06 листопада 2007 р.
№ 23/55
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Овечкіна В.Е.,
суддів :
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
за участю представників:
позивача
- не з'явився,
відповідача
- Крикунов І.В.,
третьої особи
прокуратури
- не з'явився,
- не з'явився,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні
касаційне подання
заступника прокурора Донецької області
на постанову
від 23.07.2007 Донецького апеляційного
господарського суду
у справі
№23/55
за позовом
Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора
в інтересах держави в особі Донецької міської ради
до
ДП "Донецька вугільна енергетична компанія"
(третя особа
- Державна екологічна інспекція в Донецькій області)
про
відшкодування 524135,70 грн. збитків, завданих навколишньому середовищу внаслідок забруднення
земель відходами
Рішенням господарського суду Донецької області від 20.04.2007 (суддя Забарющий М.І.) позов задоволено - на підставі ст.ст.17,33 Закону України "Про відходи", ст.ст.68,69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", ст.ст.1166,1192 Цивільного кодексу України постановлено стягнути з відповідача на користь Донецької міської ради 524135,70 грн. збитків, завданих навколишньому природному середовищу внаслідок забруднення земель відходами.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2007 (судді: Алєєва І.В., Величко Н.Л., Шевкова Т.А.) рішення скасовано, провадження у справі припинено на підставі п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з підвідомчістю адміністративним судам даної справи за участю суб'єкта владних повноважень -позивача.
Заступник прокурора Донецької області у внесеному касаційному поданні просить постанову скасувати, первісне рішення залишити без змін, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, прокурор вважає, що Донецька міська рада на підставі Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та Закону України "Про відходи", здійснюючи контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в тому числі в сфері поводження з відходами на своїй території, є розпорядником коштів, які стягуються за шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, та перераховуються до місцевого бюджету.
Саме тому Донецьким природоохоронним прокурором був заявлений позов в інтересах держави в особі Донецької міської ради, права і охоронювані законом інтереси якої порушено в результаті засмічення земель відходами, а не Державної екологічної інспекції, яка є лише контролюючим органом.
Крім того, саме Донецька міська рада, а не Державна екологічна інспекція є отримувачем та розпорядником коштів, які стягуються за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності.
На думку Донецького апеляційного господарського суду, вказаний спір є публічно-правовим та виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими правовідносинами і тому повинен розглядатися за правилами КАС України.
Але, в даному випадку публічно-правових відносин між Донецькою міською радою та Державним підприємством "Донецька вугільна енергетична компанія" щодо відшкодування збитку, заподіяного внаслідок забруднення земель відходами не існує, оскільки суми заявлені прокурором до стягнення з відповідача визначені не самим позивачем на підставі його рішення (чи інших актів). Порушення вимог природоохоронного законодавства встановлено та зроблено розрахунок збитків іншим контролюючим органом (Державним управлінням екології та природних ресурсів України в Донецькій області), а Донецька міська рада є лише отримувачем та розпорядником коштів, які стягуються за порушення норм і правил охорони навколишнього природного середовища та шкоди розрахованої іншим відповідним уповноваженим державним органом.
Згідно зі ст.ст.2, 3, 17 КАС України справа розглядається за правилами КАС України при обов'язковій наявності публічно-правових відносин між сторонами у спорі. З цього приводу посилання суду на п.4 ч.1 ст.17 КАС є безпідставним тому, що лише наявність звернення суб'єкта владних повноважень - Донецької міської ради не дає підстави для визнання спору публічно-правовим.
Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права і заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника відповідача, третьої особи та прокуратури, дійшла висновку, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, оскаржувана постанова - скасуванню з передачею справи до Донецького апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення від 20.04.2007 по суті з наступних підстав.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що :
Центрально-Донецька регіональна екологічна інспекція здійснила перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства відповідачем - його відособленим підрозді лом "Шахтоуправління "Трудівське". За результатами цієї перевірки був складений акт пере вірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони земельних ре сурсів на ДП "ДВЕК" ВП ш/у "Трудівське" шахта "Трудівська" від 01.11.2006р. (далі -акт від 01.11.2006р.). Цим актом було зафіксовано факт несанкціонованого складування відходів вуглезбагачення (мулів) на земельному майданчику в районі недіючого породного відвалу шахти №7. Акт від 01.11.2006р. підписано інженером-екологом відповідача без заперечень. Цей факт у загальному порядку не спростовано. Більше того, представники відповідача його підтвердили, зазначивши, що складування відходів тимчасове.
Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області (далі - Управління) у присутності інженера-еколога відповідача здійснило відбір проб ґрунту і зафіксувало цю дію актом відбору проб ґрунтів від 15.11.2006р. №А-37-06 (далі - акт від 15.11.2006р.). У пункті 4 цього акту (таблиця) -5-а-колонка, зазначено, що площа пробної площадки становить 6050м2 і збігається з площею обстеженої земельної ді лянки (4 колонка таблиці). Тому суд дійшов висновку, що актом від 15.11.2006р. чітко встановлена площа земельної ділянки на якій розташовані відходи відповідача - 6050м2 .
Відповідно до акта від 15.11.2006р. працівниками Управління були проведені вимі рювання показників складу та місткості проб ґрунтів, відібраних на території місця не санкціонованого складування мулу в районі розташування недіючих породних відвалів відо собленого підрозділу "Шахтоуправління "Трудівське". Результати вимірювання були зафік совані у протоколі № П-37-06 вимірювання показників складу та місткості ґрунтів від 01.12.2006р. (далі - протокол від 01.12.2006р.).
Розмір збитків розраховано прокурором на підставі Методики №171, яка є норматив но-правовим актом. Частиною 4 ст.68 Закону №1264 встановлено, що підприємства зо бов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охо рону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах встановлених законо давством України. Норми Методики використані прокурором згідно вихідних даних Управ ління. Тому суд не приймає до уваги заперечення представників відповідача щодо природ них фонових складових відповідної земельної ділянки та впливу на цю ділянку інших факто рів можливого забруднення.
Суд не прийняв до уваги посилання відповідача на продаж відходів іншій особі тому, що забруднення землі було здійснено саме ним.
Статтею 17 Закону № 187 закріплено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати зберігання відходів у несанкціонованих місцях та об'єктах, відшкодовувати шкоду, заподіяну навколишньому природному середо вищу внаслідок порушення встановлених правил поводження з відходами. Частиною 4 ст.33 Закону №187 встановлено, що зберігання відходів здійснюється в місцях, визначених органами місцевого самоврядування, за наявності спеціальних дозволів. Відповідач не подав суду таких дозволів і не довів суду, що тимчасове розміщення відходів не потребує вищезазначених обмежень.
Скасовуючи первісне рішення та припиняючи провадження у справі апеляційний господарський суд, в свою чергу, виходив з того, що :
Згідно зі статтею 20 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991р. № 1264 (зі змінами та доповненнями) право на звернення до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат, заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, надано спеціально уповноваженим органам державного управління у галузі охорони навколишнього природного середовища та використання природних ресурсів.
З позовної заяви вбачається визначення в ній в якості третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору, Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Донецькій області, що не було враховано місцевим господарським судом під час розгляду спору.
Апеляційний суд визнав, що саме Державна екологічна інспекція Донецької області наділена правом звернення до суду з позовом про відшкодування втрат і збитків, завданих внаслідок порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Пунктом 2 ст.121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру" підставою представництва в суді держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними і державою.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в інтересах якого прокурором заявлений позов у даній справі, є Донецька міська рада, яка у спірних правовідносинах також виступає як суб'єкт владних повноважень.
Згідно зі ст.15 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»від 25.06.1991р. № 1264 (зі змінами та доповненнями) зазначено, що місцеві Ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції. Статтею 19 Закону України від 25.06.1991р. №1264 «Про охорону навколишнього природного середовища»визначено перелік повноважень виконавчих і розпорядчих органів місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища, серед якого право на звернення до господарського суду з позовами про відшкодування збитків і втрат,заподіяних в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, не віднесено до їх компетенції.
Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Виходячи з положень п.1 ст.3, п.4 ч.1 ст.17 Кодексу адміністративного судочинства України, справа за позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом є справою адміністративної юрисдикції.
Виходячи з суб'єктного складу та характеру правовідносин, даний спір є публічно-правовим та виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами, а тому на правовідносини сторін у справі поширюється дія Кодексу адміністративного судочинства України, який набрав чинності з 01.09.2005р., за правилами якого суду першої інстанції і належало вирішувати цей спір.
Проте, колегія не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про непідвідомчість даної справи господарським судам та вважає, що дана справа не є справою адміністративної юрисдикції у розумінні п.1 ч.1 ст.3 КАС України з огляду на наступне.
Зміст позовної заяви Донецького міжрайонного природоохоронного прокурора свідчить про пред'явлення ним на підставі ст.ст.68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та ст.ст.17, 33 Закону України "Про відходи" позову про відшкодування збитків, завданих державі внаслідок порушення відповідачем при проведенні своєї господарської діяльності вимог природоохоронного законодавства (правил поводження з відходами), яке (порушення ) полягає у забрудненні земель Донецької міської ради відходами.
Відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про навколишнє природне середовище, регламентують ст.68 та ч.1 ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", які передбачають, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Тобто, вказані норми відсилають до чинного законодавства. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів. В свою чергу, відповідно до п.5 ч.1 ст.64 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік", грошові стягнення за порушення вимог природоохоронного законодавства внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до спеціального фонду місцевих рад.
Проте, найістотнішим є те, що згідно з п.3 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання і майнової (матеріальної) шкоди іншій особі. Відшкодування збитків є одним із способів захисту цивільних прав (п.8 ч.2 ст.16 ЦК України). Держава в особі уповноважених органів також може бути учасником цивільних відносин (ч.2 ст.2 ЦК України), в тому числі відносин відшкодування шкоди.
Таким чином, предмет спору свідчить, що між сторонами по справі та третьої особою виникли цивільні відносини відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення відповідачем при проведенні господарської діяльності законодавства про охорону навколишнього природного середовища. При цьому наявність у позивача статусу суб'єкта владних повноважень не змінює правову природу спірних цивільних відносин та не робить даний спір публічно-правовим.
Отже, дана справа не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції (адміністративна справа), наведене у п.1 ч.1 ст.3 КАС України, чим спростовується висновок суду апеляційної інстанції про зворотне.
Колегія враховує, що наведеної правової позиції дотримується також Верховний Суд України при здійсненні касаційного перегляду ухвал Вищого господарського суду України у справах про відшкодування шкоди (постанова ВСУ від 31.10.2006 у справі №15/239).
Відповідно до ч.2 ст.101 та ч.2 ст.104 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, а порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення. Всупереч зазначеним вимогам оскаржувана постанова не містить обґрунтування існування таких передумов, а також судом апеляційної інстанції взагалі не надано юридичної оцінки первісному рішенню в площині застосування судом першої інстанції норм матеріального права при вирішенні даного спору, зокрема, норм Закону України "Про відходи" та природоохоронного законодавства, порушення вимог яких в сукупності з порушенням прав і охоронюваних законом інтересів позивача стало підставою для задоволення позову.
Факти допущених відповідачем порушень, які встановлені судом першої інстанції, не спростовано судом апеляційної інстанції. Тобто, у постанові не зазначено доводи, за якими апеляційна інстанція не погодилася з висновками суду першої інстанції, як того вимагає п.8 ч.2 ст.105 ГПК України.
Враховуючи відсутність дослідження апеляційним господарським судом питань застосування норм матеріального права при розгляді даного спору та відсутність надання юридичної оцінки в повному обсязі фактичним обставинам справи, касаційна інстанція вбачає наявність підстав для скасування постанови від 23.07.2007 та передачі справи до суду апеляційної інстанції з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення від 20.04.2007 в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.1115,1117,1119-11111,11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 23.07.2007 у справі №23/55 скасувати з передачею справи до цього ж апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного перегляду рішення господарського суду Донецької області від 20.04.2007.
Головуючий, суддя В.Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун