КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю прокурора ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві, шляхом проведення відеоконференцзв'язку між Київським апеляційним судом та Державною установою «Київський слідчий ізолятор», матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 на ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 травня 2023 року,
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Обухівського районного суду Київської області від 11 травня 2023 року, зокрема, ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, до 09 липня 2023 року включно.
Таке рішення суд, з огляду на характер висунутого обвинувачення, мотивував існуванням на даний час ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховування обвинуваченого від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність, і тому з метою забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, визнав необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 , вважаючи ухвалу суду ______________________________________________________________
Справа №11-кп/824/3542/2023 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_9
Категорія: ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач ОСОБА_1
такою, що не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_7 та змінити стосовно останнього запобіжний захід на більш м'який - у вигляді цілодобового домашнього арешту за місцем його фактичного проживання: АДРЕСА_1 , з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
В обґрунтування своїх вимог зазначає, що всі клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу ідентичні із місяця в місяць, є необґрунтованими та не підтверджують наявність у поведінці ОСОБА_7 ризиків.
Разом з тим, з часу обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 з'явилися нові обставини, які свідчать про зміну чи зменшення встановлених ризиків кримінального провадження та/або впливають на виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Зокрема, встановлено, що відомості, викладені в показаннях ОСОБА_10 , не відповідають дійсності, він навмисно оговорює ОСОБА_7 задля уникнення відповідальності за скоєння особливо тяжкого злочину.
Також вважає, що під час досудового розслідування у даних кримінальних провадженнях, які були об'єднані в одне провадження, порушена належна процесуальна процедура визначення слідчих та групи слідчих слідчого відділу Печерського УП ГУНП у м. Києві, які, як наслідок, здійснювали відповідні повноваження у кримінальному провадженні як неуповноважені на те особи і це обумовлює недопустимість усіх доказів, зібраних ними під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженими на те особами, а також існують й інші підстави для визнання наданих стороною обвинувачення доказів недопустимими.
Крім того, обґрунтовуючи наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду, орган досудового розслідування зазначає про тяжкість покарання, при цьому на підтвердження цієї позиції не надавалось жодного документу, який підтверджував би ці судження, а саме обґрунтування наявності ризиків лише тяжкістю інкримінованого кримінального правопорушення, є неправомірним.
Також не було надано жодного належного доказу, який би засвідчив або надав би підстави вважати, що ОСОБА_7 бажає переховуватися від правоохоронних органів та суду. Тому твердження органу досудового розслідування має характер припущення, є домислом, що не може слугувати належною підставою для застосування зазначеного запобіжного заходу.
Крім того, судом не взято до уваги те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, одружений, з 2000 року мешкає у м. Києві та має постійне місце реєстрації, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні матір пенсіонерку та батьків дружини, що свідчить про наявність у нього соціальних зв'язків та відсутність обставин реального характеру загрози втечі обвинуваченого. До того ж, на період воєнного стану, громадянам України чоловічої статті від 18 до 60 років забороняється виїзд за межі країни.
Також не надано стороною обвинувачення і будь-яких доказів реального існування ризику знищити чи спотворити докази, при цьому всі речові докази вже вилучені та перебувають у володінні органу досудового розслідування.
Відсутній і ризик незаконного впливу на свідків,оскільки їх показання безпосередньо не стосуються обставин, викладених у підозрі. Окрім цього, у жодному з протоколів допиту свідків відсутні будь-які відомості про причетність ОСОБА_7 до вбивства ОСОБА_11 .
Також повністю відсутній ризик вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується, оскільки ОСОБА_12 є раніше не судимим, а органом досудового розслідування не надавалось жодних вмотивованих аргументів, реальних доказів чи мотивів існування вказаного ризику.
Таким чином, вважає, що стороною захисту доведено відсутність існування жодного з, передбачених ст. 177 КПК України, ризиків, у зв'язку з чим відсутні підстави для застосування до ОСОБА_7 такого запобіжного заходу як тримання під вартою, при цьому закінчення досудового розслідування, відсутність будь-яких належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_7 у інкримінованих злочинах, особисті позитивні характеристики, утримання останнього під вартою майже 26 місяців зумовлює можливість та необхідність зміни застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_7 на підтримку доводів апеляційної скарги, а також заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
За змістом ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу, так само як і для його продовження, є зокрема наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: переховуватися від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
За змістом положень глави 18 КПК України у взаємозв'язку з вимогами ст. 331 КПК України підставами для продовження строку тримання під вартою є наявність раніше заявлених ризиків, які не зменшилися, або нових ризиків, які виправдовують тримання особи під вартою, та неможливість завершення судового провадження до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції для прийняття законного і обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини її життя, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Зазначені вимоги кримінального процесуального закону, на переконання колегії суддів, були дотримані судом першої інстанції, а доводи захисника ОСОБА_8 в апеляційній скарзі та захисника ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду про відсутність підстав для продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є непереконливими.
Як убачається з матеріалів провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 , Обухівським районним судом Київської області здійснюється судовий розгляд кримінального провадження № 12021100060000515 по обвинуваченню ОСОБА_7 , ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146 КК України.
Вирішуючи клопотання прокурора про продовження, зокрема, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд дійшов висновку, що продовжують існувати ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а саме: можливості переховування обвинуваченого від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином або продовжити злочинну діяльність, і тому з метою забезпечення не лише прав обвинуваченого, але й високих стандартів охорони загальносуспільних прав та інтересів, з урахуванням високого ступеня суспільної небезпеки інкримінованих обвинуваченому кримінальних правопорушень, наявність якої, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до його особистої свободи, визнав необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_7 строк тримання під вартою.
З такими висновками суду погоджується і колегія суддів, оскільки судом об'єктивно були досліджені всі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження найсуворішого запобіжного заходу, при цьому в ухвалі наведені мотиви, з яких було прийнято відповідне рішення, яке цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, згідно з якою рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Доводи захисника ОСОБА_8 в апеляційній скарзі та захисника ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і неможливість застосування до ОСОБА_7 жодного з більш м'яких запобіжних заходів, є безпідставними.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_7 обвинувачення у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину проти життя особи, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах провадження дані про особу обвинуваченого, та, з огляду на ці обставини, існування обґрунтованих ризиків, що обвинуваченийможе переховуватися від суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити інше кримінальне правопорушення, та враховуючи ту обставину, що дане кримінальне провадження в суді першої інстанції не завершено до спливу продовженого строку, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали за тими доводами, на які посилається в апеляційній скарзі захисник ОСОБА_16 , а істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при вирішенні судом першої інстанції питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, як і підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який, колегія суддів не встановила.
Наведені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_8 дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , а саме, що він раніше не судимий, одружений, з 2000 року мешкає у м. Києві та має постійне місце реєстрації, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні матір пенсіонерку та батьків дружини, тобто має соціальні зв'язки і тому відсутні обставини реального характеру загрози втечі обвинуваченого, зважаючи й на те, що на період воєнного стану, громадянам України чоловічої статті від 18 до 60 років забороняється виїзд за межі країни, самі по собі не дозволяють зробити висновок про те, що можливість уникнення встановлених судом ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, може бути досягнута шляхом застосування до нього іншого, більш м'якого, запобіжного заходу.
Аналогічним чином вищевказане стосується і того посилання захисника ОСОБА_8 , що ОСОБА_7 тримається під вартою майже 26 місяців, адже, на переконання колегії суддів, ця обставина жодним чином не вказує на зменшення існування зазначених вище ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, зважаючи на конкретні обставини висунутого обвинувачення, характер та тяжкість діянь, які йому інкримінуються, і покарання, яке загрожує у разі визнання його винуватим у їх вчиненні.
Також слід зазначити, що на даній стадії кримінального провадження суд апеляційної інстанції не уповноважений досліджувати обставини вчинення кримінального правопорушення, перевіряти належність і допустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, а тому доводи захисника ОСОБА_8 в апеляційній скарзі та захисника ОСОБА_6 під час апеляційного розгляду в частині недоведеності винуватості ОСОБА_7 за п. 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 146 КК України - не можуть бути предметом даного апеляційного розгляду.
Враховуючи наведене, підстав для застосування до обвинуваченого ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, зокрема, у виді цілодобового домашнього арешту, що є змістом апеляційної вимоги захисника ОСОБА_8 , принаймні на цій стадії судового розгляду, колегія суддів не вбачає.
За вказаних вище обставин, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Обухівського районного суду Київської області від 11 травня 2023 року є законною та обґрунтованою, а отже, апеляційна скарга захисника ОСОБА_8 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення, а ухвалу Обухівського районного суду Київської області від 11 травня 2023 року, якою, зокрема, ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 діб, до 09 липня 2023 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________________ ____________________ ____________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3