Провадження № 22-ц/803/6505/23 Справа № 212/1596/23 Суддя у 1-й інстанції - Дехта Р.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.
12 вересня 2023 року м.Кривий Ріг
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Бондар Я.М.,
суддів Зубакової В.П., Остапенко В.О.
секретар судового засідання Гладиш К.І.
сторони справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідач- Приватне акціонерне товариство «Суха Балка»
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою відповідачаПриватного акціонерного товариства «Суха Балка» на рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року, ухваленого суддею Дехтою Р.В. в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 05 травня 2023 року,
В березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зпозовною заявою про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» (далі-ПрАТ «Суха Балка») моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійних захворювань в розмірі 400000 гривень.
В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що з 09.06.1997 до 03.08.1998, а також з 21.06.2005 до 09.11.2020, він працював у Відповідача на шахті «Ювілейна» за професіями «підземний прохідник», «підземний машиніст електровозу», «підземним доставщиком кріпильних матеріалів» та «підземним кріпильником» в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах. 09 листопада 2020 року його було звільнено з підприємства Відповідача за станом здоров'я, що перешкоджає роботі, на підставі п. 2 ст. 40 КЗпП України. 20.10.2022 рішенням ЛЕК ДУ «УКРАЇНСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ІНСТИТУТ ПРОМИСЛОВОЇ МЕДИЦИНИ» в нього були встановлені такі професійні захворювання: 1) радикулопатія попереково-крижова L4, L5, S1 і шийна С6, С7 з вираженим порушенням біомеханіки хребта, стійким больовим і м'язово-тонічним синдромами, периферичним нейросудинним синдромом, часто рецидивуючий перебіг з нейродистрофічними проявами у вигляді: двобічного плечолопаткового періартрозу (ПФ другого ступеня), остеоартрозу у поєднанні з періартрозом ліктьових та колінних суглобів (ПФ другого ступеня); 2) хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), група В. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали важкість праці та пил переважно фіброгенної дії. Вважає, що з вини підприємства, яке не створило безпечних умов праці, він втратив своє здоров'я, чим йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що тривалий час він переносить глибокі моральні страждання, що позбавляє його нормальних життєвих зав'язків і вимагає додаткових зусиль. Вказав, що покращення в стані здоров'я не відбувається, з кожним днем відчуває лише погіршення в стані здоров'я. Змінився рівень життєвої діяльності і необхідно прикладати багато зусиль для організації свого життя.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» про відшкодування моральної шкоди, завданої втратою працездатності внаслідок професійних захворювань задоволені частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду, заподіяну втратою працездатності внаслідок професійних захворювань в розмірі 200 000 (двісті тисяч) гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» на користь держави судові витрати в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень.
Приватне акціонерне товариство «Суха Балка», будучи незгодним з ухваленим судовим рішенням подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення, ухваленого з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить його скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у повному обсязі відмовити ОСОБА_2 в задоволенні його позовних вимог, заявлених до ПрАТ «Суха Балка».
При цьому, скаржник зазначає, що будь-яких порушень законодавства про працю, які б знаходились в причинному зв'язку з настанням професійних захворювань, відповідач не вчиняв, тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обов'язок підприємства відшкодовувати моральну шкоду позивачу.
Позивачем не наведено конкретних достатніх аргументів щодо обґрунтування саме зазначеної у позові суми спричинених збитків. Стягнутий судом першої інстанції розмір моральної шкоди не відповідає ні вимогам розумності, виваженості, ні вимогам справедливості та критеріям ст.23 ЦК України.
У відзиві на апеляційну скаргу сторони відповідача позивач ОСОБА_1 , посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
08 вересня 2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи сторони відповідача за його відсутності та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши думку представника відповідача ОСОБА_3 , який у повному обсязі підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив їх задовольнити з викладених у скарзі підстав, скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачеві ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог в повному обсязі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга сторони відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 у період часу з 09.06.1997 до 03.08.1998, а також з 21.06.2005 до 09.11.2020, працював у Відповідача на шахті «Ювілейна» за професіями «підземний прохідник», «підземний машиніст електровозу», «підземним доставщиком кріпильних матеріалів» та «підземним кріпильником» в шкідливих умовах праці з повним робочим днем у підземних умовах, тобто перебував у трудових правовідносинах з Відповідачем, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем по справі.
Відповідно до Акту розслідування причин виникнення професійного захворювання (отруєння) від 22.11.2022, щодо ОСОБА_1 , причиною виникнення хронічних професійних захворювань (отруєння) стали: важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, становила 35 кг при нормі до 30 кг; зовнішнє фізичне динамічне навантаження при регіональному навантаженні, становило 45,8 кг/м (Вт) при нормі до 45 кг/м (Вт), робоча поза - незручна 50,6% тривалості зміни при гранично допустимій до 25%, згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.04.2014 № 248. Пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70 % в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 2,3 рази згідно «Гігієнічних документів хімічних речовин у повітрі робочої зони» затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я від 14.07.2020 №1596, і складала 4,6 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3 (а.с. ).
Судом встановлено, що позивач 10.01.2023 року, первинно, пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі МСЕК), за результатами якого йому було визначено сукупний ступінь втрати професійної працездатності -65%, з 02 січня 2023 року, дата перегляду 01.01.2025 року, визначено необхідність в медикаментозному лікуванні, виробах медичного призначення, що підтверджується довідкою (а.с. 32-33).
У зв'язку з отриманим професійним захворюванням позивач перебував на лікуванні у медичних закладах, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками та епікризами (а.с. 37-45).
Суд, встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 ,. на підставі досліджених доказів наданих сторонами, виходив з того, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійні захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обов'язків на підтприємстві відповідача, і наявності у зв'язку з цим підстав, передбачених ст.ст.153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди.
Колегія суддів повністю погоджується з таким висновком суду першої інстанції, як і погоджується з визначеним судом розміром відшкодування моральної шкоди позивачеві, та не погоджується з доводами скаржника щодо завищеного розміру моральної шкоди, з огляду на таке.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України» у випадках, коли з набуттям чинності певного закону його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права. При цьому рішенням Конституційного Суду України № 20-рп/2008 від 08.10.2008 року , абз.9 п.5 встановлено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
У п.13 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно дост.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ст.1167 ЦК України - моральна шкода завдана фізичній або юридичній особі неправомірними діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно п.3 ч.1ст.268 ЦК України відносини з приводу відшкодування моральної шкоди, пов'язаної з ушкодженням здоров'я, випливають з порушення немайнових прав, а тому не мають строку позовної давності. У відповідності до ст.4 ЗУ «Про охорону праці» від14 жовтня 1992 року N 2694-XII державна політика в області охорони праці базується на принципах пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення незалежних, безпечних умов праці, соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.
Відповідно до статті 153 КЗпП України з забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Статтею 173 КЗпП України закріплено за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні рішення встановив обставини справи, дав їм належну оцінку і відповідно до норм процесуального та матеріального закону, обґрунтовано дійшов висновку, що позивачу заподіяна моральна шкода у зв'язку з отриманими ним на підприємстві відповідача професійними захворюваннями.
Доводи відповідача щодо відсутності вини підприємства у виникненні у позивача професійного захворювання, колегія суддів відхиляє, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин з відшкодування моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Доводи відповідача про недоведеність позивачем факту моральної шкоди не заслуговують на увагу, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров'я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди.
У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров'ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров'ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров'я.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, який визначено ним, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, у зв'язку із чим відхиляє доводи відповідача щодо завищеного розміру моральної шкоди, стягнутої судом з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 .
Вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, суд першої інстанції, врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг душевних та фізичних страждань позивача, їх тривалість, зміни в житті позивача, які викликані втратою професійної працездатності, зокрема встановлення 65 % втрати працездатності та 3 (третю) групу інвалідності з 02.01.2023 вперше, від трьох професійних захворювань, тривалість трудових відносин між сторонами, зокрема: 15 років 04 місяці в умовах впливу шкідливих факторів та виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості, визначив до стягнення в рахунок відшкодування моральної шкоди, грошові кошти в сумі 200 000,00 (двісті тисяч) гривень.
Колегія суддів повністю погоджується з визначеним судом розміром моральної шкоди, стягнутої з ПрАТ «Суха Балка» на користь ОСОБА_1 .
Слід зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
У зв'язку з наведеним вище, колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що розмір стягнутої судом моральної шкоди є, на їх думку, надто завищеним.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
Оскільки судове рішення залишається без змін, розподіл судових витрат не здійснюється.
За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга сторони відповідача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючисьст.ст.367, 374, 375, 381,382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства «Суха Балка» залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05 травня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Повний текст судового рішення складено 12 вересня 2023 року.
Головуючий:
Судді