83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
14.09.10 р. Справа № 44/249
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі Рассуждай С.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Воход” м. Донецьк, ідентифікаційний номер 31018243
до Відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про: стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №А-93 від 17.11.2006р. в сумі 7672,71грн., пені в сумі 904,67грн., штрафу в розмірі 8000грн., 3% річних в сумі 397,23грн., інфляційну складову в розмірі 1943,34грн.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - Лавренов Д.В. (за довіреністю б/н від 21.01.2009р.);
від Відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю №3005 від 25.08.2010р.)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалось з 27.07.2010р. на 10.08.2010р., з 10.08.2010р. на 31.08.2010р. з подальшим оголошенням перерви до 14.09.2010р.
У судовому засіданні 14.09.2010р. суд виходи до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Воход” м. Донецьк (далі - Позивач) звернувся до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №А-93 від 17.11.2006р. в сумі 8006,04грн., пені в сумі 11650,28грн., штрафу в розмірі 8000грн., 3% річних в сумі 167,98грн., інфляційну складову в розмірі 816,07грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань за договором оренди № А-93 від 17.11.2006р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість та виникли підстави для нарахування пені, штрафу, інфляції, 3% річних.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, договір оренди №А-93 від 17.11.2006р. з додатками та додатковими угодами, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (наданих послуг), правоустановчі документи свої та Відповідача.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтував ст.ст. 526, 625, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.
Під час апеляційного перегляду рішення Господарського суду Донецької області від 26.08.2009р. Позивачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи на вимогу Донецького апеляційного господарського суду (а.с.а.с.111-128 т.1)
Під час нового розгляду справи, запровадженого постановою Вищого господарського суду України від 29.04.2010р., Позивач 10.08.2010р. надав пояснення (а.с.а.с.46,47 т.2) щодо розрахунків суми позовних вимог з урахуванням здійснених Відповідачем платежів, додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.42,43, 49-52 т.2), а також - заяву про зменшення розміру позовних вимог, якою з урахуванням наданих пояснень щодо розрахунків, остаточно вимагав стягнути з Відповідача на свою користь заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення № А-93 від 17.11.2006р. в сумі 7672,71грн., пені в сумі 904,67грн., штрафу в розмірі 8000грн., 3% річних в сумі 397,23грн., інфляційну складову в розмірі 1943,34грн.
Відповідач під час первісного розгляду справи своєї позиції до відома суду не довела, проте під час нового розгляду справи надав відзив з додатками (а.с.а.с. 58-68 т.2), яким проти позову заперечив, посилаючись на: відсутність вимог щодо стягнення заборгованості за період липня 2089р. та травень-червень 2009р.; відсутність доказів отримання рахунків Відповідачем з огляду на підписи невідомих осіб про їх отримання, що зумовлює невизначеність моменту виконання спірних грошових зобов'язань; неврахування суми внесеного завдатку; ненадання відомостей щодо порядку здійснення розрахунків пені, штрафу, інфляційної індексації та 3% річних; незаконність щомісячного нарахування штрафу.
Відповідачем також наданий додатковий відзив з додатками (а.с.а.с.71-88 т.2), в якому викладені наступні заперечення: яким доповнив первісний відзив, посилаючись на: нервування всіх здійснених Орендарем платежів; пропущення встановленого ч. 6 ст.232 Господарського кодексу України строку нарахування штрафних санкцій на дату звернення до суду з розглядуваним позовом.
Сторони у судовому засіданні 14.09.2010р. підтримали свою позицію, викладену письмово.
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням вказівок Вищого господарського суду України, приведених у постанові від 29.04.2010р., суд -
17.11.2006р. Позивачем (Орендодавець) та Фізичною особою ОСОБА_1 (Орендар) укладений договір оренди № А-93 (а.с.6-9 т.1), згідно п.п. 1.1.,1.2 та 6.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування частину нежитлового приміщення в Торговому комплексі „Обжора”, розташованому за адресою: м. Донецьк, бул. Шевченко, 58-А, загальною прощею 1кв.м, що відмічено на схемі (а.с.10 т.1), яка є невід'ємною частиною вказаного договору, для організації роздрібного продажу парфумерії і косметики, строком до 16.11.2007р.
Об'єкт оренди розташована в будівлі, приналежні Позивачеві на праві власності згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно (а.с.49 т.2) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а.с.50 т.2).
Умовами п. 2.2. договору визначений розмір орендної плати за перший календарний місяць (починаючи з дати відкриття для відвідувачів об'єкту оренди) у розмірі 520,00грн., в т.ч. ПДВ 20%-86,67грн. та формула розрахунку орендної плати за наступні місяці оренди, при цьому згідно п. 2.6. розрахунки між сторонами здійснюються в гривнях.
Відповідно до п. 2.4. Орендар мав протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку перерахувати Орендодавцю 1040,00, в т. ч. ПДВ 20%-173,33грн. у якості (в рівних частинах) орендної плати за перший місяць та завдатку, який не підлягає поверненню у разі невиконання орендарем своїх зобов'язань за договором або відмови від оренди та зараховується як платіж за останній місяць оренди у випадку належного виконання Орендарем своїх зобов'язань.
За умовами п. 2.5. договору при його укладанні сторони визначили, що Орендодавець зобов'язаний виставляти Орендареві рахунок в період з 25 по 30 число кожного місяця за наступний місяць, а орендна плата, що розраховується за визначеною в п. 2.3. формулою, сплачується Орендарем не пізніше 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку (визначається датою отримання під розпис уповноваженою особою Орендаря).
Положеннями п. 5.2. договору передбачені заходи відповідальності за порушення строків оплати орендних платежів та відшкодування Орендодавцю витрат по комунальних послугах та експлуатаційних видатках в обсягах і строках, передбачених договором, у вигляді пені у розмірі 0,5% від простроченої суми за кожен день прострочення та штрафу (понад пеню) в розмірі 1000грн. у разі, якщо прострочення перевищуватиме 10 банківських днів.
Додатковою угодою від 12.04.2007р. (а.с.16 т.1) площа об'єкту оренди була збільшена до 5кв.м., а ціна 1кв.м. визначалась в еквіваленті 100 доларам США із встановленням формули розрахунку. При цьому, умова п. 2.6. договору про визначення валютою розрахунків гривні сторонами не змінена через введенням валютного еквіваленту.
Згідно змін до п. 2.5. договору, запроваджених додатковою угодою від 11.12.2007р. (а.с.18 т.1), Орендар мав сплачувати орендну плату, визначену за формулою в п. 2.3. (попередня додаткова угода), не пізніше 5 числа місяця, наступного за звітним, незалежно від факту отримання рахунків.
Додатковою угодою від 01.01.2008р. (а.с.19 т.1) сторонами запроваджені зміни до реквізитів договору у зв'язку із зміною Орендарем прізвища з ОСОБА_1 на ОСОБА_1.
За умовами додаткової угоди від 13.06.2008р. (а.с.22 т.1) розмір орендованої площі зменшено до 2,5кв.м. із встановленням орендної плати в сумі 1893,75грн., виходячи із еквіваленту 150 доларів США за 1кв.м. та подальшим визначенням розміру платежів за приведеною формулою. Крім того, був передбачений обов'язок Орендаря протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання рахунку перерахувати 3787,5грн, з яких 50% - платіж за червень 2008р., а решта 50% - завдаток. 13.06.2008р. сторонами був складений акт приймання-передачі, за яким Відповідачем було отримано 2.5кв.м. орендованої площі.
Додатковою угодою від 01.01.2009р. (а.с.а.с. 24,25 т.1) на період з 01.02.2009р. по 31.03.2009р. розмір щомісячної визначили у сумі 1000грн. разом із ПДВ, встановили формулу розрахунку орендної плати за останній місяць оренди та визначили тривалість дії договору до 30.09.2009р.
Додатковою угодою від 01.04.2009р. (а.с.26 т.1) строк дії розмір орендної плати у сумі 1000грн. запровадженого з 01.04.2009р.
В перебігу орендних правовідносин Позивачем складали рахунки-фактури (а.с.а.с.27 -29, 31, 33, 35, 37, 39, 41, 111-119 т.1), а сторонами підписувалися акти здачі-приймання робіт (а.с.а.с.43-50). В сою чергу, Відповідачем здійснювалися платежі в порядку виконання двох договорів оренди із Позивачем, які (платежі) у своєму призначенні (а.с.а.с. 63-67 т.2) не містили посилання на конкретний договір.
Свої позицію щодо розмежування означених платежів сторони, задля забезпечення виконання вказівок Вищого господарського суду України, під час нового розгляду справи виклали письмово.
За таких обставин Позивач, з урахуванням пояснень, заяви та розрахунку, наданих 10.08.2010р., остаточно наполягає на стягненні з Відповідача заборгованості з орендної плати, що утворилась в межах періоду з червня 2008р. по червень 2009р. у сумі 7672,71грн. (з урахуванням здійснених щодо означеного періоду часткових платежів), пені в розмірі 904,67грн. (виходячи із подвійної облікової ставки НБУ), штраф у сумі 8000грн. за прострочення орендних платежів за червень, липень, вересень, жовтень, 2008р. та та січень-квітень 2009р., 3% річних у сумі 397,23грн., а також - інфляційну складову в розмірі 1943,34грн.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у наданих 31.08.2010р. відзиві (а.с.а.с.58-62 т.2) та 14.09.2010р. додатковому відзиві (а.с. 71-73 т.2).
Суд розглядає справу в контексті всіх остаточних вимог Позивача, оскільки їх сумісний розгляд відповідає приписам ст.58 Господарського процесуального кодексу України (пов'язаність підставами виникнення та наданими доказами - порушення грошових зобов'язань за одним договором оренди).
Наразі, за змістом ст. 22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі позивач управнений збільшувати та зменшувати розмір відповідних складових вимог і таке коригування суми в частині зменшення судом приймається, оскільки зумовлено приведенням розрахунків у відповідність до вимог законодавства щодо їх граничного розміру.
Водночас, певне неспівпадіння між конкретними місяцями формування стягуваної заборгованості за змістом позовної заяви та остаточної позиції під час нового розгляду справи жодною мірою не впливає на правомірність висування саме остаточних вимог, оскільки при цьому зберігають як підстави (невиконання грошових зобов'язань), так і предмет позову (структура вимог і правова природа стягуваних сум), а визначений період формування заборгованості з орендних платежів (порушення прав) у будь-якому разі передує даті подання позову до суду, що зумовлює дотримання вимоги ст. 1 Господарського процесуального кодексу України.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсягу, враховуючи наступне:
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у примусовому спонуканні до виконання прострочених грошових зобов'язань та застосуванні наслідків такого прострочення у вигляді стягнення нарахованих 3% річних, інфляційної індексації та штрафних санкцій.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються, насамперед, відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору оренди (з урахуванням додаткових угод).
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Як встановлено ч. 1 ст. 283, ч. 3 ст.285 Господарського кодексу України та ст.ст.759, 762 Цивільного кодексу України за користування майном на умовах оренди орендар (наймач) має сплачувати орендну плату.
Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір, який за своєї сутністю опосередковує відносини (оренди), є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як встановлено в ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України орендна плата вноситься орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності.
Таким чином, Відповідач не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов'язку із здійснення платежу з орендної плати відносно розглядуваного періоду не пізніше 5 числа наступного за звітним місяцем відповідно незалежно від факту отримання відповідних рахунків (з урахуванням змін до п. 2.5. договору, запроваджених додатковою угодою від 11.12.2007р.)
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Між тим, як вбачається із матеріалів справи, і Відповідачем всупереч ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України належних у розумінні ст. 34 цього Кодексу належних доказів іншого до матеріалів справи не надав, внаслідок невиконання грошових зобов'язань за період з червня 2008р. по 20 число червня 2009р. утворилась заборгованість у сумі 7672,71грн. з орендної плати. Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, а сам Відповідач вважається таки, що прострочив виконання грошового зобов'язання у розумінні ч. 1 ст. 612 цього кодексу.
В свою чергу, зауваження щодо неврахування всіх здійснених Відповідачем платежів не відповідає дійсності, адже згідно наданих пояснень від 10.08.2010р. Позивачем враховані всі здійснені на виконання грошових зобов'язань відносно розглядуваного періоду платежі, які можуть бути віднесені саме до розглядуваного договору. Помилковість тверджень Відповідача з цього приводу, зумовлено не тільки безпідставним визначенням на власним побажанням остаточного періоду формування стягуваної заборгованості, але й не встановленням Відповідачем призначення платежів та їх безпідставне одночасне віднесення у певній частині (однієї й тієї ж суми) на погашення заборгованості за двома укладеними із Позивачем договорами оренди.
Заперечення Відповідачем фактів отримання рахунків-фактур відносно розглядуваного періоду неналежною особою не має жодного значення, адже за змістом договору обсяг грошових зобов'язань і порядок їх виконання безпосередньо визначені його умовами, і можливість проведення платежів до дат, визначених Позивачем у розрахунку в якості першого дня заборгованості щодо відповідного місяця (6 число місяця, наступного за оплачуваним), взагалі не перебуває у залежності від отримання рахунків - фактур. Отже, при визначеності всіх необхідних відомостей для виконання грошових обов'язків (сума, валюта платежу, реквізити отримувача та кінцева дата здійснення розрахунків) здійснення такого виконання має відбуватися в порядку ч. 1 ст. 530 Цивільного кодекс України, тоді як твердження Відповідача про ненастання строку платежу є хибними.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив викання грошового зобов'язання, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.
Перевіривши правильність розрахунку заявлених до стягнення грошових сум, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №А-93 від 17.11.2006р. у розмірі 7672,71грн.
Враховуючи, що за змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора має сплатити, крім суми боргу, інфляційну індексацію та 3% річних, суд, перевіривши арифметичних розрахунок позовних вимог в цій частині за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, з урахуванням власних висновків щодо заборгованості (база для відповідних нарахувань) встановив, що вони підлягають задоволенню у повному обсягу: 3% - 397,23грн., та інфляційна індексація - 1943,34грн.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі - сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.
Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.
Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання, тоді як штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Водночас, ч. 4 ст. 231 Господарського кодекс України (яка, за висновком суду має пріоритет у застосуванні у розглядуваних правовідносинах з урахуванням викладеного в абз. 1 п. 1 Інформаційного листа ВГСУ „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України” від 07.04.2008 р. N 01-8/211) допускає можливість визначення штрафних санкцій і у конкретній грошовій сумі, що спростовую заперечення Відповідача з цього приводу відносно невідповідності визначення штрафу у сумі 1000грн. вимогам ст. 549 Цивільного кодексу України.
Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування неустойки у разі прострочення плати сформульована безпосередньо у п. 5.2. договору орнеди, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 цього Кодексу є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.
Приймаючи до уваги висновок щодо наявності заборгованості Відповідача, яка сформувалась протягом вказаного Позивачем періоду нарахування, тривіальність прострочення платежів, суд, зважаючи на обмеження суми стягуваної пені приписами ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, а періоду її нарахування - положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснивши перерахунок за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство”, дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про стягнення штрафних санкцій у повному обсягу:
- пеня в сумі 904,67грн.;
- штраф в розмірі 8000грн. (по 1000грн. за кожний із 8 місяців несплаченої належним чином оренди)
Заперечення Відповідача про порушення стягуваними штрафними санкціями обмеження щодо строку їх нарахування, встановленого ч.6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України є юридично не спроможними, адже з представленого розрахунку означених вимог не вбачається фактів нарахування штрафних санкцій після 6 місяців з моменту прострочення плати за відповідний місяць оренди, а прив'язування такого 6-місячного строку до дати подання позову до суду вказує на хибне ототожнення Відповідачем цього строку (який визначає граничний обсяг нарахування) із строком позовної давності, що має інше правове значення.
В свою чергу, заперечення відносно неправомірності щомісячного нарахування штрафу також вказують не неправильне розуміння Відповідачем природи цього виду неустойки та порядку її застосування у розглядуваній справі - штраф нараховувався лише один раз, проте відносно кожного окремого факту порушення - прострочення платежу відносно кожного відповідного місяця оренди, яке (прострочення) відбувалось 6 числа кожного місяця наступного за неоплачуваним.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати підлягають стягненню з Відповідача пропорційно відношенню суми задоволених вимог до первісної суми позову.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м. Донецьк (ідентифікаційний номер 31018243) до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №А-93 від 17.11.2006р. в сумі 7672,71грн., пені в сумі 904,67грн., штрафу в розмірі 8000,00грн., 3% річних в сумі 397,23грн., інфляційну складову в розмірі 1943,34грн. задовольнити у повному обсягу.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м. Донецьк (ідентифікаційний номер 31018243) заборгованості по орендній платі за договором оренди нежитлового приміщення №А-93 від 17.11.2006р. в сумі 7672,71грн., пені в сумі 904,67грн., штрафу в розмірі 8000грн., 3% річних в сумі 397,23грн., інфляційну складову в розмірі 1943,34грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Донецьк (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Восход” м. Донецьк (ідентифікаційний номер 31018243) державне мито в розмірі 189,18грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 77,94грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 14.09.2010р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 20.09.2010р.
Суддя