79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
08.09.2023 Справа № 914/1528/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. розглянув матеріали справи за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Лосик Галини Ярославівни, м. Львів,
про стягнення безпідставно збережених коштів в сумі 24811,93грн.
За участі представників: не викликались, розгляд справи здійснювався в порядку спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та без виклику сторін.
Суть спору: Львівська міська рада, м. Львів, звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця Лосик Галини Ярославівни, м.Львів, 24811,93грн. безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності (кадастровий номер: 4610137200:07:009:0068 та кадастровий номер:4610137200:07:009:0069), які розташовані за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 255.
Стислий виклад позиції позивача.
Позивач посилається на те, що ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 № 916 «Про користування фізичною особою-підприємцем Лосик Г.Я. земельною ділянкою на вул. Личаківській, 255 у м. Львові» передано фізичній особі-підприємцю Лосик Галині Ярославівні земельні ділянки для обслуговування складських приміщень за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі комерції, площею 0,0231 га в оренду терміном на 10 років; площею 0,0041 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва в оренду терміном на 5 років (договори оренди землі з Львівською міською радою укладені 21.08.2007 № Л-581 та 21.08.2007 № Л-582). Ухвал Львівської міської ради про продовження терміну оренди вказаних земельних ділянок не приймалося. Документи, які посвідчують право користування земельними ділянками площею 0,0231 га та площею 0,0041 га у межах червоних ліній на вул. Личаківській, 255, у м. Львові, відсутні.
12.09.2007 р. в Державному земельному кадастрі зареєстровано земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:07:009:0068 за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 255, та земельну ділянку з кадастровим номером 4610137200:07:009:0069 за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 255.
Відділом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Департаменту містобудування Львівської міської ради 26.11.2021 р. проведено обстеження земельних ділянок на вул. Личаківській, 255 у м. Львові, яким встановлено, що Лосик Г.Я. фактично використовує земельну ділянку № 1, площею 0,0231 га (кадастровий номер: 4610137200:07:009:0068) та № 2, площею 0,0041 га, у межах червоних ліній (кадастровий номер: 4610137200:07:009:0069) для обслуговування приміщень складу за відсутності відповідного рішення Львівської міської ради про надання її в користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25.04.2023р. № 330178449 частина будинку складу літ. Д-1 площею 150 кв. м (реєстраційний номер майна: 1240196) на вул. Личаківській, 255, перебуває в приватній власності Лосик Галини Ярославівни.
Внаслідок таких дій відповідач зберегла у себе 24811,93 грн., які мала сплатити позивачу за користування з 01.04.2020 р. по 31.03.2023 р. цими земельними ділянками.
Позивач посилається на те, що згадані вище земельні ділянки на вулиці Личаківській, 255, у м. Львові належать територіальній громаді м. Львова та є комунальною власністю. Вказане підтверджує копіями Витягів з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000013882023 від 06.01.2023 р. та № НВ-0000013992023 від 06.01.2023 р.
На підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України відповідач зобов'язаний відшкодувати власнику земельної ділянки кошти, що без достатньої правової підстави за рахунок власника земельної ділянки зберігає у себе (кошти, які мали заплатити за користування земельною ділянкою її власнику).
Стислий виклад заперечень відповідача.
Відповідач вважає здійснений позивачем розрахунок розміру безпідставно збережених коштів необгрунтованим, так як позивач при виконанні цього розрахунку використав Витяги нормативної грошової оцінки спірних земельних ділянок, які сформовано 28.03.2023 р., лише за один рік. Нормативно-грошово оцінка за період 2020-2023 р.р. зазнала змін.
Позивач неправомірно покликається на те, що після 01 січня для розрахунку бази орендної плати враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років), з урахуванням кумулятивного застосування коефіцієнтів індексації, які визначаються щорічно.
Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок.
Позивач Витягів нормативно-грошових оцінок спірних земельних ділянок за період з 2020 до 2023 р. не надав, хоча така можливість у нього була.
Відповідь позивача на відзив відповідача.
У відповіді на відзив позивач стверджує, що розрахунок суми безпідставно збережених коштів здійснено правомірно, на підставі витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок від 28.03.2023 № НВ-4600298722023 та № НВ-4600298702023.
Нормативно грошова оцінка земельних ділянок у м. Львові протягом періоду, за який здійснено нарахування (з 01.04.2020 по 31.03.2023), не змінювалась. Згідно з ст. 18 Закону України «Про оцінку земель» оцінка земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, проводиться не рідше ніж один раз на 5-7 років. Ухвалою Львівської міської ради від 06.07.2023 р. № 3426 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель у межах населеного пункту м. Львів. Львівської територіальної громади Львівської області, яка вводиться у дію з 01.01.2024 р.
Позивач стверджує, що нормативна грошово оцінка спірних земельних ділянок у період з 01.04.2020 р. до 31.03.2023 р. не змінювалась.
При формуванні розрахунку позивач враховував правові висновки Верховного Суду, які викладено у його постановах у справах № 922/2843/19, № 922/2060/20, № 910/8770/19, № 804/937/16 та № 820/4665/17, у тому числі й щодо застосування кумулятивного (накопичувального) коефіцієнта індексації.
Щодо строків позовної давності, то позивач посилається на те, що пунктами 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України такі доводи відповідача спростовуються. На думку позивача, строк позовної давності не сплив.
Процесуальні дії у справі, заяви.
Ухвалою суду позовна заява залишалась без руху. У зв'язку з усуненням позивачем недоліків позовної заяви ухвалою суду відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін.
Ухвалою суду від 17.07.2023 р. відповідачу продовжено з ініціативи суду строк на подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - строк на подання відповіді на відзив.
У зв'язку з перебуванням судді Бортник О.Ю. у відпустці, рішення у справі № 914/1528/23 ухвалюється судом 08.09.2023 р.
Мотивувальна частина рішення.
Враховуючи зміст позовної заяви та характер спірних правовідносин між учасниками справи, до переліку обставин, які є предметом доказування у справі, належить доказування факту використання відповідачем з 01.04.2020 р. до 31.03.2023 р. без правовстановлюючих документів земельних ділянок комунальної власності: площею 0,0231 га (кадастровий номер: 4610137200:07:009:0068), площею 0,0041 га (кадастровий номер: 4610137200:07:009:0069), які розташовані у м. Львові по вул. Личаківська, 255. Крім цього, доведенню підлягає факт обґрунтованості розміру заявленої до стягнення з відповідача суми, або ж спростування наявності наведених вище обставин учасником справи, який має протилежний процесуальний інтерес.
Вичерпний перелік доказів, якими сторони підтверджують наявність обставин, що є предметом доказування у справі, зазначено ними в додатках до позовної заяви, заяви про усунення недоліків, відзиву та відповіді на відзив.
Суд визнає встановленими, з огляду на вірогідність наявних у матеріалах справи доказів, такі обставини, що є предметом доказування у справі.
Ухвалою Львівської міської ради від 07.06.2007 № 916 «Про користування фізичною особою-підприємцем Лосик Г.Я. земельною ділянкою на вул. Личаківській, 255 у м. Львові» вирішено передати фізичній особі-підприємцю Лосик Галині Ярославівні земельні ділянки на вул. Личаківській, 255 для обслуговування складських приміщень за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення за функцією використання - землі комерції: площею 0,0231 га в оренду терміном на 10 років; площею 0,0041 га у межах червоних ліній без права капітального будівництва в оренду терміном на 5 років (а.с. 15).
Між сторонами у справі 21.08.2007р. укладено Договори оренди землі № Л-582, № Л-581 (а.с. 16-25). Згідно з умовами цих договорів відповідачу в оренду передавалась земельна ділянка з кадастровим номером: 4610137200:07:009:0068, загальною площею 0,0231 га, та земельна ділянка з кадастровим номером: 4610137200:07:009:0069, загальною площею 0,0041 га. Ділянки знаходились у місті Львові на вул. Личаківська, 255 та передавались для обслуговування складських приміщень. Договори укладено на 10 років (до 07.06.2017р.) та на 5 років (до 07.06.2012р.), відповідно.
У матеріалах справи немає та відповідач суду не надав доказів того, що термін дії договорів оренди було продовжено, або ж між сторонами у справі укладались нові договори оренди цих земельних ділянок, чи вчинялись будь-які інші правочини щодо передачі позивачем відповідачу права користування спірними земельними ділянками після закінчення строків оренди, встановлених вищезгаданими Договорами.
Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, які сформовано 06.01.2023 (а.с. 40-47), підтверджується факт державної реєстрації 12.09.2007 р. земельної ділянки площею 0,0231 га з кадастровим номером 4610137200:07:009:0068 за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 255 та земельної ділянки площею 0,0041 га з кадастровим номером 4610137200:07:009:0069 за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 255.
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за номером 330178449 від 25.04.2023 р. (а.с. 26) підтверджується факт державної реєстрації 25.06.2005 р. права власності відповідача на частину будинку складу літ.Д-1 площею 150,0 кв. м (реєстраційний номер майна: 1240196) за адресою: м. Львів, вул. Личаківська, 255.
У матеріалах справи немає доказів, які б підтверджували факт укладення між позивачем та відповідачем правочинів, що надають відповідачу право на користування спірними земельними ділянками, на яких розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно. У матеріалах справи немає доказів повернення відповідачем позивачу, після закінчення строку дії договорів оренди, земельних ділянок не зайнятих нерухомим майном.
Актом обстеження земельних ділянок на вул. Личаківській, 255 у м. Львові № 112 від 26.11.2021р. підтверджується факт відсутності на дату складення цього акту документів, які посвідчують право користування відповідачем земельними ділянками з кадастровими номерами: 4610137200:07:009:0068 та 4610137200:07:009:0069.
Згаданими вище Витягами з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 40-47) підтверджується той факт, що земельні ділянки кадастровими номерами 4610137200:07:009:0068 та 4610137200:07:009:0069 є комунальною власністю.
У зв'язку із уведенням в дію 01.01.2002 нового ЗК України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 ЗК України.
Принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях ЗК України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у ЗК України.
Беручи до уваги наведені положення і пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, позивач є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - м. Львова.
Правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. Відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.
Такий висновок суду відповідає висновкам Верховного Суду з аналогічного питання, які викладено у його постанові від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.
Наявними у матеріалах справи Витягами із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 28.03.2023р. за № НВ-4600298722023 та від 28.03.2023 р. № НВ-4600298702023 (а.с. 48, 49) підтверджується той факт, що у 2023 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:07:009:0068 становила 286014,96 грн., а нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:07:009:0069 становила 44418,99 грн.
Згідно з п. 289.1, 289.2 та ст.289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі земельних ділянок, право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно, залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.
У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115.
Згідно з висновком Верховного Суду, який викладено у його постанові від 18 грудня 2019 року у справі № 804/937/16, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки завжди застосовується ретроспективно. Кожного року, після 01 січня, для розрахунку бази оподаткування земельним податком (орендної плати) враховується чинна нормативна грошова оцінка (яка проводиться раз на 5-7 років) з урахуванням кумулятивного (накопичувального) застосування коефіцієнтів індексації (який визначається щорічно). Відповідно до листів Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 11.01.2022 р. № 6-28-0.222-275/2-22 "Про індексацію нормативної грошової оцінки земель за 2021 рік" та від 12.01.2023р. № 6-28-0.222-323/2-23 (а.с. 50-51) для обчислення податкових зобов'язань з плати за землю на 2022 рік до базової величини Оцінки, що визначена у порядку ст. 277 ПКУ, застосовується величина коефіцієнта індексації - 1,1, а за 2023 рік - 1,15 (як зазначено у листі Держстату від 10.01.2023 р. № 09.1-03/10-23, у 2022 р. індекс споживчих цін становив 126,6%). При цьому коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Отже значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, які підлягають застосуванню при здійсненні розрахунку ціни позову, становить: одиницю за 2020 та 2021 роки; 1,1 за 2021 рік та 1,15 за 2023 рік.
Відтак у 2020 р. та у 2021 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:07:009:0068, якою фактично користувався відповідач, з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2023 р., зазначених у Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 28.03.2023р. № НВ-4600298722023, становила 226098,78 грн., у 2022р. - 248708,66 грн., а у 2023 р. - 286014,96 грн.
У 2020р. та у 2021 р. нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 4610137200:07:009:0069, якою фактично користувався відповідач, з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у 2023 р., зазначених у Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 28.03.2023р. № НВ- 4600298702023, становила 35113,83 грн., у 2022р. - 38625,21 грн., а у 2023 р. - 44418,99 грн.
Згідно з п. 7.5.1. Порядку продажу земельних ділянок комунальної власності та нарахування орендної плати за землю у м. Львові, який затверджено ухвалою Львівської міської ради № 1995 від 25.05.2017, річний розмір орендної плати встановлено у розмірі 3% від нормативно грошової оцінки земельної ділянки за винятком коли розмір орендної плати за землю визначений ухвалою міської ради про передачу земельної ділянки в оренду або протоколом аукціону (у разі набуття права оренди на земельну ділянку на конкурентних засадах) та для земельних ділянок використання яких вказано у пунктах 7.6 - 7.16 цього Порядку.
За таких обставин, річний розмір орендної плати за користування спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:07:009:0068 у 2020 р. та 2021 р. не міг бути меншим 6782,96 грн., у 2022 р. - меншим, ніж 7461,26 грн., а у 2023р. - меншим, ніж 8580,45грн.
Наведені вище обставини підтверджують доводи позивача про те, що до сплати позивачу за користування відповідачем за період з 01.04.2020 р. до 31.03.2023р. земельною ділянкою площею 0,0231 га з кадастровим номером 4610137200:07:009:0068 за адресою: м. Львів, вул. Личаківська 255, належить загалом 21476,56 грн.
Річний розмір орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610137200:07:009:0069 у 2020 р. та 2021 р. не міг бути меншим 1053,41 грн., у 2022 р. - меншим, ніж 1158,76 грн., а у 2023р. - меншим, ніж 1332,57 грн.
Наведені вище обставини підтверджують те, що до сплати позивачу за користування відповідачем за період з 01.04.2020р. до 31.03.2023р. земельною ділянкою площею 0,0041 га, кадастровий номер 4610137200:07:009:0069 належало 3335,37 грн.
З листа Головного управління ДПС у Львівській області від 03.04.2023 р. № 3801/5/13-01-24-11 (а.с. 54-55) вбачається, що у них інформація про право власності чи право оренди на земельні ділянки площею 0.0231 га за кадастровим номером 4610137200:07:009:0068 та площею 0,0041 га за кадастровим номер 4610137200:07:009:0069 на вул. Личаківській, 255 у м. Львові по Лосик Г.Я. відсутня.
Наведені вище обставини підтверджують доводи позивача про те, що відповідач безпідставно зберіг кошти, які належали до сплати позивачу за користування з 01.04.2020 р. до 31.03.2023 р. земельними ділянками в загальному розмірі 24811,93 грн.
Суд дійшов висновку, що ця сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на підставі таких правових норм.
Відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси і континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Суб'єктами права на землі комунальної власності, згідно статті 80 Земельного кодексу України, є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Статтями 7, 140, 142 Конституції України та ст. ст. 16, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування, функціонування якого гарантується державою, є рухоме і нерухоме майно, доходи міських бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.
Згідно з ст. ст. 26, 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» та ст. 12 Земельного кодексу України до компетенції сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів належить вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин, зокрема розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за додержанням земельного природоохоронного законодавства, використання і охороною земель, вирішення земельних спорів та інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності.
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України та п. 14.1.147. ст. 14 Податкового кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Плата за землю - це обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Відповідач є фактичним користувачем земельної ділянки проте плати за користування земельною ділянкою не сплачує.
Згідно зі ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Кондикційні зобов'язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження відбулось за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.
Для кондиційних зобов'язань наявність вини набувача (зберігача) майна не є необхідною обставиною. Визначальним є наявність факту неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином обов'язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності. Набувач має обов'язок повернути майно, яке він безпідставно набув (зберігав), або його вартість.
Кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку із набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування норм, передбачених ст.ст. 1212-1214 Цивільного кодексу України та правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати.
З огляду на викладене, відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки у м. Львові, без достатньої правової підстави зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею її власнику. Такими діями відповідач порушив право позивача (власника земельної ділянки) на отримання вказаних коштів. Це право позивача підлягає захисту в судовому порядку на підставі ст.1212 Цивільного Кодексу України.
Такі висновки суду відповідають висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 р. у справі № 917/1739/17 від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 р. у справі № 922/3412/17, у постановах Верховного Суду від 12.04.2019 р. у справі № 922/981/18, від 05.08.2022 р. у справі № 922/2060/20.
Щодо строків позовної давності, то суд виходить з приписів пунктів 12 та 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, а також з того факту, що обстеження спірних земельних ділянок проводилось 26.11.2021 р., що підтверджується відповідним актом (а.с. 29-39).
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Платником судового збору у справі № 914/1528/23 є Департамент містобудування Львівської міської ради. Відтак стягненню з відповідача на користь Департаменту містобудування Львівської міської ради підлягає 2684 грн. судового збору.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 2, 3, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 236, 238, 240, 241, 242, 247-252, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) до Фізичної особи-підприємця Лосик Галини Ярославівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лосик Галини Ярославівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Львівської міської ради (79006, м. Львів, пл. Ринок,1, код ЄДРПОУ 04055896) 24811,93 грн. безпідставно збережених коштів за користування земельними ділянками комунальної власності.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця Лосик Галини Ярославівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Департаменту містобудування Львівської міської ради (79008, м. Львів, площа Ринок,1, код ЄДРПОУ 34857473) 2684 грн. судового збору.
Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.
4. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Бортник О.Ю.