ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.08.2023Справа № 910/7214/23
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Анастасової К.В., розглянувши справу за позовом Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6) до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" (04119, місто Київ, вулиця Дегтярівська, будинок 36) про стягнення 79 678 206,40 грн,
Представники учасників справи:
від позивача - Ковальчук І.В.;
від відповідача - Шендріков Д.О.
08.05.2023 на адресу Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України (далі позивач) до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення "УКРСПЕЦЕКСПОРТ" (далі відповідач) про стягнення 79 678 206,40 грн та була передана 09.05.2023 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконано умови державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/181 від 26.05.2022 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 79 678 206,40 грн з яких: 63 247 000,00 грн - сума попередньої оплати, 11 866 982,40 грн - пеня за прострочення поставки товарів, 4 564 224,00 грн - штраф у розмірі 7%.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 13.06.2023.
06.06.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в частині стягнення попередньої оплати, а також зменшити розмір пені та штрафу на 99%. Розстрочити сплату пені та штрафу у зв'язку з державним контрактом. Вказував, що форс-мажорні обставини не дозволили йому вчасно виконати свої зобовязання за договором. Крім того, зазначав, що стягнення з відповідача значних сум неустойки (штрафних санкцій) призведе до погіршення його фінансового становища та до негативних наслідків у питаннях забезпечення обороноздатності держави в умовах повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України та введеного в Україні воєнного стану.
13.06.2023 відповідач подав до суду заяву про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, а саме - компанію «MIC Holding CO. Ltd. (P.O.Box 10783, Khartoum, Republic of Sudan).
У судовому засіданні 13.06.2023 оголошено перерву до 04.07.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залучення третіх осіб, задоволено усне клопотання позивача та відкладено підготовче засідання на 20.07.2023.
18.07.2023 відповідач подав до суду клопотання про витребування у позивача оригінал письмового доказу - державного контракту від 26.05.2022 №403/1/22/181.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.07.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про витребування оригіналів доказів для огляду, оголошено перерву в підготовчому засіданні до 03.08.2023.
03.08.2023 позивач подав до суду докази на підтвердження поставки продукції для долучення до матеріалів справи. а саме акт №370 від 04.05.2023, №486 від 29.06.2023.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.08.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі №910/7214/23 та призначено справу до розгляду по суті на 29.08.2023.
У судове засідання 29.08.2023 з'явилися представники сторін, надали пояснення по справі.
В судовому засіданні 29.08.2023 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
26.05.2022 між Міністерством оборони України (далі - позивач, замовник) та Державною компанію з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (далі - відповідач, виконавець) укладено державний контракт № 403/1/22/181 (далі - контракт), відповідно до п. 1.1. якого виконавець зобов'язується поставити замовнику з дотриманням вимог законодавства товар, зазначений в Специфікації (додаток 1 до контракту), що постачається з метою забезпечення відсічі і стримування збройної агресії російської федерації, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальної цілісності, обмеження конституційних прав і свобод людини, а замовник - прийняти його через визначеного вантажоодержувача та оплатити такий товар.
Згідно з п. 2.1. контракту орієнтовна вартість товару на момент укладання контракту без ПДВ становить 65 203 200,00 грн. ПДВ - 0,00 грн.
За умовами п. 2.6. контракту замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі 97% від орієнтовної вартості товару за контрактом на строк не більш, як на дев'ять місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати, товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у специфікації.
Попередня оплата здійснюється після отримання іноземним постачальником (виробником) товару дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни, в якій розміщується постачальник (виробник) товару. На здійснення міжнародної передачі товарів військового призначення, що є предметом даного контракту.
Для підтвердження отримання іноземним постачальником (виробником) товару дозволу уповноваженого органу з експортного контролю, виконавець надає замовнику копію зазначеного дозволу або інший документ, що підтверджує його отримання.
Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку, наданого виконавцем шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок протягом 15 банківських днів.
Пунктом 3.1. контракту визначено, що поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється у місці поставки на підставі товаросупровідних документів з подальшим оформленням вантажоодержувачем акту приймання-передачі (згідно з додатком 22).
Відповідно до п. 3.2. контракту поставка виконавцем та приймання вантажоодержувачем товару за контрактом здійснюється відповідно до комплекту технічної документації, що поставляється разом з товаром, у місці поставки. Товар передається виконавцем та приймається вантажоодержувачем згідно з товаросупровідними документами, технічною документацією (дозволяється мовою оригіналу). Переклад технічної документації, сертифікати якості, сертифікати походження виконавець зобов'язаний надати до закінчення терміну дії контракту.
Датою виконання виконавцем зобов'язань щодо поставки товару є дата початку приймання товару відповідно до акту приймання-передачі (згідно з додатком 22) (п. 3.4. контракту).
Виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту не пізніше строку, визначеного у Специфікації, та надати замовнику документи згідно з п. 2.5 контракту (п. 4.1 контракту).
За умовами п. 7.2 контракту за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Пунктом 10.1 контракту, в редакції додаткової угоди №2 від 30.12.2022, сторони погодили, що контракт діє до 31.12.2023.
До державного контракту № 403/1/22/181 від 26.05.2022 було укладено специфікацію товару (додаток № 1 до контракту), у якій сторонами за контрактом було визначено найменування, кількість та ціну товару (мінометна міна у кількості 4000 шт. загальною вартістю 65 203 200,00 грн).
У специфікації визначено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту за умов отримання дозволу на експорт товару та отримання ним попередньої оплати, але не пізніше 31.07.2022 (2022 року виготовлення).
29.06.2022 відповідачу було перераховано грошові кошти у якості попередньої оплати у розмірі 63 247 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 403/1/280 від 27.06.2022.
Матеріали справи містять претензію позивача від 15.11.2022 №403/2/2/10193 з вимогами про сплату відповідачем пені за порушення строку поставки.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідачем не виконано умови державного контракту на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення № 403/1/22/181 від 26.05.2022 у зв'язку з чим позивач просить стягнути з сотаннього 79 678 206,40 грн з яких: 63 247 000,00 грн - сума попередньої оплати, 11 866 982,40 грн - пеня за прострочення поставки товарів, 4 564 224,00 грн - штраф у розмірі 7%.
Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно з ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. (ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України).
За умовами п. 2.6. контракту замовник може здійснювати попередню оплату в розмірі 97% від орієнтовної вартості товару за контрактом на строк не більш, як на дев'ять місяців з дати перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. У разі проведення попередньої оплати, товар поставляється не пізніше строку поставки товару, зазначеного у специфікації.
Попередня оплата здійснюється після отримання іноземним постачальником (виробником) товару дозволу уповноваженого органу з експортного контролю країни, в якій розміщується постачальник (виробник) товару. На здійснення міжнародної передачі товарів військового призначення, що є предметом даного контракту.
Для підтвердження отримання іноземним постачальником (виробником) товару дозволу уповноваженого органу з експортного контролю, виконавець надає замовнику копію зазначеного дозволу або інший документ, що підтверджує його отримання.
Попередня оплата здійснюється на підставі рахунку, наданого виконавцем шляхом перерахування коштів на його розрахунковий рахунок протягом 15 банківських днів.
29.06.2022 відповідачу було перераховано грошові кошти у якості попередньої оплати у розмірі 63 247 000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 403/1/280 від 27.06.2022.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
У специфікації визначено, що виконавець зобов'язаний поставити товар згідно з умовами контракту за умов отримання дозволу на експорт товару та отримання ним попередньої оплати, але не пізніше 31.07.2022 (2022 року виготовлення).
Разом з тим, згідно з актом приймання-передачі №370 військового майна від 04.05.2023 вантажоотримувачем позивача прийнято від відповідача відповідний товар у кількості 3500 шт. на загальну суму 57 052 800,00 грн, а згідно з актом приймання-передачі №486 військового майна від 29.06.2023 - у кількості 500 шт. на загальну суму 8 150 400,00 грн.
Таким чином, під час розгляду справи відповідач поставив позивачу обумовлений контрактом товар у загальній кількості 4000 шт на загальну суму 65 203 200,00 грн, і вказаний товар прийнятий позивачем, що сторонами не заперечується.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд закриває провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Таким чином, враховуючи, що предмет спору в частині стягнення з відповідача суми основного боргу припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду та відкриття провадження у даній справі, суд дійшов висновку закрити провадження у справі №910/7214/23 в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати у розмірі 63 247 000,00 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв'язку з відсутністю предмета спору).
Що стосується посилань відповідача на форс-мажорні обставини, у зв'язку з настанням яких відповідач не міг виконати свої зобов'язання за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/181 від 26.05.2022, суд зазначає наступне.
У пункті 1 частини першої статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, норма частини другої статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
В статті 14-1 Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні» вказано, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Ознаками форс-мажорних обставин є такі елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за таких умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» шляхом видачі сертифіката.
Відповідачем долучено до відзиву на позовну заяву висновок Торгово-промислової палати України від 23.09.2022 №1396/1.2 щодо суттєвого ускладнення виконання зобов'язань за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/181 від 26.05.2022, зумовленого істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при його укладанні.
Також відповідач долучив Сертифікат №3200-23-2535 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким Київська обласна (регіональна) Торгово-промислова палата, від 26.05.2023 №336/03.23 засвідчила існування форс-мажорних обставин за Державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів оборонного призначення №403/1/22/181.
Відповідно до п. 7.3 контракту сторони звільняються від відповідальності за невиконання (часткове чи повне) або неналежне виконання зобов'язань за цим контрактом у разі виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини), які не існували під час укладення контракту та виникли поза волею сторін і безпосередньо вплинули на виконання контракту (аварія, катастрофа, стихійне лихо, тощо).
Згідно з п. 7.4 контракту сторона, що не може виконувати свої зобов'язання за контрактом внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону. У разі не повідомлення у строк, який визначений у 1 абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) вона позбавляється права посилатися на ці обставини та не звільняється від відповідальності, передбаченої п. 7.2 цього контракту, навіть при наявності відповідного сертифікату, виданого ТПП України та/або регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до п. 7.5 контракту доказом виникнення обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є сертифікат, який видається ТПП України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за контрактом внаслідок виникнення істотної зміни обставин, повинна не пізніше ніж протягом 5 календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це в письмовій формі іншу сторону (п. 7.7 контркту).
У разі не повідомлення у строк, який визначений у 2 абзаці цього пункту, у письмовій формі іншої сторони про настання істотної зміни обставин вона позбавляється права посилатися на ці обставини, навіть при наявної відповідного висновку про істотну зміну обставин, що видається ТПП України або регіональними торгово-промисловими палатами.
При цьому, у п. 7.10 контракту сторонами погоджено, що вони усвідомлюють, що даний контракт укладається під час дії в Україні правового режиму воєнного стану, а тому сам факт дії воєнного стану в Україні, не буде вважатись обставинами непереборної сили (форс-мажорними обставинами)/істотною зміною обставин, крім випадків настання конкретних подій/обставин (окупація території агресором, коди повинні поставитись товари, знищення безпосередньо товарів та/або бази/складів/приміщень виконавця, де тимчасово зберігалися (у разі відсутності інформації від замовника щодо місця поставки товарів) товари для замовника, тощо) під час дії правового режиму воєнного стану, що буде підтверджено документами, які видаються органами державної влади.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було дотримано строків повідомлення позивача про настання форс-мажорних обставин за контрактом, у зв'язку з чим відповідач позбавляється права посилатися на настання форс-мажорних обставин (п. 7.4 Контракту).
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У зв'язку з невиконанням відповідачем обов'язку з поставки товару за контрактом, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 11 866 982,40 грн. та штраф у розмірі 7% за прострочення поставки у сумі 4 564 224,00 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За умовами п. 7.2 контракту за порушення строків поставки товару виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка від вартості непоставленого (недопоставленого) товару, за кожний день прострочення поза встановлені контрактом строки поставки, а за прострочення понад 30 днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної суми.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 Господарського кодексу України.
Так, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.
У даному випадку, суд вважає, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафу та пені, судом встановлено, що він є арифметично вірним, відповідає положенням чинного законодавства та умовам контракту.
З огляду на викладене, враховуючи те, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку щодо поставки товару не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Міністерства оборони України пені в розмірі 11 866 982,40 грн. та штрафу в розмірі 4 564 224,00 грн. є обґрунтованими
При цьому, відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій на 99%. Щодо зменшення штрафних санкцій суд зазначає таке.
Відповідач зазначає, що в даному випадку штрафні санкції є надмірними щодо розміру стягуваних коштів, не відповідають передбаченим у п. 6 ч. 1 ст. 3 та ч. 3 ст. 509 Цивільного кодексу України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі № 916/2259/18, від 24.02.2020 року у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 року у справі № 922/1608/19, від 15.04.2020 року у справі № 922/1607/19).
Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.
Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Отже, суд може зменшити штрафні санкції, які стягується, в тому числі за власною ініціативою.
При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати відсотків річних, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Така правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 918/289/19.
Суд приймає до уваги, що стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивача ним не доведено.
Беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, суд дійшов висновку, що справедливим і розумним в контексті обставин даної справи буде зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій на 80%.
З огляду на наведене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» на користь Міністерства оборони України, а саме - 2 373 396,48 грн. пені та 912 844,80 грн. штрафу (20% від обґрунтованого розміру штрафних санкцій).
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені вище, суд дійшов висновку, що викладені відповідачем у відзиві заперечення на позов не спростовують зазначених позивачем в позові доводів за встановлених вище судом фактів та обставин.
З приводу висвітлення всіх доводів відповідача суд враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України №4241/03 від 28.10.2010 року Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Частиною 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, зокрема, що якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судовий збір у розмірі 939 400,00 грн. покладається на відповідача, з огляду те, що спір у даній справі виник у зв'язку з неправильними діями Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт», а часткове задоволення позовних вимог обумовлене реалізацією судом свого права на зменшення штрафних санкцій.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 231, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
1. Закрити провадження у справі № 910/7214/23 за позовом Міністерства оборони України до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» в частині стягнення попередньої оплати за державним контрактом № 403/1/22/181 від 26.05.2022 у розмірі 63 247 000 (шістдесят три мільйона двісті сорок сім тисяч) 00 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
2. Позов задовольнити частково.
3. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт» (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 21655998) на користь Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) пеню у розмірі 2 373 396 (два мільйона триста сімдесят три тисячі триста дев'яносто шість) грн 48 коп. та штраф у розмірі 912 844 (дев'ятсот дванадцять тисяч вісімсот сорок чотири) грн 80 коп., а також судовий збір у розмірі 939 400 (дев'ятсот тридцять дев'ять тисяч чотириста) грн 00 коп.
4. В іншій частині позову відмовити.
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. Рішення набирає законної сили у строк та в порядку, встановленому статтею 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в строк, встановлений статтею 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому статтею 257 Господарського процесуального кодексу України.
З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.
Повний текст рішення складено та підписано 08.09.2023
Суддя Владислав ДЕМИДОВ