13 листопада 2007 р.
№ 3/2/3097
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. -головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційні скарги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Запоріжжя, та відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя,
на рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2006
зі справи № 3/2/3097
за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі -Відділення)
до відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" (далі -Товариство)
про стягнення 1 118 046,65 грн.,
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився,
відповідача -Бровко Н.М.,
У вересні 2002 року Відділення звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства 1 118 046,65 грн. штрафних санкцій за нестворення робочих місць для працевлаштування інвалідів на підставі статей 19, 20 Закону України від 21.03.1991 № 875-XII "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі - Закон № 875).
Рішенням названого суду від 10.01.2006 (суддя Алейникова Т.Г.) позов задоволено частково та стягнуто з Товариства: 105 697 грн. штрафних санкцій; в іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивовано частковим виконанням Товариством обов'язку зі створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Відділення просить рішення господарського суду скасувати через неправильне застосування ним норм матеріального права та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Товариство у касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить рішення господарського суду скасувати в частині задоволення позовних вимог через неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення про повну відмову в позові.
Відзиви на касаційні скарги не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційних скарг.
Перевіривши повноту встановлення місцевим судом обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційних скарг з урахуванням такого.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо правомірності стягнення з відповідача штрафних санкцій, передбачених статтею 20 Закону № 875.
У зв'язку з набранням чинності Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України) з 01.09.2005 до компетенції адміністративних судів віднесено усі публічно-правові спори, позивачами в яких є особи, на захист прав, свобод та інтересів яких подано адміністративний позов до суб'єкта владних повноважень (статті 2, 3, 17, 50 і 104 названого Кодексу).
Відповідно до приписів статті 4 КАС України правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Пункт 4 статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.
Визначення суб'єкта владних повноважень наведено в пункті 7 статті 3 КАС України: це - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з статтею 8 Закону № 875 державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд соціального захисту інвалідів є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.
Згідно з пунктом 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.
За змістом статті 20 Закону № 875 саме Фонду соціального захисту інвалідів надано право стягнення адміністративно-господарських санкцій за недодержання законодавчо встановленого нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Отже, даний спір є публічно-правовим та на нього поширюється юрисдикція адміністративних судів. Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Абзацами першим та другим пункту 6 розділу VІІ “Прикінцеві та перехідні положення» (в редакції Закону України від 06.10.2005 № 2953-IV) КАС України передбачено, що до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами КАС України. Касаційний перегляд рішень за такими справами здійснює Вищий адміністративний суд України за правилами КАС України.
Проте даний спір, який має публічно-правовий характер, господарським судом першої інстанції в порушення вимог статей 1, 12 ГПК України після набрання чинності КАС України розглянуто в порядку господарського судочинства.
Водночас Вищий господарський суд України не має повноважень з касаційного перегляду публічно-правових спорів по суті, що знайшло відображення й у постановах Верховного Суду України від 17.01.2006 зі справи № 13/189, від 24.01.2006 зі справи № 11/268 та інших.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 27.02.2006 касаційні скарги Відділення та Товариства на рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2006 разом з матеріалами справи № 3/2/3097 передано для вирішення до Вищого адміністративного суду України.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.08.2007 відмовлено у відкритті касаційного провадження за зазначеними касаційними скаргами та їх разом зі справою повернуто до Вищого господарського суду України, що мотивовано відсутністю у Вищого адміністративного суду України повноважень з перегляду судових рішень, постановлених не за правилами КАС України.
Таким чином, розгляд господарським судом першої інстанції публічно-правового спору в порядку господарського судочинства унеможливив здійснення касаційної перевірки прийнятого ним рішення зі справи в порядку адміністративного судочинства, внаслідок чого зазначене судове рішення підлягає безумовному скасуванню згідно з статтею 11110 ГПК України.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14.11.2006 зі справи № 10/153, від 13.02.2007 зі справ № 2-27/1828.1-2006 та № 25/162-06-4457.
Керуючись статтями 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
1. Касаційні скарги Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та відкритого акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Запорізької області від 10.01.2006 зі справи № 3/2/3097 скасувати.
Справу передати до господарського суду Запорізької області для розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов