12.09.2023
Справа № 720/1754/23
Провадження № 3/720/752/23
12 вересня 2023 року суддя Новоселицького районного суду Чернівецької області Ляху Г.О., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого в АДРЕСА_1 , за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
ОСОБА_1 притягується до адміністративної відповідальності у зв'язку із тим, що 08 липня 2023 року о 14 годині 08 хвилин по вул. Чернівецькій в м. Новоселиця Чернівецької області керував автомобілем марки «БМВ 520», державний номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 ПДР України.
Його дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В суді ОСОБА_1 свою вину у вчиненні правопорушення не визнав та пояснив, що 08 липня 2023 року він не керував власним автомобілем марки «БМВ 520», державний номерний знак НОМЕР_1 , а лише знаходився на дорозі за кермом заведеного автомобіля, де чекали на водія ОСОБА_2 . Після проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер, який показав наявність алкоголю у видихуваному ним повітрі в кількості 0,26 проміле, він спочатку погодився, але в подальшому зважаючи на невеликий зміст алкоголю, він не погодився із результатом та наполягав на проходженні огляду на стан сп'яніння в медичній установі, однак у реалізації його права проходження огляду в медичній установі було відмолено, у зв'язку із чим просив провадження у справі закрити.
Захисник Буга А.В. звернувся до суду із клопотанням про закриття провадження у справі у зв'язку із відсутністю події та складу адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП, посилаючись на те, що в матеріалах справи відсутні докази про те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, коли останній заперечує даний факт. Крім того, працівниками поліції був порушений порядок огляд останнього на стан сп'яніння, так як ОСОБА_1 погодився під час складання матеріалів на проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в медичній установі, в чому йому працівниками поліції було відмовлено, відеозапис чого у проміжок часу з 14:37 по 14:55 годину спеціально не було надано до суду.
Дослідивши матеріали справи, вважаю, що провадження по справі слід закрити у зв'язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП з наступних підстав.
Так, згідно положень ст. 251 КУпАП протокол про адміністративне правопорушення є доказом у справі про адміністративне правопорушення, на підставі якого встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи у його вчиненні, та інші обставини, що мають значення для вирішення справи. Під час розгляду справ про адміністративне правопорушення надається оцінка саме обставинам, які були викладені в протоколі.
За змістом ст.ст. 251, 280 КУпАП доказуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення належними та допустимими доказами підлягає подія щодо вчинення адміністративного правопорушення, вина особи у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності на інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог п. 2.9 (а) ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачена за керування транспортними засобами в стані сп'яніння, а згідно ст. 9 КУпАП обов'язковою умовою скоєння адміністративного правопорушення є наявність вини з боку порушника.
Суб'єкт адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП спеціальний - водій транспортного засобу або інша особа, яка керувала транспортним засобом.
Відтак, особу може бути притягнуто до адміністративної відповідальності, коли вона керувала транспортним засобом в стані сп'яніння, що визначається лише у встановленому чинним законодавством порядку, а так само за відмову саме особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Таким чином, допустимими та належними доказами у справі має бути підтверджено як факт керування особою транспортним засобом, так і перебування її в стані алкогольного сп'яніння або відмови від проходження медичного огляду на стан сп'яніння.
Більше того, навіть за умови визнання особою свої вини у вчиненні правопорушення, такий факт не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності (постанова ВС/КАС № 537/2088/17 від 15 травня 2019 року).
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 314659 від 08 липня 2023 року відносно ОСОБА_1 був складений у зв'язку із тим, що він керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
До протоколу, в якості доказів додано відео-фіксацію з бодікамер працівників поліції, акт огляду на стан сп'яніння та результат тестування на прилад Драгер.
Однак, вищенаведені докази не доводять вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП, а навпаки свідчать про відсутність у його діях складу та події вказаного правопорушення.
Як видно із дослідженого судом відеозапису працівники поліції підійшли до автомобіля ОСОБА_1 коли він сидів за кермом заведеного двигуна автомобіля.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2005, керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, водій це особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста-машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.
Крім того, в рішенні №404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі.
Враховуючи обставини справи та досліджені докази, вважаю, що під час судового розгляду доведено факт керування ОСОБА_1 автомобілем, оскільки на момент початку відео фіксації знаходився за кермом заведеного двигуна автомобіля, був пристебнутий ременем безпеки, на вимогу поліцейського надав йому документи від автомобіля та визнав факт керування транспортним засобом, а тому провадження у справі за ч. 1 ст. 130 КУпАП не підлягає закриттю з підстав не доведення факту керування автомобілем.
В той же час, судом встановлено порушення порядку огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, що тягне за собою визнання його недійсним.
Так, порядок виявлення у водіїв ознак алкогольного сп'яніння та проведення огляду водіїв на стан такого сп'яніння визначений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 року за № 1452/735 (надалі - Інструкція), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення у водіїв стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженим Постановою КМУ № 1103 від 17.12.2008 року (далі-Порядком).
Згідно ч. 2 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків.
Відповідно до ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 7 роз.1 Інструкції, п.п.6,8 Порядку у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно з п.п. 4, 6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103, з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров'я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Згідно ч. 5 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан сп'яніння, проведений із порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
В матеріалах справи наявні відеоматеріали з боді-камери працівників поліції, однак критеріям допустимого доказу вони не відповідають, оскільки не відображають всі обставини огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Тоді як, пунктом 5 розділу II Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису (затверджено наказом МВС України - 1026 від 18.12.2018 р.) прямо передбачено: включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо).
Проте, наявне у справі відео фіксування адміністративного провадження не відображає всі події огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння як того вимагає ч. 2 ст. 266 КУпАП, оскільки відеозапис події у проміжок часу з 14:37 по 14:55 годину відсутній.
Так, о 14:37 годині відеозапису ОСОБА_1 погодився із результатами його огляду на стан алкогольного сп'яніння, після чого відеозапис переривається та включається о 14:55 годині, де ОСОБА_1 ознайомлюється із змістом протоколу про адміністративне правопорушення та відмовляється від дачі будь-яких пояснень.
В той же час, опитаний судом свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що в проміжок цього часу ОСОБА_1 не погодився із результатом огляду на стан сп'яніння, оскільки прилад Драгер показав невеликий зміст алкоголю у видихуваному ним повітрі, а тому наполягав на проходженні огляду на стан сп'яніння в медичній установі, в чому йому було відмолено.
За вказаних обставин, суд вважає, що під час складення протоколу про адміністративне правопорушення по даній справі поліцейськими не було в повній мірі реалізовано надане законом право особи щодо проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі.
Слід зауважити, що незгода водія із результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння, проведеного поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки не утворює складу адміністративного правопорушення за ст. 130 КУпАП, оскільки наслідок такої незгоди лише зобов'язує поліцейського до процесуальних дій, визначених законом (ч. 3 ст. 266 КУпАП), які у даному випадку не були поліцейським вчинені.
Викладене є порушенням встановленої законом (ч. 3 ст. 266 КУпАП, п. 7 роз.1 Інструкції, п. 6,8 Порядку) процедури огляду водія на стан алкогольного сп'яніння, що має наслідком її недійсність (ч. 5 ст. 266 КУпАП), а складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у даному випадку мало місце без дотримання обов'язкових умов, які законом передбачені як підстави для вчинення такої процесуальної дії.
Суд (суддя) повинен обґрунтовувати свої висновки про винуватість лише доказами, що випливають із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту (рішення ЄСПЛ "Коробов проти України" №39598/0з від 21.07.2011 року), тобто таких, що не залишають місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування.
На думку суду недотримання поліцейським положення Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС від 07 листопада 2015 року № 1395, викликає сумнів у справжності обставин викладених у протоколі про адміністративне правопорушення та свідчить про порушення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння, що є безумовною підставою для визнання процедури огляду на стан сп'яніння недійсним, як прямо передбачено ч. 5 ст. 266 КУпАП.
Вищевикладене свідчить про те, що Національною поліцією не дотримано відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумнівів щодо доведеності вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Суддя не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За вказаних обставин, суд не може взяти даний протокол за основу доведеності його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Оскільки наявність чи відсутність стану сп'яніння у водія встановлюється лише на підставі огляду, проведеного у відповідності до вимог закону, а огляд ОСОБА_1 визнаний недійсним, його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП поза розумним сумнівом не доведена.
Згідно ст. 7 КУпАП України, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених цим законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП під час провадження в справах про адміністративні правопорушення забезпечується всебічне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
За змістом ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Рішенням Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, передбачено, що фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі «Надточій проти України», п.33 рішення у справі «Гурепка проти України»), що вимагає дотримання стороною обвинувачення, яку у цій справі представляє особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, відповідного доказового забезпечення, що передбачає такий рівень доказування, який не залишає жодних розумних сумніві щодо доведеності вини обвинуваченого.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростованих презумпцій.
Тобто, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Аналогічна норма міститься й в статті 62 Конституції України.
Приймаючи до уваги, що сумніви щодо доведеності вини ОСОБА_1 слід тлумачити на його користь, із урахуванням порушень при оформленні проходження ним огляду й складанні протоколу про адміністративне правопорушення, вважаю, що викладені у протоколі обставини не знайшли свого підтвердження, а тому його вина у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП поза розумним сумнівом не доведена, у зв'язку із чим провадження по справі слід закрити за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. 62 Конституції України, ст.ст. 9, 130 ч.1, 247 п.1, 266, 284 ч. 1 п. 3 КУпАП, суддя, -
Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в десятиденний строк з дня її винесення через Новоселицький районний суд до Чернівецького апеляційного суду.
Суддя: