Роздільнянський районний суд Одеської області
ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 511/1733/23
Номер провадження: 2/511/503/23
14 вересня 2023 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді- Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Замковенко О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Роздільна цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
встановив:
Короткий зміст позовної заяви.
23.06.2023 року представник позивача -адвокат Федяєв С.В. звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив визнати виконавчий напис № 5724 від 24 грудня 2021року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користьна Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», код ЄДРПОУ 14352406,заборгованості за кредитним договором № 220360001278846 від 23 травня 2019 в розмірі 34233,48грн., таким що не підлягає виконанню та стягнути з Акціонерного товариства " БАНК КРЕДИТ ДНІПРО" на користь позивача судові витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10000,00грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у травні 2023 року йому стало відомо через додаток «Дія», що у приватного виконавцем виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. було відкрито виконавче провадження № НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Д.М. №5724, виданий 24.12.2021 року. 24.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. неправомірно вчинено виконавчий напис №5724 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованості за Кредитним договором №22036000127846 від 23.05.2019 року, укладеного між ОСОБА_1 та Акціонерним товариством «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО». Вважає, що нотаріус вчинив напис на кредитному договорі, який нотаріально не посвідчений, а також не впевнився в безспірності заявленої до стягнення суми, тобто порушив порядок вчинення виконавчого напису. Тому просив позов задовольнити в повному обсязі.
Процесуальні дії по справі.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.06.2023 року провадження по справі відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання по справі та в порядку ст. 84 ЦПК України витребувано: від Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», належним чином завірені копії документів, на підставі яких вчинено виконавчий напис реєстраційний номер №5724 від 24.12.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М.; від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Журавльової Л.М належним чином завірену копію виконавчого напису, реєстраційний номер №5724 від 24.12.2021 року та документи, які стали підставою для винесення зазначеного виконавчого напису; у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. належним чином завіреної копій виконавчого провадження № НОМЕР_2 від 23.08.2022 року , яке заведене приватним виконавцем на підставі виконавчого напису реєстраційний номер №5724 від 24.12.2021 року виданий приватним нотаріусом приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М .( а.с.26)
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 21.08.2023 року підготовче провадження по справі закрито, справу призначено до судового розгляду по суті.(а.с.69)
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Федяєв С.В., який діяв на підставі ордера № ВН 1253024 від 02.06.2023 року в судове засідання не з'явилися, надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали у повному обсязіне заперечував проти ухвалення заочного рішення. (а.с.77)
Представник відповідача АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином - поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи у його відсутність суду не надав письмові пояснення.( а.с.76)
Третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л.М. в судове засідання не з'явилася, про дату час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином - поштою, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, причини неявки суду не повідомила, заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи у її відсутність суду не надала, письмові пояснення не надала.
Крім того, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л.М. повідомлялася через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.
21.08.2023 року на офіційному сайті Роздільнянського районного суду Одеської області (https://rz.od.court.gov.ua/sud1524/) було розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання, яке відбудеться 14.09.2023 року о 09:00 год в приміщенні Роздільнянського районного суду.( а.с.44)
Третя особа: приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. в судове засідання не з'явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи у його відсутність суду не надав, надав суду на виконання ухвали суду від 23.06.2023 року належним чином завірені копії матеріалів, що були надані стягувачем для відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з неявкою відповідача та не повідомленням ним про поважні причини такої неявки в судове засідання в порядку статті 223 ЦПК України, суд зі згоди позивача вважає за можливе розглядати справу в заочному порядку та ухвалити заочне рішення, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ч.1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (AlimentariaSandersS.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи, судом, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом по справі встановлені наступні фактичні обставини справи.
24 грудня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 5724, згідно з яким стягнено з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованість за кредитним договором № 22036000127846 від 23 травня 2019 року.
Стягнення заборгованості проведено за період з 27 серпня 2019 року по 22 липня 2021 року.
Сума заборгованості складає 34233,48гривень, в тому числі: прострочена заборгованість за сумую кредиту 22733,36грн., прострочена заборгованість за комісією - 9324,80грн., прострочена заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом - 215,32грн., та 50грн. за вчинення виконавчого напису.( а.с.63)
22.08.2022 року АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», звернулися до приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. із заявою про примусове виконання рішення. ( а.с.62 )
На підставі вказаного виконавчого напису приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. 23.08.2022 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» заборгованості у розмірі 34233,48грн. та стягнуто з ОСОБА_1 основної винагороди приватного виконавця у розмірі 3423,35грн. (а.с.57).
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. від 23.08.2022 року визначено розмір основної винагороди у розмірі 3423,35грн. (а.с.59)
Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шуляченко М.Б. від 23.08.2022 року виначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 369, 00грн ( а.с.61.)
Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами встановлюються Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України, зокрема Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджених наказом Мінюсту від 22.02.2012 року №296/5. (далі Порядок вчинення нотаріальних дій)
За п.19 ст.34 Закону України «По нотаріат» вчинення нотаріусом виконавчого напису є нотаріальною дією.
Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон), порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Підпунктом 3.2 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів (далі - Перелік), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Відповідно до пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», у тому числі в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постанова набрала законної сили з моменту проголошення.
Таким чином, оскільки у судовому порядку постанову № 662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса.(постанова Великої Палати від 21.09.2021 року у справі №910/10374/17 щодо втрати чинності постановою № 662 (в частині)).
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 12 березня 2020 року у справі № 757/24703/18-ц (провадження № 61-12629св19), де суд дійшов висновку, що оскільки серед документів, наданих банком нотаріусу для вчинення виконавчого напису, відсутній оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), за яким стягнення заборгованості може провадитися у безспірному порядку, а надана нотаріусу анкета-заява позичальника не посвідчена нотаріально, отже не могла бути тим договором, за яким стягнення заборгованості могло бути проведено у безспірному порядку шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.
За результатами аналізу вищенаведених норм можна прийти до наступних висновків.
Так із матеріалів справи судом встановлено, що оскаржений виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М. - 24.12.2021 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14.
Укладений між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та позивачем кредитний договір №22036000127846 від 23.05.2019 року, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.
Тому, вчиняючи 24.12.2021 року виконавчий напис № 5724 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л.М. неправомірно керувалася пунктом 2 Переліку документів у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999 року, яка на той час уже була нечинною згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14, резолютивна частина якої була опублікована в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.
Тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса № 5724 таким, що не підлягає виконанню, у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, тобто вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів.
Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд встановив наступне.
Частиною 1 ст. 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Правилами ч. 6 ст. 141 ЦПК України встановлено, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Розмір судового збору за подання до суду позовних заяв майнового характеру визначається п.. п. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VІ та на час розгляду справи становить 1073,60 грн.
Щодо стягнення витрат на правову допомогу.
За пунктом 1 частиною 2 та частиною 3 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом з цим, договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
У своїй постанові від 27 червня 2018 у справі № 826/1216/16 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Згідно матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, представником позивача надано: договір 1-17/05/2023 про надання правової допомоги від 17.05.2023 року ( а.с.39) ; акт виконаних робіт від 19.06.2023 року ( а.с.36); прибутковий касовий ордер №-18 від 17.05.2023 року на суму 10000грн. та квитанцією до прибуткового касового ордера №1-18 від 17.07.2023 року про сплату ОСОБА_1 послуг надання правової допомоги в розмірі 10000грн. ( а.с.37 ).
Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктом 48 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах № 10 від 17.10.2014 визначено, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Право на професійну правничу допомогу гарантовано ст. 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16.11.2000 року № 13-рп/2000, від 30.09.2009 року № 23-рп/2009.
Так, пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, з викладеного випливає, що до правової допомоги належать й консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру, представництво у судах тощо.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10 січня 2010 року, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18 лютого 2010 року, №37246/04).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.
Відтак, враховуючи, що позивач підтвердив, понесені витрати на професійну правничу допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені та підтверджені витрати на правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн., що відповідатиме принципу пропорційності розподілу витрат у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України.
На підставі ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», керуючись ст. 81, 141,247, 259, 263-265, 281-284, 288, 289 ЦПК, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шуляченко Микола Борисович про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 5724 від 24 грудня 2021року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 на користьна Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО», код ЄДРПОУ 14352406,заборгованості за кредитним договором № 220360001278846 від 23 травня 2019 рокув розмірі 34233,48грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406,юридична адреса: 01033, м.Київ, вул.Жилянська,32, МФО 305749) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , понесені судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1073,60грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» (ЄДРПОУ 14352406,юридична адреса: 01033, м.Київ, вул.Жилянська,32, МФО 305749) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ,судові витрати на оплату правничої допомоги в розмірі 10000,00 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заяви про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення.
Повний текст виготовлений та підписаний суддею 14.09.2023 року.
Суддя С. І. Гринчак