ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (0322)-61-58-10
(додаткове)
11 вересня 2023 року №380/9967/23
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравціва О.Р. розглянув у письмовому провадженні заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про виплату доплати,-
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.06.2023 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, про виплату доплати - задоволено частково.
Позивач подав заяву про ухвалення додаткового рішення, просить вирішити заявлене ним у позовних вимогах питання про здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення суду у справі №380/8633/22 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи із розміру 90% від грошового забезпечення, з урахуванням доплати та без обмеження максимальним розміром.
Частиною 1 ст. 252 КАС України, передбачено, що суд який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Окрім того суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 3 ст. 252 КАС України).
Суд вважає за можливе розгляд цієї заяви здійснити у порядку письмового провадження та при її вирішенні керується наступним.
Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 заявляв наступні позовні вимоги:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо скасування 28.12.2022 та у відмові проведення перерахунку і здійснення виплати встановленої щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн., згідно з постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/24418/21 від 15.02.2022 ОСОБА_1 , починаючи з 01.07.2021 після проведеного 28.12.2022 перерахунку моєї пенсії (відновлення порушеного права на отримання пенсії без обмеження максимальним розміром) на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі № 380/8633/22 від 08.09.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату встановленої щомісячної доплати до пенсії в сумі 2000,00 грн. згідно з постановою Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/24418/21 від 15.02.2022 починаючи з 01.07.2021 ОСОБА_1 з урахуванням рішення Львівського окружного адміністративного суду у справі №380/8633/22 від 08.09.2022 (відновлення порушеного права) про перерахунок та виплату пенсії за вислугу років, на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання МВС України по Львівській області» №28 від 30.04.2021р. у розмірі 90% грошового забезпечення з 01.12.2019 без обмеження максимальним розміром, з врахуванням раніше проведених пенсійних виплат та з нарахуванням і виплатою компенсації втрати частини доходів.
Підставою позову було протиправне припинення відповідачем виплати позивачу щомісячної доплати у розмірі 2000,00 грн., встановленої положеннями постанови Кабінету Міністрів України "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб" №713 від 14.07.2021.
Суд заявлені вимоги задовольнив частково; визнав протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо здійснення виплати щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 №713; зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.01.2023 перерахунок і виплату щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 №713, з урахуванням виплачених сум; у задоволенні інших позовних вимог відмовив; розподілив судові витрати.
Під час розгляду справи суд з'ясував, що перерахунок пенсії з 01.01.2023 на виконання рішення суду у справі №380/8633/22 був здійснений без проведення доплати в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 №713. Суд зазначені обставини визнав протиправними та відновив права позивача в цій частині.
Однак, суд також встановив, що рішенням суду у справі №380/8633/22 зокрема зобов'язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.12.2019 на підставі довідки Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Львівській області» від 30.04.2021 №28 про розмір грошового забезпечення станом на 19 листопада 2019 року у розмірі 90% від загального розміру грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
Водночас з перерахунку пенсії за пенсійною справою №1303005313-МВС від 01.01.2023 з'ясовано, що відповідач здійснив перерахунок на виконання вказаного вище рішення на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виходячи з основного розміру пенсії 90%, однак протиправно, як раніше встановив суд, не врахував доплату відповідно до Постанови №713 та обмежив пенсію позивача максимальним розміром (24623,33 грн.).
З даного приводу суд враховує, що позивач заявляв вимогу про проведення перерахунку без обмеження максимальним розміром, однак суд дослідивши вказані обставини їх не вирішив, що є підставою для прийняття додаткового рішення.
Додатково суд вважає за доцільне зауважити таке.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.
Отже, з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення зазначені положення втратили чинність, тобто виплата пенсії особам, які отримують її відповідно до положень Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має здійснюватися без обмеження пенсії максимальним розміром.
Тобто, починаючи із 2017 року стаття 43 Закону від 09.04.1992 №2262-XII не передбачала положення про обмеження максимального розміру пенсії десятьма прожитковими мінімумами. Тому, внесені Законом України від 06 грудня 2016 року №1774 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" до ч. 7 зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії - "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року"), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.
Такий висновок узгоджується з позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі №522/16882/17, від 31.01.2019 у справі №638/6363/17, від 12.03.2019 у справі №522/3049/17, від 09.11.2020 у справі №813/678/18.
Отже, суд дійшов висновку, що обмеження розміру виплати пенсії позивача до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, не ґрунтуються на положеннях Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" 06.12.2016 №1774-VIII, оскільки аналогічні за суттю та змістом обмеження, передбачені частиною 7 статті 43 Закону від 09.04.1992 №2262-XII, визнанні неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 №7-рп/2016.
Частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23).
Крім того, відповідно до пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 17 березня 2004 року №7-рп/2004 у справі №-13/2004, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба в Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій). Порядок проходження служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальними нормативно-правовими актами, які покладають на громадян, які перебувають на такій службі, додаткові обов'язки і відповідальність.
Зважаючи на наведене, суд зазначає, що право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії, з урахуванням вже сплачених сум, має визначатись та визначається безпосередньо Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", а тому, підпадає під дію статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Захист прав власності" і що відповідні суми доплати до пенсії за результатом проведення перерахунку слід вважати "майном" у розумінні цього положення, оскільки позивач отримав право на вказані суми виплат, в той час як невиплата таких сум є втручанням у право позивача на мирне володіння майном.
Вказана правова позиція підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, викладеною, зокрема, у рішеннях від 10 березня 2011 року у справі "Сук проти України" (заява №10972/05), згідно з яким поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення (п. 22) та від 26 червня 2014 року у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та 71378/10), в якому Суд нагадав, що за певних обставин "законне сподівання" на отримання "активу" також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має "законне сподівання", якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (див. рішення у справі "Копецький проти Словаччини" (Kopecky v. Slovakia) [ВП], заява №44912/98, п. 52, ЄСПЛ 2004-IX).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність дій ГУПФ України у Львівській області щодо обмеження пенсії максимальним розміром позивачу при перерахунку з 01.01.2023.
Враховуючи викладене у співставленні з позовними вимогами у цій справі, достатнім та ефективним способом захисту прав позивача, з урахуванням способу відновлення прав позивача визначеного рішенням суду від 28.06.2023, слід зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2023 без обмеження максимальним розміром, із врахуванням раніше виплачених сум.
З огляду на викладене заява позивача підлягає задоволенню частково.
Керуючись приписами ст.ст. 2, 143, 241-246, 250, 255, 294, 295 КАС України, суд,-
1. Заяву позивача - задовольнити частково.
2. Ухвалити додаткове рішення у справі №380/9967/23.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10; ЄДРПОУ 13814885) здійснити з 01.01.2023 перерахунок і виплату щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в сумі 2000,00 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України “Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб” від 14.07.2021 №713, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
4. У задоволенні інших вимог відмовити.
5. Копію рішення скерувати сторонам у справі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Кравців О.Р.