І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И. Справа №2-72)10.
м.Радомишль. 16 вересня 2010 року.
Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:головуючого судді Невмержицького І.М.при секретарі Пузійчук І.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радомишлі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору дарування жилого будинку,-
Позивач ОСОБА_1,посилаючись на те,що відповідач ОСОБА_2 порушив досягнуті між ними домовленості перед і під час укладання договору даруванн та те,що її волевиявлення під час укладання договору дарування не було вільним,просить суд розірвати договір дарування житлового будинку.Також позивач просила суд накласти заборону на відчудження спірного будинку та поновити їй строк позовної давності для звернення до суду так як на її думку строк пропущений з незалежних від неї причин.
Погоджуючись з аргументами позивача щодо поважності причин пропуску строку позовної давності для звернення до суду суд своєю Ухвалою про відкриття провадження по справі від 17 вересня 2009 року подовжив позивачу строк позовної давності для звернення до суду та своєю ж Ухвалою від тої ж дати задовольнив клопотання позивачки та наклав заборону на відчудження відповідачем жилого будинку за АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 позовні вимоги підтримали,вважають,що волевиявлення позивачки як до так і під час укладання договору дарування не було добровільним,що ОСОБА_2 порушив досягнену між ними домовленість про те,що в майбутньому цей будинок він залишить їй та її дітям тому просили договір розірвати.
Відповідач ОСОБА_2 на неодноразові виклики в судове засідання не з"явився,при цьому навіть не зазначаючи причину неявки(крім одного єдиного разу).
В судовому засіданні представники відповідача за письмовими довіреностями - ОСОБА_4,ОСОБА_5,ОСОБА_6 з позовними вимогами не погодилися,вважають,що волевиявлення ОСОБА_1 під час дарування жилого будинку було добровільним та вчинено з дотриманням вимог Закону тому просили суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог,зазначивши також,що на їх думку позивач пропустила строк позовної давності на звернення до суду.
Вислухавши пояснення позивача та її представника,представ-
ників відповідача,свідків,дослідивши письмові докази надані сторонами на обгрунтування своїх вимог та заперечень,суд приходить до висновку,що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 з 1977 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7,ІНФОРМАЦІЯ_1,що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 від 09 грудня 2006 року.
ІНФОРМАЦІЯ_2 чоловік позивачки - ОСОБА_7 помер у віці 36 років у м.Київ,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 23 листопада 2000 року і після його смерті на утриманні позивачки залишилося двоє малолітніх дітей.
Також судом встановлено,що весь зазначений період мати чоловіка позивачки - ОСОБА_8 перебувала у шлюбі з відповідачем ОСОБА_2
В 1994 році позивач ОСОБА_1 продала подарований її матір"ю гараж, а на отримані кошти вирішила купити для своєї сім"ї жилий будинок в АДРЕСА_1
(плануючи користуватися ним як дачним будинком) тим самим втілюючи в життя мрію її померлого чоловіка про жилий будинок в гарному природному місці де періодично могла б відпочивати вся їх сім"я, а виходячи з зазначеного згаданий будинок складає для позивачки не стільки матеріальну, а більше немайнову цінність оскільки є згадкою про її померлого чоловіка.
У зазначеному будинку позивачка періодично проживала та відпочивала зі своїми дітьми, а також до них періодично приїзжали гостювати свекруха позивачки - ОСОБА_8 зі своїм чоловіком ОСОБА_2,яких позивач вважала також членами своєї родини.
Неодноразово ОСОБА_8 зі своїм чоловіком ОСОБА_2 пропонували позивачці спочатку подарувати будинок її дітям,а потім поставили перед нею умову - вони будуть допомагати їй виховувати та утримувати дітей лише в тому разі,якщо вона відмовиться від наміру створити сім"ю з іншим чоловіком та якщо подарує належний їй жилий будинок в АДРЕСА_1 відповідачу(начебто з метою зберегти його для дітей позивачки),при цьому обіцяючи,що в подальшому позивачка і її діти будуть користуватися цим будинком як своїм, а в подальшому діти позивачки успадкують згаданий будинок,тим самим поставивши позивачку в тяжкий емоційний та психологічний стан фактично змусивши її укласти договір дарування будинку від 24 грудня 2001 року.
П.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними" стверджується те,що правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі ст.233 ЦК України,якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах,чим фактично відповідач з дружиною і скористалися.При цьому законодавець зазначає,що тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи та членів її сім"ї чи родичів,смерть годувальника,загроза втрати житла та інші обставини,для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин.
Відповідно до ст.229 ЦК України істотне значення також має помилка щодо природи правочину,прав та обов"язків сторін,таких властивостей і якостей речей,які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.
ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 70 років в м.Київ померла свекруха позивачки - ОСОБА_8,що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 05 червня 2007 року.
Як зазначила в судовому засіданні сама позивач та пояснили свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 - до смерті ОСОБА_8 вони часто збиралися разом і відпочивали своїми сім"ями в жилому будинку в АДРЕСА_1 ,а після згаданих подій,зокрема вже влітку 2008 року відповідач ОСОБА_2 заборонив позивачці та її дітям з онуком користуватися згаданим будинком так як вони не є його родичами, а вже в жовтні 2008 року позивач побачила на дверях будинку змінені замки, отже з зазначеного часу на думку суду позивач дізналася про реальну загрозу безповоротної втрати дарунка,який має для неї велику немайнову цінність.
У відповідності до ст.652 ЦК України у разі істотної зміни обставин,якими сторони керувалися при укладенні договору - договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,якщо інше не встановлено самим договором або не випливає із суті зобов"язання.Зміна обставин є істотною,якщо вони змінилися настільки,що якби сторони могли це передбачити,вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами,які істотно змінилися або щодо його розірвання,договір може бути розірваний або змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов.
На думку суду позивач ОСОБА_1 довела той факт,що відповідач ОСОБА_2 створює загрозу безповоротної втрати дарунка,що має для дарувальника велику немайнову цінність,оскільки між ними перестали існувати родинні відносини,при цьому відповідач всупереч домовленості між ними навіть унеможливлює користуватися їй та її сім"ї згаданим будинком і вказані обставини стверджуються вищезазначеними доказами,які були досліджені судом, а тому суд позовні вимоги задовольняє.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст.10,11,60,79,88,208,
209,212-215 ЦПК України,ст.ст.229,233,652 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику при розгляді цивільних справ про визнання правочинів недійсними" суд -,
Позовні вимоги задовольнити .
Договір дарування жилого будинку за АДРЕСА_1 від 22 грудня 2001 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - розірвати.
Стягнути з відповідача на користь позивачки сплачені останньою кошти при зверненні до суду: 140,00 грн. судового збору та 30,00 грн. за ІТЗ судового процесу, а всього 170,00 грн.
Заходи забезпечення позову згідно Ухвали Радомишльського районного суду від 17 вересня 2009 року про заборону відчудження зазначеного будинку - скасувати.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Житомирської області через Радомишльський районний суд протягом десяти днів починаючи з дня його проголошення.Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Суддя Радомишльського
районного суду І.М.Невмержицький.