"08" вересня 2010 р.Справа № 8/58-1135
Господарський суд Тернопільської області у складі
Судді Гирили І.М.
Розглянув справу:
за позовом Тернопільського транспортного прокурора, вул. С. Бандери,6, м. Тернопіль в інтересах держави, в особі Міністерства транспорту і зв'язку України - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", вул. Гоголя, 1, Львів
до відповідача Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область
про стягнення заборгованості на загальну суму 86 531 грн. 11 коп.
За участю представників сторін від:
Прокурора: Клим М.М. -старшого помічника Тернопільського транспортного прокурора, посвідчення №28
Позивача: Тарарука Л.Р. -юрисконсульта юридичного сектора відокремленого підрозділу "Тернопільська дирекція залізничних перевезень ДТГО "Львівська залізниця", довіреність № НЮ-416 від 04.06.2010 року.
Відповідача: не прибув
В попередньому судовому засіданні представникам прокурора та позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22,29, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.
Суть справи:
Тернопільський транспортний прокурор звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави, в особі Міністерства транспорту і зв'язку України - Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця", м. Львів, до Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область, про стягнення заборгованості на загальну суму 86 531 грн. 11 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по договорах оренди рухомого складу та по договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, внаслідок чого, станом на день звернення до суду, у останнього утворилась заборгованість по платі за користування вагонами в сумі 822,36грн., заборгованість по збору за зберігання рухомого складу на своїх осях в сумі 594,72грн., заборгованість по орендній платі в сумі 84 091,45грн. Окрім того, за несвоєчасну сплату належних Залізниці платежів відповідачу нараховано пеню в сумі 1 022,58 грн. Таким чином, позивач просить стягнути з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод" заборгованість в загальній сумі 86 531 грн. 11 коп.
В підтвердження викладеного надано: договори оренди рухомого складу: №18 від 09.02.2010р., №22 від 12.02.2010р. та №24 від 17.02.2010р. ; акти прийому-передачі вагонів в оренду від 09.02.2010р., від 12.02.2010р. та від 17.02.2010р.; акти передачі вагонів з оренди від 20.05.2010р. в кількості 3 шт., договір №4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 13.01.2010р., акти загальної форми; накопичувальні картки, а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Розгляд справи, призначений вперше на 15:45 год. 19.07.2010р. в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 10:10 год. 08.09.2010р. у зв'язку із неявкою та клопотанням відповідача, а також неподанням сторонами усіх витребовуваних судом документів.
В судовому засіданні 08.09.2010р. представники позивача та прокурора позовні вимоги підтримали в повному обсязі.
Відповідач в судове засідання 08.09.2010 року не прибув, документально обґрунтований відзив на позов не надав, хоча про дату час та місце слухання справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення поштових поштових відправлень -ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення її розгляду.
Разом з тим, 19.07.2010 року судом було отримано клопотання відповідача за №19-07-10/03 про відкладення розгляду справи, у зв'язку із неможливістю прибути повноважного представника в дане судове засідання та неотриманням долучених до позовної заяви документів, зокрема розрахунку позовних вимог, а також із зазначенням, що підприємство позову не визнає та просив визнати участь представників сторін у даній справі обов'язковою та не проводити судових засідань без їх участі.
З огляду на наведене суд відзначає, наступне:
Твердження відповідача викладені у клопотанні за вих. №19-07-10/03 від 19.07.2010 року, не можуть бути взяті до уваги, оскільки в матеріалах справи є доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви.
Стаття 56 ГПК України вказує на обов'язковість надіслання копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін не має. Разом з тим, в матеріалах справи є доказ надіслання відповідачу копії позовної заяви; долучені до позовної заяви документи дають суду підстави вважати, про їх наявність у відповідача, оскільки на кожному із документів є відтиск печатки підприємства або підпис його повноважного представника.
Щодо твердження відповідача про відсутність у нього копії розрахунку позовних вимог та неможливості, у зв'язку із наведеним, з'ясувати дійсний розмір заборгованості та перевірити правильність нарахування штрафних санкцій, суд відзначає, що в силу ст. 22 ГПК України, відповідач, як сторона у справі не був позбавлений можливості ознайомитись з матеріалами справи та викласти свою позицію, оскільки, саме з метою надання сторонам рівного права на захист своїх прав та охоронюваних законом інтересів, розгляд справи в судовому засіданні 19.07.2010 року і було відкладено до 08.09.2010р. Відтак, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи.
Суд звертає увагу на те, що в силу ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватись своїми правами. Ст. 69 ГПК України чітко визначені строки вирішення спору.
Таким чином, беручи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без його участі, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріалі справи, дослідивши норми чинного законодавства, заслухавши доводи та обґрунтування представників позивача та прокурора, судом встановлено наступне:
Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України «Про прокуратуру», ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом. Прокурор має право звернутися до господарського суду з позовом в інтересах держави або громадянина. В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України «Про прокуратуру»при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
09 лютого, 12 лютого та 17 лютого 2010 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" -Орендодавець, з однієї сторони, та Державним підприємством "Ковалівський спиртовий завод" -Орендар, з другої сторони, укладено договори оренди рухомого складу №18, №22 та №24, за умовами яких Орендодавець передає, а Орендар приймає в орендне користування вагони для перевезення спирту на термін з дати оформлення акту передачі вагонів у оренду, а саме цистерни: -№74955170 на термін з 09.02.2010року по 28.02.2010 року, №74956061 на термін з 12.02.2010 року по 03.03.2010р. та №77002558 на термін з 17.02.2010 року по 08.03.2010 року, для слідування на Польську залізницю (п.п.1.1, 1.2 Договорів).
Відповідно до п.п.2.1 вищезазначених Договорів, відбір та передача вагонів в оренду та прийом їх з оренди проводиться на станції Пишківці "Залізниці", з оформленням акту прийому-здачі форми.
Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору із договору найму (оренди), згідно якого та в силу ст. 759 Цивільного кодексу України, наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
В силу ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Окрім того, в судовому засіданні встановлено, що 13.01.2010 року між Тернопільською дирекцією залізничних перевезень Львівської залізниці, - Залізниця, та ДП "Ковалівський спиртовий завод", - Вантажовласник, укладено договір №4 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги, предметом якого є надання Залізницею Вантажовласнику послуг пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги (п.1.1. Договору).
Відповідно до р.2 Договору, Вантажовласник зобов'язався пред'явити Залізниці у визначені терміни місячні плани перевезень, заявки на подачу вагонів (контейнерів) та здійснювати навантаження (вивантаження) вантажів, що відправляються ним або прибувають на його адресу. Залізниця зобов'язується здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з Вантажовласником за перевезення вантажів і надані послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та надавати Вантажовласнику відповідні розрахункові документи через станцію Пишківці Львівської залізниці. Для проведення розрахунків і обліку сплачених сум Залізниця відкриває для Вантажовласника особовий рахунок з присвоєнням семизначного коду №7410097, та чотиризначного коду №1610. Вантажовласник зобов'язується здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткові послуги шляхом перерахування коштів у сумах, відповідних до обсягу перевезення та вагонообігу на під'їзній колії на рахунок Залізниці. Одержані кошти Залізниця зараховує на особовий рахунок Вантажовласника.
Розділом 3 укладеного договору сторони встановили порядок проведення розрахунків.
П.п.4.3 р.4 Договору, сторони передбачили, що у разі відсутності на особовому рахунку Вантажовласника коштів, необхідних для оплати перевезення та додаткових послуг, а також з причини відсутнього або не вірно вказаного 7-ми значного коду платника при внесенні клієнтом попередньої оплати до банків, Залізниця припиняє приймання, видачу вантажів та додаткових послуг згідно із статтею 62 Статуту залізниць з одночасним віднесенням відповідальності Вантажовласника за невиконання плану перевезень (статті 106,108 Статуту), затримку вагонів і контейнерів та зберігання вантажу. При наявності заборгованості Залізниця вправі відповідно до ст. ст. 51 та 62 Статуту затримати видачу вантажу, що надійшов, і реалізувати його для покриття заборгованості.
Згідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе по договорах зобов'язань, згідно Актів прийому-передачі вагонів в оренди від 09.02.2010р., від 12.02.2010р та від 17.02.2010 р. Орендодавцем передано, а Орендарем прийнято у користування цистерни №74955170, побудована 143 98р., кап. рем. -, деп. рем. 862 4.10.09-11р., № 74956061, побудована 193 98р., кап. рем. -, деп. рем. 862 23.10.09-12р. та №77002558, побудована 143: 1990р., кап. рем. -862; 27.12.9-21р, деп. рем. 27.12.12р.
Факт передачі цистерн позивачем та їх прийняття відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи належним чином засвідченими копіями актів прийому-передачі вагонів в оренду, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
Відповідно до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС) провізні платежі за перевезення залізницями призначення стягуються із одержувача на станції призначення відповідно до правил, діючих на залізницях призначення. Порожні власні або орендовані вагони перевозяться за повними перевізними документами і вважаються вантажем на власних осях.
Статтею 119 Статуту залізниць України, передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.
Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Згідно із ст.62 Статуту залізниць України (далі Статут) у разі несвоєчасного внесення вантажоодержувачем належної плати, зборів, видача вантажу може бути затримана, за час затримки одержувач сплачує залізниці плату за час користування вагонами та збір за зберігання.
Як стверджує позивач та вбачається з матеріалів справи -особових рахунків клієнта, у зв'язку із відсутністю коштів на особовому рахунку відповідача в ЄТехПД орендовані цистерни затримані на місцях загального користування станції Пишківці до внесення платежів, про що складено акти загальної форми про віднесення на відповідальність вантажовласника №3 від 07.03.2010р. №4 від 22.03.2010 року та №5 від 08.04.2010 року.
20.04.2010 року орендовані цистерни подані на під'їзну колію Ковалівського спиртового заводу, про що свідчать наявні в матеріалах справи Акти загальної форми №6, №7 та №8 від 20.04.2010 року.
Зважаючи на наведене, позивачем на підставі ст.ст. 119 Статуту залізниць України, за період з 07.03.2010р. по 20.04.2010р., з 22.03.2010р. по 20.04.2010 року та з 08.04.2010р. по 20.04.2010 року нараховано плату за користування вагонами в загальній сумі 18 882,36грн., в т.ч. ПДВ.
Разом з тим, як пояснив позивач, 21.05.2010 року із особового рахунку відповідача частково знято плату за користування в сумі 18 000грн. Відтак, станом на день розгляду спору в суді заборгованість ДП "Ковалівський спиртовий завод" по платі за користування вагонами становить 822грн. 36 коп., які позивач і просить стягнути в судовому порядку.
Крім того, ст.46 Статуту передбачено, вагони, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби, за зберігання вантажу понад терміни безкоштовного зберігання справляється плата. Термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки. Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 року №317, зареєстрованого в Мінюсті 15.04.2009р. за №340/16356 передбачено, що збір за зберігання орендованого рухомого складу на своїх осях становить 5,90грн./добу.
Згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нараховано збір за зберігання орендованого рухомого складу за час перебування на коліях залізниці в загальній сумі 594грн. 72 коп., в т.ч. 99,12 грн. ПДВ, з них: 253,70 грн. (без ПДВ) за цистерну №74955170; 76,70 грн. (без ПДВ) за цистерну №74956061 та 165,20 грн. (без ПДВ) за цистерну №77002558.
Розглянувши надані позивачем розрахунок по платі за користування вагонами, а також розрахунок збору за зберігання орендованого рухомого складу за час перебування на коліях залізниці, суд вважає його обґрунтованим, а вимоги в цій частині правомірними та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.
Як уже зазначалось вище, за умовами укладених Договорів оренди рухомого складу, цистерни надавались в оренду на термін до 28.02.2010 року, до 03.03.2010р. та, відповідно, до 08.03.2010 року. Однак відповідачем, орендовані цистерни №74955170, №74950061 та №7700258 передані Орендодавцеві із порушенням визначених термінів оренди, а саме -20 травня 2010 року, про що свідчать наявні в матеріалах справи акти загальної форми №18 від 20.05.10р., №19 від 20.05.2010р. та №20 від 20.05.2010 року, які підписані повноважними представниками сторін, у тому числі зі сторони відповідача -представником Паньків Б.В., повноваження якого підтверджуються дорученням №4 від 06.01.2010 року, а також, відповідні Акти передачі вагонів з оренди від 20.05.2010 року (належним чином засвідчені копії находяться в матеріалах справи).
Відповідно до п.3.4 Договорів у випадку несвоєчасного повернення вагонів з оренди, орендна плата нараховується за весь термін прострочки з урахуванням індексу інфляції
П.8.3 Договорів передбачено, що в разі затримки з вини орендаря повернення вагонів Орендодавцеві в обумовлений договором термін, Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату за весь термін затримки з урахуванням індексу інфляції, у разі зміни діючих коефіцієнтів.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України №786 від 04.10.1995р. та складає 40% від експертної оцінки майна на рік і за перший місяць становить відповідно за цистерну №74955170 -313,45грн/добу; №74956061 -313,45грн./добу та №77002558 -275,28грн/добу. Згідно із п.13 Методики, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць.
Оскільки орендовані цистерни повернені з оренди з порушенням встановлених договорами термінів оренди, позивачем, за час затримки нараховано відповідачу орендну плату в загальній сумі 84 081,45грн., в т.ч. ПДВ, з яких: 25 445,69грн. (без ПДВ) по цистерні №74955170; 24499,88грн. (без ПДВ) по цистерні №74956061 та 20127,64 грн. (без ПДВ) по цистерні №77025558.
Розглянувши наданий позивачем розрахунок орендної плати за час затримки, зважаючи на те, що матеріалами справи підтверджено факт порушення відповідачем термінів повернення орендованого майна, зокрема: цистерну №74955170 повернуто з оренди 20.05.2010р., в той час як термін оренди закінчився 28.02.2010р., цистерну №74956061 передано з оренди 20.05.2010р., замість 03.03.2010р., цистерну №77002558 передано з оренди 20.05.2010р., у той час коли термін оренди збіг 08.03.2010р., суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з ДП "Ковалівський спиртовий завод" 84091грн. 45 коп. заборгованості по орендній платі обґрунтованими, правомірними та такими, що підлягають до задоволення в заявленій сумі.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. із наступними змінами та доповненнями, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 8.5. Договорів сторони передбачили, що за несвоєчасну сплату орендної плати Орендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний прострочений день.
01.06.2010 року позивачем надіслано на адресу відповідача лист (претензію) з проханням погашення заборгованості по сплаті орендної плати за час затримки, плати за користування вагонами та збору за зберігання в загальній сумі 85 508,53грн., однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Зважаючи на вищенаведене позивачем, за період з 10.06.2010 року по 02.07.2010 року, нараховано та заявлено до стягнення пеню в розмірі 1022 грн. 58 коп.
Проте, у судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду Тернопільської області від 10.07.2009 року порушено провадження у справі №15/Б-1176 про банкрутство Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом дії якого заборонено: стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів за якими здійснюється стягнення відповідно законодавства (крім випадків, передбачених п. 4 статті 12 Закону); нараховувати неустойку (штраф, пеню), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Суд відзначає, що станом на день розгляду даного спору в суді провадження у справі про банкрутство триває (ухвалою суду від 18 січня 2010 року по справі № 15/Б-1176 затверджено реєстр вимог кредиторів).
В силу ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, а також припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Згідно ч. 4 ст. 12 Закону № 2343-ХІІ передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Вказана норма визначає проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка та не застосовуються інші санкції, і цей проміжок часу відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Тобто, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання неустойка не нараховується, а інші санкції не застосовуються.
Відтак, зважаючи на те, що позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 1022,58грн., за період з 10.06.2010 року по 02.07.2010 року, тобто після порушення провадження у справі про банкрутство та в період дії мораторію, суд вважає, що вимоги в даній частині задоволенню не підлягають, оскільки заявлені неправомірно.
Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Суд відзначає, що у випадку невиконання боржником грошових зобов'язань, що мають поточний характер, такі вимоги підлягають захисту поза межами справи про банкрутство та розглядаються у порядку позовного провадження.
Всупереч вказаних норм, належних та допустимих доказів, які б свідчили про погашення відповідачем заявленої до стягнення суми заборгованості, або спростування доводів позивача підприємством не надано, а судом не здобуто.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито в сумі 855,08 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 233,21грн., покладаються на відповідача, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 32-34, 43, 44, 49, 69, 77, 82-85, 115-117 ГПК України, господарський суд,-
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 00375059), на користь Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" (вул. Гоголя,1, м. Львів (ідентифікаційний код 01059900):
- 822 (вісімсот двадцять дві) грн. 36 коп. плати за користування вагонами залізниці,
- 594 (п'ятсот дев'яносто чотири) грн. 72 коп. збору за зберігання рухомого складу на своїх осях,
- 84 091 (вісімдесят чотири тисячі дев'яносто одну) грн. 45 коп. заборгованості по орендній платі.
3. Стягнути з Державного підприємства "Ковалівський спиртовий завод", с. Ковалівка, Монастириський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 00375059) в доход Державного бюджету України: 855 (вісімсот п'ятдесят п'ять) грн. 08 коп. державного мита та 233 (двісті тридцять три) грн. 21 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу .
4. В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1 022 грн. 58 коп. пені відмовити.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
6. Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.
7. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання «13»вересня 2010 року), через місцевий господарський суд.
Суддя