12.09.2023 року м. Дніпро Справа № 908/828/23
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів Коваль Л.А., Мороза В.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ”
на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023 (суддя Мірошниченко М.В.) у справі № 908/828/23
за позовом Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група”, м. Київ
до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО”, м.Запоріжжя
про стягнення 12 933,00 грн.
Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська страхова група” звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” про стягнення страхового відшкодування в розмірі 12 933,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на наявність у відповідача обов'язку з виплати позивачу страхового відшкодування на підставі полісу №ЕР-206317192.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023 у даній справі позов задоволено; стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “КРЕДО” на користь Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Українська страхова група” страхове відшкодування в розмірі 12 933,00 грн, витрати на сплату судового збору у розмірі 1 342,00 грн та витрати на правову допомогу в сумі 1 000,00 грн.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що відповідач не надав доказів виплати позивачу страхового відшкодування в розмірі 12 933,00 грн, позовні вимоги визнав. Суд вважає обґрунтованим та співмірним з заявленою ціною позову (12 933,00 грн) та складністю виконаної роботи розмір витрат на правову допомогу в розмірі 1 000,00 грн.
Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія “Українська страхова група” звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення витрат на правничу допомогу в розмірі 1 000,00 грн та прийняти в цій частині нове, яким стягнути з відповідача на користь позивача 5 000,00 грн витрат на правничу допомогу, понесених позивачем по даній справі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначає, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до п. 5.1 договору про надання правової (правничої) допомоги, за надання правової (правничої) допомоги адвокатським бюро, у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5 000,00 грн за кожну справу.
Таким чином, позивач вважає, що неважливо скільки часу було витрачено адвокатом та проведено роботи для аналізу та підготовки до суду даної справи, оскільки в договорі про надання правничої допомоги чітко вказано розмір гонорару за виконану ним роботу, а не за час, витрачений на вказану роботу.
Враховуючи вищенаведене позивач вважає, що судом першої інстанції при постановленні рішення у вказаній частині не було взято до уваги вказані норми матеріального права, і як наслідок, у вказаній частині ухвалено незаконне та необґрунтоване рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду залишити без змін.
Відповідач зазначає, що вартість юридичних послуг завищена в декілька разів, оскільки дана справа не є складною, не вимагає вивчення великого обсягу нормативно-правових актів, складання великої кількості процесуальних документів, судова практика в цій категорії справ є сталою, а необхідні процесуальні документи є шаблонними. Загальна вартість послуг адвоката є необґрунтовано завищеною та неспівмірною із часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом виконаної адвокатом роботи, значенням справи для учасників.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 12.06.2023 для розгляду апеляційної скарги визначено колегія суддів у складі головуючого судді Чередка А.Є., судді Мороз В.Ф., Коваль Л.А.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.06.2023 витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи № 908/828/23. Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 908/828/23 до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 03.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” на рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023р. у справі № 908/828/23 у письмовому провадженні без виклику та повідомлення учасників справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного перегляду є рішення господарського суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин 1- 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічну правову позицію викладено у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2019 у справі №903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі №914/1002/19).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), відшкодовуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У частині 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов втілення, зокрема, у положеннях частин 5 та 6 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності (такий висновок викладено в пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).
Таким чином, у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5- 7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу (аналогічний правовий висновок викладено в пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Відповідно до статті 26 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Згідно зі ст. 30 Закону України “Про адвокатуру і адвокатську діяльність”, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, з положень наведених норм випливає, що, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Одночасно слід враховувати, що витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування цих витрат.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав договір про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022, укладений між приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “УСГ” (клієнт) та Адвокатським бюро “Гедз (адвокатське бюро), за умовами п.1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов'язання надавати правову (правничу) допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 1.3 цього договору для надання правової допомоги позивачу призначено адвоката Гедз Ю.В., якій позивачем видано довіреність на представництво № 0122-139 від 23.12.2022. Повноваження Гедз Ю.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 10423/10 від 20.12.2021.
Згідно з п. 5.1 цього договору за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого становить 5000,00 грн за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них.
Відповідно до акту від 27.02.2023 виконаних робіт до договору про надання правової (правничої) допомоги № 1-12/2022-К від 20.12.2022 на загальну суму 25000,00 грн адвокатом проведено консультацію з клієнтом, проведено підготовчі дії та підготовлено позовну заяву для подачі до суду в даній справі на суму 5000,00 грн.
У п. 26 переліку додатків до позовної заяви зазначено про надання суду копії платіжного доручення на оплату витрат на професійну правничу допомогу. Втім, актом Господарського суду міста Києва від 07.03.2023 засвідчено відсутність в матеріалах позовної заяви платіжного доручення про оплату витрат на професійну правничу допомогу.
Також відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до суми 1000,00 грн.
Зазначене клопотання мотивовано тим, що аналогічні справи позивача до відповідача вже заявлялись до Господарського суду Запорізької області, тому, на думку відповідача, підготовка відповідно справи до розгляду не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, оскільки вказана справа є малозначною та розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. При виготовленні позовної заяви не вимагалося проводити додатковий аналіз великої кількості законів та підзаконних актів, адже нормативно-правове регулювання спірних правовідносин регулюються нормами Цивільного кодексу України та Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземних транспортних засобів”.
З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у формі фіксованого гонорару, приймаючи до уваги складність справи; кількість підготовлених процесуальних документів (позовна заява); справа є малозначною, не складною за кількістю доказів; судова практика вирішення цих спорів є сталою; заперечення відповідача на заяву позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також принцип диспозитивності та змагальності господарського судочинства, критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви позивача та стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в сумі 1000,00 грн.
В решті рішення господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч. 1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції в іншій частині не переглядається.
Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат.
Так, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).
У даному випадку, відповідачем доведено неспівмірність витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Враховуючи викладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги необґрунтованими, а рішення господарського суду в оскаржуваній частині таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 271, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “УСГ” - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 19.05.2023 у справі № 908/828/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя Л.А. Коваль
Суддя В.Ф. Мороз