"07" вересня 2023 р. Справа № 363/2212/23
07 вересня 2023 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у підготовчому засіданні в м. Вишгороді обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,
ухвалив:
26 квітня 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшов обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27 квітня 2023 року призначено підготовче судове засідання.
Відповідно до положень ст. 314 КПК України першочерговим завданням підготовчого судового засідання є вирішення питання про можливість призначення судового розгляду, у зв'язку з чим, суд з'ясовує, чи наявні підстави для прийняття рішень, передбачених п. 1-4 ч. 1 ст. 314 КПК України.
З цією метою, у підготовчому судовому засіданні судом було з'ясовано думку учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта або наявності підстав для прийняття рішення про його повернення.
Прокурор просив суд призначити кримінальне провадження до судового розгляду, вважаючи, що обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, а підстави для прийняття рішення про його повернення відсутні.
Представник потерпілого адвокат ОСОБА_6 в підготовче судове засідання належним чином повідомлена, однак не з'явилась.
Потерпілий ОСОБА_7 в підготовчому засіданні підтримав клопотання про накладення арешту на майно обвинуваченого, вважав можливим призначити справу до судового розгляду, вважав можливим розглядати справу за відсутністю його представника.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника щодо клопотання про накладення арешту, просив призначити справу до судового розгляду.
Захисник ОСОБА_5 , вважав можливим призначення до судового розгляду, у клопотанні про накладення арешту відмовити, оскільки є не мотивованим, на яке саме майно необхідно накласти арешт не вказано,
Суд, дослідивши обвинувальний акт, заслухавши думку прокурора, потерпілого, захисника та обвинуваченого, проаналізувавши доводи захисників про повернення обвинувального акта, дійшов наступних висновків.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, повернути обвинувальний акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам КПК України.
Судом встановлено, що поданий до суду обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України, оскільки він містить відомості, які передбачені п. 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК України, підписаний прокурором, і до нього додано передбачені кримінальним процесуальним законом додатки.
Враховуючи, що угоди про визнання винуватості чи про примирення до суду у порядку ст.ст. 468-475 КПК України не надійшло, підстав для закриття провадження згідно ст.284 КПК України не вбачається, підстав для повернення обвинувального акту прокурору немає, підстав для направлення обвинувального акту для визначення підсудності не встановлено, зважаючи на те, що немає підстав для прийняття рішень визначених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд приходить до висновку, що дане кримінальне провадження слід призначити до судового розгляду.
Щодо поданого цивільного позову, який надійшов разом із обвинувальним актом, суд приходить до наступного.
За ч.5 ст.128 КПК цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Поданий цивільний позов за формою та змістом відповідає вимогам ст. 175 ЦПК України, судовий розгляд даного кримінального провадження не розпочатий, тому є підстави для прийняття судом поданого цивільного позову.
Щодо поданого клопотання про забезпечення цивільного позову суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
Із клопотання слідує, що під час відкриття матеріалів, потерпілий та його представник з'ясували, що орган досудового розслідування отримав відомості з державних реєстрів нерухомого майна, земельного кадастру, сервісного центру МВС про майно, однак до клопотання не надано доказів про вказані відомості наявності або відсутності вказаного майна у обвинуваченого.
Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом КПК України не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Відповідно до ст.
Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Отже, за змістом наведених вище приписів умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України). Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).
Суду жодних відомостей про те, на яке конкретно майно обвинуваченого слід накласти арешт, місце його знаходження, як його ідентифікувати не надано.
Жодних відомостей на підтвердження співрозмірності вартості майна, на яке цивільний позивач просить накласти арешт, із розміром шкоди, зазначеної у цивільному позові, суду не надано, що позбавляє суд можливості оцінити розумність та співрозмірність обмеження права власності.
Оскільки мета арешту майна - відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК), арешт накладається лише на те майно, яке задовольнить вимоги цивільного позивача, сума якого не перевищує суми цивільного позову.
Отже, встановив відсутність відомостей про конкретне майно, на яке слід накласти арешт, та його вартість; співрозмірність вартості майна і позовних вимог встановити не можливо.
Потерпілий може в цій ситуації, коли у матеріалах кримінального провадження є документи, які обґрунтовують арешт майна, отримати їх копії через механізм, передбачений ст. 221 КПК України
Крім цього, роз'яснити потерпілому, що відмова у задоволенні клопотання, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, після зазначення відомостей про майно та його вартості.
Керуючись ст.ст. 314-316, 170 КПК України, суд,
ухвалив:
В задоволенні клопотання представника потерпілого ОСОБА_6 про накладення арешту відмовити.
Закінчити підготовку у кримінальному провадженні.
Призначити судовий розгляд обвинувального акта у вказаному кримінальному провадженні у судовому засіданні в приміщенні Вишгородського районного суду на 15 вересня 2023 на 12 годину 00 хвилин.
В судове засідання викликати учасників судового провадження.
Ухвала згідно з ч. 2 ст. 392, ч. 5 ст. 532 КПК України не може бути оскарженою і набирає законної сили з моменту її проголошення.
Повний текст ухвали оголошений 11 вересня 2023 року о 09 год.00 хвилин.
Суддя ОСОБА_1