддіОСОБА_2 ,
суддівОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з секретарем з участю прокурора обвинуваченогоОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава кримінальне провадження №12020220290000124 за апеляційною скаргою першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 01 лютого 2021 року,
ВСТАНОВИЛА:
Цим вироком ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Іванківці Знам'янського району Кіровоградської області, мешканець АДРЕСА_1 , громадянин України, з середньою освітою, неодружений, непрацюючий, судимий,
визнаний винуватим та засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік, з покладенням певних обов'язків, передбачених ст.76 цього Кодексу.
Вирішене питання про речові докази.
Згідно з вироком, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що він 10 жовтня 2020 року близько 07 год. 40 хв., перебуваючи поряд з банкоматом АТ «Ощадбанк» по вул. Парковій, 13, в с. Зачепилівка Харківської області, повторно, відкрито викрав грошові кошти в сумі 400 грн, які потерпілий ОСОБА_9 отримав в результаті операції по зняттю готівкових коштів з вказаного банкомату.
Кримінальне провадження розглянуте в порядку, передбаченому ст.349 КПК України.
В апеляційній скарзі перший заступник керівника Харківської обласної прокуратури просить скасувати вирок суду у зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням та ухвалити новий вирок, яким засудити ОСОБА_7 за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі.
При цьому зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі враховано дані про особу обвинуваченого, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних корисливих злочинів, проте на шлях виправлення не став та знову вчинив грабіж, офіційно не працевлаштований, що свідчить про кримінальну спрямованість його поведінки.
Звертає увагу, що суд належним чином не врахував обставини, які обтяжують покарання - вчинення кримінального правопорушення стосовно особи похилого віку та з інвалідністю і рецидив кримінальних правопорушень.
Вважає, що наявність в обвинуваченого лише щирого каяття не може бути підставою для призначення йому покарання із застосуванням приписів ст.75 КК України.
Інші учасники провадження вирок не оскаржили.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги, пояснення обвинуваченого, який просив не позбавляти його волі, дослідивши матеріали провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні злочину за наведених у вироку обставин і кваліфікація його дій за ч.2 ст.186 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються.
Покарання обвинуваченому призначене у відповідності до вимог ч.2 ст.65 та ч.2 ст.50 КК України, відповідає ступеню тяжкості вчиненого злочину, даним про особу ОСОБА_7 , враховує обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і є справедливим.
Водночас, доводи прокурора про неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання є обґрунтованими.
Згідно зі ст.409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є, зокрема, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування судового рішення згідно з п.2 ч.1 ст.413 КПК України є застосування закону, який не підлягає застосуванню.
Відповідно до ч.1 ст.420 цього Кодексу суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції і ухвалює свій вирок у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання.
Згідно з ч.1 ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Приписами п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» визначено, що рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване.
Звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, суд не врахував належним чином, як того вимагають положення ст.75 КК України, тяжкість вчиненого умисного злочину, дані про особу винного, а також наявність обставин, які обтяжують покарання - рецидив кримінальних правопорушень і вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та з інвалідністю.
Також, місцевий суд залишив поза увагою, що обвинувачений раніше засуджувався за крадіжки, грабежі та розбійні напади, а також звільнявся від відбування покарання з випробуванням, проте на шлях виправлення не став та вчинив новий тяжкий умисний корисливий злочин, що характеризує його особистість наявністю стійкої внутрішньої орієнтації на злочинний спосіб задоволення потреб.
Більше того, вже після ухвалення оскаржуваного вироку ОСОБА_7 неодноразово судом притягувався до адміністративної відповідальності, а також був засуджений вироком Зачепилівського районного суду Харківської області від 30 червня 2022 року за умисне систематичне вчинення психологічного насильства.
Вказане свідчить про те, що виправлення обвинуваченого не можливе без ізоляції від суспільства.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання з випробуванням не відповідає вимогам ст.75 КК України.
Отже, вирок суду в частині призначення покарання підлягає скасуванню в зв'язку з неправильним звільненням обвинуваченого від відбування покарання з ухваленням в цій частині нового вироку, а апеляційна скарга прокурора - до задоволення.
Виходячи з положень ст.65 КК України, призначаючи ОСОБА_7 покарання, колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного, обставини, які пом'якшують і обтяжують покарання, та вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк, визначений судом першої інстанції.
Керуючись статтями 404, 405, 407, 409 та 420 КПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу першого заступника керівника Харківської обласної прокуратури ОСОБА_8 задовольнити.
Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 01 лютого 2021 року щодо ОСОБА_7 в частині призначення покарання скасувати та ухвалити в цій частині новий вирок.
Призначити ОСОБА_7 за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.
Початок строку покарання рахувати з моменту затримання ОСОБА_7 .
В іншій частині вирок залишити без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга на судове рішення може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
СУДДІ:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4