83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
13.09.10 р. Справа № 37/170
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Рассуждай С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ, ідентифікаційний код 32774741
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглепостач”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 30872498
про: стягнення 137736,89грн. основного боргу, 15292,57грн. пені, 5320,8грн. - 3% річних, 12396,32грн. інфляційних нарахувань
за участю уповноважених представників:
від Позивача - Лазаренко І.В. (за довіреністю №44 від 11.01.2010р.);
від Відповідача - Горєв Д.А. (за довіреністю б/н від 16.08.2010р.)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 18.08.2010р. оголошувалася перерва до 13.09.2010р.
У судовому засіданні 13.09.2010р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглепостач”, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за прострочені лізингові платежі у розмірі 170 746,58грн., а саме: основного боргу в розмірі - 137 736,89грн., пені в розмірі - 15 292,57грн., 3% річних в розмірі 5 320,80грн., інфляційних нарахувань в розмірі - 12396,32грн.
В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 545 від 01.11.2007р. щодо несплати рахунків з компенсації вартості здійснених додаткових робіт з сервісного обслуговування, пов'язаних з усуненням механічних пошкоджень об'єкту лізингу, які сталися внаслідок винних дій водія Відповідача та не підпадають під страхове відшкодування, з огляду на що виникла стягувана заборгованість та підстави для нарахування пені, 3% річних та інфляційної індексації.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надає розрахунок суми позовних вимог, договір фінансового лізингу № 545 від 01.11.2007р. з додатками та додатковою угодою, протокол про адміністративне право порушення від 26.12.2007р., пояснення водія, протокол огляду місця ДТП від 26.12.2007р., акти огляду транспортного засобу, видаткові накладні, рахунки-фактури, акти наданих послуг, платіжні доручення, постанову Будьонівського районного суду м. Донецька від 20.02.2008р., лист-відмову страхової компанії від 22.01.2009р. у виплаті страхового відшкодування, керівництво по експлуатації автомобілів КАМАЗ, лист Відповідача №11/4 від 09.04.2009р., правоустановчі документи та довідку про стан взаєморозрахунків.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 526, 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.94-117, 140, 141)
Відповідач 18.08.2010р. надав відзив, яким проти позову заперечив, вказуючи, що за умовами п. 11.4. договору фінансового лізингу №545 від 01.11.2007р. відсутні підстави для відмови Лізингодавця від відшкодування шкоди (збитків), спричинених ДТП, у розглядуваному випадку. Крім того, вказав, що заявлені пеня, 3% річних та інфляційна індексація стягненню не підлягають, оскільки їх нарахування передбачено за несвоєчасну сплату лізингових платежів.
Відповідачем надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.119-137) та заявлене клопотання від 18.08.2010р. (а.с.138) про залучення у якості другого відповідача Закрите акціонерне товариство „Страхова компанія „Українська страхова група”, а після - відмови у задоволенні означеного клопотання - про залучення означеного товариства у якості Третьої особи.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши у судових засіданнях представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду позивачем доказів в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
01.11.2007р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лiзингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу № 545 (а.с.а.с.9-21), відповідно до п.п.2, 3 якого Лізингодавець передає Лiзингоодержувачу, а Лiзингоодержувач отримує від Лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби у відповідності з Замовленням (а.с.22) на транспортні засоби (далі за текстом -ТЗ) на строк, визначений у плані лізингу.
Відповідно до п. 5.1. договору за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі, розмір та строк сплати яких встановлюються в плані лізингу (додаток 3 до договору) та інших додатках. При цьому, за змістом п. 5.2. договору лізингові платежі включають: суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ; комісію Лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ та інші витрати Лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору.
За змістом розділу 7 договору до обов'язків Лізингоодержувача серед іншого віднесено:
- зобов'язання зберігати ТЗ в належному стані і виконувати всі умови експлуатації ТЗ згідно з вимогами виробника ТЗ, що зазначаються в інструкції по експлуатації ТЗ і ПДР (п. 7.2.);
- самостійного виконання, відповідальності і сплати вартості товарів, послуг і штрафів, зокрема пов'язаних із ремонтними роботами, які не підпадають під дію гарантії чи страхування (пп.7.7.7. п. 7.7.).
Окрім цього, в п. 7.12. містить застереження щодо невикористання ТЗ в будь-який іншій спосіб, що відрізняється від інструкції по експлуатації ТЗ.
Положеннями розділу 9 визначені обов'язки Лізингодавця, серед яких:
- до передачі ТЗ Лізингоодержувачу застрахувати ТЗ за ризиками КАСКО та іншими ризиками на весь строк дії даного договору (п. 9.3.);
- відповідно до умов цього договору своєчасно та у повному обсягу виконувати свої зобов'язання щодо утримання ТЗ (п. 9.9.).
Умовами розділу 11 договору визначені домовленості сторін відносно передачі ризиків та страхування, а саме: встановлені ризики, за якими Лізингодавець зобов'язаний застрахувати ТЗ на весь строк дії договору, у тому числі - за категорією НВТЗ - пошкодження ТЗ внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та інші пошкодження, що сталися в процесі руху тощо; визначені дії, які мають бути здійсненні Лiзингоодержувачем у разі настання страхового випадку; встановлено, що до страхових випадків не належить і Лізингодавцем не відшкодовуються збитки у разі вчинення навмисних дій Лізингоодержувачем або його довіреними особами (п. 11.4.4.); визначено, що Лiзингоодержувач несе повну матеріальну відповідальність за будь-які пошкодження переданого йому ТЗ, і (за винятком відшкодування третіми особами чи страховиком) повинен повністю відновити технічний стан ТЗ згідно інструкції по експлуатації у разі завдання йому шкоди.
Сторонами у п. 16.1. встановлена відповідальність Лізингоодержувача у разі порушення зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, у вигляді пені в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочення.
На виконання умов договору згідно замовлення №545/001 (а.с. 22) Відповідачу був переданий „Камаз 65201”, шасі НОМЕР_2, державний № НОМЕР_1, про що сторонами складено акту приймання-передачі ТЗ №545/001 від 27.11.2007р. (а.с. 23).
27.11.2007р. предмет лізингу був застрахований Позивачем у ЗАТ „Страхова компанія „Українська страхова група” (а.с.99) в межах укладеного між ними генерального договору №21-0101-0001-ЛИЗ добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів від 05.05.2006р. (а.с.а.с.100-117).
Як вбачається із складеного протоколу про адміністративне правопорушення (а.с.28), пояснень водія (а.с.29) та протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (а.с.а.с.30-32) з об'єктом лізингу 26.12.2007р. сталася дорожньо-транспортна пригода під час проведення розвантаження через незабезпечення водієм Відповідача знерухомлення ТЗ останнє перекинулося, з огляду на що отримало механічні ушкодження рами та підйомного механізму.
Постановою судді Будьонівського районного суду м. Донецька від 20.02.2008р. (а.с.55) водія Відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУоАП.
Експертом ЗАТ „Страхова компанія „Українська страхова група” здійснювався огляд об'єкту лізингу за для встановлення пошкоджень внаслідок ДТП, за результатами якого складалися відповідні акти (а.с.а.с.33-36).
Задля відновлення об'єкту лізингу Позивачем були придбані і оплачені (а.с.а.с.51, 53) у Товариства з обмеженою відповідальністю „Автек-Донбас” автозапчастини згідно наданих видаткових накладних (а.с.а.с.37, 38, 43, 44, 45), а також ремонтні роботи згідно актів (а.с.а.с.39, 46) у загальній сумі 137636,89грн.
Вказані ремонтні роботи задля їх оплати з боку Відповідача Позивач оформлював актами виконаних робіт (а.с.а.с.40,41, 47, 48) та разом із рахунками (а.с.а.с.42, 49) направляв Лізингоодержувачу, визначаючи підставою платежу додаткові послуги з сервісного обслуговування за період з 01.02.2009р. по 20.02.2009р.
Листом від 22.04.2009р. №03/1241 (а.с.56) ЗАТ „Страхова компанія „Українська страхова група” відмовило Позивачеві у виплаті страхового відшкодування через пошкодження, отримані 26.12.2007р. під час розвантаження, посилаючись на п. 6.2. генерального договору добровільного страхування ризиків пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів від 05.05.2006р. щодо обов'язку страхувальника виконувати правила охорони праці, правила технічної експлуатації, обслуговування та збереження ТЗ та Інструкцію з експлуатації автомобіля КАМАЗ 65201, п. 27 якої (а.а.с.57,58) не допускає рух ТЗ з піднятою платформою за винятком необхідності руху уперед на 1-2 м для забезпечення повного розвантаження платформи.
04.08.2009р. сторони уклали додаткову угоду № 2 до договору фінансового лізингу №545 від 01.11.2007р. (а.с.а.с.24,25), якою якої дійшли згоди про дострокове припинення з 10.08.2009р. дію плану лізингу з ініціативи Лізингоодержувача, який 10.08.2009р. мав повернути відповідний транспортний засіб, що і відбулося згідно акту повернення ТЗ №545/001 (а.с.26).
У зв'язку із несплатою означених рахунків за додаткові послуги з сервісного обслуговування, Позивач, нарахувавши на суму вартості оплачених запчастин та ремонтних робіт додатково 3% річних, інфляційну індексацію та пеню, звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві, наданому 18.08.2010р. (а.с.118), вказуючи у акті звірення розрахунків (а.с.137) на відсутність заборгованості перед Позивачем станом на 16.08.2010р.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність первісно заявлених вимог полягала у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків їх невиконання та порушення інших умов укладеного договору у вигляді стягнення пені, 3% річних та інфляційної індексації.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг” та умовами укладеного між ними договору.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг”, ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лiзингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.
Втім, проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку про помилковість віднесення Позивачем визначених у рахунках сум на сплату додаткових послуг з сервісного обслуговування до лізингових платежів як у розумінні приведених вище норм, так із змістом договір фінансового лізингу № 545 від 01.11.2007р.
Так, означені суми не можуть вважаться ані відшкодуванням частини вартості ТЗ, здійснення яких забезпечує дотримання умови переходу об'єкту лізингу у власність Лізингоодержувача згідно п.12.5. договору, ані комісією Лізингодавця. Не можуть ці витрати Лізингодавця кваліфікуватися як таки, що пов'язані з виконанням договору, адже його умови не пов'язують виконання зобов'язань Позивача із необхідністю пошкодження об'єкту лізингу внаслідок порушення умов експлуатації.
За висновком суду, пошкодження майна в перебігу дії договору може вказувати про наявність правовідносин з відшкодування збитків або компенсації шкоди, адже за змістом п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 224, ч. 1 ст. 225 Господарського кодекс України втрати, спричинені пошкодженням майна та/або його відновленням, віднесені до реальних збитків, стягнення яких, в свою чергу, згідно ст. 1192 Цивільного кодексу України є одним із способів відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, а не про заборгованість у розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України.
Водночас, за змістом ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст.20 Господарського кодексу України відшкодування збитків або шкоди є самостійними способами судового захисту, що не можуть ототожнюватися із заборгованістю, стягнення якої, в свою чергу, опосередковує такий спосіб захисту як спонукання до примусового виконання обов'язку із здійснення платежів.
Між тим, і предмет позову, який і визначає спосіб захисту, обраний Позивачем (формулювання якого за змістом ст.ст. 22, 54 Господарського процесуального кодексу України віднесено до виключних повноважень Позивача), і наведене нормативно-правове обґрунтування вказують на стягнення вартості відновлення об'єкту лізингу після його винного пошкодження водієм Відповідача саме як заборгованості, що унеможливлює розгляд і вирішення судом питання відносно правомірності стягнення відповідної суми як збитків чи шкоди.
За відсутністю доказів існування у Відповідача грошових зобов'язань перед Позивачем суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсягу (адже заборгованість виступає базою для інших стягуваних нарахувань за змістом ст.ст. 549 та 625 Цивільного кодексу України) , оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 Конституції України ніхто не може бути примушений роботи те, що не передбачено законодавством.
Відмова у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, 3% річних, інфляційної індексації та пені через як неналежність в контексті встановлених судом обставин обраного способу позовних вимог не перешкоджає Позивачу звернутися у загальному порядку із вимогою до господарського суду про застосування інших способів судового захисту прав та інтересів у відносинах з Відповідачем, оцінка обґрунтованості застосування яких може бути здійснена судом лише за результатами розгляду таких вимог.
У світлі означених висновків суд відмовляє у задоволенні заявленого Відповідачем клопотання від 18.08.2010р. про залучення у якості співвідповідача (а.с.а.с.25-32 т.2) ЗАТ „Страхова компанія „Українська страхова група”, оскільки згідно ст. 21 Господарського процесуального кодексу України відповідачем є особа до якій заявлені вимоги, тоді як жодних позовних вимог до ЗАТ „Страхова компанія „Українська страхова група” Позивач в межах цієї справи не висував.
Відхилення усного клопотання представника Відповідача (а.с.145) про залучення ЗАТ „Страхова компанія „Українська страхова група” у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, зумовлено відсутністю будь-якого обґрунтування наявності впливу результатів розгляду справи на права та обв'язки цієї особи по відношенню до сторін у розумінні ст. 27 Господарського процесуального кодекс України.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача у повному обсягу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг”, м. Київ (ідентифікаційний код 32774741) до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донвуглепостач”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 30872498) про стягнення заборгованості за прострочені лізингові платежі у розмірі 137 736,89грн., пені у розмірі 15 292,57грн., інфляційні витрати у розмірі 12 396,32грн. та 3% річних у розмірі 5 320,80грн.
2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 13.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2010р.
Суддя