04.09.23
22-ц/812/921/23
Провадження № 22-ц/812/921/23
Іменем України
04 вересня 2023 року м. Миколаїв
справа № 487/2134/22
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,
переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Ремешевським Євгеном Анатолійовичем, на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва, ухвалене 12 червня 2023 року під головуванням судді Микульшиної Г.А., повний текст судового рішення складений 12 червня 2023 року,
У липні 2022 року Акціонерне товариство «ПроКредит Банк» (далі- АТ «ПроКредит Банк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позивач зазначав, що 26 березня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк», правонаступником якого є АТ «ПроКредит Банк», та ОСОБА_3 було укладено рамкову угоду № FW3001.16 зі змінами, відповідно до умов якої останній було надано кредит 856 000 гривень зі сплатою 12 % річних строком на 62 місяці.
В забезпечення виконання зобов'язань за рамковою угодою між позивачем та ОСОБА_2 26 березня 2010 року було укладено договір поруки. Також між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 було укладено договори застави: №111940-Д31 від 31 березня 2010 року щодо транспортного засобу - вантажний сідловий тягач-Е, марка DAF, модель ТЕ 95 XF випуску 2002 року, колір зелений, № шасі (кузов, рами)* НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 ; №111940-Д32 від 30.11.2010 р. щодо транспортного засобу - вантажний сідловий тягач - Е, марка DAF, модель XF 95 430 F випуску 2003 року, колір білий, № шасі (кузов, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 . Крім того 27 жовтня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №Ш940-ДІ1, за яким в іпотеку Банку був переданий житловий будинок загальною площею - 117,6 кв.м., житловою площею - 84,9 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, реєстраційний номер 13011214 № запису: 21528, в книзі 129, місцезнаходження: АДРЕСА_1 .
24 травня 2022 року на адресу Банку надійшов лист від Першої Миколаївської нотаріальної контори Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про те, що на майно боржника (застава рухомого майна) ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , було видано свідоцтво про спадщину за законом за реєстровим № 1-50 на ім'я ОСОБА_1 .
Посилаючись на те, що позичальник ОСОБА_3 мала кредитну заборгованість у розмірі 871 988 грн 68 коп. на підставі ст. 1282 ЦК України, Банк вважав, що спадкоємці померлої зобов'язані задовольнити вимоги кредитора в межах вартості майна, одержаного у спадщину.
За такого, АТ «ПроКредит Банк» просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за рамковою угодою № FW3001.16 зі змінами, Договором про надання траншу № 3001.41394/FW3001/16 від 30 листопада 2010 року зі змінами у загальному розмірі 871 988 грн 68 коп., а саме: заборгованість за тілом кредиту - 519 410,15 грн., проценти - 8 845,09 грн., проценти за неправомірне користування кредитом - 17 605,11 грн., пеня - 326 128,33 грн.
У відзиві на позовну заяву відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своїх заперечень посилались на те, що зобов'язання поручителя ОСОБА_2 припинились на підставі закону одночасно зі смертю боржника. Також посилаються на те, що між Банком та померлим позичальником було укладено угоди про збільшення ліміту кредитування та збільшення відсоткової ставки, і ці зміни не були узгоджені з поручителем, що також є підставою для відмови у позові. Щодо вимог до ОСОБА_1 - відповідачі вважають, що кредитором пропущено строк пред'явлення вимог до спадкоємця боржника, просять застосувати наслідки пропуску строків позовної давності.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , заборгованість за Рамковою угодою №FWFW001.16 від 26 березня 2010 року зі змінами, Договором про надання траншу № 3001.41394/FW3001.16 від 30 листопада 2010 року зі змінами, станом на 04 квітня 2016 року в розмірі 871 988,68 грн., яка складається з: капітал - 519 410 грн 15 коп., проценти - 8 845 грн 09 коп., проценти за неправомірне користування кредитом - 17 605 грн 11 коп., пеня - 326 128 грн 33 коп. В задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» 13 079 грн 83 коп. судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Ремешевський Є.А., посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив рішення в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Апелянт зазначав, що ухвалюючи рішення суд невірно застосував до спірних правовідносин норми ст. 1281, 1282 ЦК України в редакції, що була змінена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03 липня 2018 року №2478, який введено в дію 04 лютого 2019 року, тоді як згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону повинні бути застосовані вказані правові норми в редакції, що діяла на час відкриття спадщини. Як вказав апелянт, позивач був повідомлений про відкриття спадщини, про що свідчить його лист від 17 травня 2016 року, направлений до Першої нотаріальної контори, а тому обчислення передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України (в редакції, що діяла на час відкриття спадщини) строку має здійснюватися саме з цієї дати. За такого позивач втратив право вимоги до спадкоємців померлої ще ІНФОРМАЦІЯ_3 і на момент введення в дію Закону №2478 відносини між позивачем та відповідачем припинилися, а тому нова редакція статей 1281 та 1282 ЦК України не може застосовуватися до спірних правовідносин.
Крім того апелянт зазначав, що при визначенні суми заборгованості суд першої інстанції стягнув в тому числі 326128,33 грн пені, яка згідно з розрахунком заборгованості нарахована за період з 25.11.2010 по 04.04.2016 року. Оскільки за життя ОСОБА_3 рішення суду про стягнення з неї нарахованої неустойки не ухвалювалося, то обов'язок по сплаті нарахованої пені не переходить до спадкодавця відповідно до положень ч. 3 ст. 1231 ЦК України.
Також апелянт посилається на незастосування судом наслідків спливу позовної давності. Передбачених ч. 4 ст. 267 ЦК України щодо застосування до спірних правовідносин позовної давності.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 апелянт не оскаржував.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «ПроКредит Банк» - адвокат Бура А.А. - просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. Зазначає, що Банк не отримував відомості про відкриття спадщини та заведення у 2016 році спадкової справи щодо майна померлої ОСОБА_3 , про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 . Банк дізнався лише 24 травня 2022 року та в межах шести місяців від цієї дати звернувся до суду, а тому строк позовної давності Банком не пропущений.
В судовому засіданні у суді першої інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Ремешевський Є.А. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.
Представник АТ «ПроКредит Банк» - адвокат Артем'єва Г.О. - просила залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 26.03.2010 між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" було укладено Рамкову угоду № FW3001.16, відповідно до умов якої кредитор зобов'язується здійснювати кредитування позичальника у межах лімітів умов кредитування у порядку та на умовах, визначених Угодою та Кредитними договорами, а позичальник зобов'язується належно виконувати всі умови, необхідні для отримання кредитів, своєчасно і належно здійснювати погашення грошових зобов'язань, а також належно виконувати всі інші зобов'язання, передбачені Угодою та Кредитними договорами .
Згідно п. 2.2 Рамкової угоди № FW3001.16, встановлюються наступні ліміти умов кредитування позичальника: ліміт суми кредитування - еквівалент 600 000,00 грн., ліміт строку кредитування - 120 місяців, максимальний розмір процентів - 40 % річних.
Відповідно до положень п. 4.4 Рамкової угоди № FW3001.16 у випадку прострочення погашення кредиту, позичальник сплачує проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі, що дорівнює визначеним відповідними Кредитними договорами процентам за користування за користування даним кредитом за кожен календарний день прострочення, які обчислюються за методом "факт/360" від суми залишку кредиту, строк погашення кого настав, з дати виникнення заборгованості до дати повного її погашення.
У відповідності до п. 5.3 Рамкової угоди № FW3001.16 договори забезпечення повністю забезпечують виконання зобов'язань позичальника, що виникають з Угоди та усіх Кредитних договорів, які укладені та/чи будуть укладені у майбутньому на підставі Угоди.
Згідно п. 8.2 Рамкової угоди № FW3001.16 кредитор вправі вимагати дострокового погашення кредиту.
П. 10.2 Рамкової угоди № FW3001.16 передбачено, що при порушенні встановлених Договорами строків погашення грошових зобов'язань позичальник сплачує штрафну пеню у розмірі 0,5 % від суми непогашеної заборгованості, але не менше ніж 15 гривень у еквіваленті валюти кредиту за кожний календарний день прострочення, включаючи день повного погашення заборгованості. Починаючи з 31 календарного дня прострочення, вказаний розмір пені збільшується до 1 % за умови подання кредитором відповідного повідомлення позичальнику про таке збільшення.
Відповідно до п. 11.4 Рамкової угоди № FW3001.16 усі додатки, зміни та/або доповнення до Угоди, а також Кредитні договори є невід'ємною частиною, не мають самостійного значення і на них поширюються положення Угоди.
Згідно положень п. 12.3 Рамкової угоди № FW3001.16 до усіх вимог, що випливають з Угоди та Кредитних договорів, встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.
22.10.2010 між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" було укладено Договір № 1 про внесення змін та доповнень до Рамкової угоди, відповідно до якого ліміт суми кредитування збільшено до 1 180 000,00 грн. (т. 1, а.с. 9).
30.11.2010 між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" укладено Договір про надання траншу № 3001.41394/FW3001.16-ДТЗ, згідно умов якого кредитом на підставі та умовах Рамкової угоди № FW3001.16 від 26.03.2010 надає позичальнику кредит в розмірі 250 000,00 грн. на строк 36 місяців зі сплатою 23 % річних.
Згідно Договору № 1 про внесення змін до Договору траншу, укладеного 16.11.2012 між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк", сторони вирішили змінити процентну ставку за Договором про надання траншу № 3001.41394/FW3001.16-ДТЗ, згідно - на 15 % річних (т. 1, а.с. 14).
25.04.2014 між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" укладено Договір № 3 про внесення змін до Договору траншу № 3001.41394/FW3001.16-ДТЗ від 30.11.2010, а саме змінено строк користування кредитом - 45 календарних місяців від дати видачі кредиту включно, викладено Графік повернення кредиту в новій редакції.
01.08.2014 ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" укладено Договір № 4 про внесення змін до Договору траншу № 3001.41394/FW3001.16-ДТЗ від 30.11.2010, згідно якого змінено строк користування кредитом - 49 календарних місяців від дати видачі кредиту включно, та розмір процентів за користування кредитом - 12 % річних.
Згідно Договору № 5 про внесення змін до Договору траншу № 3001.41394/FW3001.16-ДТЗ від 30.11.2010, що укладений між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" 01.12.2014, змінено строк користування кредитом - 54 календарних місяців від дати видачу кредиту включно.
У відповідності до Договору № 6 про внесення змін до Договору траншу № 3001.41394/FW3001.16-ДТЗ від 30.11.2010, укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" 06.05.2015, змінено строк користування кредитом - 66 календарних місяців від дати видачі кредиту включно.
26.03.2010 між ОСОБА_2 та ПАТ "ПроКредит Банк" було укладено Договір поруки № 119351-ДП1, згідно умов якого поручитель поручається перед кредитором за виконання усіх зобов'язань позичальника ОСОБА_3 у їх повному обсязі як солідарний із позичальником боржник. Розмір зобов'язань позичальника визначається відповідно до Кредитних договорів. При цьому розмір зобов'язань, які виникають з Рамкової угоди (Рамкова угода № FWFW3001.16 від 26.03.2010) і укладених на її підставі Кредитних договорів, визначається з урахуванням всіх існуючих та майбутніх кредитів, виданих в межах лімітів умов кредитування, що на момент укладення договору становлять: ліміт суми кредитування - сума еквівалентів 600 000,00 грн., ліміт строку кредитування - до 26 березня 2020 року, максимальний розмір процентів - 40 % річних (т. 1, а.с. 35-36).
Згідно п. 2.3 договору поруки порука у повному обсязі поширюється на зобов'язання позичальника із врахуванням усіх Кредитних договорів, а також змін та/або доповнень до Кредитних договорів з моменту набрання ними чинності.
Відповідно до п. 4.5 договору поруки до усіх вимог, що випливають з договору встановлюється позовна давність у 5 років, включаючи вимоги, щодо яких законодавством встановлена спеціальна чи обмежена позовна давність.
31.10.2010 між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" укладено Договір застави рухомого майна № 111940-ДЗ1, відповідно до умов якого для забезпечення повного виконання Основних зобов'язань та вимог заставодержателя ПАТ "ПроКредит Банк" заставодавець ОСОБА_3 передає в заставу наступне майно, яке належить їй на праві власності: транспортний засіб, тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка DAF, модель ТЕ 95 XF випуску 2002 року, колір зелений, № шасі (кузов, рами)* НОМЕР_1 , реєстраційний № НОМЕР_2 , загальна заставна вартість - 124 800,00 грн.
30.11.2010 між ОСОБА_3 та ПАТ "ПроКредит Банк" укладено Договір застави рухомого майна № 111940-Д32, відповідно до умов якого для забезпечення повного виконання Основних зобов'язань та вимог заставодержателя ПАТ "ПроКредит Банк" заставодавець ОСОБА_3 передає в заставу наступне майно, яке належить їй на праві власності: транспортний засіб, тип - вантажний сідловий тягач - Е, марка DAF, модель XF 95 430F, випуску 2003 року, колір білий, № шасі (кузов, рами) НОМЕР_3 , реєстраційний № НОМЕР_4 , загальна заставна вартість - 120 000,00 грн.
Крім того 27 жовтня 2010 року між ПАТ «ПроКредит Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №Ш940-ДІ1, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Нікітіним Р.В., за яким в іпотеку Банку був переданий житловий будинок загальною площею - 117,6 кв.м., житловою площею - 84,9 кв.м., з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, реєстраційний номер 13011214 № запису: 21528, в книзі 129, місцезнаходження: АДРЕСА_1 . Заставна вартість - 526 441,58 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_1 позичальник ОСОБА_3 померла, про що, як вбачається з пояснень сторін, АТ "ПроКредит Банк" було повідомлено чоловіком померлої - поручителем ОСОБА_2
17 травня 2016 року АТ "ПроКредит Банк" звернулось до Першої миколаївської державної нотаріальної контори із «Вимогою кредитора спадкодавця», у якій просили нотаріуса поінформувати спадкоємців ОСОБА_3 про її борг перед АТ "ПроКредит Банк"; поінформувати АТ "ПроКредит Банк" про спадкоємців, які прийняли спадщину.
За заявою кредитора АТ "ПроКредит Банк" Першою миколаївською державною нотаріальною конторою було заведено спадкову справу № 446/2016 до майна померлої ОСОБА_3 .
З матеріалів спадкової справи вбачається, що до Першої миколаївської державної нотаріальної контори 11 травня 2022 року надійшла заява ОСОБА_2 про те, що на частку у спільному майні подружжя він не претендує, спадщину не прийняв та не претендує на неї, а 12 травня 2022 року надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - доньки померлої - про прийняття спадщини і в цей же день їй було видано свідоцтво про право на спадщину за законом за реєстровим № 1-50, про що листом Першої миколаївської державної нотаріальної контори від 12.05.2022 за вих. № 213/02-14 було повідомлено АТ "ПроКредит Банк.
З даним позовом до суду АТ "ПроКредит Банк" звернулось 10 червня 2022 року (згідно поштовому штемпелю).
Задовольняючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «ПроКредит Банк» кредитної заборгованості в межах вартості майна, одержаного нею у спадщину після смерті ОСОБА_3 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не був пропущений строк для пред'явлення вимог до спадкоємця позичальника, а тому відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах позовної давності, наслідки пропуски якої просила застосувати ОСОБА_1 .
Проте колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України. За статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно з пунктами 3 та 4 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків.
Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.
Відповідно до частин першої та другої статті 1281 ЦК України (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини) спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що АТ "ПроКредит Банк" протягом шести місяців від дня коли він дізнався про відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3 , а саме ІНФОРМАЦІЯ_5 , направило до Першої миколаївської державної нотаріальної контори Вимогу кредитора спадкодавця, у якій просили нотаріуса поінформувати спадкоємців ОСОБА_3 про борг останньої за кредитним договором перед АТ "ПроКредит Банк та роз'яснити про перехід до них обов'язку щодо погашення цього боргу, до якої був доданий розрахунок заборгованості.
Визначені статтею 1281 ЦК України строки пред'явлення кредитором вимоги до спадкоємців і позовна давність є різними строками. Сплив перших має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а отже, і неможливість вимагати у суді захисту відповідного права. Натомість, сплив позовної давності не виключає наявність у кредитора права вимоги та є підставою для відмови у позові за умови, якщо про застосування позовної давності у суді заявила одна зі сторін.
Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносин дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14053цс18).
Судом встановлено, що кредитор ПАТ "ПроКредит Банк" шляхом направлення відповідної Вимоги до Першої миколаївської державної нотаріальної контори пред'явив вимоги до спадкоємців в межах визначеного законом шестимісячного строку від дня, коли дізнався про відкриття спадщини, , а відтак не був позбавлений права вимоги до спадкоємців ОСОБА_3 в розумінні статті 1281 ЦК України.
Згідно з частиною першою статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Разом із тим, заперечуючи проти позову банку, відповідач ОСОБА_1 просила застосувати позовну давність (т. 1 а.с. 69 - 75).
Згідно з статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частиною четвертою статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
У спадкових правовідносинах банк як кредитор спадкодавця та його спадкоємців наділений власними повноваженнями та самостійно визначає спосіб та порядок їх реалізації. Банк, звернувшись до нотаріуса з відповідною вимогою до можливих спадкоємців, реалізував своє право, передбачене правилом статті 1281 ЦК України, здійснюючи свої повноваження на власний розсуд та у власному інтересі. Невикористання надалі банком власних повноважень та нездійснення суб'єктивних прав не може бути поважною причиною пропуску відповідних строків та підставою для поновлення прав, втрачених (припинених) в результаті недобросовісного ведення власних справ такою особою (позивачем).
В оцінці поведінки позивача суд враховує, що банк здійснює власну діяльність як професійний учасник ринку, який спеціалізується на наданні певного роду послуг, що висуває зрозумілі вимоги до рівня професійності, кваліфікації та обізнаності його співробітників.
Верховний Суд у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 688/353/15-ц виснував, що саме дата прийняття спадщини спадкоємцями є початком перебігу позовної давності, оскільки з цієї дати настали одночасно обов'язкові умови для початку перебігу позовної давності, передбачені у частині першій статті 261 ЦК України: банку на цей момент вже могло бути відомо про порушення його права, а також він мав можливість отримати відомості про особу, яка його порушила.
Аналогічну правову позицію щодо початку перебігу строку позовної даності висловив Верховний Суд у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 522/20081/15-ц.
Таким чином, саме з моменту прийняття спадщини почався перебіг позовної давності у спірних правовідносинах.
З матеріалів спадкової справи № 446/2016, заведеної Першою миколаївською державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_1 станом на 04.04.2016 була зареєстрована за однією адресою зі спадкодавицею: АДРЕСА_1 (витяг з реєстру територіальної громади м. Миколаєва від 24.11.2020 № 4.9-119499-020, т. 1, а.с. 142), до того ж на час смерті ОСОБА_3 її донька ОСОБА_1 була неповнолітньою. Отже відповідно до ч.3, 4 ст. 1268 ЦК України момент прийняття спадщини збігається із часом відкриття спадщини.
Вирішуючи питання застосування строків позовної давності до позовних вимог банку, колегія суддів виходить з того, що з моменту направлення вимоги кредитора до нотаріальної контори - 17 травня 2016 року - банком не вчинялися дії для з'ясування кола спадкоємців ОСОБА_3 , у той же час з позовом до суду з вимогами про стягнення кредитної заборгованості зі спадкоємця ОСОБА_1 банк звернувся 10 червня 2022 року, тобто поза межами загального строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК України, який сплив 05 квітня 2019 року.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").
Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб'єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою № 23890/02 у справі "Фінікарідов проти Кіпру").
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.
Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що випливає із загального правила, встановленого ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, має довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
АТ "ПроКредит Банк" не надало доказів поважності причин пропуску позовної давності та не навело переконливих аргументів щодо наявності в нього об'єктивних перешкод звернутися до суду з позовом до спадкоємців позичальника в межах встановлених законом строків, які є розумними і достатніми для захисту порушеного права. При цьому колегія суддів враховує поведінку Банку, який не виявляв розумної зацікавленості у забезпеченні своїх прав та охороні інтересів, не вживав будь-яких розумно очікуваних дій задля з'ясування кола спадкоємців, до того ж приймаючи до уваги, що відповідачі разом із позичальницею були по день смерті останньої зареєстровані в будинку, що був переданий позивачу в іпотеку.
З огляду на викладене, суд першої інстанції помилково застосував до правовідносин сторін норми ст. 1281, 1282 ЦК України в редакції, що була змінена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування» від 03 липня 2018 року №2478, який введено в дію 04 лютого 2019 року, тоді як згідно п. 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону повинні бути застосовані вказані правові норми в редакції, що діяла на час відкриття спадщини.
За таких обставин, оскільки судом першої інстанції були неправильно застосувані норми матеріального права, що призвело до помилкового висновку суду при вирішення позовних вимог АТ «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 , то відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового судового рішення - про відмову у задоволенні цих вимог.
Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_2 апелянт не оскаржував, а тому його законність і обґрунтованість в цій частині апеляційним судом не перевірялось.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За такого також підлягає скасуванню і рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 судових витрат.
Разом із тим у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги з АТ «ПроКредит Банк» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 19619 грн. 74 коп.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Ремешевським Євгеном Анатолійовичем - задовольнити.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 червня 2023 року в частині вирішення позовних вимог Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» до ОСОБА_1 - скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення - про відмову у задоволенні цих вимог.
Стягнути з Акціонерного товариства «ПроКредит Банк» на користь ОСОБА_1 відшкодування судового збору за апеляційну скаргу в розмірі 19619 грн. 74 коп. (дев'ятнадцять тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень сімдесят чотири копійки).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді: Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повний текст постанови складено 11 вересня 2023 року.