КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 363/2659/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9267/2023
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 вересня 2023 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Білич І.М., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Шаламай Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Бушинської Євгенії Веніамінівни в інтересах державного підприємства «Вугільної компанії» «Краснолиманська» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року у складі судді Котлярової І.Ю.,
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Вугільної компанії» «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся у суд із позовом до Державного підприємства «Вугільної компанії» «Краснолиманська» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працював в шахті «Краснолиманська» на посадах підземного електрослюсара 3 та 4 розряду та підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду з 20 вересня 1999 року по 19 жовтня 2004 року. З них підземним електрослюсарем 3 розряду - з 20 вересня 1999 року по 25 лютого 2000 року, переведено на 4 розряд 25 лютого 2000 року по 17 грудня 2002 року; підземним машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду з 17 грудня 2002 року по 19 жовтня 2004 року; підземним машиністом гірничих виїмкових машин 6 розряду з 26 листопада 2014 року по 4 грудня 2016 року.
За медичним висновком Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 29 червня 2021 року № 22/699 йому встановлені професійного характеру захворювання, а саме: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛНІ-ІІ ст. (першого-другого ступеню).
Відповідно до довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 222958 позивачу безстроково встановлена третя група інвалідності з 27 вересня 2021 року, причиною якої є професійне захворювання.
Згідно довідки про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 106078 ступінь втрати позивача професійної працездатності первинно становить - 65% (50% радикулопатія, 15% бронхіт) з 27 вересня 2021 року безстроково.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 серпня 2021 року професійне захворювання позивача виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта Родинська, шахта Білозерська, шахта «Красноармійська-Західна № 1», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми.
Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5% - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3.
Позивач зазначив, що час від часу змушений проходити медикаментозне лікування та періодичні обстеження у лікарів, переносить щоденний фізичний біль та значні моральні переживання, позбавлений нормальних життєвих зв'язків, у зв'язку з тим, що професійне захворювання обмежує його життєву активність і вимагає додаткових зусиль для організації його життя. Окрім того, вказав, що йому рекомендовано нагляд у терапевта та невролога, носіння спеціального корсету, що завдає суттєвих незручностей, а також вказав, що змушений відмовитися від заняття активними видами спорту, побутових навантажень, що глибоко пригнічує його. Через це обмежений у спілкуванні з оточуючими, вирішенні своїх побутових потреб. У зв'язку з отриманим професійним захворюванням йому було спричинено моральну шкоду. Хронічні професійні захворювання у нього, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини відповідача, яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу. Вважає, що наявні правові та фактичні підстави для відшкодування моральної шкоди, завданої йому внаслідок професійного захворювання, і стягнення моральної шкоди з роботодавця - Державного підприємства «Вугільної компанії» «Краснолиманська». На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн.
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ДП «Вугільної компанії «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 150 000 грн та стягнуто з відповідача в доход держави судовий збір у сумі 992 грн 40 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Бушинська Є.В. в інтересах ДП «Вугільної компанії» «Краснолиманська» посилаючись на невідповідність рішення діючому законодавству України просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким частково задовольнити позовну заяву та стягнути з ДП «Вугільної компанії» «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 24 000 грн, в іншій частині позову відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції залишив поза увагою ті обставини, що ані позовна заява, ані додані до неї документи не містять жодного підтвердження того, що моральні страждання позивачу спричинені саме діями відповідача.
Судом першої інстанції помилково відхилені посилання відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки в матеріалах справи відсутній висновок лікаря-психіатра лікувально-профілактичної установи, або медично-консультаційної чи медично-соціально експертної комісії про стрес, що зазнав потерпілий в результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, або їх наслідків, про депресію чи інші негативні стани постраждалого.
Зазначає, що ні до позовної заяви, ні в судове засідання позивач не надав обґрунтований розрахунок моральної шкоди, не надав медичні документи, які б підтверджували позивачем стресових, агресивних і других негативних проявів стану його здоров'я. Відсутність звернень позивача до лікаря-психіатра говорить про те, що психічний стан його здоров'я не має відхилень від норми і не потребує психічної корекції лікаря. Зазначені документи є єдиним належними і допустимими доказами, які можуть свідчити про понесення позивачем витрат на лікування та придбання ліків.
Суд першої інстанції не перевірив усі обставини справи та виніс рішення без доказів, які б мали бути надані позивачем на підтвердження своїх вимог, а отже стягнення моральної шкоди у розмірі 150 000 грн є необґрунтованим та завищеним і не відповідає вимогам розумності і справедливості.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що згідно із висновком медико-соціальної експертної комісії, позивачеві встановлено 3-тю групу інвалідності, яка є робочою. Тобто, отримана позивачем група інвалідності не позбавляє його права продовжувати працювати в інших умовах праці та отримувати заробіток.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
В судове засідання учасники справи не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку (а.с. 208-210), від позивача надійшов електронний лист про розгляд справи без його участі (а.с. 212), у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розгляд справи у їх відсутності, за правилами ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково, виходячи з наступного.
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як убачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 з 20 вересня 1999 року по 19 жовтня 2004 року перебував у трудових відносинах з відповідачем та працював в шахті "Краснолиманська" на посадах підземного електрослюсара 3 та 4 розряду та підземного машиніста гірничих виїмкових машин 5 розряду.
З копії трудової книжки убачається, що позивач:
з 20 вересня 1999 року по 25 лютого 2000 року працював підземним електрослюсарем 3 розряду
з 25 лютого 2000 року по 17 грудня 2002 року його переведено на 4 розряд;
з 17 грудня 2002 року по 19 жовтня 2004 року працював підземним машиністом гірничих виїмкових машин 5 розряду;
з 26 листопада 2014 року по 04 грудня 2016 року працював підземним машиністом гірничих виїмкових машин 6 розряду (а.с. 44-45).
Медичним висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) хронічного професійного характеру захворювання (отруєння) від 29 червня 2021 року № 22/699 позивачу встановлені професійного характеру захворювання, а саме: хронічна радикулопатія S1 ліворуч в стадії затихаючого загострення з помірними статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; хронічний бронхіт II ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛНІ-II ст. (першого-другого ступеню). Також у даному висновку зазначено, що підґрунтям для визначення професійної категорії захворювань явилися: дані клінічного обстеження; динаміка захворювань, їх розвиток в період робот; інформація про умови праці, представлена в інформаційній довідці ОСОБА_1 від 28.12.2020 р., згідно якої хворий підлягав дії несприятливих виробничих факторів (фізичне навантаження, вимушена робоча поза), параметри яких, перевищували допустимі величини; дії пилу, концентрації якого перевищували ГДК; стаж в шкідливих умовах праці - 14 років 11 місяців (а.с. 31).
Відповідно до довідки Обласної профпатологічної медико-соціальної експертної комісії серії 12ААВ № 222958 від 30 вересня 2021 року ОСОБА_1 безстроково встановлена третя група інвалідності з 27 вересня 2021 року, причиною якої є професійне захворювання, рекомендовано медикаментозне лікування, санаторно-курортне лікування, підстава Акт огляду МСЕК N 849 (а.с. 32).
Згідно довідки про результат визначення ступеня втрати професійної придатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 106078 від 30 вересня 2021 року ступінь втрати позивача професійної працездатності первинно становить - 65 % (50 % радикулопатія, 15 % бронхіт) з 27 вересня 2021 року безстроково (а.с. 33).
З акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 серпня 2021 року убачається, що професійне захворювання позивача виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи на різних підприємствах вугільної промисловості України, а саме - шахта Родинська, шахта Білозерська, шахта «Красноармійська-Західна № 1», ТОВ «Краснолиманське», ДП «ВК «Краснолиманська» - в умовах дії шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі норми. Причина виникнення хронічного професійного захворювання: важкість праці: потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5% - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3 (а.с. 35-37).
Задовольняючи позов частково на суму 150 000 грн моральної шкоди, районний суд виходив з того, позивач має право на відшкодування завданої йому моральної шкоди, однак сума в 1 000 000 є явно завищеною.
Колегія суддів, переглядаючи рішення районного суду, перевіривши наявні у справі докази, вважає зазначити таке.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Так, відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України, забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.
У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Як вбачається з Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03 серпня 2021 року, причиною виникнення професійного захворювання позивача є потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (з переважною участю м'язів рук та плечового поясу) - фактична величина 95,6 Вт, при нормативному значенні 45 Вт; потужність зовнішньої роботи при фізичному динамічному навантаженні (за участі м'язів нижніх кінцівок та тулуба) - фактична величина 87,3 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; пил переважно фіброгенної дії, кремнію діоксид кристалічний при вмісті в пилу до 5% - фактична величина 30,8 мг/м3, при нормативному значенні 10 мг/м3.
Отже, роботодавець, під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України "Про охорону праці".
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійне захворювання позивача, яке завдає йому фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці, відповідно до нормативно-правових актів.
При цьому колегія суддів частково підтримує доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції не враховано відсутність вини підприємства у спричиненні шкоди позивачу, оскільки останній працював на різних підприємствах вугільної промисловості в умовах дії шкідливих виробничих факторів.
Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу.
Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу його обов'язку відшкодувати моральну шкоду.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що позивачу заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування.
Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини "випливають із властивої людській особі гідності".
Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини головним обов'язком держави (ст. 3 Конституції України).
Колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, оскільки не має і не може бути точного мірила майнового виразу душевного болю. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Разом з тим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення на користь позивача та вважає, що його установлено без повного урахування роз'яснень, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року з наступними змінами "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Матеріалами справи доведено, що у зв'язку з професійним захворюванням позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він втратив професійну працездатність у розмірі 65 % безстроково та його визнано особою з інвалідністю третьої групи, також на безстроковий термін. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він періодично проходить лікування, змушений відмовитися від заняття активними видами спорту, побутових навантажень.
Відповідно до пунктів 3 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішення суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Між тим, враховуючи обставини справи, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних (немайнових) страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманого професійного захворювання, що потягло втрату працездатності, виконання трудових обов'язків зі шкідливими умовами праці не лише на підприємстві відповідача, як установлено в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 03 серпня 2021 року,а також з урахуванням засад розумності та справедливості, колегія суддів дійшла висновку про необхідність внесення у рішення суду першої інстанції змін шляхом зменшення розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з ДП «ВК «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 з 150 000 грн до 100 000 грн.
У решті рішення суду слід залишити без змін.
За таких обставин, подана по справі апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Бушинської Євгенії Веніамінівни в інтересах державного підприємства «Вугільної компанії» «Краснолиманська» задовольнити частково.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року змінити, зменшивши суму яка підлягала стягненню з державного підприємства «Вугільної компанії» «Краснолиманська» на користь ОСОБА_1 з 150 000 грн до 100 000 грн.
У решті рішення суду залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 13 вересня 2023 року.
Суддя-доповідач:
Судді: