83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
07.09.10 р. Справа № 22/40пд
Господарський суд Донецької області у складі : головуючого судді Іванченкової О.М., суддів Курило Г.Є., Попкова Д.О.,
при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, м.Донецьк, ЄДРПОУ 24069522,
до відповідача 1, Відкритого акціонерного товариства „БТА Банк”, м.Київ, ЄДРПОУ 14359845, в особі Донецької міжрегіональної дирекції (відділення) ВАТ „БТА Банк”, м.Донецьк,
до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Донбасметал”, м.Донецьк,
про визнання кредитного договору та договору поруки недійсними,
за участю уповноважених представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: не з'явився, -
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Відповідача 1, Відкритого акціонерного товариства „БТА Банк”, м.Київ, ЄДРПОУ 14359845, в особі Донецької міжрегіональної дирекції (відділення) ВАТ „БТА Банк”, м.Донецьк, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Донбасметал”, м.Донецьк, про:
- визнання недійсним кредитного договору №КЛ-06-18 від 01.09.2006р. із змінами та доповненнями, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Донбасметал” та Відкритим акціонерним товариством „Український кредитно-торговий банк”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „БТА Банк”;
- визнання недійсним договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р.
В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на отримання письмової вимоги Відповідача 1, у якій останній вимагає виконати зобов'язання, що покладені на Відповідача 2 за договором №КЛ-06-18 про відкриття кредитної лінії, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю „Донтехком” є поручителем Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Донбасметал” перед Відповідачем 1, відповідно до договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р. Проте, Позивач вважає договір №КЛ-06-18 про відкриття кредитної лінії таким, що не відповідає вимогам діючого законодавства України, порушує законні права та охоронювані законом інтереси Позивача та повинен бути визнаний судом недійсним з огляду на те, що спірний кредитний договір не містить гривневого виразу зобов'язання. Крім того, останній звертає увагу суду на необхідність індивідуальної ліцензії Національного банку України для використання іноземної валюти на території України як засобу платежу. Враховуючи, що Позивач вважає договір про відкриття кредитної лінії недійсним, на підставі приписів ст.548 Цивільного кодексу України, які визначають, що недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню, недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, договір поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р. також є недійсним. Разом з тим, Позивач зазначає, що з огляду на наявну відповідальність останнього за договором поруки перед Відповідачем 1 за невиконання Відповідачем 2 усіх зобов'язань, що покладені на нього кредитним договором №КЛ-06-18, та недійсність цього правочину, порушені права та охоронювані законом інтереси Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, як поручителя за кредитною угодою, і тому у розумінні матеріального та процесуального законодавства він має всі підстави для звернення з даною позовною заявою до господарського суду Донецької області у якості Позивача.
На підтвердження наведених обставин Позивач надав копію договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18 від 01.09.2006р. із додатком №1 до нього, договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р., договору від 19.02.2007р. про зміни та доповнення до договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р., додаткової угоди від 22.08.2008р. про зміни та доповнення до договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18 від 01.09.2006р., додаткової угоди №1 від 20.11.2006р. до договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18 від 01.09.2006р.
Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує п.1 ч.2 ст.92, ст.99 Конституції України, ст.16, ч.1 ст.203, ст.ст.215, 524, 548 Цивільного кодексу України, ст.20, ч.2 ст.189, ч.2 ст.198 Господарського кодексу України, ст.35 Закону України „Про Національний Банк України”, ч.1 п.1 ст.1, п.1 ст.3, п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” №15-93 від 19.02.1993р., ч.2 п.1 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з укладанням та виконанням кредитних договорів” №02-5/706 від 06.10.1994р. із змінами та доповненнями, листом Національного Банку України №28-110/1941-3601 від 02.06.2000р. „Про здійснення резидентами України операцій згідно з Декретом КМУ „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” та №28-315/3014-9643 від 13.09.2006р., п.4 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/111 від 12.03ю1999р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними”.
18.08.2009р. Відповідачем 1 через канцелярію господарського суду Донецької області представлені заперечення №3/1-09-1612 від 18.08.2009р. на позовну заяву, за якими позов не визнано у повному обсязі. За твердженнями Банку, Позивач не є учасником господарських відносин у рамках договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18, цей правочин не створює для нього прав та обов'язків, останній не має підстав для їх захисту та визнання наведеної угоди недійсною. Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю „Донтехком” не надані докази про визнання судом недійсним кредитного договору, норми ст.548 Цивільного кодексу України не можуть бути підставою для визнання недійсним договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р., укладеного між Позивачем та Відповідачем 1.
04.09.2009р. Позивачем надано заву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом заборони Відповідачу 1 здійснювати будь-які дії щодо звернення стягнення на майно Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”.
У задоволенні наведеної заяви судом відмовлено, про що 08.09.2009р. винесено відповідну ухвалу.
В судове засідання 07.09.2010р. представники Позивача та Відповідачів не з'явились.
Відповідачем 2 відзиву щодо позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком” суду не представлено.
Проте, суд вважає за можливе розглянути спір відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, виходячи з того, що ненадані суду документи не можуть істотно вплинути на юридичну кваліфікацію спірних правовідносин.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи за наступного.
Між Відкритим акціонерним товариством „Український кредитно-торговий банк” в особі Філії Відкритого акціонерного товариства „Український кредитно-торговий банк” в м.Донецьку”, правонаступником якого згідно статутних документів є Відкрите акціонерне товариство „БТА Банк” (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство „Донбасметал” (Позичальник) 01.09.2006р. підписаний договір про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18 (Кредитний договір).
Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в іноземній валюті, надає йому грошові кошти за рахунок кредитної лінії на умовах цього договору, а Позичальник зобов'язується використати кредити на цілі, зазначені в пункті 1.5 цього договору, своєчасно та у повному обсязі виплачувати Банку проценти за користування кредитами, повернути Банку кредити та загальну заборгованість за кредитною лінією в повному обсязі та у строки, передбачені ст.8 цього договору, а також виконувати інші умови цього договору. У зазначеній угоді терміном „відновлювана кредитна лінія” позначається кредитна лінія, протягом строку дії якої, після повного або часткового повернення наданих Позичальнику кредитів Банк здійснює подальше кредитування Позичальника у межах ліміту, зазначеного в пункті 1.2 цього договору.
Згідно п.1.2 Кредитного договору, ліміт кредитної лінії складає з часу укладення цього договору і по 01.10.2006р. включно 820 000,00 дол.США, з 02.10.2006р. по 31.01.2008р. включно - 1 000 000,00 дол.США, з 01.02.2008р. по 04.03.2008р. включно - 950 000,00 дол.США, з 05.03.2008р. по 04.04.2008р. включно - 900 000,00 дол.США, з 05.04.2008р. по 04.05.2008р. включно - 850 000,00 дол.США, з 05.05.2008р. по 04.06.2008р. включно - 800 000,00 дол.США, з 05.06.2008р. по 04.07.2008р. включно - 750 000,00 дол.США, з 05.07.2008р. по 04.08.2008р. включно - 700 000,00 дол.США, з 05.08.2008р. по 04.09.2008р. включно - 650 000,00 дол.США, з 05.09.2008р. по 04.10.2008р. включно - 600 000,00 дол.США, з 05.10.2008р. по 04.11.2008р. включно - 550 000,00 дол.США, з 05.11.2008р. по 04.12.2008р. включно - 500 000,00 дол.США, з 05.12.2008р. по 04.01.2009р. включно - 450 000,00 дол.США, з 05.01.2009р. по 04.02.2009р. включно - 400 000,00 дол.США, з 05.02.2009р. по 04.03.2009р. включно - 350 000,00 дол.США, з 05.03.2009р. по 04.04.2009р. включно - 300 000,00 дол.США, з 05.05.2009р. по 04.06.2009р. включно - 200 000,00 дол.США, з 05.06.2009р. по 04.07.2009р. включно - 150 000,00 дол.США, з 05.07.2009р. по 04.08.2009р. включно - 100 000,00 дол.США, з 05.08.2009р. по 01.09.2009р. включно - 50 000,00 дол. США.
Розмір процентів за користування кредитами складає 13% річних (п.1.3 Кредитного договору).
Враховуючи вищенаведене та п.1.4 договору, термін дії кредитної лінії, а отже, і обов'язок повернути Банку кожен із кредитів у відповідності до п.8.2 правочину встановлений до 01.09.2009р.
Додатковою угодою №1 від 20.11.2006р. та додатковою угодою від 22.08.2008р. внесені зміни до кредитного договору №КЛ-06-18 від 01.09.2006р.
Додатковою угодою від 22.08.2008р. розмір процентів, визначений п.1.3, за користування кредитами встановлений на рівні 15% річних.
Відповідно до п.1.5 Кредитного договору, Банк надає Позичальнику кредити на рефінансування судної заборгованості у філії Пролетарського відділення Промінвестбанку в м.Донецьк та придбання незавершеного будівництва в м.Донецьку по б.Шахтобудівників, буд.48б, а також на поповнення оборотних коштів Позичальника і можуть бути повністю або частково конвертовані ним в гривну чи іншу іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку України чи на міжнародних валютних ринках, згідно із законодавством України. У будь-якому випадку Позичальник не може використовувати надані йому за цим договором кошти на цілі, що прямо або опосередковано заборонені законодавством України або його установчими документами.
Позичальник зобов'язаний сплачувати Банку проценти у розмірі, що зазначений в пункті 1.3 цього договору (п. 1.3 у редакції додаткової угоди від 22.08.2008р. до договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18 від 01.09.2006р.).
Згідно п.6.3 Кредитної угоди, проценти нараховуються на суму загальної заборгованості за кредитною лінією.
Відповідно до п.11.3 угоди, цей кредитний договір набуває чинності з дати його підписання Банком та Позичальником, скріплення печатками сторін і діє до повного виконання зобов'язань Позичальника по ньому.
З метою забезпечення виконання Відповідачем 2 своїх обов'язків за кредитним договором №КЛ-18-06 від 01.09.2006р. між учасниками процесу був підписаний договір поруки №КЛ-18-06/П.
За змістом п.1.1 вказаного договору, Поручитель (Позивач) зобов'язується перед Кредитором (Відповідачем 1) відповідати за виконання Позичальником (Відповідачем 2) усіх його зобов'язань перед Кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору №КЛ-18-06 від 01.09.2006р., як існуючих на теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.
Як вбачається з п.1.3 угоди, Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Позичальник, в тому числі за повернення основної суми боргу, процентів за використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату пені і інших штрафних санкцій, передбачених у вищезазначеному кредитному договору.
Позивачем був заявлений позов про визнання недійсними договору про відкриття кредитної лінії №КЛ-06-18 від 01.09.2006р. та договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р., оскільки зазначені договори, за твердженням Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, суперечать вимогам чинного законодавства. Так, підставами для недійсності кредитного договору Позивачем визначено його укладення в іноземній валюті та використання іноземної валюти за ним як засобу платежу, що, на думку останього, суперечить вимогам законодавства.
Суд вважає вимоги Позивача про визнання недійсними договорів такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 Цивільного кодексу України).
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст.11 Цивільного кодексу України).
Як встановлює ст.202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Заявляючи позов про визнання недійсним кредитного договору та договору поруки, Позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настанням відповідних наслідків.
Відповідно до статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст.203 Цивільного Кодексу України, а саме:
1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;
2)особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;
3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;
4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
За приписами ст.345 Господарського кодексу України, кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов”язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов”язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного кодексу України).
За змістом ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 “Позика” глави "Позика, кредит, банківський вклад", якщо інше не встановлено параграфом 2 “Кредит” і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993 р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який приймається без обмежень для оплати будь-яких вимог та зобов'язань, якщо інше не передбачено цим Декретом, іншими актами валютного законодавства України.
Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом, що передбачено ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України.
Визначення терміну “іноземна валюта” як “валютної цінності” містить ст.1 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, зокрема, ст.1 Декрету визначає, що іноземна валюта - це іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу, кошти у грошових одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що перебувають на рахунках або вносяться до банківських та інших фінансових установ за межами України.
Як встановлено ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України №15-93 “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”:
- Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування, згідно з цим Декретом;
- генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання;
- індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції;
- порядок і терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для одержання ліцензій, а також підстави для відмови у видачі ліцензій визначаються Національним банком України.
За наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зазначеними у п.2.3 Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого постановою Національного банку України № 275 від 17.07.2001р.
Стаття 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність” відносить до кредитних операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3 - 7 частини другої статті 47 цього Закону, зокрема, розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію при наявності банківської ліцензії та письмового дозволу Національного банку України.
Крім того, ч.4 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України № 15-93 встановлено, що індивідуальної ліцензії потребують операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Однак, до цього часу ці межі законодавчо не встановлені. Отже, будь-які операції з надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строків та сум) отримання індивідуальної ліцензії не потребують.
Відповідно до п.1.5. Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 483 від 14.10.2004р., використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється: якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інших випадках використання іноземної валюти як засобу платежу можливе лише за наявності ліцензії.
Отримувачем відсотків, комісій за кредитним договором є Відповідач 1 (Банк), таким чином, посилання Позивача на обов'язкове одержання індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України, як засобу платежу, є помилковим.
Крім того, відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є способом захисту порушених прав, проте Позивачем не доведено в чому саме полягає порушення його прав внаслідок укладання спірного кредитного договору.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 Господарського кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Позивач не надав до матеріалів справи будь-яких письмових доказів, які б підтверджували той факт, що договір про відкриття кредитної лінії №КЛ-18-06 від 01.09.2006р. суперечить нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; не довів відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності будь-якої з осіб, яка вчинила спірний правочин; відсутність вільного волевиявлення та невідповідність його внутрішній волі учасника спірного правочину; не спрямованість будь-якої зі сторін на реальне настання правових наслідків, обумовлених спірним правочином.
Враховуючи вищевикладене, вимоги Позивача про визнання недійсним договору №КЛ-18-06 від 01.09.2006р., укладеного між Відповідачем 1 та Відповідачем 2 не підлягають задоволенню.
В силу ч.7 ст.179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Як встановлено ст.553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.
Отже, це один із способів забезпечення зобов'язань, в силу якого кредитор має право в разі невиконання боржником забезпеченого зобов'язання вимагати його виконання Поручителем у повному обсязі і на тих умовах, що передбачені договором поруки. Порука виникає на підставі, зокрема, договору.
За приписами ст.559 Цивільного кодексу України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.
Позивач наполягає, що підписаний сторонами договір поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р. є недійсними на підставі ст.548 Цивільного кодексу України.
Згідно приписів ч.2 ст. 548 Цивільного кодексу України, недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим кодексом.
Судом відмовлено Позивачу у задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним договору №КЛ-18-06 від 01.09.2006р. про відкриття кредитної лінії, на забезпечення якого укладався спірний договір поруки.
Позивач не надав до суду будь-яких доказів, які б підтверджували той факт, що договір поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р. суперечать нормам Цивільного кодексу України, іншим актам цивільного законодавства.
Зважаючи на викладене, вимоги Позивача про визнання недійсним договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.
Враховуючи вищенаведене, керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 46-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України , господарський суд, -
1.У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Донтехком”, м.Донецьк, до Відповідача 1, Відкритого акціонерного товариства „БТА Банк”, м.Київ, ЄДРПОУ 14359845, в особі Донецької міжрегіональної дирекції (відділення) ВАТ „БТА Банк”, м.Донецьк, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Донбасметал”, м.Донецьк, про визнання недійсним кредитного договору №КЛ-06-18 із змінами та доповненнями, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Науково-виробниче підприємство „Донбасметал” та Відкритим акціонерним товариством „Український кредитно-торговий банк”, правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство „БТА Банк” від 01.09.2006р. та визнання недійсним договору поруки №КЛ-18-06/П від 01.09.2006р., відмовити.
2.У судовому засіданні 07.09.2010 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
3.Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.
4.Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий суддя
Суддя Г.Є. Курило
Суддя Д.О. Попков
Повний текст рішення підписано 10.09.2010р.