Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
головуючого - судді - Стана І.В.,
суддів -Марчука О.П., Лізанця П.М.,
за участю прокурора - Ісака В.М.,
та адвоката ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 23 вересня 2010 року в м. Ужгороді матеріали за апеляцією, яку подав помічник прокурора м. Ужгорода, який приймав участь у розгляді подання,
постановою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 27 серпня 2010 року відмовлено у задоволенні подання слідчого СВ Ужгородського МУ ГУ МВС України в Закарпатській області ( слідчого, тут і далі ) про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, гр. України, українця, з неповною середньою освітою, тимчасово не працює, одруженого, не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
З матеріалів за поданням вбачається, що 20 серпня 2010 року слідчий за згодою в.о. прокурора м. Ужгорода вніс до Ужгородського міськрайонного суду подання про обрання запобіжного заходу у виді взяття під варту щодо ОСОБА_2. У поданні слідчий посилається на те, що ОСОБА_2 вину в скоєнні злочину визнає повністю, «проте знає в обличчя свідків, на яких, перебуваючи на волі, може чинити вплив і цим перешкоджати встановленню істини в справі», продовжувати злочинну діяльність, - підозрюється в скоєнні злочину, за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років. Просив обрати щодо ОСОБА_2 запобіжний захід у виді взяття під варту.
З матеріалів кримінальної справи вбачається, що органом досудового слідства ОСОБА_2 підозрювався та обвинувачується у вчиненні злочину за таких обставин.
17 серпня 2010 року приблизно о 12-й годині 50 хвилин ОСОБА_2 біля будинку № 93 по вул. Олександра Невського в м. Ужгороді умисно, з метою одержання прибутку, збув за 300 гривень гр. ОСОБА_3 одноразовий шприц ємністю 5 мл. з наявною у ньому прозорою речовиною, яка містить діазепам й яка згідно висновку спеціаліста є психотропною, обіг якої обмежено. Встановлення кількості вмісту діючої речовини у наданій на дослідження рідині не проводилось у зв'язку з відсутністю приладової бази та атестованих зразків.
У постанові судді вказується на те, що викладені в поданні слідчого твердження про те, що ОСОБА_2 може ухилятись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі нічим не обґрунтовані. У підтвердження цих доводів у справі немає відомостей, а такі є лише припущенням і не є переконливим. Подання не містить посилання на інші фактичні дані про те, що ОСОБА_2 може ухилитись від слідства й суду, перешкоджати встановленню істини в справі шляхом впливу на свідків та продовжити злочинну діяльність і в чому це проявилось. ОСОБА_2 має постійне місце проживання, на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину, яка не працює, одружений, є інвалідом 3-ї групи, хворіє на відкриту форму туберкульозу та хронічний гепатит С, вину в скоєнні злочину визнає. З врахуванням наведеного, суддя прийшов до висновку про те, що тяжкість злочину в скоєнні якого ОСОБА_2 обвинувачується, не є достатньою підставою для його взяття під варту й відмовив у задоволенні подання.
В апеляції помічник прокурора м. Ужгорода вказує на те, що судом першої інстанції не враховані матеріали кримінальної справи, які підтверджують висновок слідчого про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини в справі та продовжувати злочинну діяльність. ОСОБА_2 скоїв тяжкий злочин, за який йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років, вину в скоєнні злочину визнає повністю, «проте знає в обличчя свідків, на яких, перебуваючи на волі, може чинити вплив і цим перешкоджати встановленню істини в справі», а також може продовжувати злочинну діяльність. Окрім цього, в апеляції вказується на те, що ОСОБА_2 може перешкоджати встановленню істини в справі та проведенню важливих слідчих дій «шляхом укладення домовленостей з іншими співучасниками». Просить постанову скасувати, а матеріали за поданням направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Заслухавши доповідь судді про суть постанови, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, прокурора, який підтримав доводи апеляції, пояснення адвоката ОСОБА_1, який вважав постанову законною та обґрунтованою, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляції не має.
Так, відповідно до вимог ст. ст.148, 150, 155 КПК України, підставою для обрання запобіжного заходу у виді взяття особи під варту є сукупність даних, які вказують на те, що вона буде намагатись ухилятись від слідства й суду або виконання процесуальних рішень, перешкоджати встановленню істини в справі або продовжувати злочинну діяльність. При цьому враховується тяжкість злочину, в якому особа обвинувачується, її вік, стан здоров'я, сімейний і матеріальний стан, вид діяльності та інші обставини, що її характеризують.
Висновки судді про відсутність законних підстав для взяття ОСОБА_2 під варту, колегія суддів визнає обґрунтованими й такими, що узгоджуються з вимогами закону та матеріалами кримінальної справи. Дослідивши матеріали кримінальної справи колегія суддів не здобула будь-яких даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_2, перебуваючи на волі, може перешкоджати встановленню істини в справі та продовжувати злочинну діяльність. При цьому колегія суддів враховує показання обвинуваченого ОСОБА_2, зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_2 визнає вину в скоєному, на що в апеляції посилається помічник прокурора, тому її доводи в цій частині відхиляє. Окрім цього, колегія суддів враховує те, що свідками по справі є співробітники міліції, які проводили оперативну закупку й на яких, за твердженням помічника прокурора, може впливати ОСОБА_2, визнаючи вину в скоєному.
Колегія суддів також враховує, що, згідно постанови про пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення «встановлення кількості вмісту діючої речовини в наданій на дослідження рідині не проводилось у зв'язку з відсутністю приладової бази та атестованих зразків», що у відповідності до вимог ст. 132 КПК України, ст. 307 КК України орган досудового слідства зобов'язаний встановити точний розмір психотропної речовини і при наявності передбаченого у таблиці 1.2 «Невеликих, великих та особливо великих розмірів психотропних речовин, що знаходяться в незаконному обігу», затверджених наказом № 188 від 01 серпня 2000 року Комітету з контролю за наркотиками Міністерства охорони здоров'я України, розміру настає кримінальна відповідальність. Вказане породжує сумніви в обґрунтованості пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення.
Необґрунтованими й не підтвердженими матеріалами кримінальної справи є і доводи апеляції про те, що ОСОБА_2 може перешкоджати встановленню істини в справі та проведенню важливих слідчих дій «шляхом укладення домовленостей з іншими співучасниками», оскільки в матеріалах кримінальної справи, в тому числі в постанові про пред'явлення обвинувачення, відсутні будь-які дані про те, що ОСОБА_2 вчинив діяння з іншими співучасниками. Між тим, в апеляції помічник прокурора не посилається на дані цих осіб, а також не посилається на матеріали кримінальної справи, які підтверджують ці доводи. На підтвердження викладених в апеляції доводів прокурор, який приймав участь у розгляді справи, також не навів апеляційному суду які-небудь дані або докази.
Висновки судді про те, що дані про особу ОСОБА_2 : має постійне місце проживання, на утриманні двох неповнолітніх дітей та дружину, яка не працює, одружений, є інвалідом 3-ї групи, хворіє на відкриту форму туберкульозу та хронічний гепатит С, колегія суддів визнає такими, що не свідчать про наявність законних підстав для взяття його під варту.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що один лише характер протиправного діяння, у вчиненні якого він підозрювався та обвинувачується, не може вважатися достатньою та належно обґрунтованою підставою для взяття його під варту, а висновки судді в цій частині такими, що узгоджуються з вимогами закону та ґрунтуються на матеріалах справи.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що постанова судді про відмову в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту є законною та обґрунтованою, що апеляція, яку подав помічник прокурора м. Ужгорода задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366, 382 КПК України, колегія суддів, -
апеляцію, яку подав помічник прокурора м. Ужгорода, який приймав участь у розгляді подання, залишити без задоволення.
Постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 27 серпня 2010 року про відмову в обранні щодо ОСОБА_2 запобіжного заходу у виді взяття під варту залишити без зміни.
Судді :