11 вересня 2023 рокусправа № 380/2621/23
Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Желік О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним і скасування наказу, стягнення моральної шкоди, -
на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 із вимогами:
- визнати протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 року №100-од «Про результати службового розслідування»;
- стягнути з відповідача завдану позивачу моральну шкоду у розмірі 1 грн.
З метою обґрунтування позовних вимог позивача зазначає, що з 10.05.2022 проходить військову службу (за мобілізацією) у військовій частині НОМЕР_1 на посаді офіцера групи цивільно-військового співробітництва. У жовтні 2022 року позивач отримав грошове забезпечення у значно меншому розмірі, ніж за попередні місяці. У фінансовій частині йому пояснили, що щодо нього складено адміністративний протокол, за результатом розгляду якого судом буде прийнято рішення про виплату невиплаченої частини грошового забезпечення, або невиплати.
Адміністративний протокол щодо позивача був скерований до Богодухівського районного суду Харківської області, який прийняв постанову від 28.11.2022 у справі №613/623/22, якою вирішив закрити адміністративне провадження про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 172-20 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення. Таким чином, як зазначає позивач, на сьогодні відсутні будь-які належні докази його перебування у стані алкогольного сп'яніння у вересні 2022 року.
Позивач звертався до керівництва військової частини НОМЕР_1 із рапортами про скасування наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 року №100-од «Про результати службового розслідування», однак такі не були задоволені.
Позивач також зазначив, що його не ознайомлено із матеріалами службового розслідування.
Внаслідок протиправних, на думку позивача, дій відповідача, йому завдано моральної шкоди. Позивачу не виплачено належного грошового забезпечення, що спричинило суттєвий дискомфорт (не зміг фінансово допомогти сім'ї, був змушений обмежити себе у поточних видатках, що виходячи з перебування мною на військовій службі в умовах воєнного часу є негативним фактором, яких відображається на якісній службі військовослужбовця (виходячи з необхідності забезпечувати необхідною амуніцією, пальним, харчуванням у відрядженнях тощо). Також будучи притягненим до дисциплінарної відповідальності, його виключено зі списків військовослужбовців для нагородження з нагоди Дня територіальної оборони, Дня захисника тощо. Відчуття несправедливості гнітить моральний стан будь-якого військовослужбовця загалом, і його зокрема.
Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву, в якому він щодо задоволення позову заперечив так вказав, що обставини, на які покликається позивач, у тому числі щодо ухвалення 28.11.2022 постанови Богодухівського районного суду Харківської області, не мають відношення до оскаржуваного наказу. Як зазначив представник відповідача, позивач у межах службового розслідування та його результатів, затверджених наказом від 06.09.2022 у справі №100-агд, притягнутий до дисциплінарної відповідальності з огляду на появу військовослужбовця на території військової частини у нетверезому стані, що мало місце 04.09.2022 біля 15:00 год. Натомість подані позивачем документи та викладена мотивація описують підстави, які спричинені вживання ним алкоголю наступного дня, а саме 05.09.2022 біля 18:30 год., унаслідок чого він проходив обстеження у КНП «Богодухівська ЦРЛ» та відносно нього було складено Військовою службою правопорядку протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 172-20 КУпАП. Отже не притягнення позивача до адміністративної відповідальності за діяння, вчинені 05.09.2022, не можу впливати на законність наказу, який виданий за результатами службового розслідування щодо обставин, які мали місце 04.09.2023.
Окрім цього вказав, що не ознайомлення ОСОБА_1 із результатами службового розслідування спричинене його тривалим перебуванням у стані алкогольного сп'яніння, а також лікуванням у медпункті військової частини НОМЕР_1 за наслідком вживання хімічної речовини, яка не придатна для внутрішнього перорального застосування (засіб для миття скла та інших поверхонь «Містер Мускул»).
Ухвалою судді від 20.02.2023 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді від 28.02.2023 в справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами.
Суд, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.
Згідно акту службового розслідування, затвердженого 06.09.2022 командиром військової частини НОМЕР_1 , 04.09.2022 біля 15:00 год. лейтенант ОСОБА_1 був знайдений сплячим у забороненому для перебування місці, ігноруючи виконання виконання своїх обов'язків, із стійким запахом алкоголю. За результатом перевірки на неофіційному пристрої - алкотестері, вбачалась мінімальна доза вживання алкоголю на межі 0,2%. 05.09.2022 військовослужбовець надав пояснення, у яких визнав факт вживання алкоголю, який для нього придбав візуально знайомий місцевий мешканець та наступний сон у «Білому будинку», перебування у якому категорично заборонено командиром військової частини.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №100-од від 06.09.2022 «Про результати службового розслідування» за порушення військової дисципліни, перебування у стані алкогольного сп'яніння під час виконання обов'язків військової служби, порушення вимог статті 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, ст.ст. 11, 49 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, офіцеру групи цивільно-військового співробітництва штабу лейтенанту ОСОБА_1 оголошено «сувору догану».
Згідно постанови Богодухівського районного суду Харківської області від 28.11.2022 у справі №613/623/22 Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Позивач звертався із рапортом до командира військової частини НОМЕР_1 , в якому просив врахувати зміст резолютивної частини постанови Богодухівського районного суду Харківської області від 28 листопада 2022 року у справі № 613/623/22 та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 , яким його притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
19.01.2022 позивач отримав відповідь, відповідно до якої вказано, що підстави для задоволення рапорту відсутні.
Дану відповідь ОСОБА_1 оскаржив до вищестоящого керівника - командиру в/ч НОМЕР_2 , однак відповіді за результатом розгляду скарги не отримав.
Вважаючи протиправним наказ про
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (надалі - Закон №2232-XII).
Відповідно до частини 4 статті 2 Закону №2232-XII порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов'язки визначаються цим Законом, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною 12 статті 2 Закону №2232-XII встановлено, що кожен громадянин України, вперше вступаючи на військову службу до Збройних Сил України, інших військових формувань, особисто складає Військову присягу на вірність Українському народу і скріплює її власноручним підписом. Іноземець або особа без громадянства, який (яка) вперше приймається на військову службу до Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту або Національної гвардії України, бере офіційне зобов'язання неухильно додержуватися Конституції та законів України, сумлінно виконувати обов'язки військової служби.
Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, який визначає сутність військової дисципліни, обов'язки військовослужбовців, а також військовозобов'язаних та резервістів під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг.
Згідно статті 1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Статтею 3 і 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України визначено, що військова дисципліна досягається шляхом виховання високих бойових і морально-психологічних якостей військовослужбовців на національно-історичних традиціях українського народу та традиціях Збройних Сил України, патріотизму, свідомого ставлення до виконання військового обов'язку, вірності Військовій присязі; особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Конституції та законів України, Військової присяги, виконання своїх обов'язків, вимог статутів Збройних Сил України; формування правової культури військовослужбовців; умілого поєднання повсякденної вимогливості командирів і начальників (далі - командири) до підлеглих без приниження їх особистої гідності, з дотриманням прав і свобод, постійної турботи про них та правильного застосування засобів переконання, примусу й громадського впливу колективу; зразкового виконання командирами військового обов'язку, їх справедливого ставлення до підлеглих; підтримання у військових з'єднаннях, частинах (підрозділах), закладах та установах необхідних матеріально-побутових умов, статутного порядку; своєчасного і повного постачання військовослужбовців встановленими видами забезпечення; чіткої організації і повного залучення особового складу до бойового навчання.
Військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною першою статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено, що у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
Частиною другою статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Законом України від 24 березня 1999 року №548-XIV затверджено Статут внутрішньої служби Збройних Сил України.
Стаття 11 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України передбачає, що необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок.
Згідно частини першої статті 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці повинні постійно бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей, зобов'язані завжди пам'ятати, що за їх поведінкою судять не лише про них, а й про Збройні Сили України в цілому
Як встановлено судом з акту службового розслідування, таким підтверджено порушення ОСОБА_1 військової дисципліни шляхом його перебування 04.09.2022 в стані алкогольного сп'яніння під час проходження військової служби в умовах воєнного стану.
Постановою Богодухівського районного суду Харківської області від 28.11.2022 у справі №613/623/22 закрито провадження у справі відносно притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Згідно вказаної постанови, 05.09.2022 о 18.30 год. лейтенант ОСОБА_1 був виявлений в с. Філатове, Богодухівського району Харківської області, в розташуванні частини НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння під час виконання службових обов'язків в особливий період. Останній був обстежений в КНП «Богодухівська ЦРЛ» Богодухівської міської ради, результат: 4,25 проміле, перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Суд зауважує, що обставини, які слугували підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 року №100-од «Про результати службового розслідування» не стосуються подій, які відбулися 05.09.2022.
Поясненнями солдат ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , що містяться в матеріалах справи, підтверджується наявність в ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння.
Ба більше, згідно особистого пояснення ОСОБА_1 від 05.09.2022, він підтвердив перебування 04.09.2022 в стані алкогольного сп'яніння.
Відтак суд не бере до уваги твердження позивача в частині відсутності будь-яких доказів його перебування у стані алкогольного сп'яніння у вересні 2022 року.
Щодо не складення протоколу про скоєння позивачем адміністративного правопорушення 04.09.2022 суд відзначає, що частиною 2 статті 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України передбачено розмежування щодо притягнення військовослужбовців до відповідальності за вчинення правопорушень.
Зокрема, як випливає із згаданої статті, за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідальність за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів встановлено статтею 172-20 КУпАП, а тому виключною компетенцією щодо притягнення військового до адміністративної відповідальності за вказаною статтею належить суду.
У той же час, як вбачається з оскаржуваного наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 року №100-од «Про результати службового розслідування», ОСОБА_1 притягнуто саме до дисциплінарної відповідальності за порушення статті 4, 11 та 49 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України.
Суд звертає увагу на те, що розпивання алкогольних напоїв позивачем, як військовослужбовцем, під час дії воєнного стану безумовно свідчить про недотримання ним Конституції, законів України, Військової присяги, вимог статутів Збройних Сил України тощо.
Таким чином, з урахуванням викладеного суд приходить до висновку про правомірність винесеного командиром військової частини НОМЕР_1 від 06.09.2022 року наказу №100-од «Про результати службового розслідування», яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності.
Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Таким чином, доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
у задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Желік О.М.