"16" вересня 2010 р.Справа № 3/62/10
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Л.В. Поліщук,
суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
згідно розпорядження голови суду № 232 від 21.08.2010 р. здійснено заміну колегії суддів у складі Л.І. Бойко, Л.І. Бандури, Т.А. Величко на колегію у складі головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів Л.І. Бандури, В.Б. Туренко,
при секретарі судового засідання -О.О. Довбиш,
за участю представників сторін:
в судовому засіданні 26.08.2010 р.:
від позивача: Ф.В. Білицький,
від відповідачів:
1)ДП „Миколаївстандартметрологія”- С.А. Корованенко,
2)Миколаївської обласної ТРК - Міклухо І.М.,
від прокуратури: С.Г. Вербовщук,
в судовому засіданні від 16.09.2010 р.
від позивача: Ф.В. Білицький,
від відповідачів:
1)ДП „Миколаївстандартметрологія”- С.А. Корованенко, А.О. Цинєв,
2)Миколаївської обласної ТРК -не з'явився,
від прокуратури: К.Я. Будзул-Лавренюк,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”
на рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2010 р.
у справі № 3/62/10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс”
до 1) Державного підприємства “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”
2) Миколаївської обласної державної телерадіокомпанії
за участю Прокуратури Миколаївської області
про спростування недостовірної інформації, відшкодування моральної шкоди та збитків.
В судовому засіданні на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалася перерва до 16.09.2010 р.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Амальгама Люкс” звернулося з позовом до Державного підприємства “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”, Миколаївської обласної державної телерадіокомпанії про визнання такими, що є недостовірними та такими, що принижують престиж і ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” відомості, поширені Державним підприємством “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”, що пролунали 17 -18 лютого 2010р. у циклі телепередач “Телевізійні новини Миколаївщини” на телеканалі “Миколаїв”, який входить до структури Миколаївської обласної державної телерадіокомпанії, а саме: “Це підприємство (ТОВ “Амальгама Люкс”) випускало продукцію, використовуючи замість етилового спирту розчинник, тому ця продукція небезпечна для використання споживачами. Це паста „СУЛЬСЕНА”, шампунь „СУЛЬСЕНА”, крем „ВІТА” для рук”. Також позивач просив зобов'язати Миколаївську обласну державну телерадіокомпанію оголосити вступну та резолютивну частину судового рішення у даній справі на телеканалі “Миколаїв” у циклі телепередач „Телевізійні новини Миколаївщини” на протязі двох днів -не пізніше десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили; стягнення з Державного підприємства “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” на користь ТОВ “Амальгама Люкс” 100 000,00 грн. моральної шкоди (згідно уточнених позовних вимог від 21.06.2010 р.), а також 181 744,24грн. збитків. Позовні вимоги заявлені на підставі частини 4 статті 32 Конституції України, статей 22, 23, 91, 94, 277 Цивільного кодексу України, статті 64 Закону України “Про телебачення і радіомовлення”, та мотивовані тим, що зазначені вище відомості є недостовірними, а у зв'язку з їх поширенням позивач зазнав моральної та матеріальної шкоди, яка, на його думку, підлягає відшкодуванню за рахунок Державного підприємства “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”.
24.06.2010 р. від заступника прокурора Миколаївської області надійшло повідомлення про вступ у справу для представництва інтересів ДП „Миколаївстандартметрологія”.
Рішенням господарського суду Миколаївської області від 29.06.2010 р. позов задоволено частково: визнано такими, що є недостовірними та такими, що принижують престиж і ділову репутацію Товариства з обмеженою відповідальністю “Амальгама Люкс” відомості, поширені Державним підприємством “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”, що пролунали 17 лютого 2010р. в ефірі Миколаївської обласної державної телерадіокомпанії на телеканалі “Миколаїв” в інформаційній програмі „Телевізійні новини Миколаївщини”: „Це підприємство (ТОВ “Амальгама Люкс”) випускало продукцію, використовуючи замість етилового спирту розчинник, тому ця продукція небезпечна для використання споживачами. Це паста „СУЛЬСЕНА”, шампунь „СУЛЬСЕНА”, крем „ВІТА” для рук”; зобов'язано Миколаївську обласну державну телерадіокомпанію створити умови щодо оголошення в її ефірі диктором телеканалу “Миколаїв” вступної та резолютивної частини судового рішення у даній справі на телеканалі “Миколаїв” в інформаційній програмі “Телевізійні новини Миколаївщини” не менше як в двох її ефірних виходах та не пізніше десяти днів з дня набрання судовим рішенням законної сили; стягнуто з Державного підприємства “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” на користь ТОВ „Амальгама Люкс” 10 000,00 грн. моральної шкоди та 181 744,24 грн. збитків, а також судові витрати.
Рішення суду мотивоване тим, що Державним підприємством “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” не надано жодного доказу того, що поширена ним інформація є достовірною на дату її поширення -17.02.2010 р., оскільки, по-перше, на вказану дату відсутні документальні докази того, що рецептура позивача на косметичні вироби паста „СУЛЬСЕНА 1%”, паста „СУЛЬСЕНА 2%”, шампунь „СУЛЬСЕНА” та крем „ВІТА” для рук та нігтів містять такий інгредієнт як спирт етиловий, або його аналог -розчинник органічний універсальний, по-друге, використання позивачем у минулому при виробництві косметичних виробів, маркованих торговельною маркою “СУЛЬСЕНА”, розчиннику органічного універсального жодним чином не доводить, що такі вироби були, а тим більше є небезпечними для використання споживачами, так як відсутні докази небезпечності згаданого розчинника, або що такий розчинник заборонено використовувати при виробництві косметичної продукції. Щодо кремів „ВІТА для рук та нігтів” суд зазначив, що їх рецептури, за свідченням позивача, ніколи не містили такого інгредієнту як спирт етиловий, що не заперечував представник Державного підприємства „Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації”. У зв'язку з викладеним суд, пославшись на частину 4 статті 32 Конституції України, пункти 1, 3, 4, 6, 7 статті 277, пункт 1 статті 91 Цивільного кодексу України, статтю 64 Закону України „Про телебачення і радіомовлення”, дійшов висновку, що поширена інформація є недостовірною та порочить престиж і ділову репутацію позивача. Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди суд зазначив, що розмір моральної шкоди у сумі 10 000 грн. є достатнім для відновлення попереднього стану ділової репутації позивача. Позовні вимоги про відшкодування збитків суд визнав обґрунтованими та доведеними матеріалами справи.
Не погодившись з рішенням суду, ДП „Миколаївстандартметрологія” звернулося з апеляційною скаргою і поясненнями до неї, в яких просить оскаржуване рішення скасувати, в позові відмовити, наполягаючи на тому, що ТОВ „Амальгама Люкс” випускало небезпечну продукцію, а тому інформація, що пролунала в ефірі, є достовірною. Одночасно скаржник зазначив, що позивач вибрав неправильний спосіб спростування інформації, не довів наявність і розмір збитків у вигляді упущеної вигоди та причинний зв'язок між збитками і поширенням інформації щодо випускаємої ним продукції. Також відповідач вважає безпідставними вимоги щодо відшкодування моральної шкоди.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ „Амальгама Люкс” просить рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Прокуратура підтримує апеляційну скаргу.
Представник Миколаївської обласної державної телерадіокомпанії проти рішення суду не заперечує і зазначив, що виконає його.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.
Згідно з пунктами 1, 3, 4, 6, 7 ст. 277 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Поширювачем інформації, яку подає посадова чи службова особа при виконанні своїх посадових (службових) обов'язків, вважається юридична особа, у якій вона працює. Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих або інших засобах масової інформації, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації у тому ж засобі масової інформації в порядку, встановленому законом. Якщо відповідь та спростування у тому ж засобі масової інформації є неможливими у зв'язку з його припиненням, така відповідь та спростування мають бути оприлюднені в іншому засобі масової інформації, за рахунок особи, яка поширила недостовірну інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати людині.
Статтею 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.
Отже, за змістом приписів статті 91 ЦК право на спростування недостовірної інформації, передбачене статтею 277 ЦК, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта.
Відповідно до статті 200 ЦК України інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі. Суб'єкт відносин у сфері інформації може вимагати усунення порушень його права та відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої такими правопорушеннями.
Згідно ст. 64 Закону України “Про телебачення і радіомовлення” № 3759-XII громадянин або юридична особа мають право вимагати від телерадіоорганізації спростування поширених у її програмі чи передачі відомостей, які не відповідають дійсності та/або принижують честь і гідність особи.
Отже, системний аналіз наведених норм свідчить про те, що за відсутності доказів достовірності поширеної відповідачем інформації позов про спростування цієї інформації підлягає задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 43 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Зі змісту спірних правовідносин, враховуючи принцип презумпції добропорядності, вбачається, що обов'язок доказування достовірності поширеної інформації покладається на особу, яка цю інформацію поширила, тобто на відповідачів зі справи.
В обґрунтування достовірності поширеної інформації ДП „Миколаївстандартметрологія” надав єдиний доказ -акт перевірки додержання вимог стандартів, норм і правил № 124 від 04.06.2008 р. (а.с.62-78, т.2), з якого вбачається, що в 2008 р. відповідачем при перевірці партії пасти „Сульсена”, дата виготовлення 17.04.2008 р. в кількості 22 365 шт., встановлена невідповідність вимогам ТУ У00333902.001-99 за маркуванням (на футлярі невірно зазначений склад продукту: замість використання спирту етилового денатурованого фактично використаний розчинник органічний натуральний). Стосовно шампуня „Сульсена”, то в його склад ніколи не входив ні спирт етиловий денатурований, ні розчинник органічний універсальний. А крем „Віта” для рук взагалі не перевірявся. Експертиза перевіреної партії пасти „Сульсена” не проводилася, а тому посилання скаржника на лист Інституту гігієни та медичної екології ім. О.М. Марзєєва № 33.9/3204 від 09.06.2008 р. як на доказ небезпечності цієї продукції для використання споживачами, є безпідставним, тим більше, що у вказаному листі лише зазначено, що подана інформація на розчинник не дає змогу вирішити питання застосування його в якості сировини косметичної (а.с. 39, т.2).
Одночасно, матеріали справи містять висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи за 2008-2009 р. на окремі види продукції, в тому числі на пасту „Сульсена”, сертифікати відповідності за 2009-2010 р. та інші докази, які свідчать, що продукція ТОВ „Амальгама Люкс” періодично перевіряється та отримує необхідні сертифікати про відповідність вимогам технічних умов.
За таких обставин, апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого господарського суду, що поширена ДП „Миколаївстандартметрологія” інформація: „Це підприємство (ТОВ “Амальгама Люкс”) випускало продукцію, використовуючи замість етилового спирту розчинник, тому ця продукція небезпечна для використання споживачами. Це паста “СУЛЬСЕНА”, шампунь “СУЛЬСЕНА”, крем “ВІТА” для рук” -є недостовірною та порочить престиж і ділову репутацію позивача на дату її поширення -17.02.2010 р., а тому вона повинна бути спростована.
Отже, суд правомірно задовольнив позовні вимоги в цій частині.
Також апеляційна інстанція погоджується з висновком суду щодо відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 грн. з урахуванням принципу розумності і справедливості.
Згідно з частиною другою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Частиною першою статті 1167 названого Кодексу передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Отже, фактами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння моральної шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, а також вини останнього в її заподіянні.
В обґрунтування заявленого розміру моральної шкоди позивач надав розрахунок розміру моральної шкоди та збитків, завданих ТОВ “Амальгама Люкс” у зв'язку із розповсюдженням Державним підприємством “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” у лютому 2010р. недостовірної інформації щодо якості продукції, що виробляється під знаками для товарів і послуг “СУЛЬСЕНА” та “ВІТА” станом на 01.03.2010р., який був складений суб'єктом оціночної діяльності -ТОВ “Фінпрайс” м. Київ, із якого вбачається, що розмір компенсації моральної шкоди, завданої позивачу становить: 1 266 475,00 грн.
Також, позивач надав суду комерційну пропозицію Приватного підприємства “Служба реклами Деменських” від 25.06.10р., із якої вбачається, що для відновлення позивачем попереднього стану його ділової репутації на території м. Миколаєва та у Миколаївській області, зокрема, репутації торговельних марок “СУЛЬСЕНА” та “ВІТА”, необхідно провести рекламну компанію, вартість якої складає 101175,00 грн.
Причинний зв'язок між поширенням 1-відповідачем недостовірної інформації і негативними наслідками (моральною шкодою), яку зазнав позивач, полягає у приниженні його ділової репутації як виробника косметичної продукції, а також дискредитації його торговельної марки “ВІТА” та добре відомої українським споживачам торговельної марки “СУЛЬСЕНА”, престиж яких позивач завойовував довгий час, прикладаючи певні зусилля та витрачаючи грошові кошти.
Проте, апеляційна інстанція не погоджується з рішенням суду про задоволення позову в частині відшкодування збитків у вигляді неотриманих позивачем доходів у сумі 181 744,24 грн., яка складає вартість продукції, від якої відмовився покупець СПД ОСОБА_10, з огляду на таке.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 22 ЦК України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
В судовому засіданні представник позивача пояснив, що ТОВ „Амальгама Люкс” є крупним виробником косметичної продукції та поставляє продукцію не тільки по всій території України, а й в Білорусію, Росію та інші країни. Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди, надав в якості доказів договір поставки № СБ-367 від 06.07.2004 р., специфікацію № 810 від 12.02.2010 р., лист ПП ОСОБА_11 про скорочення переліку і кількості продукції згідно специфікації № 810 від 12.02.2010 р.
Проте, часткова відмова ПП ОСОБА_11 від частини продукції позивача, ще не свідчить про спричинення ТОВ „Амальгама Люкс” збитків у вигляді упущеної вигоди, а відтак позивач не довів позовні вимоги в цій частині відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи викладене, апеляційна інстанція доходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та скасування рішення місцевого господарського суду в частині стягнення з Державного підприємства „Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” 181 744, 24 грн. збитків.
Керуючись ст.ст. 99, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -
постановив:
Апеляційну скаргу Державного підприємства „Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Миколаївської області від 29.06.2010 р. у справі № 3/62/10 скасувати частково, виклавши пункти 4, 5 резолютивної частини рішення в слідуючій редакції:
„4. В іншій частині позову відмовити.
5.Стягнути з Державного підприємства „Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” на користь ТОВ „Амальгама Люкс” 124 грн. витрат на ІТЗ судового процесу та 100 грн. державного мита.”
В іншій частині рішення залишити без змін.
Стягнути з ТОВ „Амальгама Люкс” на користь Державного підприємства “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” витрати по сплаті держмита за апеляційний перегляд справи в сумі 859,15 грн.
Доручити господарському суду Миколаївської області видати відповідні накази.
Видати Державному підриємству “Миколаївський регіональний центр стандартизації, метрології та сертифікації” довідку на повернення зайво сплаченого держмита за п/дорученням № 36 від 07.07.2010 р. в сумі 406,85 грн.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя Л.В. Поліщук
Суддя Л.І. Бандура
Суддя В.Б. Туренко
Повний текст постанови підписано 21.09.2010 р