Ухвала від 11.09.2023 по справі 924/159/14

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

УХВАЛА

про відвід

"11" вересня 2023 р. Справа № 924/159/14 (924/502/23)

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

суддя Коломис В.В.

суддя Крейбух О.Г.

розглядаючи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області, ухвалене 20.06.2023 (колегія суддів у складі: Грамчук І.В. (головуючий), суддя Вибодовський О.Д., Крамар С.І., повний текст складено 22.06.2023) у справі № 924/159/14 (924/502/23)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр"

до Державного публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Украгролізинг"

про стягнення 30 435,08 грн

(у межах справи № 924/159/14 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант-Центр")

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.07.2023 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Октант-центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі № 924/159/14 (924/502/23); розгляд апеляційної скарги постановлено здійснити без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

21.08.2023 на електронну адресу Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника ТОВ "Октант-центр" про відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В.

Листом від 23.08.2023 заявника повідомлено, що розгляд заяви про відвід відбудеться після виходу головуючого судді Тимошенка О.М. з відпустки.

Заяву про відвід мотивовано необхідністю виключення обставин, які можуть поставити під сумнів неупередженість суддів при розгляді апеляційної скарги у даній справі, недопущення у подальшому сумнівів у позивача (апелянта) та інших осіб щодо неупередженості суду апеляційної інстанції та забезпечення довіри до судової влади України.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 39 ГПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.

Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для задоволення заяви представника ТОВ "Октант-центр" про відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. від участі у розгляді апеляційної скарги ТОВ "Октант-Центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі № 924/159/14 (924/502/23), суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Згідно Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27 липня 2006 року, забезпечення рівного ставлення до всіх сторін судового засідання має першочергове значення для належного виконання суддею своїх обов'язків.

Кожен суддя об'єктивно, безсторонньо, неупереджено, незалежно, справедливо та кваліфіковано здійснює правосуддя, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, чесно і сумлінно здійснює повноваження та виконує обов'язки судді, дотримуючись етичних принципів і правил поведінки судді, підвищує свій професійний рівень, не вчиняє дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя.

Довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві. Об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи. Положеннями ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 № 475/97-ВР), закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її цивільного позову в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Бочан проти України" (Заява №7577/02) від 3 травня 2007 року встановлено, що "безсторонність", в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб'єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі - тобто, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об'єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об'єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності суддів. У цьому зв'язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі.

За рішенням у справі "Олександр Волков проти України" від 9 січня 2013 (104) як правило, безсторонність означає відсутність упередженості та необ'єктивності. Згідно з усталеною практикою Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно встановлюватися згідно з: (i) суб'єктивним критерієм, врахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (її) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом встановлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (див., серед інших, рішення у справах "Фей проти Австрії", від 24 лютого 1993 року, Series A N 255, пп. 28 та 30, та "Веттштайн проти Швейцарії", заява №33958/96, п. 42, ECHR 2000-XII). (105) Проте між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а й може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі "Кіпріану проти Кіпру", заява N 73797/01, п. 119, ECHR 2005-XIII). Отже, у деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (див. рішення від 10 червня 1996 року у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства", п. 32, Reports 1996-III). (106) У цьому відношенні навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (див. рішення від 26 жовтня 1984 року у справі "Де Куббер проти Бельгії", Series A, №86). (107) Насамкінець, концепції незалежності та об'єктивної безсторонності тісно пов'язані між собою.

В рішенні у справі "Білуха проти України" (Заява №33949/02) від 09.11.2006 сказано: "стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного".

Відвід - це процесуальний інститут, що містить умови, за яких особа не може брати участі у конкретній справі. Відвід судді в господарському процесі як правова категорія - це висловлена в письмовій формі недовіра колегії господарського суду на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі внаслідок виявлення будь-якої особистої прихильності чи упередженості, заявлена учасником розгляду конкретної справи.

Підстави для відводу (самовідводу) судді визначені статтями 35, 36 Господарського процесуального кодексу України.

В силу положень частин другої та третьої статті 38 Господарського процесуального кодексу України з підстав, зазначених у статтях 35, 36 і 37 цього Кодексу, судді, секретарю судового засідання, експерту, спеціалісту, перекладачу може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Судом встановлено, що в провадженні Господарського суду Хмельницької області знаходиться справа № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр", в межах якої розглядається даний спір.

Заявник вказує на те, що постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 01.04.2014 у справі № 924/159/14, прийняту колегією суддів у складі судді Тимошенка О.М., судді Коломис В.В. та судді Огородніка К.М. було скасовано постановою Вищого господарського суду України від 18.06.2014, у зв'язку із чим вказані судді заявляли самовідвід та надалі не брали участь у розгляді справи № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант-Центр".

Таким чином вважає зазначені обставини такими, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. під час розгляду справи № 924/502/23. Одночасно зазначає, що призначення справи до розгляду без виклику учасників справи може обмежити права позивача у доведенні своєї правової позиції перед судом апеляційної інстанції, що також не спонукає позивача довіряти призначеному складу колегії.

Суд звертає увагу, що відповідно до норм Кодексу України з процедур банкрутства за своєю процесуальною формою процедура банкрутства складається з двох частин, а саме: основного провадження у справі про банкрутство та відокремленого від основного процесу провадження, у якому вирішуються майнові спори, стороною яких є боржник відповідно до ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства. Порядок розгляду справ у відокремленому провадженні, регламентований ГПК з урахуванням особливостей ст.7 КУзПБ.

Господарський процесуальний кодекс України не встановлює вичерпного переліку обставин, які свідчать про необ'єктивність судді, однак зазначається, що такі підстави повинні бути обґрунтовані особою, яка ініціює питання про відвід судді. Не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами.

В свою чергу в силу частини 4 статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

При цьому, апеляційним судом враховується, що позов у справі № 924/159/14 (924/502/23) хоч і заявлений в межах справи № 924/159/14 про банкрутство ТОВ "Октант - Центр", однак є самостійним спором, який розглядається за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Скасування одного із судових рішень у справі про банкрутство, в яких судді Тимошенко О.М. та Коломис В.В. брали участь при його апеляційному перегляді, не може вважатися беззаперечною підставою для відводу вказаних суддів, зокрема, при апеляційному перегляді справ за результатами розгляду заяв, поданих в порядку ст.7 Кодексу України з процедур банкрутства.

Разом з цим, відповідно до ухвали від 26.07.2023 про відкриття апеляційного провадження у даній справі та призначення її до розгляду без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження, сторонам було роз'яснено їх право подати до суду обґрунтоване клопотання про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні згідно абз. 2 ч. 10 ст. 270 ГПК України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що наведені заявником доводи в обґрунтування заяви про відвід у даній справі не можуть бути підставою, в розумінні статей 35, 36 ГПК України, для відводу суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. від розгляду даної справи, а тому суд визнає таку заяву необґрунтованою та безпідставною.

У зв'язку з цим, згідно зі статтею 39 Господарського процесуального кодексу України, справа № 924/159/14 (924/502/23) підлягає передачі для визначення автоматизованою системою відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України судді, який має вирішити питання про відвід.

Керуючись статтями 32, 35 - 39, 229, 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати необґрунтованим заявлений представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант - Центр" відвід суддів Тимошенка О.М. та Коломис В.В. від участі у розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Октант - Центр" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 20.06.2023 у справі № 924/159/14 (924/502/23).

2. Передати матеріали справи № 924/159/14 (924/502/23) для вирішення питання про відвід суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, у порядку, встановленому частиною першою статті 32 Господарського процесуального кодексу України.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Крейбух О.Г.