11 жовтня 2007 р.
№ 35/193
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому
судовому засіданні у м.Києві
касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал"
на постанову
від 20.03.2006
Донецького апеляційного
господарського суду
у справі
№ 35/193
господарського суду
Донецької області
за позовом
Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал"
до
Спартаківської сільської ради народних депутатів
про
стягнення заборгованості в сумі 72245,34 грн.
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час і місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В судовому засіданні 14.06.2007 оголошувалась перерва до 02.08.2007, а ухвалою Вищого господарського суду України від 02.08.2007 розгляд справи був відкладений до 11.10.2007.
У серпні 2004 року відкрите акціонерне товариство "Донвуглеводоканал" звернулося з позовом до Спартаківської сільської ради народних депутатів, згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої позовні вимоги, просило стягнути з відповідача 72245,34 грн. заборгованості по оплаті послуг водопостачання.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.01.2007 у справі № 35/193 позов задоволено. Стягнено з Спартаківської сільської ради на користь ВАТ "Донвуглеводоканал" 46156,26 грн. заборгованості.
Додатковим рішенням від 23.01.2007 господарський суд доповнив резолютивну частину рішення від 09.01.2007 та стягнув з Спартаківської сільської ради на користь ВАТ "Донвуглеводоканал" борг в сумі 26089,08 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення та додаткове рішення скасовані та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного господарського суду від 20.03.2007, а рішення суду першої інстанції від 09.10.2007 та додаткове рішення від 23.01.2007 залишити без змін. Зокрема, скаржник посилається на те, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме, ст. 43 ГПК України, ст. 4 ЦК УРСР, ст.ст. 11, 63, 241 ЦК України, п.п. 1.5, 1.19, 4.23, 12.1, 12.5 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу від 01.07.1994 № 65.
Заслухавши доповідача, правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню частково.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 31.07.2000 між Дочірнім підприємством "Водозбут" Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал" та Спартаківською сільською радою с. Спартак, Ясинуватського району, тобто відповідачем за цією справою, було укладено договір на відпуск води та прийом стічних вод за № 461, згідно умов якого Водоканал зобов'язався подавати абоненту по водопровідним мережам питну воду, приймати від абонента в каналізацію господарсько-побутові стоки, а абонент, в свою чергу, зобов'язався сплачувати послуги Водоканалу.
При цьому, відповідно додатку до договору № 461 від 31.07.2000 на відпуск води та приймання стічних вод на 2000 рік по об'єктам, які належать Спартаківській сільській Раді, об'єктом водопостачання є населення села Веселе.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи нове про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що позивач, в порушення вимог ст. 33 ГПК України, не довів суду тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог, а саме не довів як факту надання ним послуг на відпуск води та приймання стічних вод так і взагалі не надав документів, які підтверджують наявність договірних відносин з відповідачем на послуги з водопостачання в спірний період, оскільки договірні стосунки сторін припинились 31.12.2001, а заявлені по справі позовні вимоги охоплюють період з серпня 2002 року по березень 2004 року включно.
З такими висновками суду погодитись не можна.
Як це вбачається з наявних у справі документів, і ці обставини були встановлені судом першої інстанції, в період з серпня 2002 року по березень 2004 року включно відповідач продовжував фактично отримувати послуги з постачання питної води для населення села Весела та відповідного зворотного прийняття стічних вод, що відбувалось з використанням тих мереж, які знаходились у нього на балансі. Наведені обставини по суті не заперечувались і самим відповідачем.
Цим обставинам суд першої інстанції дав належну юридичну оцінку і дійшов до правильного висновку про те, що в даному випадку самі дії, які вчинялись водопостачальником та відповідачем, за своєю суттю входили в коло правових фактів такого змісту, який, згідно із ст. 4 ЦК УРСР та ст. 11 ЦК України, породжує відповідні цивільні права та обов'язки.
У цьому зв'язку висновок суду першої інстанції про наявність боргових зобов'язань відповідача перед позивачем, які утворились за вищенаведених обставин у період з серпня 2002 року по березень 2004 року включно, є обґрунтованим. При цьому, суд правильно виходив з того, що централізоване вирішення питань з постачання питної води населенню та відведення стічних вод, згідно із Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", а також "Про питну воду та питне водопостачання", безпосередньо входить до компетенції відповідача, на балансі якого знаходяться відповідні мережі.
В той же час, стягуючи у відповідача грошову суму боргу у розмірі 72245,34 грн., суд не прийняв до уваги, що згідно встановлених ним же обставин справи, право вимоги по борговим зобов'язанням відповідача, які утворились за вищезазначений період часу, були передані позивачу дочірнім підприємством "Водозбут" ВАТ "Донвуглеводоканал" за договором уступки права вимоги від 05.04.2004 з визначеним обсягом, який складав 52500,52 грн. А отже, відповідно до ст. 514 ЦК України, обсяг прав, які у цьому зв'язку отримав позивач, як новий кредитор, з урахуванням тих підстав, на які останній посилався, не може бути збільшений.
Приймаючи до уваги вищенаведене, та враховуючи, що відповідач, як це вбачається з наявних матеріалів справи, не погоджуючись з позовом по суті, в той же час не приводив заперечень відносно правильності розрахунку суми боргу, Вищий господарський суд, скасовуючи оскаржувану постанову апеляційного суду, вважає можливим змінити рішення суду першої інстанції, стягнувши з відповідача грошову суму боргу у розмірі 52500,52 грн.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал" задовольнити частково.
Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.03.2007 скасувати.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.01.2007, а також додаткове рішення від 23.01.2007, постановлені у справі № 35/193, змінити, виклавши його в наступній редакції:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Спартаківської сільської ради на користь відкритого акціонерного товариства "Донвуглеводоканал" 52500,52 грн., а також 979,77 грн. судових витрат.
Доручити господарському суду Донецької області видати накази на виконання цієї постанови.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.