Справа № 344/16856/23
Провадження № 1-кс/344/6605/23
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 вересня 2023 року м. Івано-Франківськ
Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12018090000000816 від 25.10.2018, -
ВСТАНОВИВ:
Слідчий звернувся з вказаним клопотанням, яке погоджено з прокурором, в обґрунтування якого посилається на те, що на початку квітня 2018 року ОСОБА_4 , переслідуючи мету незаконного збагачення внаслідок вчинення злочинних дій, вирішив організувати вимагання грошових коштів у ОСОБА_6 шляхом залучення до вимагання групи сторонніх осіб, які шляхом погроз застосування насильства, а також із застосуванням насильства до ОСОБА_6 повинні здійснити вимогу щодо передачі грошових коштів у сумі 10000 доларів США ОСОБА_4 , або вимогу щодо переоформлення права власності належного йому майна на сторонніх осіб, в тому числі на ОСОБА_4 .
З метою реалізації своїх злочинних намірів, що полягали у спрямуванні, об'єднанні та координуванні зусиль інших осіб на вчинення задуманого ОСОБА_4 злочину, останній звернувся до ОСОБА_7 та за вчинення вимагання пообіцяв йому винагороду в розмірі 1000 доларів США.
16 квітня 2018 року о 20.00 год. ОСОБА_7 , за попередньою змовою з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 на автомобілі «AUDI A8» д.н.з. НОМЕР_1 , під керівництвом ОСОБА_4 по телефону, прибули до будинку АДРЕСА_1 , де погрожуючи застосуванням насильства над потерпілим, вимагали в ОСОБА_6 повернення неіснуючого боргу та передачі ОСОБА_4 грошових коштів в сумі 10000 доларів США.
17 квітня 2018 року близько обіду на території відпочинкового комплексу «Betfort» за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Крайківського, 1-Б, ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_4 , погрожуючи застосуванням насильства над потерпілим, вимагали в ОСОБА_6 повернення неіснуючого боргу та ОСОБА_4 передачі грошових коштів у сумі 10000 доларів США.
Не припиняючи злочинних дій, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , з відома ОСОБА_9 , систематично погрожуючи по телефону застосуванням насильства, вимагали в ОСОБА_6 передачі їм грошових коштів у сумі 8500 доларів США, або переоформлення нам на ОСОБА_4 та на сторонніх осіб права власності на майно - земельну ділянку та автомобіль-евакуатор «ISUZU MGR».
14 травня 2018 року о 19.23 год. неподалік будинку № 99 по вулиці Чорновола в м. Івано-Франківську ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , з відома та згоди ОСОБА_4 , погрожуючи застосуванням насильства над потерпілим, вимагали в ОСОБА_6 передачі їм грошових коштів у сумі 1000 доларів США.
29 травня 2018 року о 14.45 год. неподалік будинку № 1 по вулиці Тролейбусна в м. Івано-Франківську ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , з відома та згоди ОСОБА_4 , погрожуючи застосуванням насильства над потерпілим, вимагали в ОСОБА_6 передачі грошових коштів в сумі 1000 доларів США та отримали грошові кошти в сумі 5000,00 грн.
16 жовтня 2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України.
19 жовтня 2018 року ОСОБА_4 оголошено в розшук.
30 жовтня 2019 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду ОСОБА_4 обрано запобіжний захід - тримання під вартою.
12 вересня 2023 року підозрюваного ОСОБА_4 затримано та доставлено до місця кримінального провадження.
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_2 , українець, громадянин України, одружений, раніше не судимий обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними доказами: показаннями потерпілого ОСОБА_6 ; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій; протоколом огляду речей та документів - відеозапису з камер відеонагляду за дорожнім рухом; протоколами слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_6 , з ОСОБА_10 , з підозрюваним ОСОБА_9 ; інформацією про телефонні з'єднання підозрюваних.
Згідно з вимогами п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених у п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: - переховуватись від органу досудового розслідування та суду; - незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших обвинувачених у цьому ж кримінальному провадженні; - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; - вчинити інше кримінальне правопорушення.
ОСОБА_4 усвідомлює можливість призначення йому покарання у виді позбавлення волі на строк до 7 років, переховувався від органу досудового розслідування та був оголошений в міжнародний розшук, а отже, у випадку застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зможе продовжити переховуватись від органу розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинення інкримінованого злочину.
До оголошення у розшук ОСОБА_4 неодноразово виїжджав з України, має міжнародні зав'язки, завдяки яким зможе продовжити переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
ОСОБА_4 може організувати незаконний вплив на потерпілого та свідків у цьому кримінальному провадженні, чинити на них психологічний та фізичний тиск з метою спотворення доказів стосовно фактичних обставин та уникнення кримінальної відповідальності.
Зазначені обставини також дають підстави вважати, що ОСОБА_4 перешкоджатиму кримінальному провадженню з метою уникнення покарання.
На момент вчинення інкримінованого злочину, як і на даний час, ОСОБА_4 офіційно не був працевлаштований та не мав джерела доходів, а отже він може вчинити інший корисливий насильницький злочин.
Наведене свідчить про неможливість запобігання заявленим ризикам шляхом застосування до ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав з підстав викладених в ньому, просив клопотання задовольнити.
Захисник у судовому засіданні просила врахувати характеризуючи дані підозрюваного та застосувати щодо нього запобіжний захід у вигляді застави або домашнього арешту.
Підозрюваний у судовому засіданні підтримав думку захисника.
Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.
Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.
Ч. 2 ст. 183 КПК України визначено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
16 жовтня 2018 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України.
19 жовтня 2018 року ОСОБА_4 оголошено в розшук.
30 жовтня 2019 року слідчим суддею Івано-Франківського міського суду ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
12 вересня 2023 року підозрюваного ОСОБА_4 затримано та доставлено до місця кримінального провадження.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 189 КК України у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 у відповідності до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
В той же час наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, зокрема: показаннями потерпілого ОСОБА_6 ; матеріалами негласних слідчих (розшукових) дій; протоколом огляду речей та документів - відеозапису з камер відеонагляду за дорожнім рухом; протоколами слідчих експериментів з потерпілим ОСОБА_6 , з ОСОБА_10 , з підозрюваним ОСОБА_9 ; інформацією про телефонні з'єднання підозрюваних.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, слідчий суддя враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Враховуючи те, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 189 КК України.
Крім того, прокурором доведено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п.1,3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Однак прокурором жодним чином не доведено існування ризику, передбаченого п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
В той же час, ухвалою слідчого судді від 30.10.2019 року щодо ОСОБА_4 , який з 19.10.2018 року був оголошений в міжнародний розшук, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
З точки зору ч. 2 ст. 177 КПК України, в якій визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, визначальними пунктами ст. 184 КПК України будуть п. 3,5,6,7 ч. 1 ст. 184 КПК України. Тобто, саме виклад обставин, які дають змогу обґрунтовано підозрювати особу у скоєнні злочину, та зробити висновок про наявність ризиків, обґрунтування неможливості запобігти ризикам при застосуванні більш м'яких запобіжних заходів та обґрунтування обов'язків.
Вважається, що застосування запобіжних заходів вже можливо при наявності ризиків. Ризик же в свою чергу це не визначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.
В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обгрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.
Вирішуючи дане клопотання враховую також вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_4 зазначеного вище злочину, характеризуючі особу підозрюваного дані, його вік, стан здоров'я та майновий стан, одружений, раніше не судимий.
При вирішенні клопотання, слідчим суддею враховується тяжкість злочину, який інкримінується підозрюваному та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, а також те, що злочин у якому підозрюється ОСОБА_4 вчинений із погрозою застосування насильства, і саме наведені вище обставини у їх сукупності, а також дані про особу підозрюваного підтверджують існування ризиків передбачених ст.177 КПК України та дають можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою може забезпечити уникненню цих ризиків та забезпечити процесуальну поведінку підозрюваного.
У рішенні "Марченко проти України" Європейського суду суд з прав людини повторює, що при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.
Вирішуючи питання про можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, слідчий суддя бере до уваги вищезазначену правову позицію Європейського суду з прав людини, а також керується ч.4 ст.183 КПК України, у відповідності до якої при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчий суддя має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, і приходить до висновку, що жоден із інших-альтернативних запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не може забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, а тому клопотання слід задовольнити та застосувати щодо підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 32 дні, без визначення розміру застави, в межах строку досудового розслідування.
На підставі ст.ст. 29, 55, 62, 63, 129 Конституції України, керуючись ст.ст. 131, 132, 176-178, 183, 193, 194, 196, 197, 205, 309, 376, 395 КПК України, -
УХВАЛИВ:
Клопотання задовольнити.
Застосувати щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 30 жовтня 2019 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 32 дні - до 13 жовтня 2023 року включно.
Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати в Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».
Ухвала підлягає до негайного виконання після її оголошення.
Про прийняте рішення повідомити заінтересованих осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на начальника відділу Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 .
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1