"13" вересня 2010 р.Справа № 8/53-1103
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Гирили І.М.
Розглянув матеріали справи:
за позовом: Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденка, 1, м. Київ
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», вул. Чернівецька, 54А, м. Тернопіль
про стягнення заборгованості в загальній сумі 19 600 грн. 16 коп.
За участю представників сторін:
позивача: не прибув
відповідача: Панчука С.М.. -довіреність, № 5 від 15.07.2010 р.
В судовому засіданні представнику відповідача роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, надалі позивач, звернулась до господарського суду Тернопільської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль, надалі відповідач, про cтягнення заборгованості в загальній сумі 19 600 грн. 16 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач належним чином не виконав зобов'язання за договором поставки природного газу № 06/09-501-р від 12.06.2009р., внаслідок чого допустив заборгованість в сумі 17 593,17 грн., на яку у відповідності до вимог чинного законодавства нараховано 3% річних в сумі 546,76 грн. та інфляційні нарахування в сумі 1460,23 грн.
В підтвердження викладеного додано: договір поставки природного газу №06/09-501-р від 12.06.2009р., акти прийому-передачі природного газу за серпень місяць 2009р. на загальну суму 17 593,17 грн., розрахунок заборгованості, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 15:30 год. 26.07.10р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 11:30 год. 13.09.2010 року у зв'язку із неявкою відповідача та неподанням сторонами усіх витребовуваних судом документів.
В судовому засіданні 26.07.2010 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, на розгляд справи 13.09.2010 року не прибув, хоча про дату час та місце слухання справи був повідомлений на належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України. Разом з тим на виконання вимог ухвали суду від 26.07.2010 року, надав документи, які витребовувались судом.
Представник відповідача в судове засідання прибув, документально обґрунтованого відзиву на позов не надав, позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" визнав в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив наступне:
12 червня 2009 року між ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України», - Постачальник, з однієї сторони, та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», - Покупець, з другої сторони, укладено договір поставки природного газу №06/09-501-Р, за умовами якого Постачальник передає Покупцеві в 2009 році у власність природний газ з ресурсу IV кварталу 2006 року для власних потреб об'єктів, які знаходяться на балансі Покупця, а Покупець приймає та оплачує його на умовах цього договору (п.п.1.1 п.1)
Відповідно до п.3 Договору, приймання-передача газу, переданого Постачальником Покупцеві, оформляється актом приймання-передачі газу, які підписуються уповноваженими представниками Постачальника і Покупця. Акт приймання-передачі газу, уповноважені представники сторін складають протягом 3 (трьох) робочих днів з дати укладення цього договору.
Умовами укладеного договору сторони передбачили, що до сплати за 1000куб.м. природного газу -558,96грн. крім того ПДВ- 20%, всього з ПДВ -670,75грн. (п. 4 Договору).
Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з моменту підписання та скріплення печатками Сторін і діє в частині передачі ресурсу газу до 31 грудня 2009 року, а в частині розрахунків за газ -до їх повного здійснення.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 11 ЦК України, договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.
Згідно приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено повноважними представниками сторін в судових засіданнях, на виконання умов укладеного договору протягом серпня місяця 2009 року позивач передав, а відповідач, прийняв природний газ власного видобутку з ресурсу грудня 2006 року для власних потреб, на загальну суму 17 593,17грн.
Факт надання природного газу на суму 17 593,17грн. підтверджено наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі природного газу за серпень місяць 2009 року, та не заперечено повноважним представником відповідача в судовому засіданні.
У відповідності до п. п. 5.1 п. 5 Договору, оплата за газ, що передається згідно п.2.1 цього Договору, здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок Постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту укладення цього Договору.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Однак відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства зобов'язань щодо оплати вартості отриманого газу не виконав, і його заборгованість перед позивачем станом на день звернення до суду та розгляду справи в суді становить 17 593грн. 17 коп., які позивач і просить стягнути в судовому порядку.
В судовому засіданні 13.09.2010 року відповідач заборгованість перед позивачем в сумі 17 593грн. 17 коп. визнав в повному обсязі.
Статтею 22 ГПК України передбачено право відповідача визнати позов повністю або частково.
Згідно ч.5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
За даних обставин, суд визнає позовні вимоги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" щодо стягнення з ВАТ "Тернопільміськгаз", м. Тернопіль 17 593 грн. 17 коп. основного боргу за переданий природний газ згідно договору № 06/09-501-р від 12.06.2009 р. поставки природного газу правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.
Окрім того, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 ст. 625 ЦК України).
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі даної статті, позивачем нараховано суму інфляції -1460,23 грн. за період з вересня 2009 року по березень 2010 року та 3% річних в сумі 546,76 грн., за період з 18.06.2009 р. по 02.07.2010 р. на заборгованість, що виникла за договором № 06/09-501-р від 12.06.2009 р. поставки природного газу.
Розглянувши представлений розрахунок суми інфляції та 3% річних, з огляду на наявність заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення суми інфляції та 3% річних обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
У відповідності до вимог ст. ст. 44 -49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відшкодовуються позивачу за рахунок відповідача.
Згідно ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України №7/93 від 23.01.1993 р. з наступними змінами та доповненнями “Про державне мито”, із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів сплачується державне мито в сумі 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Разом з тим, судом встановлено, що позивачем при поданні позовної заяви сплачено 197 грн., а належало до сплати 196 грн., решта суми сплаченого позивачем державного мита підлягає поверненню в порядку ст. 8 Декрету КМ України № 7/93 та Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита у зв'язку з тим, що сплачено в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством України.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 75,77, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільміськгаз», вул. Чернівецька,54А, м. Тернопіль (ідентифікаційний код №21155959), на користь Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко,1, м. Київ (ідентифікаційний код №31301827):
- 17 593 грн. 17 коп. боргу за поставлений природний газ;
- 1 460 грн. 23 коп. інфляційних втрат;
- 546грн. 76 коп. 3% річних;
- 432 грн. в повернення сплачених позивачем судових витрат.
3. Видати Дочірній компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», вул. Шолуденко,1, м. Київ (ідентифікаційний код №31301827) довідку на повернення зайво сплаченого державного мита в сумі 1 грн. 00 коп.
Платіжне доручення № 868 від 01 липня 2010 року про сплату державного мита в сумі 197 грн. залишається в матеріалах справи.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.
6. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "20" вересня 2010р.), через місцевий господарський суд.
Суддя