08 вересня 2023 року м. Львівсправа № 380/16880/23
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (Позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (Відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо припинення виплати та ненарахування мені, ОСОБА_1 , з 01 квітня 2019 року пенсії у розмірі 74% сум грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки від 22 червня 2021 року № 11/5148 про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області виконати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 380/14436/21 в частині здійснення з 01 квітня 2019 року перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії в розмірі 74% сум грошового забезпечення, визначеного на підставі довідки від 22 червня 2021 року № 11/5148 про грошове забезпечення, виданої Адміністрацією Державної прикордонної служби України;
- стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на мою користь судові витрати за сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подати звіт про виконання судового рішення протягом п'ятнадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ). Пенсія йому призначена з 06 вересня 2001 року у розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 380/14436/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, однак зменшило її відсоткове значення з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення.
Зазначені дії відповідача позивач уважає протиправними та такими, що порушують його право на належне пенсійне забезпечення, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом та механізмом їх проведення, який регламентується різними нормами права. Норми, що регламентують порядок проведення перерахунку пенсії за вислугу років, не передбачають зміни (зменшення) відсоткового значення основного розміру пенсії при проведенні її перерахунку. Отже, відсотковий розмір грошового забезпечення при перерахунку пенсії залишається сталим (не змінюється) та застосовується у розмірі, визначеному на момент призначення пенсії.
З огляду на вищенаведене адміністративний позов просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України суд зазначає, що ухвалою судді від 25 липня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін; роз'яснено відповідачу його право на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів позивачу, протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Вказану ухвалу відповідач отримав 25 липня 2023 року в електронному кабінеті, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Проте станом на момент прийняття судом рішення у цій справі відповідач відзиву на позовну заяву не подав.
Частиною шостою статті 162 КАС України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи наведене, а також беручи до уваги те, що встановлений ухвалою судді від 25 липня 2023 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, минув, суд відповідно до вимог частини шостої статті 162 КАС України вирішує цю справу на підставі наявних у її матеріалах доказів.
Суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини:
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону № 2262-ХІІ.
Пенсія позивачу призначена з 06 вересня 2001 року у розмірі 74% відповідних сум грошового забезпечення, що підтверджується довідкою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09 червня 2023 року № 1300-5203-8/83358.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі № 380/4659/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру пенсії з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення з урахуванням проведених виплат.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 380/14436/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку його пенсії на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/5148 від 22.06.2021 з 01.04.2019. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 на підставі відомостей довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/5148 від 22.06.2021 про розмір основних та додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також здійснити виплату перерахованої з 01.04.2019 пенсії, з урахуванням фактично виплачених сум.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 380/14436/21 Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснило перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/5148 від 22 червня 2021 року про розмір грошового забезпечення, що підтверджується Перерахунком пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (пенсійна справа № N/А5284-Державна прикордонна служба України).
Основний розмір пенсії позивача після проведеного перерахунку становить 70% грошового забезпечення (вислуга років 28).
Позивач, уважаючи протиправними дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії з 74% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 квітня 2019 року, звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ визначає Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Стаття 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу, передбачала, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт «а» статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров'я - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення;
б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ (пункт «б» статті 12): за загальний трудовий стаж 25 років - 50 процентів і за кожний рік стажу понад 25 років - один процент відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
в) особам, зазначеним у пунктах «а» і «б» цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Загальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення, а особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, - 95 процентів, до категорій 2 і 3, - 90 процентів.
08 липня 2011 року Верховною Радою України прийнято Закон № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01 жовтня 2011 року, підпунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ, зокрема у частині другій статті 13 цифри « 90» замінено цифрами « 80».
27 березня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон № 1166-VII «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» (далі - Закон № 1166-VII), який набрав чинності з 01 квітня 2014 року, крім деяких положень, пунктом 23 Розділу ІІ якого внесено зміни до Закону № 2262-ХІІ: у частині другій статті 13 цифри « 80» замінено цифрами « 70». Ці зміни набрали чинності з 01 травня 2014 року.
Статтею 63 Закону № 2262-ХІІ, у редакції, чинній з 01 січня 2017 року, визначено підстави перерахунку раніше призначених пенсій.
Згідно з цією статтею перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
Звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, яким присвоєні чергові військові (спеціальні) звання під час перебування їх у запасі або у відставці, раніше призначені їм пенсії з урахуванням нових присвоєних військових (спеціальних) звань не перераховуються.
Аналіз вищенаведених норм права вказує, що стаття 13 Закону № 2262-ХІІ регулює порядок призначення пенсій, а стаття 63 визначає підстави, умови і порядок їх перерахунку. Внесені Законом № 3668-VІ та Законом № 1166-VII зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам, які мають право на пенсію за цим Законом у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм здійснення перерахунку пенсії за вислугу років є норми статті 63 Закону № 2262-ХІІ, яка не зазнала змін у зв'язку з прийняттям Закону № 3668-VІ та Закону № 1166-VII.
Суд встановив, що пенсія за вислугу років призначена позивачу з 06 вересня 2001 року у розмірі 74% грошового забезпечення. На момент обчислення пенсії позивача у вказаному розмірі діяла норма частини 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка визначала, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 85 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
Таким чином, при здійсненні перерахунку пенсії позивача з 01 квітня 2019 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі № 380/14436/21, яка призначена йому ще з 06 вересня 2001 року, у відповідача були відсутні правові підстави для обмеження її розміру 70-ма процентами грошового забезпечення, з посиланням на частину 2 статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції Закону № 1166-VII), оскільки встановлене нею обмеження не має зворотної сили, стосується лише обчислення максимального розміру пенсії, призначеної на час дії цієї ж норми, і не може обмежувати право позивача на отримання пенсії у розмірі 74% грошового забезпечення.
Також суд зауважує, що питання обмеження пенсії позивача 70-ма процентами сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку вже було предметом судового розгляду у справі № 380/4659/21. Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у вказаній справі визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення ОСОБА_1 відсоткового розміру пенсії з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 виходячи з 74% відповідних сум грошового забезпечення.
До того ж, варто зауважити, що Верховний Суд у рішенні від 04 лютого 2019 року, залишеному без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18, дійшов висновку про відсутність підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, яка застосовується саме при призначенні пенсії, вказавши, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у пенсіонера вислуги років, є незмінним.
Водночас Верховний Суд у постанові від 28 січня 2021 року у справі № 420/40/20 дійшов висновку, що правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 16 жовтня 2019 року у зразковій справі № 240/5401/18 містить дві обставини: при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення; відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним. Правильним є застосування цього правового висновку лише до правовідносин, у яких відсоткове значення розміру пенсії осіб не змінювалось від моменту призначення до перерахунку у бік зниження. Натомість, до правовідносин у цій справі (та всіх аналогічних) необхідно застосовувати лише першу частину зазначеного правового висновку «при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення». Верховний Суд розширив зазначений правовий висновок наступним чином: «у всіх випадках при перерахунку призначеної особі відповідно до Закону 2262-ХІІ пенсії Пенсійний орган повинен застосовувати відсоткове значення розміру пенсії по відношенню до грошового забезпечення у розмірі, який особа отримувала станом на момент здійснення такого перерахунку».
Така ж правова позиція підтримана Верховним Судом і в постанові від 14 листопада 2022 року у справі № 380/22040/21.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Крім того, як визначено частиною п'ятою статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Отже, наведені вище висновки Верховного Суду мали бути враховані пенсійним органом під час перерахунку та виплати пенсії позивача з 01 квітня 2019 року, а також ураховуються судом під час розгляду цієї справи.
Суд також враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.
Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.
Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій військовослужбовців та прирівняних до них осіб, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини по їхньому пенсійному забезпеченню виникають не в момент звернення за призначенням пенсії, а в момент виникнення права на її призначення.
За таких обставин суд доходить висновку, що дії відповідача щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії позивача при здійсненні її перерахунку з 01 квітня 2019 року з 74% до 70% відповідних сум грошового забезпечення не відповідають критеріям, які визначені частиною другою статті 2 КАС України, а тому є протиправними.
Обираючи спосіб захисту порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, а також з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
З огляду на викладене суд уважає, що в цьому випадку ефективним способом захисту порушених прав, свобод чи інтересів позивача буде зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/5148 від 22 червня 2021 року про розмір грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення суд зазначає таке.
Відповідно до статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
За змістом частини 1 статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, з огляду на зміст наведених процесуальних норм, КАС України встановлено право, а не обов'язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, проти якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Оскільки у судовому рішенні чітко визначено порядок і спосіб його виконання, а судове рішення, яке набрало законної сили, обов'язкове для виконання, у встановленні судового контролю за виконанням судового рішення належить відмовити.
Відповідно до пункту п'ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
При задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (абзац перший частини 1 статті 139 КАС України).
Суд встановив, що при зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1073,60 грн. Оскільки позов задоволено у повному обсязі, то за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь позивача належить стягнути 1073,60 грн сплаченого судового збору.
Докази понесення сторонами витрат, пов'язаних з розглядом справи, у матеріалах справи відсутні.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо зменшення відсоткового значення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 74% до 70% сум грошового забезпечення при здійсненні її перерахунку з 01 квітня 2019 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії (з урахуванням раніше виплачених сум) з 01 квітня 2019 року на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України № 11/5148 від 22 червня 2021 року про розмір грошового забезпечення, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 74% сум грошового забезпечення.
У встановленні судового контролю за виконанням судового рішення - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. М. Андрея, 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 1073,60 грн сплаченого судового збору.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Повний текст рішення складено 08 вересня 2023 року.
СуддяКлименко Оксана Миколаївна