Справа № 357/9001/23
3/357/4424/23
11.09.2023 року суддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Дорошенко С.І., розглянувши матеріали справи про адміністративні правопорушення, які надійшли з Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції у Київській області ППП у м. Біла Церква та Білоцерківського району відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, пенсіонера, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ,
за ст. 124 КУпАП
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, 20 липня 2023 року о 18 годині 55 хвилин, ОСОБА_1 , в Київській області, м. Біла Церква на перехресті вул. Шевченка, вул. Павліченка, керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touran», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час виявлення небезпеки у вигляді транспортного засобу «Opel Signum», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_2 , який створив для нього небезпеку в русі, ОСОБА_1 , не вжив всіх заходів для зменшення швидкості та безпечного об'їзду перешкоди, скерував свій транспортний засіб праворуч, що призвело до наїзду на паркан будинку № 96/71 по вул. Шевченка, що призвело до пошкодження транспортного засобу, чим порушив п. 12.1, 12.3 Правил дорожнього руху.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що правил дорожнього руху він не порушував. Він керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touran», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 в м. Біла Церква на перехресті вул. Шевченка, вул. Павліченка, під час виявлення небезпеки у вигляді транспортного засобу «Opel Signum» був вимушений скерувати свій транспортний засіб праворуч, з'їхати з проїзної дороги, щоб не завдати шкоди собі та іншому транспортному засобу, уникаючи зіткнення наїхав на паркан будинку. Вважає, що в даному ДТП винен водій транспортного засобу «Opel Signum». Зазначив, що знайомився зі схемою ДТП на місці події і зауважень не було, але в подальшому зрозумів, що не винен в ДТП.
Вимогами пункту 12.1. Правил дорожнього руху передбачено, що під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Відповідно до п. 12.3 Правил дорожнього руху передбачено, щоу разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування всіх обставин справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення згідно зі ст. 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, серед іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами. Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства, є забезпечення доведеності вини.
В судовому засіданні досліджено схему місця ДТП, на якій зображено напрямок руху транспортного засобу, місце зіткнення автомобіля «Volkswagen Touran», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та пошкодження транспортного засобу та паркану.
Суддя, оголосивши протокол про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши схему місця ДТП від 20.07.2023 року та технічні пошкодження транспортного засобу, паркану, які зазначені в схемі ДТП, протоколо про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 122 КУпАП, письмові пояснення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі, рапорт працівника поліції, суд дійшов наступного висновку.
Статтею 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться у межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
За визначенням, наведеним у статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Статтею 17 КУпАП встановлено, що особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності. Не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода (стаття 18 КУпАП).
За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.
Відповідно до статті 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода. У разі вчинення особою діяння у стані крайньої необхідності така особа не лише звільняється від адміністративної відповідальності, а такі дії взагалі не розглядаються як адміністративне правопорушення, оскільки в діянні немає ознаки вини. Вказане узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведеною у постанові від 21 грудня 2018 року в справі № 686/5225/17 (адміністративне провадження № К/9901/15521/18).
Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства. Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам. Якщо загроза охоронюваним інтересам може виникнути в майбутньому, діяння не може вважатися таким, що вчинено у стані крайньої необхідності. На це прямо вказують слова тексту статті «для усунення небезпеки, яка загрожує». Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов'язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам. Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій. Отже, положеннями КУпАП передбачено можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності у випадках, коли вчинені нею дії, які мають ознаки правопорушення і за які КУпАП передбачена відповідальність, вчинені у стані крайньої необхідності.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що притягнення особи до адміністративної відповідальності здійснюється за умови повного з'ясування усіх обставин вчинення нею адміністративного правопорушення та виявлення причин, що спричинили його вчинення. Для притягнення особи до адміністративної відповідальності не достатньо лише встановлення факту вчинення нею порушення, оскільки застосування передбачених нормами КУпАП заходів впливу, можливе лише за умови відсутності обставин, визначених статтями 17, 247 КУпАП та у разі, якщо вина особи повністю доведена належними та допустимими доказами.
Отже, з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення та визначення ступеню вини, прийняттю рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, передує своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування усіх обставин. Вирішуючи такі спори, суд має виходити з обставин, встановлених суб'єктом владних повноважень при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, характеру виявленого проступку та мотивів, за яких його вчинено.
Перевіряючи обставини справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом «Volkswagen Touran», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час виявлення небезпеки у вигляді транспортного засобу «Opel Signum», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , здійснив маневр праворуч, що призвело до наїзду на паркан будинку № 96/71 по вул. Шевченка в м. Біла Церква, щоб уникнути зіткнення з транспортним засобом «Opel Signum», який створив йому аварійну ситуацію, тобто для усунення небезпеки, яка загрожувала життю та здоров'ю обом водіям, і не могла бути усунена іншими засобами.
Аналізуючи у сукупності викладені в протоколі обставини, докази додані до протоколу, пояснення ОСОБА_1 , суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у зв'язку з тим, що в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 діяв в стані крайньої необхідності, для усунення небезпеки, яка загрожувала життю та здоров'ю обом водіям.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю у разі вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Враховуючи вищенаведене, суддя дійшов висновку, що справу належить закрити, оскільки дії ОСОБА_1 вчинені в стані крайньої необхідності.
Керуючись статтями 7,9,10, 33-35, 124, 221, 245, 247, 251, 280, 284 КУпАП, суддя,
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 4 ч. 1 ст. 247 КУпАП, вчинення дії особою в стані крайньої необхідності.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом десяти днів з дня винесення постанови.
СуддяСвітлана ДОРОШЕНКО