08 вересня 2023 року Справа № 280/3573/23 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацький Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до - Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
31 травня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Запорізької міської ради (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької міської ради № 116 від 17.03.2023 про відмову ОСОБА_1 у відведенні та передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- зобов'язати Запорізьку міську раду прийняти на найближчій сесії міської ради рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачі ОСОБА_1 у власність земельної ділянки за кадастровим номером 2310100000:03:030:0671, розташованої по АДРЕСА_1 , між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка);
- стягнути з Запорізької міської ради на користь ОСОБА_1 судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 21.07.2022 Запорізьким окружним адміністративним судом у справі № 280/1243/22 в порядку письмового провадження розглянуто його позов до Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької міської ради та зобов'язання вчинити певні дії. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької міської ради № 30 від 24 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у відведенні та передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зобов'язано Запорізьку міську раду повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з урахуванням мотивів та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 апеляційні скарги Запорізької міської ради та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 280/1243/22 залишено без змін. На виконання рішення суду Запорізькою міською радою восьмого скликання 17.03.2023 на сімнадцятій сесії прийнято рішення № 116 про відмову йому у відведенні та передачі у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Позивач вважає, що рішення відповідача не має в собі належного мотивування, не містить в собі належного нормативного обґрунтування підстав відмови, тому є необґрунтованим, не має ясності, точності, та законності. Позивач, не згоден з даним рішенням, вважає його права знов порушені відповідачем, а тому змушений вкотре звертатись до суду за захистом своїх прав.
Справі за цією позовною заявою присвоєно № 280/3573/23 та за результатами автоматизованого розподілу справу передано для розгляду судді Сацькому Р.В.
Ухвалою суду від 06 червня 2023 року судом відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), за наявними у справі матеріалами; встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву (у разі заперечення проти позовної заяви) протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Відповідачем 23.06.2022 надано до суду відзив на позовну заяву, в якому висловлена незгода із заявленими позовними вимогами та зазначено, що відповідно до п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється, тому рішення Запорізької міської ради від 17.03.2023 № 116 «Про відмову ОСОБА_1 у відведенні та передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 шосе між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)» прийнято правомірно. З урахуванням вищевикладеного, прийняте рішення є законним, а тому позовні вимоги є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) адміністративного судочинства відповідно до п. 8 ч. 3 статті 2 КАС України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним уважається строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 5 статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 243 КАС України , судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно з частини 4 статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи обсяг добутих доказів, котрі повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, а також реалізацію учасниками справи прав на подачу відповідних процесуальних документів та незмінність завдання адміністративного судочинства у будь-якому спорі, суд вважає, що справа підлягає вирішенню на підставі наявних доказів.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом НОМЕР_1 виданим Шевченківським РВ УМВС України в Запорізькій області від 05.01.2002. Копія документу додана до матеріалів справи.
Крім цього, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтвердженого копією посвідчення серія НОМЕР_2 від 30.01.1997, яка надана позивачем до справи.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 280/1243/22 в порядку письмового провадження розглянуто його позов до Запорізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення Запорізької міської ради та зобов'язання вчинити певні дії. Позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Запорізької міської ради № 30 від 24 листопада 2021 року про відмову ОСОБА_1 у відведенні та передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Зобов'язано Запорізьку міську раду повторно розглянути питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу ОСОБА_1 у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 , між житловими будинками АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) з урахуванням мотивів та правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 25.01.2023 апеляційні скарги Запорізької міської ради та ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 280/1243/22 залишено без змін.
На виконання вказаного рішення суду відповідачем повторно розглянуто клопотання ОСОБА_1 та рішенням Запорізької міської ради VIII скликання від 17.03.2023 № 116 позивачу відмовлено у відведенні та передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
В пояснювальній записці до проекту рішення міської ради «Про відмову гр.. ОСОБА_1 у відведенні та передачу у власність земельної ділянки по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), зазначена підстав відмови, а саме: на підставі п.п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування».
Позивач, не погоджуючись з таким рішенням відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів частини 1 статті 2 КАС України, відповідно до яких завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Частиною 7 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 31 частини 11 статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який в подальшому був продовжений та діє по теперішній час.
Законом України 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» розділ X Земельного кодексу України доповнено пунктом 27.
Приписами пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення, передбачено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.
Необхідно враховувати, що Верховний Суд у складі у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 803/1541/16 сформував правовий підхід у питанні вибору правового регулювання у випадку його зміни за час розгляду компетентним органом відповідної заяви. Так, Верховний Суд виснував: «у разі безпосередньо (прямої) дії закону в часі новий нормативний акт поширюється на правовідносини, що виникли після набрання ним чинності, або до набрання ним чинності і тривали на момент набрання актом чинності.
Якщо під час розгляду заяви особи суб'єктом владних повноважень до прийняття остаточного рішення було змінено нормативно-правове регулювання, суб'єкт владних повноважень не має законних можливостей для прийняття рішення з урахуванням попереднього нормативно-правового регулювання, яке є не чинним, а його рішення та дії в цих випадках не можуть вважатися протиправними за формальними ознаками.
У теорії права допускається можливість застосування до триваючих відносин до їх завершення нормативно-правового регулювання, яке діяло на час їх виникнення, за окремим рішенням і розглядається з позицій встановлення спеціального регулювання перехідного періоду - "переживаючої" (ультраактивної) дії нормативно-правових актів. Водночас, таке застосування повинно бути чітко обумовлено при прийнятті відповідних нормативно-правових актів. Відсутність такого застереження не надає суб'єкту владних повноважень права на самовільне застосування не чинних правових норм.
Правова визначеність як елемент верховенства права не передбачає заборони на зміну нормативно-правового регулювання. На думку Конституційного Суду України, особи розраховують на стабільність та усталеність юридичного регулювання, тому часті та непередбачувані зміни законодавства перешкоджають ефективній реалізації ними прав і свобод, а також підривають довіру до органів державної влади, їх посадових і службових осіб. Однак очікування осіб не можуть впливати на внесення змін до законів та інших нормативно-правових актів (абзац 4 п. 4.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 22.05.2018 № 5-р/2018).
З огляду на наведене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у цій справі вважає правильним підхід, застосований у постанові Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 826/10971/16, за яким рішення за результатами розгляду заяви про надання спеціального дозволу на користування надрами приймається за законодавством, що діє на час прийняття рішення про надання чи відмову у наданні дозволу (а не на час звернення з заявою)».
Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у справі № 640/17787/20 (постанова від 25 січня 2023 року), а також у постанові Верховного Суду у справі № 826/15114/17 (постанова від 11 червня 2020 року).
Отже, за загальним правилом уповноважений суб'єкт владних повноважень, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, за наслідками розгляду клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає одне з двох рішень: 1) про надання дозволу або 2) відмову в його наданні.
Водночас спеціальною нормою п. п. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України передбачено пряму заборону надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.
Оскаржуване в цій справі рішення обґрунтоване саме посиланням на вказану норму.
Частиною 1 ст. 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України в рішенні від 05.05.2001 № 3-рп/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Аналогічні висновки наведені в рішенні Конституційного Суду України від 02.07.2002 13-рп/2002.
У суду відсутні підстави вважати, що в спірних правовідносинах не було додержано приписів ч. 1 ст. 58 Конституції України, оскільки на момент набрання чинності Законом України 24 березня 2022 року № 2145-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану», а також на момент прийняття оскаржуваного рішення, правовідносини щодо отримання позивачем дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не закінчилися. Також не було судового рішення про зобов'язання відповідача надати відповідний дозвіл.
Тому суд дійшов висновку про правомірність оскаржуваного в цій справі рішення, оскільки на момент його прийняття відповідачу було заборонено надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель державної, комунальної власності у приватну власність.
Суд також ураховує, що передбачена пп. 5 п. 27 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України заборона є тимчасовою.
Наведене не позбавляє позивача права повторного звернення з клопотанням після закінчення дії воєнного стану (або зміни правового регулювання відповідних правовідносин).
Суд звертає увагу на те, що в межах цієї справи не надається оцінка належного виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 21.07.2022 у справі № 280/1243/22, оскільки такий судовий контроль здійснюється судом, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, або в порядку, установленому статтею 287 КАС України у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Таким чином суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За наведених обставин суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому підстави для їх задоволення відсутні.
Згідно вимог ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись ст. ст. 32, 139, 243 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Запорізької міської ради (69105, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 206, код ЄДРПОУ 04053915) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 08 вересня 2023 року.
Суддя Р.В. Сацький