Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"11" вересня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/2974/23
Господарський суд Харківської області у складі
судді Чистякової І.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239)
до Фізичної особи-підприємця Луценко Олени Олександрівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про стягнення 236 436,18 грн.
без виклику учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області із позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Луценко Олени Олександрівни (відповідач) про стягнення заборгованості за договором № 308510-КС-006 про надання кредиту від 03.12.2021, що становить 236 436,18 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 80 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 148 711,33 грн та суми прострочених платежів за комісією - 7 724,85 грн. Позивач також просить стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2 837,23 грн та розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.
Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 308510-КС-006 про надання кредиту від 03.12.2021 в частині здійснення повної та своєчасної сплати кредиту, процентів та комісії.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 12.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2974/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз'яснено відповідачу, що згідно ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відповіді на відзив.
В цій же ухвалі суду від 12.07.2023 про відкриття провадження у справі задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства "УНІВЕРСАЛ БАНК" (код ЄДРПОУ 21133352, місцезнаходження: 04082, місто Київ, вулиця Автозаводська, будинок 54/19) інформацію, що містить банківську таємницю, а саме:
- чи випускалася банківська картка № НОМЕР_2 на ім'я Луценко Олена Олександрівна (РНОКПП - НОМЕР_1 );
- про рух коштів (виписку) по банківській картці № НОМЕР_2 за період з 03.12.2021 року по 07.01.2022 року включно.
При цьому, в ухвалі суду від 12.07.2023 про відкриття провадження у справі встановлено Акціонерному товариству "УНІВЕРСАЛ БАНК" строк для подання витребуваної інформації до 10 серпня 2023 р. включно та роз'яснено, що у разі неможливості подати витребувану інформацію у встановлені строки, необхідно повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення цієї ухвали.
Судом установлено, що копію ухвали суду від 12.07.2023 про відкриття провадження у цій справі отримано Акціонерним товариством "УНІВЕРСАЛ БАНК" 18.07.2023, що підтверджується повернутим до суду поштовими повідомленнями про вручення за номером 6102256670266, проте Акціонерне товариство "УНІВЕРСАЛ БАНК" витребувану судом інформацію у встановлені строки - до 10.07.2023 до суду не надало та не повідомило про неможливість подання витребуваної інформації із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня вручення вказаної ухвали суду.
Позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що підтверджується повернутим до суду поштовим повідомленням про вручення позивачу 17.07.2023 копії ухвали суду від 12.07.2023 про відкриття провадження у цій справі.
14.08.2023 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача - адвоката Федорова Д.С. надійшов відзив на позовну заяву (вх.№21609), в якому останній просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 16.07.2023 у справі №922/2974/23 задоволено клопотання відповідача про поновлення процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву. Поновлено процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву. Прийнято відзив на позовну заяву до розгляду.
У відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову зокрема посилаючись на те, що позивач не виконав умов договору та Правил про надання грошових коштів стосовно надання відповідачу кредиту, а договір № 308510-КС-006 не був укладений з огляду на те, що з аналізу вимог ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію" та ст. 1054 Цивільного Кодексу України вбачається, що пропозиція укласти електронний договір кредиту (оферта) повинна містити істотні умови договору, зокрема щодо розміру та порядку сплати процентів. Така пропозиція (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію"). За твердженням відповідача позивач не направляв відповідачу (не розміщував) клієнту в ІТС індивідуальну оферту (з відповідними активними посиланнями), яка містить істотні умови Договору, що підтверджується роздруківкою з особистого кабінету відповідача на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, з якої вбачається відсутність розміщеної індивідуальної оферти, яка містить істотні умови договору, а першими розміщеними документами є Правила 308510-КС-006 від 03.12.2021 (додаток 16 до позову) та Договір 308510-КС-006 від 03.12.2021 (додаток 3 до позову). Так, після залишення телефонного номеру відповідача на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 йому зателефонував менеджер та повідомив, що наразі діє акційна пропозиція для нових клієнтів позивача для підтримки малого та середнього бізнесу, а саме отримання безпроцентної позики строком на дванадцять місяців, для чого необхідно лише заповнити анкету на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1. Після заповнення анкети, без ознайомлення з істотними умовами договору, відповідачу на його мобільний номер надійшов смс-пароль, який він ввів на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1. Після цього, автоматично, до особистого кабінету відповідача було загружено Правила 308510-КС-006 від 03.12.2021 (додаток 16 до позову) та Договір 308510-КС-006 від 03.12.2021 (додаток 3 до позову). На підставі викладеного, відповідач стверджує, що він не отримував пропозиції укласти електронний договір (оферта) з істотними умовами такого договору, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом, а тому вказаний договір не є укладеним в силу ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Крім того, відповідачем зазначено, що згідно з ч.2 ст.7 Закону України "Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Так, позивачем долучено до позовної заяви "3. 308510-КС-006_Договор.pdf." (додаток 3 до позову) у формі електронного документу формату PDF, який не містить жодного підпису, як і електронного, а сам документ підлягає можливості редагування. Такі обставини на думку відповідача свідчать про істотне порушення вимог ч.2 ст.7 Закону України "Про електронну комерцію" та створюють для позивача можливість внесення будь-яких змін до цього договору в односторонньому порядку та опублікування в особистому кабінеті на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1, адміністратором якого є позивач. Позивачем також долучено додаток "9. Мониторинг Открытие.pdf."), однак відповідач заперечує факт відправки договору та Правил кредитування на електронну пошту та ознайомлення із їх змістом, що підтверджується фотографіями з електронної пошти відповідача.
Щодо порушення умов договору № 308510-КС-006 про надання кредиту від 03.12.2021 в частині перерахування коштів відповідачем у відзиві зазначено зокрема, що всупереч вимог ч.1 ст.13 Закону України "Про електронну комерцію", п.14 Постанови Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів" кредит з цільовим призначенням - для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності, або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності видавався відповідачу - фізичній особі-підприємцю, шляхом переказу на поточний рахунок фізичної особи для власних потреб (картковий рахунок № НОМЕР_2 ) - НОМЕР_3 , а не на поточний рахунок для здійснення підприємницької діяльності фізичній особі - підприємцю відповідно до абз.2 п.40 Постанови Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів" (далі - Інструкція 492). Такі обставини позбавили відповідача можливості розпорядитися кредитними коштами з метою здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності, або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності, оскільки відповідно до вимог ч.1 ст.13 Закону України "Про електронну комерцію", п.14 Постанови Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 492 "Про затвердження Інструкції про порядок відкриття і закриття рахунків клієнтів банків та кореспондентських рахунків банків - резидентів і нерезидентів" забороняється використовувати поточні рахунки фізичних осіб, що відкриваються для власних потреб, для проведення операцій, пов'язаних із здійсненням підприємницької та незалежної професійної діяльності. На підставі викладеного, відповідач стверджує, що стороною Договору відповідач виступав як фізична особа підприємець, а кредит мав видаватись з метою його використання у його господарській діяльності, проте в подальшому кошти були перераховані йому як фізичній особі, без використання статусу підприємця, на його власний розрахунковий рахунок, який заборонено використовувати для господарської діяльності, що унеможливило його розпорядитися коштами у належний спосіб з метою здійснення господарської діяльності, отримати прибуток та повернути позику. Отже на думку відповідача позивач не виконав належним чином зобов'язання по перерахуванню коштів відповідачу як підприємцю з метою здійснення господарської діяльності. Відповідачем також зазначено, що згідно з ч.5 ст.13 Закону України "Про електронну комерцію" здійснення оплати відповідно до умов, зазначених у пропозиції укласти електронний договір, без виконання інших умов та/або без надання усіх відомостей, визначених у такій пропозиції, не вважається прийняттям пропозиції укласти електронний договір (акцептом), а оплата вважається неналежною та підлягає поверненню особі, яка її здійснила. Відповідач вважає, що під час здійснення оплати позивачем не було виконано наступних умов пропозиції укласти договір № 308510- КС-006 про надання кредиту від 03.12.2021, а саме: п. 1 договору № 308510-КС-006 про надання кредиту від 03.12.2021 стосовно надання грошових коштів Позичальнику як фізичній особі-підприємцю; абзацу 3 п.1 стосовно надання коштів для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності, або будь-якої іншої не забороненої законом діяльності; п.2.1. Правил про надання грошових коштів у кредит, згідно яких кредит надається Позичальнику для придбання товарів (робіт, послуг) здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої, незабороненої законом, діяльності. Відповідач також вважає, що з урахуванням того, що грошові кошти були перераховані на особистий картковий рахунок відповідача без використання статусу фізичної особи-підприємця, ці грошові кошти можуть бути повернені на підставі ч.5 ст.13 Закону України "Про електронну комерцію", ч. 1 ст. 1212 ЦК України, однак позовні вимоги про стягнення процентів за користування кредитом та комісій не підлягають задоволенню, оскільки господарське зобов'язання в частині перерахування коштів саме фізичній особі-підприємцю не було виконано з боку позивача, а тому мета отримання коштів (здійснення господарської діяльності) досягнута не була, що є істотним порушенням взятого господарського зобов'язання з боку позивача.
06.08.2023 через підсистему "Електронний суд" позивач подав письмові пояснення, які зареєстровано 07.09.2023 (вх.№24094), в яких щодо доводів відповідача про те, що грошові кошти у вигляді кредиту були перераховані позивачем за Кредитним договором на поточний банківський рахунок відповідача, в той час як на думку відповідача Інструкцією 492 такі рахунки забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності, позивачем зазначено зокрема, що по- перше, Кредитний договір був укладений між ТОВ "БІЗПОЗИКА" та ФОП Луценко Оленою Олександрівною у повній відповідності до норм чинного законодавства України (статей 205, 207, 638, 1047, 1055, 1057 ЦК України, статтею 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статтею 11 Закону України "Про електронну комерцію", Положенням про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит), затверджених Постановою Правління НБУ № 113 від 03.11.2021) - після того, як його сторони досягли згоди із всіх його істотних (суттєвих) умов. У відповідності до змісту Кредитного договору та Правил про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (далі-Правила), які є невід'ємною частиною зазначеного Договору, перерахування суми кредиту не могло відбуватись інакше як за банківськими реквізитами, які були самостійно надані ФОП Луценко Оленою Олександрівною Кредитодавцю, адже без такого надання банківських реквізитів ТОВ "БІЗПОЗИКА" взагалі було б об'єктивно позбавлено можливості виконати свої зобов'язання за Кредитним договором (в частині перерахування Позичальнику суми кредиту). Позивачем також зазначено, що як вбачається із змісту Інструкції 492, вона регламентує відносини між клієнтами (власниками банківських рахунків) та обслуговуючими їх банками, відповідно: а) відносини щодо відкриття та подальшого використання банківських рахунків, які належать ФОП Луценко Олені Олександрівні, складаються між нею та обслуговуючим такі рахунки - на підставі договору банківського рахунку (стаття 1066 ЦК України); б) зобов'язання щодо використання банківського рахунку (в тому числі і щодо надання його реквізитів третім особам- платникам коштів на такий рахунок), наданого ФОП Луценко Оленою Олександрівною до ТОВ "БІЗПОЗИКА" для перерахування суми кредиту за Кредитним договором, покладаються виключно на ФОП Луценко Олену Олександрівну як на сторону договору банківського рахунку, а ТОВ "БІЗПОЗИКА" в будь-якому випадку не може нести будь-якої відповідальності за використання банківського рахунку, який йому не належить, адже вона не є стороною договору банківського рахунку, через що ТОВ "БІЗПОЗИКА" аж ніяк не може: - використовувати банківський рахунок, який належить ФОП Луценко Олені Олександрівні (зарахування коштів на рахунок третьої особи взагалі не може вважатись його використанням); - порушувати його умови, як і умови Інструкції 492 на чому наполягає представник ФОП Луценко Олена Олександрівна у відзиві на позовну заяву. На підставі викладеного, позивач вважає, що саме ФОП Луценко Олена Олександрівна, яка є власником банківського рахунку в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", який обслуговується за допомогою банківської карти № НОМЕР_2 , інформацію про яку саме ФОП Луценко Олена Олександрівна надала до ТОВ "БІЗПОЗИКА" (відображена у Витягу з анкети клієнта Луценко О.О. , наданому ТОВ "БІЗПОЗИКА" в якості додатку до позовної заяви, яка знаходиться в матеріалах цієї судової справи) в якості банківського реквізиту, по яких слід перераховувати суму кредиту, несе відповідальність та можливі ризики, включаючи і негативні наслідки, викладені у відзиві на позовну заяву, які як вважає ФОП Луценко Олена Олександрівна (в особі його представника по цій судовій справі адвоката Федорова Д.С.), а покладення будь-якої відповідальності за такі дії на ТОВ "БІЗПОЗИКА" (включаючи і визнання Кредитного договору недійсним) є безпідставною та незаконною. До того ж, позивач вважає, що враховуючи статус та правовий режим банківських рахунків для здійснення підприємницької діяльності та поточних рахунків, відкритих як для приватної фізичної особи, ФОП Луценко Олена Олександрівна не була жодним чином обмежена нормами Інструкції 492 одразу ж після зарахування суми кредиту хоча б і на його поточний рахунок, самостійно перерахувати зазначені грошові кошти на будь-який його банківський рахунок, відкритий для здійснення ним підприємницької діяльності (частина перша пункту 14 Інструкції 492 дозволяє клієнтові здійснювати за таким рахунком будь-які розрахункові операції, в тому числі і перерахування грошових коштів на власні банківські рахунки) з метою уникнення ситуації, коли б вона неправомірно використовувала належні йому банківські рахунки та/або для нього в подальшому виникали б ситуації, які покладають на нього додатковий податковий тягар у відповідності до зазначених у відзиві норми ПК України. Позивач вважає, що у відзиві містяться лише припущення позивача з приводу їх настання, але аж ніяк не доведено, що такі наслідки для нього вже настали. Відтак, вони з цієї причини не можуть бути визнані доказами по цій судовій справі в якості обгрунтування відзиву на позовну заяву в розумінні норм статті 73 ГПК України. Позивачем також зазначено, що відповідач отримавши грошові кошти від Кредитодавця використовувала їх та навіть частково виконала свої грошові зобов'язання за Кредитним договором і лише після того як позивачем було подано цей позов до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач вирішила оприлюднити вище викладену інформацію.
Щодо доводів відповідача про начебто відсутності доказів укладення Кредитного договору та його істотних умов позивачем зазначено, що в якості додатку до позовної заяви позивачем було додано Кредитний договір, укладений в електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі Позивача на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 (особистий кабінет позичальника). Зазначений Договір був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора G7582, відправленого йому на його номер телефону НОМЕР_4 , визначений ним як фінансовий, і також відображений в якості такого, що належить відповідачу також і у відзиві. У відповідності до норм статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" (далі - Закон про електронні документи) https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/851-15#Text: - електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа; - склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством; - електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму; - візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Відповідно до ст.1 зазначеного Закону обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили. Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги" (далі - Закон про електронні послуги) https://zakon.rada.gov.Ua/laws/show/2155-19#Text. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону про електронні документи). Згідно з нормами статті 7 Закону про електронні документи: - у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа; - якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу; - оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством. Статтями 9- 12 Закону про електронні документи встановлено, що: - електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів; - відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ; - електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора; - у разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. - перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису. Згідно з п.12 ч.1 статті 1 Закону про електронні послуги електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п.23 ч.1 ст.1 зазначеного Закону про електронні послуги). Водночас, відповідно до ч.1 ст.96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. В частині другій та третій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги; учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом. Проте паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України). Таким чином, подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (частина п'ята статті 96 ГПК України). Такі саме висновки містяться в Постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, від 13.10.2021 по справі № 923/1379/20, від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21. До того ж, у відповідності до пункту 66 Постанови Верховного Суду від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21 суди про розгляді справ мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує. Зважаючи, що у відзиві відповідач жодними належними та допустимими доказами у розумінні норм ГПК України не доводить відсутність цілісності Кредитного договору, то будь-які протилежні за змістом ствердження відповідача із зазначеного питання взагалі не заслуговують на увагу і з цієї причини не можуть бути розглядатись в якості підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача. Згідно з повідомленням Нацкомфінпослуг від 13.02.2019 "Щодо порядку укладення електронного договору", встановлено, що для Нацкомфінпослуг належним доказом підтвердження укладення фінансовою установою зі споживачем електронного договору може бути посвідчена керівником фінансової установи роздруківка інформації з електронного файлу, що визначає послідовні дії учасників електронної комерції (фінансової установи та споживача) в ІТС (далі - Візуальна форма послідовності дій, щодо укладення електронного договору, якою зафіксовано чітку послідовність (хронологію) всіх дій фінансової установи та споживача щодо укладання електронного договору в інформаційно-телекомунікаційній системі, яку фінансова установа використовує для укладення електронних договорів. На підтвердження укладення електронного Кредитного договору позивач вже раніше разом із позовною заявою та в якості додатку до неї надавав до суду та відповідачу Візуальну форму щодо укладення електронного Кредитного договору (далі - Візуальна форма), з чіткою хронологією укладення останнього. Таким чином, окрім наданого позивачем до суду цілісного Кредитного договору, зазначена Візуальна форма також є належним та допустимим доказом в розумінні вищезазначених положень чинного законодавства України. При цьому, позивач звертає увагу суду, що в преамбулі Візуальної форми, наданої до суду, зазначаються, в т.ч. і наступні відомості: - РНОКПП Відповідача (НОМЕР_1); - номер телефону відповідача ( НОМЕР_4 , який відповідає тому, що зазначений відповідачем у відзиві). Відтак, позивач вважає, що позивачем були надані до суду належні та допустимі докази в розумінні норм ГПК України, що підтверджують факт укладення Кредитного договору у відповідності до норм чинного законодавства України, що спростовує протилежні висновки відповідача із зазначеного питання, висловлені ним у відзиві. Будь-яких доказів на спростування вищезазначеного відповідачем, а рівно як і доказів того, що Кредитний договір укладався не відповідачем у відзиві наведено не було, хоча саме відповідач в такому випадку повинен довести факт неукладення Кредитного договору і саме на нього у відповідності до норм ГПК України покладено тягар доказування відсутності укладення Кредитного договору, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленого ним у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20. У відповідності до положень статті 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним (тобто і укладеним), якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У відзиві відповідач будь-яким чином не зазначає підстав для визнання Кредитного договору неправомірним (недійсним). Як вже зазначалось в позовній заяві, 03.12.202. позивач видав відповідачу Кредит у розмірі 80 000,00 грн шляхом перерахування зазначеної суми на картковий рахунок № НОМЕР_2 , вказаний Позичальником в особистому кабінеті на сайті https://bizpozyka.com/, що підтверджується витягом з анкети клієнта та довідками про перерахування коштів, які були надані позивачем разом з позовною заявою, чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі, Проте до теперішнього часу відповідач лише частково сплатив позивачу заборгованість за Договором в розмірі 16 337,50 грн, що підтверджується інформаційними довідками ТОВ "Платежі онлайн" TM Platon від 22.08.2023 за №№ 348/08 та 347/08. Отже зробивши 2 (два) платежі з метою виконання умов Договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання Договору і, відповідно щодо правомірності вимог позивача за Договором про надання кредиту № 308510-КС-006 від 03.12.2021. Це відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду викладеній у постанові від 23.12.2020 по справі №127/23910/14-ц, а саме: "Часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій є тією дією, яка свідчить про визнання ним боргу". При цьому, вищевказані факти перерахування суми кредиту позивачем відповідачу в повному обсязі та часткового виконання відповідачем його грошових зобов'язань за Кредитним договором самостійно визнаються відповідачем за текстом відзиву на позовну заяву. Зважаючи на вищезазначене, а також враховуючи положення пункту 6.38. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 227/3760/19-ц, в якому визначено зокрема, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, що мало місце в даному випадку у відносинах між позивачем та відповідачем за Кредитним договором підтверджується вищенаведеними фактами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним. Враховуючи все вищезазначене в сукупності, а також норми частини першої статті 75 ГПК України, які передбачають, що обставини, які визнаються учасниками справи (в даному випадку - відповідачем) не підлягають доказуванню і подання відповідачем зазначеного відзиву, позивач вважає, що він обгрунтовано вважає, що факт укладення Кредитного Договору доведений належним чином, а відтак доведення факту укладання Кредитного договору з боку позивача взагалі не вимагається.
Відповідно до ч.1 ст.166 Господарського процесуального кодексу України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення.
Отож, суд констатує, що надані позивачем 06.08.2023 через підсистему "Електронний суд" письмові пояснення, які зареєстровано 07.09.2023 (вх.№24094) є відповіддю на відзив.
Згідно з ч.2 ст. 251, ч.4 ст.166 Господарського процесуального кодексу України позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
Відповідь на відзив подається в строк, встановлений судом. Суд має встановити такий строк подання відповіді на відзив, який дозволить позивачу підготувати свої міркування, аргументи та відповідні докази, іншим учасникам справи - отримати відповідь на відзив завчасно до початку розгляду справи по суті, а відповідачу - надати учасникам справи заперечення завчасно до початку розгляду справи по суті.
В ухвалі Господарського суду Харківської області від 12.07.2023 про відкриття провадження у справі встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - п'ять днів з дня отримання відзиву.
За відстеженням поштового пересилання (відзив на позовну заяву) за ідентифікатором № 0105495048108 Трекінг з інтернет-порталу АТ "Укрпошта" (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), вбачається, що відзив вручено позивачу 18.08.2023.
Отож, на момент подання до суду відповіді на відзив закінчився процесуальний строк для її подання встановлений судом в ухвалі суду про відкриття провадження у справі.
Згідно з ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Відтак, суд залишає вказану вище відповідь на відзив без розгляду.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
03.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Луценко Оленою Олександрівною (Позичальник) було укладено Договір № 308510-КС-006 про надання кредиту (далі - Договір кредиту), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до п. 1 Договору кредиту Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 80 000,00 грн (Вісімдесят тисяч грн.) на засадах строковості, поворотності, платності (надалі - Кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом у порядку та на умовах, визначених цим Договором про надання кредиту, та Правилами про надання грошових коштів у кредит фізичним особам-підприємцям (далі - Договір).
Тип Кредиту: Кредит.
Строк кредиту: 24 тижнів.
Процента ставка: в день 0,86623850, фіксована.
Комісія за надання Кредиту (далі - Комісія): 12 000,00 грн.
Загальний розмір наданого Кредиту: 80 000,00 грн.
Термін дії Договору до 20.05.2022 р.
Орієнтовна загальна вартість наданого Кредиту: 176 040,00 грн.
Цілі (мета) Кредиту: для придбання товарів (робіт, послуг) для здійснення підприємницької, господарської діяльності, незалежної професійної діяльності або будь-якої іншої незабороненої законом діяльності. Цей Кредит не є споживчим кредитом.
Отже в п. 1 Договору кредиту чітко погоджено, що Кредит надається строком на 24 тижнів, де першим днем є дата списання коштів з рахунку Кредитодавця, плата за користування Кредитом є фіксованою та становить 0,8662385 процентів за кожен день користування Кредитом.
Пунктом 2 Кредитного договору визначено, що протягом строку кредитування процентна ставка за Кредитом (надалі - Проценти за користування Кредитом), нараховуються на залишок заборгованості по Кредиту, наявну на початок календарного дня, за період фактичного користування Кредитом, із урахуванням дня видачі Кредиту та дня повернення Кредиту згідно Графіку платежів.
Пунктом 3 Кредитного договору встановлений графік платежів, які має здійснювати Позичальник для належного виконання умов Кредитного договору.
Згідно з п. 4 Договору кредиту у разі прострочення Позичальником дати сплати чергового платежу визначеного Графіком платежів, Кредитодавець має право нараховувати штраф за кожен випадок такого порушення Позичальником у розмірі 10 процентів від загальної суми простроченої заборгованості в порядку, визначеному Розділом 5 Правил.
Відповідно до п. 5 Договору кредиту Позичальник підтверджує, що він ознайомлений з Договором про надання кредиту та Правилами, текст яких розміщено на сайті Кредитодавця, повністю розуміє всі умови, їх зміст, суть, об'єм зобов'язань та погоджується неухильно дотримуватись їх, та, відповідно, укладає Договір.
Згідно з п. 6 Договору кредиту Позичальник надав дозвіл Кредитодавцю на збір, обробку, зберігання та поширення його персональних даних з метою оцінки його кредитоспроможності, забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, інформування про кредитоспроможність та добросовісність, а також на передачу в будь-який момент будь-яких персональних даних Позичальника та інформації про укладення і виконання цього Договору в будь-якій формі будь-яким третім особам з метою захисту прав та інтересів Кредитодавця та повного виконання зобов'язань за цим Договором, а також Позичальник надав дозвіл на відступлення права вимоги за Договором, при цьому без особистого повідомлення Позичальника про таку обробку, передачу чи відступлення.
Відповідно до п. 7 Договору кредиту Позичальник надав Кредитодавцю (його довіреним особам, та/або колекторським компаніям, та/або третім особам) дозвіл телефонувати та/або направляти йому інформаційні повідомлення, вимоги про сплату, та використовувати для цього будь-які доступні канали зв'язку з Позичальником, включаючи телефон, акаунти, електронну пошту, і т.п.
Згідно з п. 8 Договору кредиту підписанням цього Договору Позичальник підтверджує, що до укладання Договору отримав від Кредитодавця інформацію, надання якої передбачені законодавством України, зокрема передбачену частиною другою ст. 12 ЗУ "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
В силу п. 9 Договору кредиту договір може бути змінений та/або припинений за взаємною згодою Сторін, а також в інших випадках, передбачених чинним законодавством України, Договором та Правилами.
Інші умови цього правочину регулюються Правилами, які є невід'ємною частиною Договору. Усі неврегульовані Договором правовідносини Сторін регулюються законодавством України (п.10 цього Договору).
Згідно з п. 11 Договору кредиту місцем виконанням цього Договору є місцезнаходження Кредитодавця. Претензії приймаються за адресою Кредитодавця.
За твердженням позивача, свої зобов'язання за Договором кредиту позивач виконав належним чином, 03.12.2021 надав Позичальнику грошові кошти в розмірі 80 000,00 грн шляхом перерахування на банківську картку Позичальника № НОМЕР_2 , вказаний Позичальником в особистому кабінеті на сайті https://bizpozyka.com/ при заповнені анкетних даних, що підтверджується довідкою про видачу коштів, приналежність якої відповідачу підтверджується скріншотом з онлайн банку АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК".
Також, 24.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (Кредитодавець) та Фізичною особою - підприємцем Луценко Оленою Олександрівною (Позичальник) було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору № 308510-КС-006 про надання кредиту (далі - Додаткова угода), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України "Про електронну комерцію".
Відповідно до умов Додаткової угоди Сторони домовились внести зміни в п. 1 Договору та викласти "Термін дії Договору" в новій редакції, а саме: "Термін дії Договору: до 22.07.2022 р."
Також сторони домовились внести зміни в гт. 1 Договору та викласти "Строк Кредиту" в новій редакції, а саме: "Строк Кредиту: 232 днів."
Проте як зазначено позивачем, відповідач свої договірні зобов'язання за Договором кредиту належним чином не виконала, лише часткового сплатила кошти на загальну суму 16 337,50 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості за кредитом, чим порушила свої зобов'язання, встановлені Договором кредиту.
Позивачем зазначено, що станом на 20.06.2023 утворилась заборгованість за Договором № 308510-КС-006 про надання кредиту в розмірі 236 436,18 грн, що складається з:
- суми прострочених платежів по тілу кредиту - 80 000,00 грн;
- суми прострочених платежів по процентах - 148 711,33 грн;
- суми прострочених платежів за комісією - 7 724,85 грн.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Частиною п'ятою статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін; у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Так, відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Важливо розуміти в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін- пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Щодо доводів відповідача про відсутність доказів укладення Кредитного договору та його істотних умов, суд зазначає наступне.
Реалізація принципу змагальності в господарському процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Фізична особа - підприємець Луценко Олена Олександрівна, через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення Логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету, ввійшла до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ITC) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказує номер свого поточного (карткового) рахунку.
Відповідно до п.п. 3.1.1. Правил після отримання Заявником від Кредитодавця повідомлення про прийняте рішення щодо можливості надання Кредиту в Особистому Кабінеті Заявника розміщається Оферта, яка є пропозицією в розумінні ч. 4 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію". Після отримання Оферти Заявнику надсилається Одноразовий ідентифікатор.
У випадку відмови від укладення Заявником Договору чи не підписання його шляхом використання Електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Оферта вважається не акцептованою Заявником і втрачає силу (п.п. 3.1.2, 3.1.3 Правил).
03.12.2021 позивачем направлено Фізичній особі - підприємцю Луценко Олені Олександрівні пропозицію (оферту) укласти Договір № 308510-КС-006 про надання кредиту.
Відповідь Заявника/Позичальника, якому адресована пропозиція укласти Договір про надання кредиту, надається шляхом надсилання електронного повідомлення Кредитодавцю.
03.12.2021 Фізична особа - підприємець Луценко Олена Олександрівна прийняла (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 308510-КС-006 про надання кредиту, на умовах визначених офертою, шляхом направлення через ITC Одноразового ідентифікатора G-7582, направленого Позичальнику на номер телефону НОМЕР_4 вказаного Позичальником в Заявці, електронного повідомлення СМС-повідомлення.
Згідно з п.п. 4.4.4. Правил Позичальник підтверджує, що вказаний ним з метою отримання кредиту поточний (картковий) рахунок НОМЕР_2 належить саме йому і треті особи не мають до нього доступу.
У статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних праві обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Важливо, щоб електронний договір містив усі істотні умови для відповідного виду договору, необхідно розуміти, в якому конкретному випадку потрібно створювати електронний договір у вигляді окремого електронного документа, а коли досить висловити свою волю за допомогою засобів електронної комунікації.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" моментом підписання електронної правової угоди є використання:
- електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;
- електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
- аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смскоду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Правильно застосувавши норми матеріального права, слід дійти обґрунтованого висновку про те, що Кредитний договір підписаний Боржником за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету Кредитний договір між Заявником/Кредитором та Боржником/Позичальником не був би укладений.
З урахуванням викладеного, суд констатує, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.
Аналогічної позиції притримується Верховний Суд у постанові від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243 св 20), у постанові Верховного Суду у справі №127/33824/19 від 07.10.2020.
Щодо поданих позивачем доказів до позовної заяви суд зазначає наступне.
Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною (ст.5 Закону "Про електронні документи та електронний документообіг").
Відповідно до ст.1 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються Законом України "Про електронні довірчі послуги" (далі - Закон про електронні послуги).
Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб'єктами електронного документообігу на договірних засадах (стаття 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").
Згідно з нормами статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" у разі надсилання електронного документа кільком адресатам або його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожний з електронних примірників вважається оригіналом електронного документа. Якщо автором створюються ідентичні за документарною інформацією та реквізитами електронний документ та документ на папері, кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Оригінал електронного документа повинен давати змогу довести його цілісність та справжність у порядку, визначеному законодавством; у визначених законодавством.
Статтями 9-12 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" встановлено, що електронний документообіг (обіг електронних документів) - сукупність процесів створення, оброблення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, використання та знищення електронних документів, які виконуються із застосуванням перевірки цілісності та у разі необхідності з підтвердженням факту одержання таких документів. Відправлення та передавання електронних документів здійснюються автором або посередником в електронній формі за допомогою засобів інформаційних, електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем або шляхом відправлення електронних носіїв, на яких записано цей документ. Електронний документ вважається одержаним адресатом з часу надходження авторові повідомлення в електронній формі від адресата про одержання цього електронного документа автора. У разі ненадходження до автора підтвердження про факт одержання цього електронного документа вважається, що електронний документ не одержано адресатом. Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Згідно з п.12 ч.1 ст.1 Закону "Про електронні довірчі послуги" електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис. Кваліфікованим електронним підписом є удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа (п.23 ч.1 ст.1 зазначеного Закону).
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам'яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).
На відміну від електронного документа, електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи.
В частині другій та третій статті 96 ГПК України передбачено, що електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону про електронні послуги. Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом; паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.
Проте паперова копія електронного доказу, хоч і не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, в якій учасник справи має право подати електронний доказ, який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).
Отже подання електронного доказу в паперовій копії саме по собі не робить такий доказ недопустимим. Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу лише у тому випадку, коли оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу (такий правовий висновок викладений у Постановах Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 922/51/20, від 14.12.2021 у справі № 910/17662/19). Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу. Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу (частина п'ята статті 96 ГПК України).
Відсутність кваліфікованого електронного підпису не зумовлює недостовірність певних даних в електронній формі, й відповідно, недостовірність електронного доказу. Вирішення питання достовірності такого доказу має відбуватися на загальних засадах, визначених ГПК, і відповідно до стандарту доказування "баланс ймовірностей", передбаченого ст.79 ГПК України.
У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп'ютерів або СРЄ-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп'ютера або пристрою, схожого на комп'ютер) і містять відповідні метадані.
Важливим є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та / або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).
Невикористання електронного підпису особами, які створили електронний доказ (лист, повідомлення, файл, аудіозапис, інші дані), не є підставою для визнання такого доказу недопустимим, якщо інше не встановлено законом.
Такі саме висновки містяться в Постановах Верховного Суду від 15.07.2022 у справі № 914/1003/21, від 13.10.2021 по справі № 923/1379/20, від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21. До того ж, у відповідності до пункту 66 Постанови Верховного Суду від 03.08.2022 по справі № 910/5408/21 суди при розгляді справ мають дотримуватись презумпції цілісності (достовірності) електронних доказів, що означає, що доказ вважається цілісним (достовірним), поки інша сторона цього не спростує.
Зважаючи, що у відзиві відповідач жодними належними та допустимими доказами у розумінні норм ГПК України не доводить відсутність цілісності Кредитного договору, то будь-які протилежні за змістом ствердження відповідача із зазначеного питання взагалі не заслуговують на увагу і з цієї причини не можуть бути розглядатись в якості підстав для відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
На підтвердження укладення електронного Кредитного договору разом із позовною заявою та в якості додатку до неї позивач надавав до суду та відповідачу Візуальну форму щодо укладення електронного Кредитного договору (далі - Візуальна форма), з чіткою хронологією укладення останнього.
Отож окрім наданого позивачем до суду цілісного Кредитного договору, зазначена Візуальна форма також є належним та допустимим доказом в розумінні вищезазначених положень чинного законодавства України.
При цьому, в преамбулі Візуальної форми, наданої до суду, зазначаються, в т.ч. і наступні відомості: - РНОКПП Відповідача (НОМЕР_1); - номер телефону відповідача ( НОМЕР_4 , який відповідає тому, що зазначений відповідачем у відзиві).
Відтак, позивачем надані до суду належні та допустимі докази в розумінні норм ГПК України, що підтверджують факт укладення Кредитного договору у відповідності до норм чинного законодавства України, що спростовує протилежні висновки відповідача із зазначеного питання, висловлені ним у відзиві.
Будь-яких доказів на спростування вищезазначеного відповідачем, а рівно як і доказів того, що Кредитний договір укладався не відповідачем у відзиві наведено не було, хоча саме відповідач в такому випадку повинен довести факт неукладення Кредитного договору і саме на нього у відповідності до норм ГПК України покладено тягар доказування відсутності укладення Кредитного договору, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленого ним у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20. У відповідності до положень статті 204 Цивільного Кодексу України правочин є правомірним (тобто і укладеним), якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У відзиві відповідач не зазначає підстав для визнання Кредитного договору неправомірним (недійсним).
Як вище встановлено 03.12.2021 позивач видав відповідачу Кредит у розмірі 80 000,00 грн шляхом перерахування зазначеної суми на картковий рахунок № НОМЕР_2 , вказаний Позичальником в особистому кабінеті на сайті https://bizpozyka.com/, що підтверджується витягом з анкети клієнта та довідками про перерахування коштів, які були надані позивачем разом з позовною заявою, чим виконав свої зобов'язання за Договором своєчасно та в повному обсязі, проте до теперішнього часу відповідач лише частково сплатив позивачу заборгованість за Договором в розмірі 16 337,50 грн.
Отже зробивши 2 (два) платежі з метою виконання умов Договору, відповідач вчинив конкпюдентні дії щодо визнання Договору.
При цьому, вищевказані факти перерахування суми кредиту позивачем відповідачу в повному обсязі та часткового виконання відповідачем його грошових зобов'язань за Кредитним договором самостійно визнаються відповідачем у відзиві на позовну заяву.
Зважаючи на вищезазначене, а також беручи до уваги висновки Верховного Суду, викладені у п. 6.38. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року по справі № 227/3760/19-ц, в якому визначено зокрема, що у разі якщо договір виконувався обома сторонами, що мало місце в даному випадку у відносинах між позивачем та відповідачем за Кредитним договором, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
На підставі викладеного, суд вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що вона не отримувала пропозиції позивача укласти електронний договір (оферту) з істотними умовами такого договору, зокрема щодо сплати процентів за користування кредитом, а тому цей договір за твердженням відповідача не є укладеним в силу ч. 3 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію".
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно піддягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Отож, в даному випадку має місце презумпція правомірності правочину, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, створені обов'язки підлягають виконанню.
При цьому суд відхиляє доводи відповідача про те, що грошові кошти у вигляді кредиту були перераховані позивачем за Кредитним договором на поточний банківський рахунок відповідача як фізичної особи, в той час як на думку відповідача Інструкцією 492 такі рахунки забороняється використовувати для здійснення підприємницької діяльності, оскільки перерахування суми кредиту не могло відбуватись інакше як за банківськими реквізитами, які були самостійно надані ФОП Луценко Оленою Олександрівною. Позивач в будь-якому випадку не може нести відповідальності за використання банківського рахунку, який йому не належить, а тому саме ФОП Луценко Олена Олександрівна, яка є власником банківського рахунку в АТ "УНІВЕРСАЛ БАНК", який обслуговується за допомогою банківської карти № НОМЕР_2 , інформацію про яку саме ФОП Луценко Олена Олександрівна надала позивачу в якості банківського реквізиту, по яких слід перераховувати суму кредиту, несе відповідальність та можливі ризики, включаючи і негативні наслідки, викладені у відзиві на позовну заяву, а покладення будь-якої відповідальності за такі дії на позивача є безпідставною.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Ураховуючи викладене, беручи до уваги порушення відповідачем умов договору Кредиту, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 308510-КС-006 про надання кредиту від 03.12.2021, що становить 236 436,18 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 80 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 148 711,33 грн та суми прострочених платежів за комісією - 7 724,85 грн обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.
Ураховуючи задоволення позову в повному обсязі, суд відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2 837,23 грн покладає на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 203, 204, 205, 207, 509, 525, 526, 610, 612, 629, 639, 1049, 1050 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Луценко Олени Олександрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) заборгованість за договором № 308510- КС-006 про надання кредиту від 03.12.2021, що становить 236 436,18 грн, яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту - 80 000,00 грн, суми прострочених платежів по процентах - 148 711,33 грн та суми прострочених платежів за комісією - 7 724,85 грн.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Судові витрати у справі у вигляді судового збору у розмірі 2 837,23 грн покласти на відповідача: Фізичну особу-підприємця Луценко Олену Олександрівну ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Луценко Олени Олександрівни ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239) 2 837,23 грн судового збору.
Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ПОЗИКА" (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, ідентифікаційний код 41084239).
Відповідач: Фізична особа-підприємець Луценко Олена Олександрівна ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п.17.5 п.17 розділу XI "Перехідних положень" Господарського процесуального кодексу України.
Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.
Повне рішення складено "11" вересня 2023 р.
Суддя І.О. Чистякова