10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(8-0412) 48-16-02
"14" вересня 2010 р. Справа № 17/368
Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Майора Г.І.
суддів: Горшкової Н.Ф.
Філіпової Т.Л.
при секретарі Щепанській Т.П. ,
за участю представників сторін:
від позивача: Барановський І.І., довіреність від 10.04.2010р.,
від відповідача: не з'явився,
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", смт. Миропіль Романівського району Житомирської області
на рішення господарського суду Житомирської області
від "01" червня 2010 р. у справі № 17/368 (суддя Шніт А.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект", м. Коростень Житомирської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт",
смт. Миропіль Романівського району Житомирської області
про стягнення 14 955,82 грн.,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" 25 березня 2010 року звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на його користь 14955,82 грн., з яких 11324,00 грн. заборгованості, 2976,25 грн. інфляційних нарахувань, 655,57 грн. 3% річних.
29 квітня 2010 року від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просить суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь 11578,84 грн., з яких 11324,00 грн. заборгованості, 211,10 грн. інфляційних нарахувань, 43,74 грн. 3% річних.
Рішенням господарського суду Житомирської області від 01.06.2010 року у справі №17/368 позов задоволено частково: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" 11324,00 грн. заборгованості, 101,92 грн. інфляційних нарахувань, 41,88 грн. 3% річних, 114,68 грн. витрат по сплаті державного мита, 180,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 109,18 грн. інфляційних нарахувань, 1,86 грн. 3% річних відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Граніт" звернулося до суду з апеляційною скаргою, якій просить скасувати вищевказане рішення та відмовити в задоволенні позову, судові витрати покласти на позивача.
Вказує на те, що акти здачі-приймання робіт (надання послуг) підписані різними особами, прізвища яких та їх посадове становище не зазначено. Згідно п.12.18 Статуту ТОВ "Граніт" укладання угод, договорів, правочинів віднесено до компетенції генерального директора товариства.
Вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що строк виконання зобов'язання настав у ТОВ "Граніт" 15.02.2010 року суперечить змісту претензії, в якій чітко зазначено, що ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" надало ТОВ "Граніт" місячний термін для оплати, тобто до 15.03.2010 року. Тому розмір нарахованої пені, інфляційних нарахувань та інших санкцій повністю не відповідає порядку їх нарахування, так як термін прострочення виконання зобов'язань визначений хибно.
Крім того, посилається на ст.32 ГПК України та зазначає, що господарський суд Житомирської області не встановив обставини справи, а керувався лише ствердженнями позивача, наданими ним документами, не була проведена звірка розрахунків між сторонами.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" у відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів апеляційної скарги.
Зазначає, що вимоги позивача грунтувалися на обставині невиконання договірних зобов'язань відповідачем, одним з доказів були акти здачі-прийняття робіт. Посилаючись на ч.2 ст.530 ЦК України вважає, що позивачем правомірно проведений розрахунок.
Представник ТОВ "Граніт" в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не попередив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги.
Представник ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" в судовому засіданні заперечив проти доводів апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Вважає рішення господарського суду Житомирської області законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.
Враховуючи приписи статті 101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника ТОВ "Граніт", належним чином та своєчасно повідомленого про дату, час та місце судового засідання, про що свідчить реєстр відправки рекомендованої кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 02.07.2010 року (а.с.70), не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності вищевказаного представника.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Промкомплект" (позивач) виконало роботи Товариству з обмеженою відповідальністю "Граніт" (відповідач) на загальну суму 26324,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг): №ОУ-0000059 від 21.03.2008р., №ОУ-0000098 від 14.05.2008р., №ОУ-0000099 від 14.05.2008р. (а.с.7-9).
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько- господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільної законодавства.
Таким чином, момент, коли боржник буде вважатися таким, що прострочив виконання, настане зі спливом семиденного строку після надіслання кредитором вимоги щодо виконання зобов'язання боржником. З цього ж моменту буде вважатись порушення права кредитора і виникнуть підстави для звернення до суду за захистом порушених прав.
У відповідності з вищезазначеною статтею Цивільного кодексу України, позивач направив відповідачу вимогу (претензію) від 05.02.2010 року №05/02-3 (поштова квитанцій №2547 від 08.02.2010 року) (а.с.10,17) про сплату боргу.
Таким чином, строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 15.02.2010 року, оскільки вимога про оплату заборгованості була направлена 08.02.2010 року.
Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого, станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість перед позивачем за отриманий товар та надані послуги в сумі 11324,00 грн.
Згідно ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача 3% річних за період з 13.02.2010 року по 01.04.2010 року становить 43,74 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3% річних не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 15.02.2010р., про що зазначалось вище.
Враховуючи викладене, сума 3% річних за періоді 16.02.2010 року по 01.04.2010 року: (11324,00 (сума боргу) х 3% х 45 (кількість прострочених днів) : 365 (кількість днів у 2010 році) = 41,88 грн.
Згідно розрахунку позивача сума інфляційних нарахувань за лютий 2010 року - березень 2010 року становить 211,10 грн.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив, розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 15.02.2010 року, про що зазначалось вище.
Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.
При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, відповідно умовно слід рахувати, що сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця індексується з періоду з врахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається із слідуючого місяця.
Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись за березень 2010р.
Таким чином, розрахунок інфляційних нарахувань за березень 2010 року: (11324,00 (сума боргу) х 100,9% (індекс інфляції за березень 2010р.) / 100% -11324,00 (сума боргу) = 101,92 грн.
Сума інфляційних нарахувань становить 101,92 грн.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.
З приписами статті 193 ГК України кореспондуються положення статті 526 ЦК України щодо належного виконання сторонами зобов'язання.
Окрім того, відповідно до ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, крім випадків, передбачених законом або договором.
Враховуючи викладене, господарський суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов частково на суму 11467,80 грн., з яких: 11324,00 грн. заборгованості, 101,92 грн. інфляційних нарахувань, 41,88 грн. 3% річних, а в частині стягнення 109,18 грн. інфляційних нарахувань, 1,86 грн. 3% річних відмовив.
Інші доводи апеляційної скарги спростовується вищенаведеним та не є підставою для скасування рішення господарського суду першої інстанції.
Тому рішення господарського суду Житомирської області від 01.06.2010 року у справі №17/368 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ "Грант" - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд,-
1. Рішення господарського суду Житомирської області від 01 червня 2010 року у справі №17/368 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Граніт", смт Миропіль Романівського району Житомирської області - без задоволення.
2. Справу №17/368 повернути до господарського суду Житомирської області.
Головуючий суддя Майор Г.І.
судді:
Горшкова Н.Ф.
Філіпова Т.Л.
Віддрук. 4 прим.: 1 - до справи; 2,3 сторонам; 4 - в наряд