Справа № 2-6875\10
24.09. 2010 року Пролетарський районний суд м. Донецька у складі:
головуючої судді Зайцевої С.А.
при секретарі Язикової А.М. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Пролетарському районі м. Донецька про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, вказавши, що він за своїм соціальним статусом відноситься до категорії громадян, які є «дітьми війни», та має право згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на доплату до пенсії щомісячно у розмірі 30% від розмірі мінімальної пенсії за віком. Право на вказану доплату підтверджено Рішеннями Конституційного суду України від 09.07.07 року та від 22.05.08 року. Оскільки Управління Пенсійного Фонду України у Пролетарському районі м. Донецька відмовляє йому у виплаті вказаних надбавок, просив суд визнати такі дії відповідача незаконними та зобов'язати його провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року та забезпечити таку виплату .
Позивач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити .
Представник відповідача у судове засідання не з*явився, надавши до суду письмову заяву з проханням розглядати справу у його відсутність та заперечення проти позову, згідно яких позов не визнали у зв'язку з тим, що згідно ст. 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Діюче пенсійне законодавство передбачає застосування мінімального розміру пенсії за віком для визначення розмірів пенсій, призначених згідно із законом про «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не може застосовуватись для визначення розміру надбавки дітям війни. Крім того, ст. 73 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» забороняє використання коштів Пенсійного Фонду України на цілі, не передбачені цим Законом .
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
У судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, відноситься до соціальної групи «Діти війни», що підтверджується копією посвідчення (а.с.5-7 ) із відповідною відміткою та користується правами та пільгами, передбаченими Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" ( 2195-15), який набрав чинності з 01.01.2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Дію даної статті на 2006 рік було зупинено Законом України від 20 грудня 2005 року, № 3235-4, внаслідок чого правильним вбачається за 2006 рік недоплачені суми не стягувати.
Відповідно до Закону України „Про державний бюджет України на 2007 рік” встановлено, що у 2007 році підвищення пенсії у відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких розповсюджується дії Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантіях їх соціального захисту”), в розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Встановлення ж мінімального розміру пенсії за віком надано лише у ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, так частиною першою цієї статті встановлено, що при наявності у чоловіків 25, а жінок 20 років страхового стажу мінімального розміру пенсії встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, втративши працездатність, а ч. 3 цієї статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком використовується виключно для встановлення розмірів пенсії, призначених відповідно до цього Закону.
Водночас ст. 7 цього Закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом ( 489-16 ), на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі № 1-29/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого, визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення, зокрема, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» № 489-V від 19.12.2006 року.
Конституційний Суд України відзначив, що положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого статтею 8 Конституції України.
Відповідно до положень ст. 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України „Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії” від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування ” встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-4 від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 62 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік” від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року („Урядовий кур'єр” від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року №749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року („Урядовий кур'єр” та „Голос України” від 28 березня 2007 року), якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 %, що складає відповідно 410 грн. 06 коп. та 415 грн. 11 коп.
Таким чином, суд вважає, що з 9 липня 2007 року, тобто з моменту прийняття зазначеного рішення Конституційного Суду України, відповідно до статті 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, відповідач мав підвищити позивачу розмір пенсії, як дитині війни.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» /п. 41 розділу 2 внесення змін до деяких законодавчих актів/ текст статті 6 викладено в такій редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») (3551-12) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (3551-12) дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року визнано такими, що не відповідають Конституції України (254к/96-ВР) (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (107-17), в пункті 5 резолютивної частини якого визначено, що «Положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення».
Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв'язку з прийняттям нової редакції статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»), редакція зазначеної статті що існувала до 01 січня 2008 року втратила свою чинність. На підставі рішення Конституційного Суду України № 10-рп від 22.05.2008 року втратила чинність нова редакція статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», внаслідок чого відновлена попередня редакція закону.
28.05.2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48,10 грн., з 01 липня - 48,20 грн., з 01 жовтня - 49,80 грн.
Статтею 58 Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів”, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривень, з 1 липня - 482 гривні, з 1 жовтня - 498 гривен. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік,що визначаються залежно від прожиткового мінімуму,встановлюються відповідними законами,цим Законом,та нормативно-правовими актами КМ України.
Визначення прожиткового мінімуму,закладення правової основи для його встановлення,затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень,дає Закон України « Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року № 966-14,а також Закон України « Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії « від 05 жовтня 2000 року № 2201-111,згідно статті 1,якого прожитковий мінімум використовується для визначення,у томі числі мінімального розміру пенсії за віком,який відповідно до статті 28 Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність,визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону № 2505-4 від 25.03.2005 року,що діє з 31 березня 2005 року),передбачено,що прожитковий мінімум на одну особу,а також окремо для тих,хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення,щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Постановляючи судове рішення у даній справі,слід виходити з того,що конституційні принципи,на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні,включаючи і право,на пенсійне забезпечення,передбачені статтями 1,3,частиною 2 статті 6,статтею 8,частиною 2 статті 19,статтями 22,23,частиною 1 статті 24 Конституції України,набуте у сфері пенсійного забезпечення,не може бути скасоване,звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов*язань,виходячи з положень принципу верховенства права,закріпленого як статтею 8 Конституції України.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему(про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11 жовтня по справі № 1-21/2005), пов*язану з реалізацією права на соціальний захист ,неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень,і сформулював правову позицію,згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України,що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.До них зокрема,належить громадяни,яким пенсія призначається за спеціальними законами.У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося,що пільги,компенсації,гарантії є видом соціальної допомоги і необхідно складовою конституційного права на достатній життєвий рівень,тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України.
Враховуючи,що позивачу,починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення : до пенсії у розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність,за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідач повинен до нарахувати позивачу 715,23 грн.(481 грн.х30%:31х10 днів-481 грн.х10%:31х10 днів)+(481 грн.х 30% -481 грн.х10%)+(482 грн.х3х30%-482 грн.х3х10%)+498 грн.х3х30%-498грн.х3х10%).
Статтею 71 Закону України « Про Державний бюджет України на 2009 рік встановлено те, що Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат,вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини,оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України « Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Отже,нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги,що виплачується замість пенсії,повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,оскільки вищенаведені положення закону мають законну силу та не були призупинені.
Відповідно до ст.54 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення встановлено у розмірі,що діяли у грудні 2008 року.Розміри державних соціальних гарантій на 2009 рік,що визначаються залежно від прожиткового мінімуму встановлюються відповідними законами України,цим Законом та нормативно-правовими актами КМ України.
Статтею 52 Закону України « Про Державний бюджет України на 2010 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів «,був затверджений прожитковий мінімум на одну особу,яка втратила працездатність з 1 січня -695 гривень,з 1 квітня-706 гривень, з 1 липня-709 гривень,з 1 жовтня-723 гривні,а з 1 грудня -734 гривні. Розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік,що визначаються залежно від прожиткового мінімуму,встановлюються відповідними законами України,цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Цими Законами будь-яких змін до Закону України до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» ,не внесено,та дія цієї статті не зупинена,а тому відповідач повинен проводити нарахування та виплату підвищення : до пенсії у розмірі 30% відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» виходячи з розміру прожиткового мінімуму,встановленого ст.54 Закону України « Про державний бюджет України на 2009 рік» та з наступними змінами його розміру.
Таким чином,суд вважає,що відповідач починаючи з 22 травня 2008 року неправомірно застосовує п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року,якою встановлено,що « дітям війни»(крім тих,на яких поширюється дія Закону України « Про статус ветеранів війни,гарантії їх соціального захисту « та « Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії виплачується підвищення у розмірах : з 22 травня - 48,1 грн., з 01 липня -48,2 грн., з 01 жовтня -49,8 грн.,бо ці положення протирічать Закону України « Про соціальний захист дітей війни» та рішенню Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року.
Як убачається з матеріалів справи ,відповідно постанови Пролетарського районного суду м.Донецька № 2-А-4265/09 від 03.11.2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково та зобов*язано УПФУ у Пролетарському районі м.Донецька провести нарахування щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком з 09.10.2007 року по 31.12.2007 року,з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (арк..с.16-17). Рішенням суду від 11.06.2010 року по цивільній справі № 2-2715/10 зобов*язано відповідача УПФУ у Пролетарському районі м.Донецька провести нарахування щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року відповідно до Закону України « Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично здійснених виплат.(арк..с.14-15).Вказане рішення суду не оскаржувалося сторонами та набрало законної чинності,а тому у задоволені позову у вказаній частині за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року позивачу слід відмовити .
Вищенаведені висновки свідчать,що відповідач діяв не у спосіб,передбачений чинним законодавством на певний період часу,рішення Конституційного суду не виконував,що стало причиною звернення позивача до суду,та тому, вирішуючи спір по суті з метою повного захисту прав позивача,їх відновлення, з урахуванням суми,яка була перерахована на користь позивача,недопущення судової тяганини ,суд вважає за можливе зобов*язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу надбавку до пенсії згідно ст. 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» та частини 1 статті 28 Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року за період з 01.01.2010 року в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період позивачу у меншому розмірі ніж передбачено зазначеними нормами закону .
Крім того,необхідно прийняти до уваги при цьому і положення статті 46 Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування «,згідно з якими суми пенсії,не отримані своєчасно з вини органу,що призначає і виплачує пенсію,виплачується за минулий час без обмеження.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги у вищезазначений період та визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька щодо не нарахування підвищення до пенсії позивачу, як дитині війни, незаконними ,оскільки,відповідно до вимог ст.152 Конституції України,закони,інші правові акти або їх окремі положення,що визнані неконституційними,втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність та зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Пролетарському районі м. Донецька зробити нарахування та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 01.01.2010 року відповідно до вимог статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни»,в редакції,яка діяла в цей період, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком,встановленої ч.1.ст. 28 Закону України « Про загальнообов*язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб,які втратили працездатність, з урахуванням фактично здійснених виплат,в іншій частині позову слід відмовити за безпідставністю.
Виплата позивачу підвищення пенсії повинна відбуватися за рахунок коштів Державного бюджету України, оскільки статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
У відповідності зі ст.88 ЦПК України судові витрати суд вважає можливим віднести за рахунок держави виходячи з наступного. У відповідності з вимогами Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» відповідач звільнений від сплати судового збору, а від сплати витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, суд вважає можливим звільнити відповідача, враховуючи те, що УПФУ є бюджетною організацією.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8,9,19,22-24, 46, 152 Конституції України, Законом України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України « Про Державний бюджет України на 2007 рік»,Законом України « Про Державний бюджет України на 2008 рік», Законом України «Про Державний бюджет України на 2009 рік», ст. 10, 11, 60, 209, 213-215 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України у Пролетарському районі м. Донецька про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково .
Визнати дії Управління Пенсійного Фонду України у Пролетарському районі м. Донецька в частині не нарахування та не виплати щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» незаконними.
Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України у Пролетарському районі м. Донецька провести нарахування та виплату за рахунок Державного бюджету України щомісячної доплати до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30% від розміру мінімальної пенсії за віком за період з 01 січня 2010 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням фактично здійснених виплат.
В іншій частині позовних вимог відмовити . Судові витрати віднести за рахунок держави.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Пролетарський районний суд м.Донецька. Апеляційна скарга на рішення суду подається у письмовій формі протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи,які брали участь у справі,але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення,можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя (підпис) Зайцева С.А.
КОПІЯ ВІРНО : СУДДЯ : СЕКРЕТАР :