Справа №2 - 3789
2010 рік
22 вересня 2010 року Ялтинський міський суд Автономної республіки Крим
у складі головуючого судді: Кайро І.А.
при секретарі: Рябцевої А.С.
за участю представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, 3-їх осіб ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, представника виконавчого комітету Алупкінської міської ради та Алупкінської міської ради - ОСОБА_8, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ялта цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_9, 3-особи ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6, виконавчій комітет Алупкінської міської ради, Алупкінська міська рада, Комунальне підприємство «Алупкінське управління міського господарства», ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом демонтажу огорожі та воріт
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_9, 3-особи ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6, виконавчій комітет Алупкінської міської ради, Алупкінська міська рада, Комунальне підприємство «Алупкінське управління міського господарства», ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом демонтажу огорожі та воріт.
Вимоги мотивовані тим, що він є власником квартири АДРЕСА_1. Відповідач ОСОБА_3 без згоди співвласників встановив на прибудинковій території загорожу і металеві ворота, які ускладнюють пересування по прибудинкової території. На його думку вищезазначеними діями відповідача йому також було заподіяно моральну шкоду, яку він оцінює у сумі 5000 гривень. На його вимоги демонтувати загорожу та ворота відповідач не реагує, у зв'язку з чим він та змушений звернутися до суду з даною позовною заявою.
Відповідач ОСОБА_9, представник виконавчого комітету Алупкінської міської ради та Алупкінської міської ради у судовому засіданні позов не визнали, заперечення мотивовані тим, що відповідач не будував спірну огорожу, оскільки вона знаходилися на час його вселення до квартири. Крім того, він не є одним власником квартири, але позивач чомусь пред'явив позов лише до нього. До того ж встановлена огорожа не перешкоджає позивачу користуватися його власністю, а сама земельна ділянка будь-кому у власність, або у користування не надавалася.
3-ї особи ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 та представник КП «Алупкінське управління міського господарства» у судове засідання не явилися, про день та час розгляду справи сповіщені належним чином, причину неявки суду не надали.
Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову повинно бути відмовлено з наступних підстав.
Згідно ст. 13 Конституції України, земля, що знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб
Відповідно до вимог ч. ч. 1,2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним.
На підставі п.12 Перехідних положень до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження по розпорядженню землями в межах населених пунктів, крім земель наданих у приватну власність та земель на яких розташовані державні, у тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах державі належить частки (акції, паї), здійснюються відповідними сільським, селищними, міськими радами, а не границь відповідними органами міської ради.
Згідно ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державний контроль за використанням та охороною земель здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади із питань земельних ресурсів.
На підставі п.п. «а», «д», ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень спеціально уповноважених органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів належить здійснення контролю за використанням та використанням і охороною земель у частині, додержання органами державної влади і органами місцевого самоврядування вимог земельного законодавства України, встановленого порядку набуття та реалізації права на землю, та вжиття відповідно до закону заходів, що до повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.
Таким органом на території АР Криму є Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель АР Крим, що діє відповідно до Положення про Державну інспекцію з контролю за використанням і охороною земель.
Згідно п.п.1,2 ст.152 Земельного кодексу України держава забезпечує громадянам і юридичним особам рівні умови захисту прав власності і власник земельної ділянки має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, адже якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням право володіння земельною ділянкою.
Статтею 125 ЗК України передбачено право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельної ділянки, та його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі ( на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї. та державної реєстрації забороняється.
Згідно ст. 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Частиною 1 ст. 376 ЦК України передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самовільним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, чи без належного дозволу чи необхідним образом затвердженого проекту.
При цьому судом встановлено, що у відповідності до свідоцтва про право власності на житло, ОСОБА_7 та ОСОБА_1 у рівних частках належить квартира АДРЕСА_1. Даний факт також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 14 грудня 2006 року, ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у рівних частках кожний є власниками квартири АДРЕСА_2. Даний факт також підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно.
При цьому суду у супереч ч.3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України не було доведено того факту, що спірна огорожа та ворота знаходяться на прибудинкової території будинку, чи на земельній ділянці, співвласниками якої є позивачі як і не доведено того факту, що дані огорожа та ворота чинять будь яки перешкоди позивачу у користуванні його власністю, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що дані позовні вимоги не засновані на законі та у задоволенні позову повинно бути відмовлено.
До того ж позивач не пред'являє будь - яких вимог до всіх власників квартири АДРЕСА_2, а отже говорити про те, що огорожа встановлена відповідачем не можливо.
Судом також встановлено, що ні власник земельної ділянки, ні виконавчий комітет Алупкінської міської ради не вимагає знесення спірної споруди, у зв'язку з чим позовні вимоги не ґрунтуються на законі та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.. 15,30,62, 130 ЦПК України, ст. 391 ЦК України
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_9, 3-особи ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_6, виконавчий комітет Алупкінської міської ради, Алупкінська міська рада, Комунальне підприємство «Алупкінське управління міського господарства», ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 про усунення перешкод у користуванні власністю, шляхом демонтажу огорожі та воріт - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку в Апеляційний суд АРК через Ялтинський міський суд в порядку та строки передбачені ст. ст. 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України
Суддя