Справа № 2-1339\10
16 вересня 2010 року м. Василівка
Василівський районний суд Запорізької області у складі:
Головуючого судді Сидоренко Ю.В.
при секретарі: Осінцевій Л.А.,
за участю представника позивача Дробної О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа: ОСОБА_2, про визнання факту припинення поруки та визнання недійсним договору поруки,
Публічне акціонерне товариство КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що відповідно до укладеного договору № 79887-СRЕD від 02.08.2007 року ОСОБА_2 02.08.2007 року отримала кредит в розмірі 10000,00 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок НОМЕР_1, відкритий ПриватБанком згідно договору № 49244 сrеd від 02.08.2007 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.07.2009 року. Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється за Графіком погашення кредиту та процентів. Однак, відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконує. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором, станом на 09.03.2010 року відповідач має заборгованість 7032.63 доларів США, що за курсом НБУ від 01.04.2010 року складає 55733,60 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 4299,24 доларів США, що за курсом НБУ складає 34049,98 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 2368.46 доларів США, що за курсом НБУ складає 18758,20 грн.; штрафу 31,55 доларів США, що за курсом НБУ складає 250 грн. (п.8.6 Умов та правил надання банківських послуг; штрафу (фіксованої частини) в сумі 333,38 доларів США, що за курсом НБУ складає 2640,37 грн. Крім того, зобов'язання за вказаним договором забезпечено порукою, зокрема: договорами поруки, укладеними 02.08.2007 року з поручителями ОСОБА_4та ОСОБА_3 в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором. Вимога, що була пред'явлена до поручителя щодо виконання забезпеченого зобов'язання, залишена без задоволення. У зв'язку з чим, вони вимушені звернутися до суду з даним позовом, в якому просять стягнути солідарно з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість № 79887-СRЕD від 02.08.2007 року у розмірі 7032.63 доларів США, що за курсом НБУ складає 55733.60 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 557.34 грн., та витрати на формаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в сумі 120,00 грн.
В ході розгляду справи позивач збільшив заявлені позовні вимоги та просить стягнути з відповідачів у солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість станом на 01.07.2010 року за кредитним договором № 79887-сrеd від 02.08.2007 року в розмірі 61020,01 грн., також судові витрати у вигляді судового збору в сумі 610,20 грн. та витрати на формаційно-технічне забезпечення розгляду судового процесу в сумі 120,00 грн. Збільшені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні за підставами, викладеними у позовній заяві. Зустрічний позов не визнає, оскільки вважає, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з тих підстав, що банк має право здійснювати операції в іноземній валюті та наявність банківської ліцензії та дозволу НБУ є необхідною і достатньою умовою для надання кредитів в іноземній валюті, оскільки можливість надання і погашення кредитів в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству України. Крім того, твердження відповідача про оману та помилку є бездоказовими та голослівними. Стосовно позовних вимог про визнання поруки припиненою, відповідно до змісту ч.4 ст.559 ЦК України, зазначає, що в усіх договорах поруки пунктами 12 передбачена зміна тривалості позовної давності, яким встановлено, що сторони прийшли до згоди, що строк, в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або законного інтересу за цим договором, встановлюється протягом у п'ять років. Тому, банк має право пред'явити вимоги до поручителя шляхом пред'явлення позову до суду не в межах строків, передбачених ч.4 ст. 559 ЦК України, а в межах 5 років, у зв'язку з чим строк давності не сплив. Тому, просить в задоволенні зустрічного повному відмовити у повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином, про що свідчить розписка в отриманні судової повістки, причини неявки суду не повідомила, заперечень не надала.
Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, про час і місце слухання справи повідомлена своєчасно та у встановленому законом порядку, про що свідчить розписка в отриманні судової повістки, надала суду заяву з проханням розглядати справу у її відсутність та письмові заперечення проти заявлених ПАТ КБ «Приватбанк» позовних вимог, в яких просить в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанку» відмовити за тими підставами, що укладений з нею договір поруки на теперішній час вважається припиненим у зв'язку з непред'явленням до неї банком вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання, відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України.
Відповідач ОСОБА_3 проти заявлених позовних вимог заперечує, просить в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» відмовити у повному обсязі, зустрічний позов до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання факту припинення поруки та визнання недійсним договору поруки, підтримала у повному обсязі, наполягає на їх задоволенні за підставами, викладеними у зустрічній позовній заяві та просить визнати поруку, згідно договору поруки від 02.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 такою, що припинена в зв'язку з непред'явленням до неї кредитором вимоги протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання; визнати недійсним договір поруки від 02.08.2007 року, укладений між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 у зв'язку з вчиненням його під впливом обману, скоєного зі сторони ПАТ КБ «Приватбанк» стосовно предмета кредитного договору і обсягу її можливих зобов'язань згідно договору поруки, а також у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшено обсяг її відповідальності з моменту укладення угоди з 02.08.2007 року та стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування зустрічного позову зазначає, що визначення в кредитному договорі суми кредиту в іноземній валюті є незаконним та таким що порушує норми законодавства На час укладання договору кредиту ОСОБА_2 з ПАТ КБ «Приватбанк» та отримання кредитних коштів, офіційний курс гривні до долара США складав 1 долар США - 5,05 гривні. Тому, вважає, що пункт кредитного договору №79887- сrеd від 02.08.2007 року повинен бути викладений у наступній редакції: «Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти (кредит) в сумі 50500,00 гривен в порядку і на умовах, визначених цим Договором». Порушення вимог законодавства при укладенні кредитного договору, а саме порушення вимог статті 524 ЦК України, є підставою для визнання кредитного договору №79887- сrеd від 02.08.2007 року, укладеного між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_2, недійсним, оскільки сума кредитного договору є істотною умовою. Крім того, неправомірне посилання банку лише на долари (без вираження у національній валюті) у предметі кредитного договору зумовило те що, при вчиненні правочину, нею було дотримано помилку щодо обставин, які мають істотне для неї значення. Так, якщо на момент оформлення кредиту сума, яку ОСОБА_2 отримала складала в гривневому еквіваленті 50500,00 грн., то зі зміною офіційного курсу долара (на час звернення до суду офіційний курс гривні до долара США складає 1 долар США - 7, 92 гривень), на теперішній час ОСОБА_2 повинна повернути банкові 79200,00 грн., тобто майже у двічі більше ніж отримала. Тому, на підставі п.1 ст.229 ЦК України, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. Тому, всі умови, передбачені у статті 229 ЦК України, необхідні для визнання договору недійсним, в даному випадку існують, оскільки помилка має істотне значення для неї, як для поручителя. При укладенні договору кредиту, вона не мала можливості розраховувати на те, що співвідношення курсу валюти кредиту та гривні настільки зміниться, і її доходу, який вона раніше отримувала в гривнях, не вистачатиме на погашення платежів за кредитом. Вважає, що її помилка є результатом навмисних дій іншого учасника правочину, тобто введення її в оману зі сторони банку, який зумовив спотворене формування її волі, що теж тягне за собою визнання правочину недійсним (ст.230 ЦК України). Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину. У відповідності до законодавства у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Таким чином, договір поруки, укладений 02.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та нею має бути розірваний. Крім того, відповідно до положень ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.
Вислухавши пояснення сторін, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню частково, а зустрічний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Згідно вимог ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно до ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст.57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.
Згідно ст.58 ч.1 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно ст.59 ч.2 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлено, що 02.08.2007 року між комерційним банком «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір № 79887-СRЕD, згідно умов якого КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 кредит в сумі 10000,00 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок НОМЕР_1, відкритий ПриватБанком згідно договору № 49244 сrеd від 02.08.2007 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 24.07.2009 року. Відповідно до умов кредитного договору погашення заборгованості здійснюється за Графіком погашення кредиту та процентів.
В забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором, між КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № 79887-01 від 02.08.2007 року та договір поруки № 79887-02 від 02.08.2007 року з ОСОБА_4, згідно п.п.2,4 яких Поручителі прийняли на себе зобов'язання, у випадку невиконання або неналежного виконання Позичальником взятих на себе зобов'язань по кредитному договору, нести перед Банком солідарну з Позичальником відповідальність по кредитним зобов'язанням.
КБ «Приватбанк» виконав свої зобов'язання за Кредитним договором належним чином, перерахувавши кошти в сумі 10000,00 доларів США шляхом перерахування кредитних коштів на картрахунок НОМЕР_1, відкритий ПриватБанком, згідно договору № 49244-сrеd від 02.08.2007 р. про відкриття картрахунку обслуговування платіжної карти, що відповідачами не оспорюється.
За весь час кредитування позичальник ОСОБА_2 свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконувала.
У зв'язку з чим, згідно наданого ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунку станом на 01.07.2010 року, за кредитним договором № 79887-сrеd від 02.08.2007 року виникла заборгованість в загальній сумі - 61020,01 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в сумі 33986,78 грн.; заборгованості по відсоткам в сумі 23889,42 грн.; штрафу в розмірі 3143,81 грн. (п.5.10 кредитного договору), розмір якої відповідачами не оспорюється.
Дана сума заборгованості за кредитним договором № 79887-сrеd від 02.08.2007 року на теперішній час не відшкодована.
Позичальник ОСОБА_5,в порушення умов вищезазначеного кредитного договору, взяті на себе зобов'язання не виконувала, отриману суму кредиту не повернула, передбачені договором відсотки за користування кредитом в повному обсязі не сплатила.
Згідно п.п.5,6 договорів поруки у випадку невиконання Боржником якого-небудь обов'язку, передбаченого п.1 цього Договору, кредитор направляє на адресу Поручителя письмову вимогу із зазначенням невиконаного(их) обов'язку(ів). Поручитель зобов'язаний виконати обов'язок(ки), зазначені у письмовій вимозі кредитора впродовж 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної у п.5 цього договору.
27.10.2009 року банківською установою на адресу позивальника ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надіслані письмові вимоги про повернення заборгованості по кредиту, про що свідчать копії поштових відправлень (а.с.60-62).
Згідно поштового повідомлення, поручитель ОСОБА_4 письмову вимогу (претензію) банка отримала 29.10.2009 року, про що свідчить поштове повідомлення про вручення претензії, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.62).
Поручитель ОСОБА_3 письмову вимогу (претензію) банка не отримувала, що підтверджується поштовим повідомленням, копія якого міститься в матеріалах справи (а.с.60).
Застосування Банком будь-яких заходів попереджень про погашення кредитної заборгованості та отримання претензій Позичальником ОСОБА_2 та поручителем ОСОБА_3, в матеріалах справи відсутні та представником позивача не надано.
Згідно ч.1 ст.251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Згідно з ч.1 ст.252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
В статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.4 ст.559 Цивільного кодексу України у разі, якщо строк поруки не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки.
Пунктом 11 договорів поруки установлено термін дії договору, згідно з яким договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання зобов'язань за Кредитним договором. При цьому сторони констатують, що строк цього договору не вказується ними конкретно, так як він визначається моментом повного погашення заборгованості Боржника по кредитному договору.
Тобто, термін дії договору визначено вказівкою на подію, що повинна настати, а саме повне виконання сторонами умов договору. Відповідно до умов п.п.2,4 договорів поруки, відповідальність поручителя настає у випадку невиконання боржником своїх грошових зобов'язань за договором кредиту; боржник та поручитель несуть солідарну відповідальність перед кредитором; поручитель відповідає за зобов'язаннями боржника в повному обсязі.
Отже, сторони установили строк припинення поруки за фактом виконання умов цього договору. На час звернення позивача з позовом до суду, порука відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не була припинена, оскільки відповідач ОСОБА_2 не виконала умов кредитного договору.
Таким чином, заяви ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що договір поруки припинився є помилковими і не відповідають обставинам справи.
Обґрунтування зустрічного позову щодо порушення позивачем режиму валютних операцій і надання кредиту в доларах США судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.
Статтею 192 ЦК України передбачено, що законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За ч.3 ст.533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Згідно зі ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст.2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти - це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
На даний час чинне законодавство з цього питання керується у таких випадках вимогами Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 року.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.47 "Про банки і банківську діяльність" - на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати банківські операції, зокрема розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик. Частиною 1 ст.49 вказаного Закону розміщення банком залучених коштів визнано кредитною операцією.
Згідно з п.п.1,2 і 4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" - Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом (п.1); генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання (п.2); індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують, зокрема операції надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі (п.п."в" п.4).
Проте, на сьогодні чинним законодавством зазначені межі не встановлені, а тому вказана норма до спірних правовідносин застосуванню не підлягає.
Крім того, відповідно до п.8.12 Правил використання готівкової іноземної валюти на території України, затверджених Постановою Правління Національного банку України 30.05.2007 року № 200, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 18.06.2007 року за № 656/13923 - фінансові установи, які одержали генеральну ліцензію Національного банку на здійснення валютних операцій, і національний оператор поштового зв'язку можуть використовувати готівкову іноземну валюту для проведення валютних операцій відповідно до отриманих генеральних ліцензій Національного банку на здійснення валютних операцій.
Також, відповідно до п.1.5.Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 14.10.2004 року № 483, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.11.2004 року №1429/10028 - використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, зокрема, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).
З вказаного вбачається, що уповноважені особи на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями вправі здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.
Тобто, чинним законодавством передбачено право комерційних банків здійснювати валютні операції, у тому числі видавати кредити в іноземній валюті фізичним особам.
З матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «Приватбанк» Національним банком України видана 04.12.2001 року банківська ліцензія № 22 на право здійснювати банківські операції, визначені пунктами 1-4 ч.2 та ч.4 статті 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (а.с.69).
Згідно з письмовим дозволом № 22-2 від 29.07.2003 року та додатком до вказаного дозволу банк має право на здійснення операцій з валютними цінностями (а.с.70,71).
Таким чином, валютне кредитування резидентів України не порушує чинне законодавство України. Більше того, існує багато нормативних актів НБУ, які регулюють діяльність банків щодо кредитування позичальників, зокрема: Інструкція про порядок регулювання діяльності банків в Україні, затверджена Постановою Правління НБУ від 28.08.2001 року № 368 (передбачена вимога покриття капіталом валютного кредитного ризику); Положення про порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банків, затверджене Постановою Правління НБУ від 06.07.2000 року №279 (встановлено підвищені коефіцієнти резервування за кредитними операціями в іноземній валюті); зміни до вказаного Положення, затверджені Постановою Правління НБУ від 01.12.2008 року №406 (посилено вимоги щодо формування банками спеціальних резервів за кредитами, наданими позичальникам в іноземній валюті).
Також, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 пред'явлені вимоги про визнання недійсним договору поруки від 02.08.2007 року, укладеного між нею та ПАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку з вчиненням його під впливом обману, скоєного зі сторони ПАТ КБ «Приватбанк» стосовно предмета кредитного договору і обсягу її можливих зобов'язань згідно договору поруки, а також у зв'язку із зміною зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшено обсяг її відповідальності з моменту укладення угоди з 02.08.2007 року.
Відповідно до положень ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно зі ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В судовому засіданні не встановлено підстав, прередбачених ст. ст.203,215 ЦК України. Крім того, відповідно до ст.ст.10,60 ЦПК України, позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 не надано суду жодних доказів на підтвердження свої позовних вимог та в суді не доведено. Тому, з огляду на викладене, суд вважає необхідним в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю та недоведеністю.
Також, згідно положень ст.553 ЦК України за договором поруки поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Відповідно до ч.1 ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки
Згідно ч.3 ст.554 ЦК України особи, які спільно дали поруку , відповідають перед кредитором солідарно , якщо інше не встановлено договором поруки.
Відповідно до ч.1 ст.598 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором, або законом.
У відповідності до ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно вимог ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність, за наявності її вини, (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо доведе, що вона вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Правові наслідки порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, регулюються статтею 554 ЦК України.
За ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу вимоги якої не звільняють боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Дана норма передбачає можливість встановлення поруки щодо виконання одного і того ж самого зобов'язання одночасно з боку декількох осіб.
Разом з тим, така порука виникає на підставі її спільного надання , у формі укладення одного договору (ч.3 ст.554 ЦК України). У такому разі поручителі відповідають перед кредитором солідарно.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором № 79887-сrеd від 02.08.2007 року, з ОСОБА_4, ОСОБА_3 був укладений не один спільний, а окремі договори поруки, що виключає застосування до спірних правовідносин положення ч.3 ст.554 ЦК України щодо солідарної відповідальності поручителів перед кредитором, оскільки у даному випадку відсутня спільна порука поручителів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню лише в частині стягнення суми заборгованість за кредитним договором безпосередньо з Позичальника ОСОБА_2, враховуючи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як поручителі, не мають спільну поруку і солідарну відповідальність між собою не несуть, а тому немає підстав для покладення на цих відповідачів обов'язку по сплаті заборгованості.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, заявою про збільшення позовних вимог в редакції від 21.07.2010 року, позивач за первісним позовом ПАТ КБ «Приватбанк» позовні вимоги до поручителя ОСОБА_4 взагалі не пред'являє (а.с.95).
Таким чином, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» підлягають задоволенню лише в частині стягнення суми заборгованості за кредитним договором безпосередньо з позичальника ОСОБА_2
У відповідності зі ст.ст.79,88 ЦПК України з відповідача за первісним позовом ОСОБА_6 підлягають стягненню понесені ПАТ КБ «Приватбанк» та документально ним підтверджені судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 610,20 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 грн., у відшкодуванні понесених позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_3 судових витрат суд відмовляє у зв'язку з відмовою в задоволенні зустрічного позову.
Керуючись ст.ст. 192, 251, 252, 530, 533, 553, 554, 559, 598, 610, 611, 612, 614, 623, 1054 ЦК України, ст.ст.7,10, 11, 60, 74, 79, 86, 88, 209, ст. ст.212-215, 218 ЦПК України, суд, -
Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (49094 м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги, буд.50, р/р 29092829003111 Приватбанку, МФО-305299 код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № 79887-сrеd від 02.08.2007 року в сумі - 61020 (шістдесят одну тисячу двадцять) гривень 01 копійку.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (49094 м.Дніпропетровськ вул.Набережна Перемоги, буд.50, р/р 64993919400001 Приватбанку, МФО-305299 код ЄДРПОУ 14360570) витрати по оплаті судового збору в сумі 610 (шістсот десять) гривень 20 копійок та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120,00 (сто двадцять) грн., а всього - 730 (сімсот тридцять) гривень 20 копійок .
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк про визнання факту припинення поруки та визнання недійсним договору поруки - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Василівський районний суд Запорізької області протягом 10 днів з дати проголошення рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копрії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя
Василівського районного суду
Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО