07 листопада 2007 р.
№ 5/281
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С. -головуючого,
Костенко Т.Ф.,
Коробенко Г.П.
розглянувши матеріали
касаційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Селянський дім", м. Новомиргород Кіровоградської області
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2007р.
у справі
господарського суду Кіровоградської області
за позовом
товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Селянський дім", м. Новомиргород Кіровоградської області
до
1) приватного підприємства "Добробут",
с. Коробчино Новомиргородського району Кіровоградської області
2) товариства з обмеженою відповідальністю "Вентура", м. Київ
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
Маловисківська міжрайонна державна податкова інспекція від імені якої діє Новомиргородське відділення, смт. Новомиргород Кіровоградської області
про
визнання договору недійсним та зобов'язання повернення всього отриманого за угодою
за участю представників:
позивача: Живатовський В.М. (дир.), Хмеленко Ю.О. за дов. від 11.06.2007р. б/н, Белослудцева М.І. за дов. від 11.06.2007р. б/н,
відповідача 1: не з'явився,
відповідача 2: Науменко М.П., Німчук І.В., Коломойцев Д.В. за дов. від 25.09.2007р. б/н,
третьої особи: не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Селянський дім" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до приватного підприємства "Добробут" та товариства з обмеженою відповідальністю "Вентура" про визнання договору недійсним та зобов'язання повернення всього отриманого за угодою.
Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 03.05.2007р. у справі №5/281, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. з даної справи, в задоволенні позовних вимог відмовлено.
Судові рішення мотивовані необґрунтованістю позовних вимог, з посиланням на статті 257, 261, 267 та ін. Цивільного кодексу України та докази наявні в матеріалах справи.
Не погоджуючись із вказаним рішенням та постановою у даній справі, ТОВ Агрофірма "Селянський дім" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, мотивуючи скаргу тим, судами невірно застосовано норми матеріального та процесуального права та недосліджені в повній мірі обставини, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною.
У відзиві ТОВ "Вентура" на касаційну скаргу, останнє просить судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Відповідач -1 та третя особа не скористались своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні господарського суду касаційної інстанції.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, 16.05.2003р. між ТОВ Агрофірма "Селянській дім" (Комітент) та ПП "Добробут" (Комісіонер) був укладений договір комісії на продаж майна, за умовами якого комісіонер зобов'язався за дорученням комітента укласти в інтересах останнього від свого імені договір на продаж майна (транспортних засобів, сільськогосподарських механізмів та агрегатів, посівного та будівельного матеріалів), перелік якого був визначений у додатку №1 до договору комісії. Передача майна на комісію відбулася за актами приймання передачі №№ 1, 2, 3, 4 від 16.05.03р.
17.06.2003р. на виконання договору комісії ПП "Добробут" (Продавець) був укладений з ТОВ "Вентура" (Покупець) договір купівлі-продажу посівного матеріалу, а саме: посівний матеріал озимої пшениці сорту "Донецька-48" І -репродукція та посівний матеріал озимого ріпаку, репродукція "Еліт".
За вказаним договором купівлі-продажу продавець передав покупцю вищезазначений посівний матеріал, а покупець прийняв останній та у повному обсязі оплатив його вартість, що підтверджується матеріалами справи.
Згідно, п. 8.1 договору комісії на продаж майна судами встановлено, що Комісіонер зобов'язаний виконати доручення протягом 25 днів з моменту підписання договору. Пунктом 8.2 -передбачена можливість пролонгації договору.
При цьому, механізм, права комісіонера та відповідні терміни виконання деталізовані розділом 9 зазначеного договору, відповідно до якого: Комісіонер має реалізувати майно, передане на комісію, до 15 дня дії цього договору; у випадку не реалізації майна у 15-денний термін з дня початку дії договору Комісіонер має право знизити ціну договору (п.9.1); якщо подібні обставини повторяться протягом наступних 10-ти днів з моменту закінчення перших 15-ти днів, то Комісіонер має право в тому ж порядку ще знизити ціну (п.9.2).
З аналізу у сукупності розділів 8, 9 договору комісії та довідки аудиторської фірми, як вірно встановлено судами вбачається, що строк дії договору комісії сторонами взагалі встановлений не був; визначений сторонами строк виконання зобов'язання не є строком дії договору і з ним не співпадає; дія спірного договору розповсюджувалася принаймні до 22 вересня 2003 року.
Крім того, заявлений позов в частині зобов'язання сторони повернути все отримане за угодою не відповідає встановленим законом способам захисту порушеного права, оскільки відповідно до чинного законодавства правом вимагати застосування двохсторонньої реституції наділена лише сторона за договором, а третя особа має право вимагати відшкодування збитків винною стороною. Позивач не являється стороною за договором, який вимагає визнати недійсним, внаслідок чого, як вірно встановлено судами, не має права вимагати повернення майна від добросовісного набувача.
Таким чином, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції, про те, що твердження позивача про відсутність повноважень у відповідача-1 на підписання договору купівлі-продажу посівного матеріалу та зобов'язання повернення всього отриманого за угодою, спростовується матеріалами справи, внаслідок чого відсутні підстави для визнання договору недійсним, колегія суддів визнає обгрунтованим та правомірним.
За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог колегія суддів визнає правомірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.
Наведене спростовує доводи касаційної скарги щодо неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, та не заперечує правильність і законність оскаржуваних судових актів.
Таким чином, господарськими судами попередніх інстанцій встановлені обставини справи, що підтверджуються певними доказами, яким попередні суди дали належну оцінку, правом переоцінки яких касаційна інстанція не наділена, з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін та правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини сторін, з огляду на що колегія вважає прийняті судові акти такими, що відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. N 11 "Про судове рішення", а отже і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 23.07.2007р. у справі № 5/281 залишити без змін.
Головуючий суддя : В.С. Божок
Судді: Т.Ф. Костенко
Г.П. Коробенко